Постанова

від 02.12.2020 по справі 640/4932/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4932/20 Суддя першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Закревській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Медіа Гравіті до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Медіа Гравіті (далі - Позивач, ТОВ Медіа Гравіті ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.02.2020 року №00001310502.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що надані Позивачем первинні документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій, доказів їх невідповідності вимогам чинного законодавства Відповідачем не надано. Окремо суд підкреслив, що за умови відсутності вироку суду, який набрав законної сили, посилання ГУ ДФС у м. Києві на матеріали досудового розслідування не мають доказової сили.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, матеріалами кримінальних проваджень підтверджується надання ТОВ Овертрейд Компані і ТОВ Лайт Хром послуг з формування податкового кредиту суб`єктам реального сектору економіки, по-друге, ТОВ Медіа Гравіті належними доказами не підтверджено факт отримання послуг від указаних підприємств, оскільки такі послуги не могли бути надані з огляду на відсутність трудових ресурсів та виробничих потужностей, по-третє, придбання робіт не підтверджується ланцюгами постачання.

Після усунення визначених в ухвалі від 17.07.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2020 року було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.12.2020 року.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

У судовому засіданні представник Відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю.

Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що у грудні 2019 року працівниками ГУ ДПС у м. Києві на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу від 29.11.2019 року №3858 та направлення від 03.12.2019 року №669/26-15-05-02-05 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Медіа Гравіті .

У ході перевірки встановлено порушення Позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 287 274,00 грн. за квітень 2019 року.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 16.12.2019 року №227/26-15-05-02-05/41767986 (т. 1 а.с. 19-44), висновки якого за наслідками розгляду заперечень ТОВ Медіа Гравіті від 03.02.2020 року №0302/20/01 (т. 1 а.с. 53-58) залишені без змін ГУ ДПС у м. Києві, про що товариство повідомлено листом від 07.02.2020 року №23057/10/26-15-05-02-05 (т. 1 а.с. 59-62).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 07.02.2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми В4 №00001310502, яким Позивачу зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на загальну суму 287 274,00 грн. (т. 1 а.с. 153).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваного індивідуального акту, суд першої інстанції встановив, що згідно договору на рекламно-інформаційне обслуговування від 19.02.2019 року №19021 (т. 1 а.с. 64-69), укладеного між ТОВ Медіа Гравіті (замовник) та ТОВ ЛАЙТ ХРОМ (виконавець), останній за завданням замовника надає послуги, пов`язані з плануванням, аналітикою, фото моніторингом, організацією та проведенням рекламних компаній в різних ЗМІ на телебаченні, на радіо, в пресі, на зовнішніх носіях реклами, в мережі Інтернет, на транспорті (в т.ч. метрополітені) для просування на території України продукції замовника, на умовах і в порядку, передбачених у цьому договорі і додатках до нього.

Згідно додатку №1 від 19.02.2019 року до зазначеного договору (т. 1 а.с. 70) виконавець зобов`язується за завданням замовника надати, а замовник прийняти та оплатити наступні, належним чином надані послуги:

- послуги з розміщення банерної реклами ТМ Київміськбуд на порталі www.ukr.net;

- послуги з email та viber розсилки ТМ Київміськбуд ;

- послуги з генерації дзвінків для ТМ Київміськбуд .

Вартість послуг становить 549 000, 00 грн, у тому числі ПДВ 91 540, 00 грн.

Згідно додатку №2 від 19.02.2019 року до вищезазначеного договору (т. 1 а.с. 71) виконавець зобов`язується за завданням замовника надати, а замовник прийняти та оплатити послуги з розміщення реклами ТМ УКР БУД та її технічне обслуговування за адресами розміщення рекламоносіїв.

Вартість послуг становить 556 600, 00 грн, у тому числі ПДВ 92 766, 67 грн.

До перевірки, як встановлено судом першої інстанції, надано акти здачі-прийняття робіт (т. 1 а.с. 89-96), податкові накладні (т. 1 а.с. 117-128), рахунки-фактури (т. 1 а.с. 72-79), платіжні доручення (т. 1 а.с. 80-88).

Крім того, у ході перевірки було встановлено, що згідно наданої до перевірки картки рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками станом на 31.03.2019 року по контрагенту ТОВ ЛАЙТ ХРОМ в бухгалтерському обліку вищенаведені операції відображено наступним чином:

Дт 631 Кт 3711 на суму 549 000, 00 грн;

Дт 6442 - Кт 631 на суму 92 766, 00 грн;

Дт 84 - Кт 631 на суму 463 833, 34 грн.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками станом на 31.03.2019 року кредиторська заборгованість Позивача перед ТОВ ЛАЙТ ХРОМ становить 7 600, 00 грн.

Оборот по кредиту рахунку 631 Позивача по взаємовідносинам з ТОВ ЛАЙТ ХРОМ за березень 2019 року становив 556 600, 00 грн.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що згідно договору про розміщення рекламних матеріалів від 27.02.2019 року №П-308, укладеного Позивачем (замовник) з ТОВ ОВЕРТРЕЙД КОМПАНІ (виконавець) (т. 1 а.с. 97-99) виконавець за дорученням замовника здійснює проведення рекламних компаній.

Вартість кожної рекламної компанії встановлюється в залежності від заявки Замовника та вказуються у відповідному акті приймання-передачі наданих послуг та рахунках-фактурах (або додатках до цього договору).

Згідно додатку №1 від 28.02.2019 року до договору (т. 1 а.с. 100) виконавець зобов`язується за завданням замовника надати, а замовник прийняти та оплатити послуги з розміщення зовнішньої реклами ТМ УКР БУД та її технічне обслуговування за адресами розміщення рекламоносіїв.

