Рішення

від 03.12.2020 по справі 320/3713/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2020 року № 320/3713/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Пилипчанського навчально-виховного комплексу "загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів - дитячий садок" Березанської міської ради Київської області про застосування заходів реагування у вигляді зупинення роботи,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області з позовом до Пилипчанського навчально-виховного комплексу" загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів - дитячий садок" Березанської міської ради Київської області, в якому просить застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі Пилипчанського навчально-виховного комплексу «загальноосвітня школа 1-11 ступенів - дитячий садок» Березанської міської ради (ЄДРПОУ 20616007) за адресою; Київська область, Баришівський район, с. Пилипче, вул. Шевченка, 2 А, 07531, до усунення порушень зазначених в акті від 24.01.2020 № 16.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що в ході проведення позапланової перевірки вищевказаного Пилипчанського навчально-виховного комплексу" загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів - дитячий садок" Березанської міської ради Київської області було встановлено порушення відповідачем вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної і пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, що є підставою для застосування заходів реагування у сфері господарської діяльності у вигляді зупинення експлуатації вказаного об`єкта до усунення відповідних порушень.

Ухвалою суду від 04.05.2020 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі без проведення судового засідання.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, своїм правом, передбаченим статтею 162 КАС України, не скористався, із відзивом до суду не звертався.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до Кодексу цивільного захисту України, Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , на виконання доручення Прем`єр-Міністра України від 11.12.2019 № 44205/1/1-19 та на виконання наказу Головного управління ДСНС України у Київській області від 02.01.2020 № 6 Про проведення позапланових перевірок , здійснено позапланову перевірку щодо додержання (виконання) вимог нормативно-правових актів та нормативних документів у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки Пилипчанського НВК, проведено перевірку відповідача.

03 січня 2020 року видано посвідчення №103 на проведення заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання та виконання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки Пилипчанського НВК, за адресою: Київська область, Баришівський район, с. Пилипче, вул. Шевченка, 2А.

За результатами позапланової перевірки, 24.01.2020 складено акт №16 щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки та виявлено порушення:

1. Територію об`єкта, а також будівлю приміщення не забезпечено відповідними знаками безпеки.

2. Посадові особи та працівники не пройшли навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року №444 Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях .

3. Дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують 1 групу вогнезахисної ефективності.

4. Захист будівель від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів не виконано відповідно до вимог ДСТУ Б 8.2.5-38:2008 Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд .

5. Пожежний щит не доукомплектований первинними засобами пожежогасіння згідно норм: вогнегасники - З шт., ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1 шт., багор або лом та гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт.

6. Об`єкт не забезпечено необхідною кількістю води для здійснення пожежогасіння відповідно до ДБН В.2.5-74:2013.

7. Будівлю та приміщення не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5.-56:2014 "Системи протипожежного захисту".

8. Працівників об`єкта не забезпечено засобами колективного та індивідуального захисту.

Виявлення вказаних порушень відповідачем вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної і пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про застосування заходів реагування у сфері господарської діяльності у вигляді зупинення експлуатації вказаного об`єкта, з приводу чого суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V (далі-Закон №877).

Частиною першою статті 1 Закону №877 встановлено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини шостої статті 7 Закону №877 за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Згідно з частиною сьомою статті 7 Закону №877 на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, регулюються Кодексом цивільного захисту України №5403 від 02.10.2012.

Відповідно до частин першої та другої статті 64 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (ст. 66 КЦЗ України).

Згідно з частиною першою статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема, звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Частиною другою статті 68 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Статтею 70 Кодексу цивільного захисту України закріплено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є:

1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами;

2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення;

3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;

4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій;

5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;

6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність;

7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами;

8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій;

9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;

10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання;

11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що Кодексом цивільного захисту України передбачено наявність загрози життю та здоров`ю людей внаслідок порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства з питань техногенної, пожежної безпеки, в якості підстави для застосування заходів реагування у сфері державного нагляду.

