Рішення

від 24.11.2020 по справі 440/4483/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4483/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ель Яагубі О.В.,

представника позивача - Онищенко З.В.,

представника відповідача - Сухомлин Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Агро" до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

18 серпня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Агро" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2020 № 0004430506.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що ТОВ "Альянс Агро" на законних підставах сформований податковий кредит, підтверджений первинними документами, та включений до декларації з податку на додану вартість. Зазначає, що акт перевірки складений без належного аналізу конкретних угод, їх товарності та реальності, а також не містить належного нормативного обґрунтування.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/4483/20. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.

10.09.2020 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що в ході перевірки встановлено завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Бізнес Про ЛТД" на суму 38500 грн, ТОВ "Барклайс Трейд" на суму 200825,05 грн. Перевіркою встановлено відсутність у вказаних контрагентів платника податків основних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів, не підтвердження здійснення товариствами власними ресурсами видів діяльності, пов`язаних з постачанням відповідного товару, у томі числі, встановлено відсутність можливості для виробництва вказаного товару, відсутність ланцюга походження добрив, які в подальшому були реалізовані позивачу.

15.09.2020 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що первинними документами підтверджуються обставини з придбання позивачем товару ТОВ "Бізнес Про ЛТД" та ТОВ "Барклайс Трейд".

02.10.2020 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому представник відповідача зазначав, що ТОВ Альянс Агро не надано первинних документів, що підтверджують факт використання, списання придбаних мінеральних добрив у господарській діяльності.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених у заявах по суті справи.

Заслухавши вступне слово учасників справи та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

ТОВ Альянс Агро (код ЄДРПОУ 36313569) зареєстроване як юридична особа та є платником податку на додану вартість.

З 25.02.2020 по 02.03.2020 Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Альянс Агро з питань правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість у зв`язку із виявленням недостовірності даних, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ Віннер Рекордс за січень-лютий 2018 року, ТОВ Бізнес Про ЛТД за листопад. 2018 року та ТОВ Барклайс Трейд за вересень 2019 року, результати якої зафіксовано в акті від 12.03.2020 року № 317/16- 31-05-06-09/36313569.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Альянс Агро вимоги п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме, занижено податок на додану вартість на загальну суму 239 325,05 грн (у т.ч. за листопад 2018 року - 38 500,00 грн; за вересень 2019 року - 200 825,05 грн).

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.04.2020 № 0004430506, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 299156,31 грн.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що предметом доказування в даній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит з податку на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит з податку на додану вартість.

Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Тому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні (в електронному або паперовому вигляді), первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. N 996-XIV податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, норми податкового законодавства пов`язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної. Однак, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Обов`язковою ж умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Із матеріалів справи судом встановлено, що у ТОВ Бізнес-Про ЛТД позивачем придбавалась аміачна селітра в кількості 22 т, що підтверджується наступними первинними документами: договір поставки товару від 19.11.2018, накладна № 50 від 26.11.2018, ТТН № 121 від 26.11.2018, довіреність № 142 від 26.11.2018, платіжне доручення № 2476 від 29.11.2018.

Добриво перевозилось автомобілем ДА Ф НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , який належить ТОВ Альянс Агро на праві власності, згідно договору № 140917/ФЛ-552 від 14.09.2017.

Вносилась аміачна селітра в грунт восени 2018 року під урожай кукурудзи 2019 року, що підтверджується лімітно-забірною картою № 413 на отримання матеріальних цінностей від 01.12.2018, актом № 214 про використання мінеральних, органічних бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за 27.12.2018. Земля, на яку вносилась аміачна селітра знаходиться в ТОВ Альянс Агро на правах оренди (паї).

До моменту внесення добриво зберігалось на складі, який орендується ТОВ Альянс Агро в с. Гурбенці у Давидівської сільської ради Пирятинського р-ну Полтавської області, на підставі договору оренди № 2 індивідуально визначеного нерухомого майна від 01.11.2016.

ТОВ Альянс Агро придбало у ТОВ Барклай Трейд 87 т. добрива складного мінерального NPK 4:20:20.

