Рішення

від 19.11.2020 по справі 160/11760/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року Справа № 160/11760/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. при секретарі судового засіданняФедуркіній А.В. за участі: представника позивача представника відповідача Донець С.О., Романович Ю.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Агро-Ширак" (вул.Леніна, 51, Юр''Ївка, Юр`ївський район, Днепропетровська область) до головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49000, код 43145015) про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

24 вересня 2019 року приватне підприємство "Агро-Ширак" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.09.20р. № 0000790720 згідно якого за результатами перевірки встановлено порушення п.44.1 ст.44, пп. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198, п.200.4 ст. 200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість 14010100, на суму 1594562,50 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.09.2020 р. № 0000800720, згідно якого за результатами перевірки встановлено порушення п.44.1 ст.44, пп.198.1-198.3, 198.6 ст. 198, п.200.4 ст. 200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ в декларації ПДВ за травень 2020 року на 264350грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що останній не погоджується з висновками зробленими в акті перевірки щодо нереальності господарських операцій з ФГ Зерносвіт + . Оскільки акт перевірки не може свідчити про порушення законодавства без підтвердження жодними доказами а лише на підстав припущень.

Укладений між позивачем та контрагентом ФГ Зерносвіт + договір поставки не є недійсним в силу вказівки на це в законі, відсутні судові рішення про визнання його недійсним, реальність господарських операцій за цим договором підтверджується первинними документами.

Факт неможливості транспортування соняшника відповідно до договору поставки не відповідають дійсності, на думку позивача, Податковий кодекс України не містить норм, що відсутність у позивача документів що підтверджують транспортування товару (ТТН, подорожніх листів тощо) або наявність таких документів, але складених з порушенням, позбавляє права на нарахування податкового кредиту у складі вартості товару.

Також, на думку позивача, наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції , якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів , або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

З урахуванням вищенаведеного у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25 жовтня 2020 року о 10:00.

В подальшому підготовче засідання перенесено на 03 листопада 2020 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 160/11760/20 та розпочати розгляд справи по суті.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року відповідачу запропоновано у разі невизнання позову протягом 15 днів з моменту отримання ухвали суду надати відзив на позовну заяву.

02 листопада 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив, де останнім зазначено, що фактично ПП АГРО-ШИРАК здійснено безпідставне оформлення нереальної господарської операції з ФГ ЗЕРНОСВ1Т+ за період січень 2020 з одержання послуг і первинні документи складені всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп. 2.1 і 2.2 Положення № 88, оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва, тобто, відсутня господарська операція, як певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

У задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 19.11.2020 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі, навів доводи вказані у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.11.2020 року у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

На підставі направлень на проведення перевірки від 10.08.2020 року № 2254. 2255, виданих головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, та наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП АГРО-ШИРАК (код ЄДРПОУ 35798278) від 06.08.2020 року №1688-п, на підставі пп. 19-1.1.6 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 та п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України посадовими особами проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП Агро-Ширак щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, за результатами якої складено акт від 26.08.2020 року № 47082/04-36-05-16/35798278.

Перевіркою встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 п. 200.4 ст. 200, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України , що призвело до завищення від`ємного значення з податку на додану вартість , що включається до складу наступного податкового періоду всього на суму 264 350,00 грн, у тому числі за травень 2020 року - 264 350,00 грн, та до заниження податку на додану вартість, що полягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 1 275 650,00 грн , у тому числі за січень 2020 року - 780 279,00 грн, за лютий 2020 року - 161 844,00 грн, за квітень 2020 року - 232 897,00 грн, за травень 2020 року - 100 630,00 грн.

На підставі висновків перевірки податковим органом ухвалені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.09.2020 року:

- № 0000790720, яким приватному підприємству Агро-Ширак збільшено суму грошового зобов`язання на суму 1275650,00 грн та застосовані штрафні фінансові санкції у розмірі 318912,50 грн;

- № 0000800720, яким приватному підприємству Агро-Ширак зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору від 02.01.2020 року № 020120-1, укладеного між приватним підприємством Агро-Ширак (покупець) та фермерським господарством Зерносвіт+ (постачальник), постачальник зобов`язується поставити товар, а покупець прийняти та оплатити соняшник відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 4.2 договору , сума договору становить без ПДВ 7700000,00 грн +- 10%, ПДВ 20% - 1540000,00 грн +-10%, загальна сума договору становить 9240 000,00 грн +-10%.

Відповідно до умов договору було отримано (оформлено) видаткові та податкові накладні на загальну суму 9240000,00 грн, в т.ч. ПДВ 1540000,00 грн

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Водночас, в силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість включає наступне.

Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як - от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки, з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Встановлення спеціальної правосуб`єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Враховуючи викладене, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між приватним підприємством Агро-Ширак та фермерським господарством Зерносвіт+ відповідно до договору від 02.01.2020 року №020120-1.

ПП Агро-Ширак виписані податкові накладні : № 1 від 02.01.2020 року, № 22 від 03.01.2020, № 32 від 06.01.2020 року, № 23 від 06.01.2020 року, № 35 від 08.01.2020, № 25 від 09.01.2020, № 28 від 10.01.2020, № 31 від 13.01.2020, № 34 від 14.01.2020, № 50 від 15.01.2020 року, № 60 від 16.01.2020, що підтверджується актом перевірки.

В наданих до перевірки транспортних накладних зазначено, що відпуск соняшника здійснювала голова приватного підприємства Агро-Ширак ОСОБА_1 , місце складання видаткових накладних: м. Новомосковськ, Дніпропетровської обл. Місце навантаження згідно товарно-транспортних накладних: м. Новомосковськ, вул. Погрузна, 4.

Податковим органом було встановлено, що ФГ Зерносвіт+ у періоді взаємовідносин з ПП Агро-Ширак у січні 2020 реалізувало товар іншим контрагентам, які знаходяться в м. Львові, у зв`язку з чим податковим органом зроблені висновки, що директор ФГ ЗЕРНОСВІТ+ не може одночасно складати та підписувати договори з контрагентами, контролювати здійснення господарських операцій (контролювати фінансові та товарні потоки), виконувати реалізацію та приймати товари в різних областях України та інші дії, пов`язані із функціонуванням підприємства при значній кількості контрагентів. Доказів на спростування доводів відповідача позивачем суду під час розгляду справи не надано.

Також, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фермерське господарство "Зерносвіт+" у період взаємовідносин з приватним підприємством "Агро-Ширак" у січні 2020 року зареєстровано в Львівській області, м. Львів, вулиця Сяйво, буд. 15, офіс 3, основним видом діяльності якого є вирощування зеонових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур та в подальшому реалізовувало товар іншим контрагентам, які знаходяться в м. Львові.

Відпуск соняшника позивачу згідно з видатковими накладними та товарно-транспортними накладними здійснювала голова фермерське господарство "Зерносвіт+" ОСОБА_1 , де місце складання видаткових накладних зазначено: м. Новомосковськ, Дніпроптеровська область. Місце навантаження згідно з товарно-транспортними накладними: м. Новомосковськ , вул. Погрузна,4.

Докази наявності у фермерського господарства "Зерносвіт+" складських приміщень чи орендованих приміщень для здійснення реалізації відпуску продукції , наявності представників чи працівників у м.Новомосковськ, Дніпроптеровської області до справи не долучено.

Наведене дає підстави для обгрунтованих сумнівів, що голова фермерського господарства "Зерносвіт+" ОСОБА_1 не могла обночасно складати та підписувати договори з контрагентами, виконувати реалізацію товару та приймати товар у різних областях України та, що останнє не має можливості виконати зазначену у договорі від 02.01.2020 року № 020120-1 реалізацію соняшника власними силами на адресу приватного підприємства " Агро-Ширак".

З матеріалів перевірки вбачається, що транспортування соняшника здійснювало ТОВ "Агро Олімп" (код ЄДРПОУ 31467848) автомобілем КАМАЗ, н.з. НОМЕР_1 , та причепом, н.з. НОМЕР_2 .

Зокрема, до перевірки надано копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів:

- НОМЕР_3 , реєстраційний номер № НОМЕР_4 , марка - КАМАЗ 5320, рік випуску 1987, тип ТЗ - бортовий - С, повна маса 15450, маса без навантаження 7800, об`єм двигуна 10850 смЗ, особисті відмітки -біржова угода № 611640 від 08.09.2006р. Власник - ТОВ Агро-Олімп ; адреса: Дніпропетровська обл., Синельниковський р-н, населений пункт Дерезувате, вул. Жовтнева буд. 11-А.

- РСА № 765793, реєстраційний номер №АЕ0354ХТ, марка - ГКБ 817 , рік випуску 1989, тип ТЗ -причеп-платформа -Б, повна маса 8040, маса без навантаження 2540, об`єм двигуна 0 смЗ, особисті відмітки -біржова угода №611639 від 08.09.2006. Власник - ТОВ Агро-Олімп ; адреса: Дніпропетровська обл., Синельниковський р-н, населений пункт Дерезувате, вул. Жовтнева буд. 11-А.

Суд критично ставиться до посилань позивача стосовно наявних первинних документів, що підтверджують транспортування товару та реальність господарської операції, адже, як зазначено в акті перевірки, транспортування товару здійснювалось чотири-п`ять ходок в день від м. Новомосковська до смт. Юріївка, де відстань становить 80 км, що фактично є неможнивим, оскільки одни камазом та причепом не можливо перевезти кількість соняшника, вказану у видаткових накладних, за даним маршрутом протягом одного дня, що включає в себе перевезення, навантаження та розвантаження товару.

Відповідно до ЄРПН за період з 01.01.2020 по 31.05.2020 рік у ПП Агро-Ширак відсутнє здійснення операцій, пов`язаних з орендою машин та механізмів.

Також, перевіркою встановлено, що за весь період діяльності ФГ ЗЕРНОСВІТ+ послуги транспортування із залученням третіх осіб не придбавались, ФГ ЗЕРНОСВ1Т+ не придбавало товари (роботи, послуги) необхідні для ведення господарської діяльності в Дніпропетровській області, а саме: оренда офісних, складських та виробничих приміщень, обладнання, електроенергії, газу, та інше, а також встановлено відсутність походження соняшника.

встанволені під час перевірки обставини , підтвердились в ході розгляду справи по суті і позивачем не були спростовані.

Таким чином, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України обєктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом IIцього Кодексу (пункт 135.2 статті 135 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

За певних інших обставин названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Але цього недостатньо. Потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на підставі таких операцій. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 14 березня 2017 року у справі № 826/20366/13-а.

Суд зазначає, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт/послуг), поза як саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником .

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком.

З метою підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди встановленню підлягає їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Відтак, хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

Аналогічна позиція суду викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.04.2014 року у справі № К/800/3230/13.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Під час судового розгляду позивачем не підтверджено реальне здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, їх використання в господарській діяльності, не підтверджено виконання умов укладених договорів, не надано доказів факту виконання послуг та відповідних розрахунків за укладеними договорами, які б мали реальний характер, а не були формально складеними, і які б у сукупності з первинними документами підтверджували їх фактичне (реальне) виконання, а відтак, не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача.

Таким чином, в ході розгляду справи, в порядку виконання вимог ст. 77 КАС України не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій та свідчить про необґрунтованість отриманої позивачем податкової вигоди.

Згідно з ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем у справі, як суб`єктом владних повноважень, виконано покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням наведеного, суд робить висновок про законність та обґрунтованість висновків акта перевірки щодо оцінки обставин взаємовідносин позивача із зазначеним контрагентом та безпідставності формування спірних сум податкових вигод у перевіряємому періоді.

Отже, позовна заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Згідно з положеннями ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови у задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 241-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог приватного підприємства "Агро-Ширак" (вул.Леніна, 51, Юр''Ївка, Юр''Ївський район, Днепропетровська область) до головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49000, код 43145015) про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 30 листопада 2020 року.

Суддя С.В. Ніколайчук

к