Постанова

від 03.12.2020 по справі 640/14469/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14469/20 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Блустоун до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене листом від 27.05.2020 №492, про відмову ТОВ Блустоун у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва багатофункціонального комплексу на вул. Жилянській, 47 у Голосіївському районі м. Києва;

- зобов`язати відповідача видати ТОВ Блустоун містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Жилянська, 47, кадастровий номер 8000000000:72:081:0001 на Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Жилянській, 47 у Голосіївському районі м. Києва .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що обрана позивачем земельна ділянка за функціональним призначенням належить до території громадських будівель і споруд (існуючих), знаходиться в межах історичного ареалу м.Києва, в зоні регулювання забудови третьої категорії, в санітарно-захисній зоні від промислових об`єктів, а тому наміри забудови суперечать вимогам генерального плану.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:081:0001 - 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності пов`язаної з отриманням прибутку), при цьому вид використання земельної ділянки - для будівництва готельно-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями для торгівлі, громадського харчування та паркінгом, тому твердження апелянта щодо невідповідності намірів забудови містобудівній документації є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

В силу положень ч.1 ст. 311 КАС України, беручи до уваги, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантину на всій території України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради від 29.10.2009 №556/2625 Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю Стріж-Інвест земельних ділянок для будівництва готельно-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями для торгівлі, громадського харчування та паркінгом (зміна цільового призначення) на вул. Жилянській, 47 та 47-д у Голосіївському районі м. Києва вирішено, зокрема, затвердити містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів об`єкта містобудування - будівництва готельно-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями для торгівлі та громадського харчування на вул. Жилянській, 47 у Голосіївському районі м. Києва; внести зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року в частині функціонального зонування території, а саме: земельні ділянки загальною площею 2,099 га переведено з території промислової зони до території громадської забудови; змінити цільове призначення земельних ділянок загальною площею 2,081 га, які належать на праві власності ТОВ Стріж-Інвест , та дозволити їх використання для будівництва готельно-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями для торгівлі, громадського харчування та паркінгом, з них, у тому числі, ділянка №1 площею 2,0077 га на вул. Жилянській, 47 у Голосіївському районі м. Києва (а.с.21-22 т.1).

Рішенням господарського суду м.Києва від 15.11.2011 у справі №27/356 звернуто стягнення на предмет іпотеки та визнано за ПАТ Укрсоцбанк право власності на земельну ділянку площею 2,0077 га, кадастровий номер 8000000000:72:081:0001, що знаходиться за адресою вул. Жилянській, 47 у Голосіївському районі м. Києва (а.с.23-25 т.1).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.10.2017 ПАТ Укрсоцбанк (продавець) продало, а ТОВ Блустоун (покупець) придбало земельну ділянку загальною площею 2,0077 га, кадастровий номер 8000000000:72:081:0001, що знаходиться за адресою вул. Жилянській, 47 у Голосіївському районі м. Києва (а.с.27-38 т.1).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.06.2018 №129111747 та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.11.2019 №НВ-8001013692019 цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:081:0001 - 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності пов`язаної з отриманням прибутку), вид використання земельної ділянки - для будівництва готельно-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями для торгівлі, громадського харчування та паркінгом (а.с.36-37 т.1).

За наслідками звернення ТОВ Блустоун до ЦНАП із заявою №50040-004892130-013-16 про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва багатофункціонального комплексу на вул.Жилянській, 47 у Голосіївському районі, листом від 14.05.2020 №8327/0/7-1-20, затвердженим наказом від 27.05.2020 №492, Департамент Містобудування та архітектури ВО КМР (КМДА) відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень в порядку п.3 ч.4 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (а.с.50).

Відповідно до наказу Департаменту Містобудування та архітектури ВО КМР (КМДА) від 27.05.2020 №492 розглянувши документи для отримання містобудівних умов та обмежень для проектування будівництва затверджено відмову у їх наданні для проектування об`єкта реконструкції на вул.Жилянській, 47 у Голосіївському районі з обґрунтуванням підстав, зазначених у листі.