Придбання у ТОВ Барклайс Трейд добрива складного мінерального NPK 4:20:20 підтверджують наступні первинні документи: договір поставки N 13/09/АА-19 від 13.09.2019; комерційна пропозиція від 01.09.2019, додаток № 1 від 16.09.2019, накладна № 11 від 16.09.2019; ТТН № 11 від 16.09.2019; додаток № 2 від 20.09.2019, накладна № 9 від 20.09.2019, ТТН № 9 від 20.09.2019, додаток № 3 від 25.09.2019, накладна № 10 від 25.09.2019, ТТН № 10 від 25.09.2019, довіреність № 78 від 16.09.2019, платіжне доручення № 3934 від 22.10.2019.

Добриво перевозилось автомобілем ДАФ НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , який належить ТОВ Альянс Агро на праві власності, згідно договору № 140917/ФЛ-552 від 14.09.2017.

До моменту внесення добриво зберігалось на складі, яке орендується ТОВ Альянс Агро в с. Гурбенці у Давидівської сільської ради Пирятинського р-ну Полтавської області.

Добриво вносилось на всю площу, яку обробляє підприємство - 466 т. одночасно з глибокорихленням, рихленням та дискуванням, про що свідчать облікові листи тракториста - машиніста, акти списання.

Земля, яку ТОВ Альянс Агро обробляла знаходиться на правах оренди (паї).

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту позивач надав суду копії податкових накладних від 26.11.2018 № 50 на сум ПДВ 38500 грн., складену ТОВ "Бізнес-про ЛТД"; від 25.09.2019 № 10 на суму ПДВ 83100,02 грн, складену ТОВ "Барклайс Трейд"; від 20.09.2019 № 9 на суму ПДВ 57708,35 грн, складену ТОВ "Барклайс Трейд"; від 16.09.2019 № 11 на суму ПДВ 60016,68 грн, складену ТОВ "Барклайс Трейд".

Суми ПДВ за податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту звітних періодів.

Дослідивши копії податкових накладних, суд встановив, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зауваження відповідача щодо змісту та форми податкових накладних в акті перевірки та заявах по суті справи відсутні.

Також, контролюючим органом не спростовано того, що на момент складення згаданих вище податкових накладних контрагенти позивача мали статус платника податку на додану вартість та були зареєстрованіяк юридичні особи у встановленому законодавством порядку.

Надані суду первинні документи підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ "Бізнес Про ЛТД", ТОВ "Барклайс Трейд" товару та є підставою для віднесення спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Бізнес Про ЛТД", ТОВ "Барклайс Трейд" підтверджена первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використано у господарській діяльності позивача.

Враховуючи викладені обставини, з наданих позивачем первинних документів встановлено, що діяльність позивача відповідає умовам укладених договорів поставки товару, свідчить про наявність господарських цілей при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Суд зазначає, що у наданих позивачем до матеріалів справи документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Таким чином, на підставі наведених доказів, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та іншими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану підприємства, що підтверджує наявність руху його активів.

Контрагенти позивача під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів були зареєстровані як юридичні особи, на момент проведення фінансово-господарської операції були платниками податків, а тому мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник» , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Зважаючи на підтвердження позивачем фактів отримання товару, їх оприбуткування та використання у власній господарській діяльності, суд вважає доведеною реальність спірних господарських операцій.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об`єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Суд зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни свого контрагента, тим більше по ланцюгу постачання, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ним податкового законодавства.

При цьому суд відмічає, що обов`язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальником товарів (послуг) по ланцюгу.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постанові Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року у справі № 21-318а14, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов`язковою для всіх судів України. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

У зв`язку з цим, суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок фіскального органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.

З огляду на зазначене, податковий кредит за спірний період позивачем сформовано на підставі виписаних ТОВ "Бізнес Про ЛТД" та ТОВ "Барклайс Трейд" податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Також, матеріалами справи підтверджується, що під час перевірки позивачем були надані відповідачу всі належні первинні документи за спірними господарськими операціями.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування, не довів правомірності власних рішень, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області від 10.04.2020 № 0004430506.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Агро" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Агро" (вул. Січових Стрільців, 235, м. Пирятин, Полтавська область, 37000, код ЄДРПОУ 36313569) до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області від 10.04.2020 № 0004430506.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 43142831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Агро" (вул. Січових Стрільців, 235, м. Пирятин, Полтавська область, 37000, код ЄДРПОУ 36313569) витрати зі сплати судового збору в розмірі 4487,34 грн. (чотири тисячі чотириста вісімдесят сім гривень 34 копійки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03 грудня 2020 року.

Головуючий суддя А.Б. Головко