Рішення

від 01.12.2020 по справі 910/11156/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.12.2020Справа № 910/11156/20

За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсіт-Арт" (м. Київ)

про стягнення 323.605,19 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Цимбаліст В.В.

Від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсіт-Арт" про стягнення 323.605,19 грн, з яких: 299.282,16 грн заборгованості зі сплати орендної плати, 11.262,72 грн заборгованості з компенсації витрат за користування земельною ділянкою, 9.224,47 грн пені, 2.146,98 грн інфляційних втрат, 1.688,86 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 2827 від 30.07.18. про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.20. відкрито провадження у справі № 910/11156/20 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.20. постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.11.20.

Відповідачу означену ухвалу направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте, конверт з ухвалою від 12.10.20. було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою за закінченням встановленого терміну зберігання .

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки за закінченням встановленого терміну зберігання вважається днем вручення учаснику справи ухвали суду в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/11156/20.

Судом встановлено, що в означеній ухвалі судом допущено описку, та замість позовної заяви вказано письмовий відзив, а в номері рекомендованого повідомлення зазначено зайву цифру 5.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.20. виправлено описку, допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 12.10.20. у справі № 910/11156/20.

10.11.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.12.20.

Відповідача про вказане повідомлено в порядку ст. ст. 120-121 ГПК України, однак ухвалу суду повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність адресата за вказаною адресою вважається днем вручення учаснику справи ухвали суду в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/11156/20, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Позивачем в судовому засіданні по розгляду справи по суті 01.12.20. підтримано свої позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання по розгляду справи по суті 01.12.20. не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання, як встановлено судом вище, повідомлений належним чином.

Отже, за висновками суду, враховуючи все викладене вище, неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті в судовому засіданні 01.12.20.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 01.12.20. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.07.18. між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Орендодавець), відповідачем (далі - Орендар) та позивачем (далі - Підприємство, Балансоутримувач) підписано Договір № 2827 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 2.1), Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, загальною площею 182,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Комарова Космонавта, б. 14-А літер А (далі - об`єкт оренди).

Актом приймання-передачі нерухомого майна від 29.08.18. відповідач отримав об`єкт оренди в орендне користування.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 9.1 з 30.07.18. по 28.07.21.

Відповідно до п. 3.1 Договору, за користування об`єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 21.04.15. № 415/1280 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку червень 2018 року 14.904,63 грн. Крім орендної плати Орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди та за серпень 2018 року складає 444,88 грн на місяць. Орендна плата на кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.2 Договору).

Положеннями п. 3.5 Договору сторонами погоджено, що додатково до орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 3.6 Договору, орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується Орендарем на рахунок Балансоутримувача (Підприємства) починаючи з дати підписання Договору.

Згідно з п. 3.7 Договору, орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою, сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.

Позивач вказує на наявність у відповідача за період з 01.10.19. по 30.06.20. заборгованості по:

- орендній платі на суму 299.282,16 грн

- компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою на суму 11.262,72 грн.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями п. 4.2.3 Договору встановлено обов`язок Орендаря вносити орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач свій обов`язок по сплаті орендної плати на суму 123.258,83 грн та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою на суму 4.270,88 грн за період з 01.10.19. по 30.06.20. не виконав, доказів оплати вказаної заборгованості, строк якої є таким, що настав, не надав, з огляду на що позов в цій частині задовольняється судом частково.

Суд відмовляє в позові в частині стягнення 176.023,33 грн орендної плати та 6.991,84 грн компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, оскільки останні виникли не в пред`явлений до стягнення період та вже стягнуті рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.19. у справі № 910/14460/19.

В зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору, позивач на підставі п. 6.2 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 9.224,47 грн пені.

Відповідно до п. 6.2 Договору, за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою Орендар сплачує на користь Підприємства пеню в розмірі 0,5% від розміру несплаченої орендної плати, компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд відзначає, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов`язання, здійснено перерахунок пені з врахуванням положень пункту 3.7 Договору та з врахуванням наявної заборгованості станом на 01.10.19., та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4.796,04 грн пені. Пеню в сумі 4.428,43 грн нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 2.146,98 грн інфляційних втрат, 1.688,86 грн 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1.645,02 грн 3% річних, 2.146,98 грн інфляційних втрат. В частині стягнення з відповідача 43,84 грн 3% річних суд відмовляє в зв`язку з їх безпідставністю.

При цьому, відповідачем не оспорено розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Отже, витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсіт-Арт" (03124, м. Київ, просп. Космонавта Комарова (Любомира Гузара), 14 А ; ідентифікаційний код 41894257) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А; ідентифікаційний код 03366500) 123.258 (сто двадцять три тисячі двісті п`ятдесят вісім) грн 83 коп. орендної плати, 4.270 (чотири тисячі двісті сімдесят) грн 88 коп. компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 4.796 (чотири тисячі сімсот дев`яносто шість) грн 04 коп. пені, 1.645 (одну тисячу шістсот сорок п`ять) грн 02 коп. 3% річних, 2.146 (дві тисячі сто сорок шість) грн 98 коп. інфляційних втрат, 2.041 (дві тисячі сорок одну) грн 77 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 03.12.20.

Суддя Т.М. Ващенко