Вважаючи протиправною відмову у наданні містобудівних умов та обмежень протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що рішення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оформлене листом від 14.05.2020 №8327/0/7-1-20 та затверджене наказом від 27.05.2020 №492, про відмову ТОВ Блустоун у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва багатофункціонального комплексу на вул. Жилянській, 47 у Голосіївському районі м. Києва, прийнято без урахування фактичних обставин спірних правовідносин, та внаслідок відсутності невідповідності намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні у відповідача наявний обов`язок видати заявнику містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України Про регулювання містобудівної діяльності , який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.8 ч.1 ст.1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Статтею 13 Закону України Про архітектурну діяльність передбачено, що до уповноважених органів містобудування та архітектури належать, зокрема, структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури.

Частинами 2, 3 ст.8 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно з положеннями ст.26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

У ч.5 цієї статті визначено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до ч.1 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі 445/765/16-а, від 27.02.2019 у справі №809/721/18, від 10.10.2019 у справі №260/1499/18, від 20.02.2020 у справі №813/52/13-а.

Частинами 2-3 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Відповідно до ч.4 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Згідно з положеннями ч.6 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиним обґрунтуванням відмови в наданні містобудівних умов та обмежень наведено п.3 ч.4 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , тобто невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Натомість, така відмова, що оформлена листом від 14.05.2020 №8327/0/7-1-20 та затверджена наказом від 27.05.2020 №492, не містить жодних обґрунтувань, в чому саме полягає невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Разом з тим, рішенням Київської міської ради від 29.10.2009 №556/2625 затверджено містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів об`єкта містобудування - будівництва готельно-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями для торгівлі та громадського харчування на вул. Жилянській, 47 у Голосіївському районі м. Києва; внесено зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року в частині функціонального зонування території, а саме: земельні ділянки загальною площею 2,099 га переведено з території промислової зони до території громадської забудови; змінено цільове призначення земельних ділянок загальною площею 2,081 га та дозволено їх використання для будівництва готельно-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями для торгівлі, громадського харчування та паркінгом, з них, у тому числі, ділянка №1 площею 2,0077 га по вул.Жилянській, 47 у Голосіївському районі м. Києва.

З довідки (витягу) з містобудівного кадастру вбачається, що земельна ділянка по вул.Жилянській, 47 у Голосіївському районі м.Києва належить до території громадських будівель та споруд (а.с.72 т.1).

Колегія суддів звертає увагу, що перебування земельної ділянки по вул.Жилянській, 47 у Голосіївському районі м.Києва в межах санітарно-захисної зони та історичного ареалу населених місць жодним чином не свідчить про невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, натомість обставини щодо перебування земельної ділянки в певних зонах планувальних обмежень має бути відображено в містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки та не можуть бути підставою для відмови у їх видачі, передбаченою п.3 ч.4 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Таким чином, суд доходить висновку, що визначені у листі відповідача від 14.05.2020 №8327/0/7-1-20, затвердженого наказом від 27.05.2020 №492, підстави відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є необґрунтованими, натомість жодних передбачених ч.4 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності підстав для відмови в наданні позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по вул.Жилянській, 47 у Голосіївському районі м.Києва матеріали справи не містять, а відповідачем не наведено, внаслідок чого колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання такої відмови протиправною і скасування та для зобов`язання відповідача надати ТОВ Блустоун містобудівні умови та обмеження забудови вказаної земельної ділянки, оскільки суб`єкт владних повноважень втрачає дискрецію при вирішенні вказаного питання, так як законодавством передбачено прямий обов`язок Департаменту Містобудування та архітектури ВО КМР (КМДА) діяти у чітко визначений спосіб шляхом надання містобудівних умов та обмежень за відсутності підстав для відмови у їх наданні.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

При цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зокрема, в п.30 Рішення Європейського Суду з прав людини від 27 вересня 2001 року у справі Hirvisaari v. Finland , зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини від 09 грудня 1994 року у справі Ruiz Torija v. Spain пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови виготовлено 03 грудня 2020 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма