Рішення

від 01.12.2020 по справі 926/2462/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року м. ЧернівціСправа № 926/2462/20

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Дутки В.В. , при секретарі судового засідання Боднарчук В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Департаменту розвитку Чернівецької міської ради, м. Чернівці

до Садгірського районного товариства інвалідів, м. Чернівці

про стягнення неустойки в сумі 3744,39 грн та звільнення приміщення

Представники сторін:

від позивача - Іванович Л.Є., довіреність від 11.06.2019; Бузіла В.В., довіреність від 16.09.2020

від відповідача - не з`явився

В С Т А Н О В И В:

Департамент розвитку Чернівецької міської ради звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Садгірського районного товариства інвалідів про стягнення неустойки в сумі 3744,39 грн та звільнення приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зі сторони відповідача зобов`язань за договором оренди №121 від 20.06.2014 та додатковими угодами до нього щодо звільнення орендованого майна та сплати неустойки в сумі 3744,39 грн.

Ухвалою від 23.10.2020 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою від 06.11.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 01.12.2020.

У судове засідання 01.12.2020 відповідач не з`явився, відзив на позов не надав, конверт повернувся з поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Суд зазначає, що ухвала про відкриття провадження направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на його юридичну адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Представники позивача не заперечували проти розгляду справи за відсутності відповідача, позовні вимоги підтримують та просять суд задовольнити в повному обсязі.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання зокрема відзиву на позов, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23.04.2018 року по справі №916/3188/16.

З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку щодо належного повідомлення відповідача про відкриття прровадження у справі та призначення її до розгляду.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

Відтак, враховуючи те, що явка сторін не визнавалася обов`язковою судом, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком, ненадання відповідачем відзиву на позов, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 01.12.2020 за відсутності відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Як вбачається із свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №620280 від 20.06.2006 територіальна громада м. Чернівців на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 13.06.2006 № 123/3 є власником 1/1 частки нежилих приміщень будівлі літ.А-Б загальною площею 353,30 кв.м, будівлі літ. В загальною площею 44,90 кв.м. за адресою: м. Чернівці, вул. Заводська, буд. 30.

20.06.2014 між Департаментом економіки Чернівецької міської ради та Садгірським районним товариством інвалідів укладено договір оренди нерухомого майна № 121, згідно з пунктом 1.1 якого орендодавець на підставі рішень виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 10.06.2014 №268/9 та заяви від 30.01.2014 №02/01-11-324/0 передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення, загальною площею 398,2 кв.м., що розташоване за адресою: м.Чернівці, вул. Заводська, 30 в окремій будівлі, з метою використання його під офіс громадської неприбуткової організації.

Вартість об`єкта оренди відповідає бухгалтерським документам балансоутримувача (п.1.2. договору).

Договір укладено строком на два роки одинадцять місяців, що діє з 20 червня 2014 року до 19 травня 2017 року (включно) (п.1.4. договору).

На підставі заяви відповідача від 19.05.2017, між сторонами 18.07.2017 укладено додатковий договір № 1 до договору оренди, згідно якого строк дії договору продовжується на два роки 11 місяців, а саме по 19.04.2020 (включно).

Пунктом 3 додаткового договору № 1 встановлено, що починаючи з 18.07.2017 вартість об`єкту оренди в місяць з врахуванням ПДВ складає 507,47 грн.

Згідно п.4.1.17 договору оренди №121 від 20.06.2014, після закінчення строку дії цього договору чи у випадку його дострокового розірвання, протягом трьох робочих днів передати орендодавцю за актом приймання- передавання об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі майна в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки, в разі погіршення стану або втрати об`єкта оренди.

У разі несвоєчасного повернення орендарем майна при припиненні або розірванні цього Договору він сплачує орендодавцю додатково компенсацію за використання майна в розмірі подвійної орендної плати по день передачі його орендодавцеві за актом приймання-передання. В разі відмови відмови орендаря від складання та підписання акта приймання-передання об`єкта оренди, такий акт складається комісією, створеною орендодавцем (п. 5.6. договору оренди №121).

Рішенням Чернівецької міської ради VII скликання від 22 грудня 2018 року № 1604 «Про структуру, загальну чисельність виконавчих органів Чернівецької міської ради» ліквідовано Департамент економіки Чернівецької міської ради з 28 лютого 2019 року, утворено з 01 березня 2019 року Департамент розвитку Чернівецької міської ради.

Рішенням Чернівецької міської ради VII скликання від 18 лютого 2019 року № 1620 «Про внесення змін до рішення міської ради від 22 грудня 2018 року № 1604 «Про структуру, загальну чисельність виконавчих органів Чернівецької міської ради» внесено зміни в дату утворення Департаменту розвитку міської ради та визначено його утворення з 21 лютого 2019 року. Також зазначеним рішенням міської ради затверджено положення «Про Департамент розвитку Чернівецької міської ради» , яким визначено, що Департамент розвитку є правонаступником Департаменту економіки по діючим договорам оренди приміщень.

