Рішення

від 03.12.2020 по справі 909/873/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.12.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/873/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу без виклику сторін

за позовом: Івано-Франківської міської ради,

до відповідача: Приватного підприємства "Клавдій",

про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 33755,49 грн

без виклику представників сторін

установив: Івано-Франківська міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Приватного підприємства "Клавдій" (далі - відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 33 755 грн 49 к.

Позовні вимоги, обґрунтовує тим, що Приватне підприємство "Клавдій" є користувачем земельної ділянки, яка знаходиться за адресою вул. Угорницька-Рівна, м. Івано-Франківськ, кадастровий номер 2610100000:08:010:0013 на якій знаходиться недобудована двоперхова будівля. Вважає, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки - територіальної громади міста Івано-Франківська, зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати за період з 12.03.2019 року по 31.12.2019 року в сумі 33 755 грн 49 к., які позивач просить суд стягнути з відповідача . Позовні вимоги мотивує нормами статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 1 Закону України "Про оренду землі", статті 206 Земельного кодексу України, статей 181, 190, 1212-1214 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 06.10.2020 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст.252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами . У вказаній ухвалі суд рекомендував Відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області надати суду у строк до 03.11.2020 витяги з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки розташованої по вул. Угорницька-Рівна у м. Івано-Франківську, площею 0,0696 га (з кадастровим номером 2610100000:08:010:0013) за 2019 рік.

26.10.2020 року, на виконання вищезазначеної ухвали суду, Відділ у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області направив на адресу Господарського суду Івано-Франківської області клопотання (вх. №14426/60 від 26.10.2020р.) з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки розташованої по вул. Угорницька-Рівна у м. Івано-Франківську, площею 0,0696 га (з кадастровим номером 2610100000:08:010:0013) за 2019 рік.

Позивач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі ухвалою суду від 06.10.2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (вх. № 15435/20 від 12.10.2020). Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних у матеріалах справи, на час розгляду справи по суті позивачем суду не надано.

Ухвалою суду від 06.10.2020 року відповідач також повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчить відмітка на зворотньому боці вказаної ухвали. Однак, на адресу Господарського суду Івано-Франківської області 02.11.2020 року повернулась ухвала суду про відкриття провадження у справі з відміткою поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цих ухвал.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами. Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи вищевикладене приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Листом-повідомлення № 69//34.3-02/18в від 26.02.2020 року позивач повідомив відповідача щодо проведення обстеження земельної ділянки по вул. Угорницька-Рівна, м. Івано-Франківськ, кадастровий номер 2610100000:08:010:0013 на предмет дотримання вимог земельного законодавства (наявності правовстановлюючих документів).

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Положення про Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради", затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради 14.12.2018 р. № 375-22, Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 28.08.2014 р. № 1508-47 із змінами від 07.06.2019 р. № 1508-47 (із змінами) інспекторами з самоврядного контролю управління земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 18 березня 2020 року проведено обстеження земельної ділянки за адресою вул. Угорницька-Рівна, м. Івано-Франківськ на предмет дотримання вимог земельного законодавства - наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку кадастровий номер 2610100000:08:010:0013

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки №280 від 18.03.2020 року. В процесі підготовки документів до обстеження, збору необхідної інформації та проведення обстеження земельної ділянки встановлено наступне:

- земельна ділянка використовується для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови для будівництва торгового закладу з офісними та житловими приміщеннями. Назва юридичної особи: є ПП "Клавдій" Адреса: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Довга, 47/16, індентифікаційний код ЄДРПОУ 32077179;

- відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час обстеження ПП "Клавдій" не перебуває в стані припинення;

- відповідно до інформаційної довідки №201711719 від 25.02.2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно спірна земельна ділянка комунальної форми власності, кадастровий номер 2610100000:08:010:0013, площею 0,0696 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. Дата державної реєстрації права оренди 29.12.2016 року, перебувала в оренді ПП "Клавдій" до 11.03.2019 року;

- обстежувана земельна ділянка знаходиться в східній частині міста, огороджа прямокутної форми;

- на земельній ділянці знаходиться недобудована двоперхова будівля;

- рішенням 25 сесії Івано-Франківської міської ради "Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань" №90-25 від 25.04.2019 року Приватному підприємству "Клавдій" відмовлено в поновлені (продовжені) договору оренди земельної ділянки площею 0,0696 га на вул. Угорницька-Рівна;

- відповідно до даних в ГУ ДПС в Івано-Франківській області кошти за користування земельною ділянкою ПП "Клавдій" за період з 2017-2020 року щорічно декларував 13926 грн 28 к. та сплачував за 2017 рік - 13926 грн 12к., за 2018 року - 14392 грн 00к., за 2019 року - сплатив 14452 грн 00к. за 2020 року - 2326 грн 70к;

- на день проведення обстеження в Департаменті комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради відсутня інформація про наявність документів на право користування даною земельною ділянкою, зокрема, що стосується укладеного договору оренди земельної ділянки із землекористувачем.