Суд звертає увагу, що визначення поняття порушення, яке створює загрозу життю та/або здоров`ю людей, є оціночним. Водночас, на переконання суду, всі порушення протипожежних норм в тій чи іншій мірі створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Як зазначено вище, в акті від 24.01.2020 №16 встановлено вісім окремих порушень відповідачем вимог законодавства у сфері техногенної і пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

При цьому, судом встановлено, що на підставі наказу від 13.08.2020 №642 позивачем повторно проведено позапланову перевірку щодо дотримання НВК "загальноосвітня школа І-ІІ ступенів дитячий садочок" Березанської міської ради Київської області вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, про що складено відповідний акт від 26.08.2020 №87.

У зазначеному акті зафіксовано факт неусунення відповідачем 6 із 8 порушень, визначених в акті від 24.01.2020 №16, а саме:

- посадові особи та працівники не пройшли навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року №444 Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях ;

- дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують 1 групу вогнезахисної ефективності;

- захист будівель від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів не виконано відповідно до вимог ДСТУ Б 8.2.5-38:2008 Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд ;

- об`єкт не забезпечено необхідною кількістю води для здійснення пожежогасіння відповідно до ДБН В.2.5-74:2013.

- будівлю та приміщення не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5.-56:2014 "Системи протипожежного захисту".

- працівників об`єкта не забезпечено засобами колективного та індивідуального захисту.

Стосовно порушень відповідачем пункту 16 розділу ІІ Правил пожежної безпеки в Україні.

Посадові особи та працівники проходять навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444 Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях .

На день ухвалення рішення у справі відповідні порушення залишаються не усуненими.

Виявлені порушення є суттєвими та потребують усунення, оскільки може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, не дозволить у випадку виникнення пожежі вчасно її ліквідувати, призведе до стрімкого розвитку та може потенційно загрожувати життю та здоров`ю людей.

Стосовно порушень відповідачем пункту 2.5 глави 2 розділу ІІІ Правил №1417.

Відповідно до пункту 2.5 глави 2 розділу ІІІ Правил №1417 у будинках, крім будинків V ступеня вогнестійкості, дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) повинні оброблятися засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності.

Необхідність обробляння засобами вогнезахисту дерев`яних елементів інших конструкцій будинків визначається відповідними нормативними документами за видами будинків.

Стосовно порушення відповідачем пункту 1.21 глави 1 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні №1417.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу І Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 №1417 (далі Правила №1417), ці Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд (далі - об`єкт).

Ці Правила є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (далі - підприємства), громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Відповідно до пункту 1.21 глави 1 розділу ІV Правил №1417 захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, а також їх перевірку необхідно виконувати відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд".

Згідно з пунктом 3.2 розділу 3 ДСТУ Б В.2.5-38:2008 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд" (далі - ДСТУ Б В.2.5-38:2008) прямий удар блискавки (ПУБ) - безпосередній контакт каналу блискавки з об`єктом (будівлею або спорудою), що супроводжується протіканням через нього струму блискавки.

Відповідно до пункту 3.9 розділу 3 ДСТУ Б В.2.5-38:2008 захист від ПУБ - зовнішня система заходів, які вживаються для скорочення матеріальних збитків, обумовлених ударами блискавки в будівельні конструкції.

Пунктом 3.11 розділу 3 ДСТУ Б В.2.5-38:2008 встановлено, що захист від вторинних дій блискавки - внутрішня система заходів, які обмежують дії електромагнітного поля блискавки на металеві елементи будівельних конструкцій, електричні та електронні системи.

Пунктом 6.1 розділу 6 ДСТУ Б В.2.5-38:2008 передбачено, що система блискавкозахисту будівель або споруд включає захист від ПУБ - зовнішня блискавкозахисна система (БЗС) і захист від вторинних дій блискавки - внутрішня БЗС. В окремих випадках блискавкозахист може містити тільки зовнішню БЗС або тільки внутрішню БЗС. У загальному випадку частина струмів блискавки протікає по елементах системи внутрішнього блискавкозахисту.

Зовнішня БЗС може бути відокремленою (ізольованою) від споруди (блискавковідводи, що стоять окремо стрижньові або тросові, а також сусідні споруди, що виконують функції природних блискавковідводів) або встановленою на об`єкті, що захищається, і навіть може бути його частиною.