Вартість послуг становить 618 040, 00 грн, у тому числі ПДВ 103 006, 67 грн.

До перевірки, а також до матеріалів справи, як було встановлено судом першої інстанції, надано акти здачі-прийняття робіт (т. 1 а.с. 109-114), податкові накладні (т. 1 а.с. 129-136), рахунки-фактури (т. 1 а.с. 101-104), платіжні доручення (т. 1 а.с. 105-108).

Згідно наданої до перевірки картки рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за квітень 2019 року по контрагенту ТОВ ОВЕРТРЕЙД КОМПАНІ в бухгалтерському обліку операції відображено наступним чином:

Дт 631 Кт 311 на суму 314 080, 00 грн;

Дт 6441 - Кт 631 на суму 103 006, 67 грн;

Дт 84 - Кт 631 на суму 515 033, 33 грн.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками станом на 30.04.2019 року кредиторська заборгованість Позивача перед ТОВ ОВЕРТРЕЙД КОМПАНІ становить 548 040, 00 грн.

Оборот по кредиту рахунку 631 Позивач по взаємовідносинам з ТОВ ОВЕРТРЕЙД КОМПАНІ за квітень 2019 року становив 618 040, 00 грн.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що підстав для визнання безтоварними господарських операцій ТОВ Медіа Гравіті з ТОВ Овертрейд Компані і ТОВ Лайт Хром немає. При цьому, суд наголосив на тому, що контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагентів, що, на його переконання, свідчить про відсутність перешкод для формування даних податкового обліку за наслідками відносин з останніми, а належними і допустимими доказами не підтверджується відсутність у суб`єктів господарювання можливості виконати договірні зобов`язання.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети. Водночас, доказів на підтвердження даних обставин Відповідачем надано не було.

Надаючи оцінку реальності вчинення господарських операцій між контрагентами, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши наявні матеріалах справи документи, судова колегія вважає, що останні містять всі обов`язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства.

У постанові від 28.02.2018 року у справі №806/1033/17 Верховний Суд зазначив, що окремі недоліки в оформленні первинних документів не спростовують наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Відсутність реквізитів первинних документів ще не означає їх дефектність; відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання нереальності господарських операцій. У кожному конкретному спірному випадку важливо окремо досліджувати характер недоліків первинних документів, однак згідно з прямим приписом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні такі недоліки не повинні унеможливлювати ідентифікацію осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг таких господарських операцій тощо. Водночас неістотні недоліки первинних документів не є підставою для невизнання факту відсутності здійснення господарської операції.

Надаючи оцінку посиланням Апелянта на відсутність у контрагентів Позивача трудових та виробничих ресурсів, необхідних для здійснення задокументованих господарських операцій, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 року у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що у підпункті 2.2.3 договору від 19.02.2019 року №19021 та п. 2.6 договору від 27.02.2019 року №П-308 передбачено право ТОВ Лайт Хром і ТОВ Овертрейд Компані залучати до виконання договірних зобов`язань третіх осіб без повідомлення про це ТОВ Медіа Гравіті .

Посилання Апелянта на те, що в АІС Податковий блок та Єдиному реєстрі податкових накладних відсутні відомості щодо придбання ТОВ Лайт Хром і ТОВ Овертрейд Компані необхідних для виконання умов договорів послуг, а також належності рекламоносіїв указаним товариствам, судова колегія оцінює критично, оскільки Відповідачем не зазначено, за який період контролюючим органом здійснювався аналіз податкової інформації щодо вказаних товариств, у той час як відомості цього ж аналізу вказують на те, що ТОВ Лайт Хром і ТОВ Овертрейд Компані надавалися рекламні послуги й іншим суб`єктам господарювання. До того ж, як й в акті перевірки, так й у відзиві на позов та апеляційній скарзі контролюючий орган вказує на те, що відповіді від ГУ ДПС в Одеській області та від ГУ ДПС у Львівській області щодо проведення зустрічної перевірки ТОВ Лайт Хром і ТОВ Овертрейд Компані щодо господарських відносин з ТОВ Медіа Гравіті до ГУ ДПС у м. Києві не надходили.

Доводи ГУ ДПС у м. Києві про те, що згідно відомостей кримінальних проваджень №4201800000002084 та 22018101110000086 указані контрагенти Позивача діють у складі транзитно-конвертаційної групи з метою безперешкодної реєстрації податкових накладних та надання послуг з формування податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки судовою колегією оцінюється критично, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Водночас, жодного з документів, передбачених ч. 6 ст. 78 КАС України, ГУ ДПС у м. Києві надано не було. Крім іншого, не надано Відповідачем і жодних відомостей з указаних кримінальних проваджень на підтвердження причетності чи непричетності керівників (директорів) ТОВ Лайт Хром і ТОВ Овертрейд Компані до діяльності цих суб`єктів господарювання.

Як вже було зазначено вище, згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з посиланням Окружного адміністративного суду міста Києва на те, що приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Наведені висновки повністю узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні від 22.01.2009 року у справі Булвес проти Болгарії , яке наголошує на принципі персональної відповідальності платника та неможливості втручання у право власності особи, яка, попри можливе порушення своїм контрагентом податкового законодавства, є належним отримувачем поставлених товарів чи послуг.

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постанові від 11.12.2007 року у справі № 21-1376во06, де зазначив, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про відсутність правових підстав визнання безтоварними господарських операцій Позивача із згаданими контрагентами, у зв`язку з чим вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

З наведеного вбачається, що в силу положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не дають право на формування податкового кредиту операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, як було зазначено раніше, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано Відповідачем, на момент виписування податкових накладних Позивачу ТОВ Лайт Хром і ТОВ Овертрейд Компані були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб`єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у Відповідача не було.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено та підписано 02 грудня 2020 року.