01.04.2019 між Департаментом розвитку Чернівецької міської ради та Садгірським районним товариством інвалідів укладено додатковий договір про зміну орендодавця до договору оренди нерухомого майна №121 від 20.06.2014.

Рішенням ДПІ у м. Чернівцях від 17.04.2014 № 98 Садгірське районне товариство інвалідів внесено до Реєстру неприбуткових установ та організацій на підставі підпункту б ст. 157.1 Податкового кодексу України.

Згідно висновків викладених в Акті обстеження приміщення на предмет виконання істотних умов договір оренди від 15.05.2017 складених працівниками Департаменту економіки, зазначається, що стан об`єкта оренди на момент обстеження не задовільний, приміщення перебуває в занедбаному стані та використовується під склад. На дату обстеження відсутня заборгованість зі сплати орендних платежів.

Позивач неодноразово направляв на адресу відповідача заяву -попередження про не продовження договору оренди та звільнення приміщення, востаннє листом від 05.05.2020 №02/01-17/771-1 позивач повідомив про те, що приміщення на вул. Заводській, 30 товариством не звільнено, а відтак з 23.04.2020 нараховується неустойка в розмірі подвійної плати за користування майном згідно п.5.6. Договору оренди.

Відповідач, всупереч вимог чинного законодавства та умов договору орендоване майно після припинення дії договору не повернув, відтак позивачем нараховано відповідачу неустойку у розмірі подвійної орендної плати за період з 23.04.2020 по 15.10.2020 року в сумі 3744,34 грн та висунуто вимогу про звільнення орендованого приміщення, що знаходиться у м. Чернівці по вул. Заводська, 30.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов`язані невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах: від 11.04.2018 у справі №914/4238/15, від 24.04.2018 у справі №910/14032/17, від 08.05.2018 у справі №910/1806/17, а також Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.

Судом встановлено, що - позивач вживав необхідні заходи, зі свого боку, а саме: неодноразово повідомляв орендаря проте, що у зв`язку неналежним виконанням умов договору, договір оренди не буде продовжено на новий термін, що підтверджено листом-попередженням від 16.01.2020, який був направлений відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а також листом від 05.05.2020 позивач повідомив про те, що приміщення на вул. Заводській, 30 товариством не звільнено, а відтак з 23.04.2020 нараховується неустойка в розмірі подвійної плати за користування майном.

На письмові вимоги щодо звільнення орендованого приміщення відповідач не реагував. Так, зокрема, заява-попередження, що надсилалася на юридичну адресу відповідача повернулася із зазначенням «немає такого номеру» .

Доказів добровільного виконання вказаного обов`язку відповідач суду не надав, доказів вчинення орендодавцем дій, спрямованих на ухилення від прийняття об`єкта оренди від орендаря після закінчення строку дії договору, або ухилення орендодавця від підписання акта приймання-передачі майна матеріали справи також не містять, і відповідачем такі докази не подавалися.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин за порушення наймачем обов`язку з повернення речі. Така неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією у розумінні ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України.

Такий висновок викладено у Постанові Верховного Суду від 07 квітня 2020 року по справі №924/599/19.

З наведеного у позові розрахунку позивача, який не заперечений та не спростований відповідачем, вбачається, що за період з 23.04.2020 по 15.10.2020 позивачем нараховано відповідачу неустойку у розмірі подвійної орендної плати в сумі 3744,39 грн. Розрахунок вказаної суми неустойки судом перевірено та визнано обґрунтованим і арифметично правильним.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, та обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував. Враховуючи все вищенаведене, позовні вимоги про стягнення 3744,39 грн неустойки визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пунктом 4.1.17 договору сторони погодили, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, протягом трьох робочих днів передати орендодавцю за актом приймання-передання об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі майна в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки, в разі погіршення стану або втрати об`єкта оренди.

У зв`язку з закінченням строку дії договору оренди 19.04.2020 та з урахуванням вище викладеного, нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Чернівці, вул. Заводська, 30 загальною площею 398,20 кв.м. на підставі договору оренди нерухомого майна №121 від 20.06.2014 року підлягає звільненню та поверненню орендодавцю.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Згідно з ч.1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Всупереч наведеним нормам, відповідачем позовні вимоги спростовані не були.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 4204,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Садгірського районного товариства інвалідів (58025, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Заводська, буд. 30, код ЄДРПОУ 21435146) на користь Департаменту розвитку Чернівецької міської ради (58000, м. Чернівці, вул. О. Кобилянської , 1, код ЄДРПОУ 42843402) неустойку за несвоєчасне звільнення приміщення в сумі 3744,34 грн та 4204,00 грн судового збору.

3.Зобов`язати Садгірське районне товариство інвалідів (58025, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Заводська, буд. 30, код ЄДРПОУ 21435146) звільнити приміщення загальною площею 398,2 кв.м., що розташоване за адресою: м.Чернівці, вул. Заводська, 30.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено і підписано 03.12.2020.

Суддя В.В.Дутка