Захист від ПУБ спеціальних об`єктів, у нормальних технологічних режимах яких можуть знаходитися і утворюватися вибухонебезпечні концентрації газів (парів, пилу, волокна тощо), повинен виконуватися блискавковідводами, що стоять окремо. Віддаленність блискавковідводів, що стоять окремо від об`єкта, що захищається, і підземних металевих комунікацій визначається галузевими нормативними документами.

За наявності на будівлях і спорудах спеціальних об`єктів прямих газовідвідних і дихальних труб для вільного відведення в атмосферу газів, пари і суспензій вибухонебезпечної концентрації в зону захисту блискавковідводів повинен входити простір над обрізом труб, обмежений півкулею радіусом 5 м.

Відповідно до пункту 6.2 розділу 6 ДСТУ Б В.2.5-38:2008 зовнішня БЗС у загальному випадку складається з блискавкоприймачів, струмовідводів і заземлювачів.

Пунктами 3.12 та 3.14 розділу 3 ДСТУ Б В.2.5-38:2008 передбачено, що блискавковідвід - це пристрій, який приймає удар блискавки та відводить її струм в землю.

Блискавкоприймач - це частина блискавковідводу, призначена для перехоплення блискавок.

Згідно з пунктом 6.3 розділу 6 ДСТУ Б В.2.5-38:2008 блискавкоприймачі можуть бути спеціально встановленими, у тому числі на об`єкті, або їх функції виконують конструктивні елементи об`єкта, що захищається; в останньому випадку вони називаються природними блискавкоприймачами.

Блискавкоприймачі можуть складатися з довільної комбінації таких елементів: стрижнів, натягнутих дротів (тросів), сітчастих провідників (сіток).

Відповідно до пункту 3.15 розділу 3 ДСТУ Б В.2.5-38:2008 струмовідвід - це частина блискавковідводу, яка призначена для відведення струму блискавки від блискавкоприймача до заземлювача.

З метою зниження імовірності виникнення небезпечного іскріння струмовідводи необхідно розташовувати таким чином, щоб між точкою ураження і землею:

- струм розтікався декількома паралельними шляхами;

- довжина цих шляхів була обмежена до мінімуму.

Струмовідводи слід розташовувати рівномірно по периметру об`єкта, що захищається. За можливості їх прокладають поблизу кутів будівель (пункт 6.4 розділу 6 ДСТУ Б В.2.5-38:2008).

Пунктом 3.16 розділу 3 ДСТУ Б В.2.5-38:2008 передбачено, що заземлювач - це провідна частина або сукупність з`єднань між собою провідних частин, які знаходяться в електронному контакті з землею безпосередньо або через проміжне провідне середовище, наприклад, бетон.

Згідно з пунктом 6.5 розділу 6 ДСТУ Б В.2.5-38:2008 для захисту від ПУБ слід, як правило, використовувати природні заземлювачі - металеві і залізобетонні конструкції будівель, споруд, зовнішніх установок, опор блискавковідводів, що стоять окремо, тощо, які перебувають у контакті з землею, у тому числі залізобетонні фундаменти в неагресивних, слабоагресивних і середньоагресивних середовищах за умови забезпечення неперервного електричного зв`язку по їх арматурі і приєднання її до закладних деталей за допомогою зварювання.

Відповідно до пункту 8.1 розділу 8 ДСТУ Б В.2.5-38:2008 такі захисні засоби як зовнішня система блискавкозахисту, екранування, еквіпотенціальні з`єднання провідних частин і пристрої захисту від імпульсної перенапруги визначають зони захисту від дії блискавки. Із зростанням номера зони захисту знижується вплив електромагнітного поля і струму блискавки.

Пунктами 8.2-8.3 розділу 8 ДСТУ Б В.2.5-38:2008 визначено, що екранування є основним способом зменшення електромагнітних перешкод.

Металева конструкція будівельної споруди використовується або може бути використана як екран. Подібна екранна структура утворюється сталевою арматурою даху, стін, підлоги будівлі, а також металевими деталями даху, фасадів, сталевими каркасами, решітками. Ця екрануюча структура утворює електромагнітний екран з отворами (за рахунок вікон, дверей, вентиляційних отворів, чарунок сітки в арматурі, щілин в металевому фасаді, отворів для ліній електропостачання тощо). Для зменшення впливу електромагнітних полів всі провідні частини об`єкта електрично об`єднуються і з`єднуються з системою блискавкозахисту.

З`єднання металевих елементів необхідні для зменшення різниці потенціалів між ними, всередині об`єкта, що захищається.

З`єднання металевих елементів і систем, що знаходяться всередині простору, що захищається, і перетинають межі зон блискавкозахисту, виконуються на межах зон. Здійснювати з`єднання слід за допомогою спеціальних провідників, або затискачів і, коли це необхідно, з встановленням ПЗІП.

Стосовно порушення відповідачем пункту 2 частини першої статті 20 Кодексу цивільного захисту України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Кодексу цивільного захисту України до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить: забезпечення відповідно до законодавства своїх працівників засобами колективного та індивідуального захисту.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2008 №761, під засобом індивідуального захисту слід розуміти спорядження, що призначається для носіння користувачем та/або забезпечення його захисту від однієї або кількох видів небезпеки для життя чи здоров`я

Пунктом 2 Технічного регламенту визначено, що засоби захисту поділяються на три категорії:

1) перша категорія - засоби захисту, що мають конструкцію простої складності і призначаються для захисту від: незначної механічної дії (садові рукавички, наперстки тощо); впливу слабких мийних засобів, наслідки дії яких легко усуваються (рукавички для захисту від впливу розчинів мийних засобів); температурного впливу при взаємодії з поверхнями, нагрітими до температури, що не перевищує 50 град.C, і нешкідливого механічного впливу (рукавички, фартухи тощо); впливу погодних умов (головні убори, сезонний одяг, взуття тощо); слабких ударів та вібрації, що не впливають на життєво важливі органи та не здатні спричиняти невиліковні ушкодження (легкі захисні шоломи, рукавички, легке взуття тощо); сонячного світла (сонцезахисні окуляри);

2) друга категорія - засоби захисту, що мають конструкцію середньої складності і не належать до першої і третьої категорії;

3) третя категорія - засоби захисту, що мають конструкцію високої складності і призначаються для захисту від небезпеки, яка загрожує життю людей, або небезпеки заподіяння невиліковних тілесних ушкоджень, ступінь якої користувач засобів захисту не може визначити своєчасно.

Стосовно порушень відповідачем пункту 1.2 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні.

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу V Правил №1417 порушення якого відображено позивачем в акті, будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту.

Відповідно до пункту 5.5 глави 5 ДБН В.2.5-56:2014 не підлягають обладнанню системами пожежної сигналізації окремо розташовані застраховані одноповерхові наземні об`єкти громадського призначення, площа яких незалежно від їх ступеня вогнестійкості не перевищує 100 кв.м.

Пунктом 6.1 розділу VI ДБН В.2.5-56:2014 визначено, що системи протипожежного захисту поділяються на: а) системи пожежної сигналізації; б) автоматичні системи пожежогасіння; в) автономні системи пожежогасіння локального застосування; г) системи керування евакуюванням (в частині системи оповіщення напрямку евакуювання); д) системи протидимного захисту; е) системи централізованого пожежного спостерігання; ж) системи диспетчиризаціїСПЗ; и) системи флегматизації; інженерні системи та технологічне обладнання, які не входять до складу СПЗ, але з СПЗ функціонально пов`язані: к) блискавкозахист; л) пожежні ліфти; м) пожежні кран-комплекти; н) протипожежні двері, клапани, ворота та завіси (екрани) тощо.

Згідно з пунктом 7.1 розділу VII ДБН В.2.5-56:2014 системи пожежної сигналізації призначені для раннього виявлення пожежі та подавання сигналу тривоги для вжиття необхідних заходів (наприклад: евакуювання людей, виклик пожежно-рятувальних підрозділів, запуск протидимних систем пожежогасіння, здійснення управління протипожежними клапанами, дверима, воротами та завісами (екранами), відключенням або блокуванням (розблокуванням) інших інженерних систем та устаткування при сигналі "пожежа" тощо).