На день проведення обстеження відсутня інформація про наявність документів на право користування обстежуваною земельною ділянкою, зокрема що стосується укладеного (діючого) договору оренди землі.

Листом № 118/34.3-02/18в від 24.03.2020 року позивач звертався до відповідача з вимогою укласти договір оренди земельної ділянки, сплативши кошти за користування земельною ділянкою за минулий період.

13 липня 2020 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 811/01-18/18в про сплату в добровільному порядку безпідставно збережених коштів. До даної претензії додано Акт обстеження спірної земельної ділянки №280 від 18.03.2020 року та розрахунок суми безпідставно збережених коштів за користування земельних ділянок комунальної форми власності на території м. Івано-Франківська.

Згідно розрахунків, розмір орендної плати, нарахованої за володіння і користування земельною ділянкою в період з 12.03.2019 року по 31.12.2019 року за площу спірної земельної ділянки, а саме 0,0696 га. становить 33 755 грн 49 к.

Розрахунок суми безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою проводився на підставі витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки , площею 0,0696 га з кадастровим номером 2610100000:08:010:0013 за 2020 рік.

Відповіді на зазначену претензію та доказів сплати відповідачем 33 755 грн 49 к. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати матеріали справи не містять.

За наведеного суд виходить з наступного.

Статтею 14 Конституції України врегульовано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Приписами частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 цього Кодексу).

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Належними доказами, що містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що відповідач є власником недобудованої двоперхової будівлі, яка знаходиться на земельній ділянці комунальної форми власності площею 0,0696 га з кадастровим номером 2610100000:08:010:0013 по вул. Угорницька-Рівна у м. Івано-Франківськ.

При цьому в матеріалах справи відсутній укладений договір оренди земельної ділянки між Івано-Франківською міською радою та відповідачем по справі, як і відсутні докази проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки у спірний період, відтак суд констатує, що відповідач користувався цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відносини з приводу безпідставного отримання чи збереження майна врегульовано главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1,2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав і важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Таким чином, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Частиною 1 статті 21 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З аналізу вищенаведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, відтак не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Зі змісту частини 1 статті 79 Земельного кодексу України вбачається, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Положеннями частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати, як в період зазначений у позові, так і на момент ухвалення рішення є сформованим об`єктом цивільних прав.

Поряд з цим основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з положеннями частини 5 статті 5, частини 1 статті 13 Закону України "Про оренду земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Крім того, приписи статті 288 Податкового кодексу України вказують на те, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Як зазначалось вище Розрахунок суми безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою проводився позивачем на підставі витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки , площею 0,0696 га з кадастровим номером 2610100000:08:010:0013 за 2020 рік.

Однак, 26.10.2020 року на виконання ухвали суду від 06.10.2020 року Відділ у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області направив на адресу Господарського суду Івано-Франківської області клопотання (вх. №14426/60 від 26.10.2020р.) з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки розташованої по вул. Угорницька-Рівна у м. Івано-Франківську, площею 0,0696 га (з кадастровим номером 2610100000:08:010:0013) за 2019 рік, відповідно до якого нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки тотожна нормативній оцінці за 2020 рік.

В контексті наведеного, в наявності порушене право позивача, яке підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати. При цьому розрахунок позивача визнається судом арифметично правильним.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд встановив, що відповідач набув право власності на об`єкти, які знаходяться на спірній земельній ділянці право користування земельною ділянкою не оформив і здійснював користування нею, не сплачуючи орендну плату.

Як передбачено ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою за період з без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Тому відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Також доказів сплати орендної плати в сумі 33 755 грн 49 к. за період з 12.03.2019 року по 31.12.2019 року відповідач суду не надав.

Відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 33 755 грн 49 к. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 12.03.2019 року по 31.12.2019 року обґрунтовані та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 1921грн 00 к., що підтверджується платіжним дорученням №1755 від 10.12.19.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Івано-Франківської міської ради до Приватного підприємства "Клавдій" (далі - відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 33 755 грн 49 к. - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Клавдій" (вул. Довга, 47/16, м. Івано- Франківськ,76019, код 32077179) на користь Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004, код 33644700) - 33 755 грн 49 к. (тридцять три тисячі сімсот п`ятдесят п`ять гривень сорок дев`ять копійки) безпідставно збережених коштів та 2 102 грн 00к. (дві тисячі тисячі сто дві гривні) - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Фанда О. М.