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.1 розділу VII ДБН В.2.5-56:2014 системи пожежної сигналізації повинні: а) виявляти ознаки пожежі на ранній стадії; б) передавати тривожні сповіщення до пристроїв передавання пожежної тривоги та попередження про несправність; в) формувати сигнали управління для систем протипожежного захисту та іншого інженерного обладнання, що задіяне при пожежі; г) сигналізувати про виявлену несправність, яка може негативно впливати на нормальну роботу СПС.

Системи пожежної сигналізації не повинні: а) підпадати під несприятливий вплив інших систем незалежно від того, з`єднані вони з ними чи ні; б) виходити з ладу (частково або повністю) через вплив на них вогню або явища, для виявлення якого вони призначені, до того, як вогонь чи це явище було виявлено; в) реагувати на інші явища, не пов`язані з виявленням пожежі (підпункт 7.2.3 пункту 7.1 розділу VII ДБН В.2.5-56:2014).

Суд також звертає увагу, що наведені порушення не є формальними.

У п.31 постанови Верховного Суду від 07.10.2019 у справі №815/140/18 зазначено, що відсутність протипожежної сигналізації є істотним порушенням, що впливає на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі та може спричинити загрозу життю і здоров`ю людей та унеможливить її ефективну ліквідацію та рятування людей (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 84805275).

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів усунення відповідачем вказаних вище порушень.

Суд наголошує на тому, що не усунені відповідачем порушення є істотними та несуть ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що спричинить загрозу життю та здоров`ю людей, оскільки впливають:

- на забезпечення безпеки роботи навчального закладу, безпеки його працівників, відвідувачів у відповідності з вимогами протипожежних норм, техногенної безпеки та цивільного захисту;

- на своєчасність виявлення надзвичайної ситуації, пожежі;

- на ліквідацію пожежі, надзвичайної ситуації та ліквідації її наслідків;

- на евакуацію людей та їх захисту від наслідків пожежі, надзвичайної ситуації.

При збереженні таких умов для відвідувачів та працівників навчального закладу існує реальна загроза життю, отримання травм, або шкоди їх здоров`ю.

Отже, характер суспільної небезпечності встановленого під час перевірки відповідача порушення, а також наявність безпосередньої та реальної загрози життю та/або здоров`ю людей є обґрунтованими та беззаперечними.

Верховний Суд у постанові від 26.02.2020 у справі №826/7073/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 87839157) дійшов висновку про те, що правовою підставою для застосування адміністративним судом заходів реагування є одночасна наявність таких умов: 1) факт порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей; 2) звернення компетентного органу, який здійснює державний нагляд у сфері пожежної і техногенної безпеки, із відповідним адміністративним позовом до суду; 3) наявність обов`язку у підконтрольного суб`єкта, зупинення експлуатації приміщень (об`єктів) якого вимагає відповідний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, забезпечувати дотримання вимог пожежної безпеки у відповідному приміщенні.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи, що відповідач не усунув всіх порушень, які виявлені в ході проведення перевірки, і ті порушення, які на теперішній час продовжують існувати, створюють загрозу життю та здоров`ю людей, суд дійшов висновку про необхідність застосування заходів реагування у повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі Пилипчанського навчально-виховного комплексу «загальноосвітня школа 1-11 ступенів - дитячий садок» Березанської міської ради (ЄДРПОУ 20616007) за адресою; Київська область, Баришівський район, с. Пилипче, вул. Шевченка, 2 А, 07531, до усунення порушень зазначених в акті від 24.01.2020 № 16.

При цьому, суд враховує, що застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявленого порушення.

Крім того, застосований до відповідача захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення відповідачем виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Враховуючи вказане, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки відповідні витрат, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, позивачем понесені не були, судові витрати у вигляді судового збору стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі Пилипчанського навчально-виховного комплексу «загальноосвітня школа 1-11 ступенів - дитячий садок» Березанської міської ради (ЄДРПОУ 20616007) за адресою; Київська область, Баришівський район, с. Пилипче, вул. Шевченка, 2А, 07531, до усунення порушень зазначених в акті від 24.01.2020 № 16.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.