Постанова

від 03.12.2020 по справі 260/2277/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/2277/20 пров. № А/857/12816/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шевчук С.М.,

суддів Онишкевича Т.В., Шинкар Т.І.,

за участі секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.,

представника позивача Холмогорова Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року (рішення ухвалене у м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження судом у складі головуючого судді Плеханова З.Б., повний текст рішення суду складено 21 вересня 2020 року) у справі № 260/2277/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, суд, -

В С Т А Н О В И В :

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

В червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у призначенні їй пенсії за віком, щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи в МП «Аліса» (правонаступник TOB "Аліса") з 08.08.1991 р. по 04.01.1993 р. та періоду з 10.10.1996 р. по 24.02.2006 р.;

зобов`язати відповідача зарахувати їй період роботи в МП «Аліса» (правонаступник TOB "Аліса") з 08.08.1991 р. по 04.01.1993 р. та періоду з 10.10.1996 р. по 24.02.2006 р. з моменту звернення.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 071750002469 від 18.02.2020 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063) м. Ужгород. пл. Народна,4 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про призначення пенсії, подану нею 10.02.2020 року та зареєстровану за № 922 у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правлінням ПФУ № 22-1 від 25.11.2005 року.

В решті позовних вимог- відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та прийняти нове, яким позов в цій частині задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На обґрунтування апеляційних вимог позивач посилається на те, що у засіданні суду виявилось, що заява про призначенні пенсії з особової справи зникла, рішення про відмову у призначенні пенсії за віком датоване 18.02.2020, а перевірку підприємства відповідач вирішив здійснити вже в кінці весни, що підтверджується актом, і всі ці документи залишилися поза увагою суду. Вказує, що надані уточнюючі довідки та свідоцтво про перереєстрацію є достатніми документами для врахування стажу за віком, а запис у трудовій книжці ТОВ Аліса замість МП Аліса не може нівелювати відомості трудової книжки, оформлені належним чином та бути підставою для відмови у позові, тобто позбавлення конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії, оскільки основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Зазначає, що якщо відповідач мав сумніви, але не перевірив і не здійснив належних заходів за три місяці, щоб обробити дані особи, яка звернулася за призначенням пенсії, а обмежився формальним актом перевірки в умовах жорстокого карантину, то вини особи в цьому немає. Проте суд повинен був перевірити ці докази та обставини і надати їм оцінку та відобразити це у рішенні. Отримавши оскаржуване рішення суду, особа фактично залишилася на тому етапі на якому зверталася до суду, тому що звертатися до відповідача із заявами про призначення пенсії можна безкінечно, але це не вичерпує ту проблему, що відповідач не визнає записи у трудовій книзі навіть при наявності уточнюючих довідок та свідоцтва про перереєстрацію товариства. Вказує, що судом зазначено, що мають місце розбіжності та неточності у трудовій книжці у зв`язку з реорганізацією товариства. При цьому, не вказано які саме розбіжності, у якій графі, що саме викликає сумнів у достовірності записів (при наявності уточнюючих довідок та відповіді з архівної установи), ці обставини мають важливе значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Також позивач подав письмові пояснення по суті справи.

Відповідач подав відзиву на апеляційну скаргу, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги. У вказаному відзиві зазначає, що МП Аліса не значиться в базах даних відповідача як платник внесків в органах ПФУ у містах та районах. Водночас, відповідач вказує на численні недоліки в оформленні записів у трудовій книжці позивача пов`язані з роботою позивача в МП Аліса та відсутність в архівних установах підтверджуючих документів з приводу роботи позивача в МП Аліса та обсяг отриманого заробітку.

Відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст.124 КАС України, шляхом надіслання повідомлень на електронну пошту, зазначену даним учасником справи, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. В судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив. Клопотань про відкладення слухання справи не направляв.

ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи обставини, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 (а.с. 7-9).

16.09.2019 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду в Закарпатській області із заявою про призначення їй пенсії за віком, до якої згідно розписки-повідомлення було долучено: паспорт НОМЕР_2 , довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; трудову книжку, диплом про навчання, два свідоцтва про народження дитини, свідоцтво про шлюб.

В даній розписці повідомлення зазначено документи, які відсутні, або яких недостатньо для призначення пенсії, а саме: довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07 2000 року термін подачі до 15.12.2019 року, заяву про спосіб виплати; довідку про стаж за період вказаний в п.14-17 трудової книжки (а.с. 18, 20).

Рішенням відповідача від 16.12.2019 року №143 відмовлено позивачу в призначені пенсії за віком (а.с. 14).

Вищевказане рішення мотивоване тим, що відповідно до п.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами, внесеними Законом України "Про заходи щодо забезпечення реформування пенсійної системи" №2148-УІІІ від 03.10.2017, починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу: з 01 січня 2019 по 31 грудня 2019 року не менше 26 років. Згідно наданих документів загальний страховий стаж позивача становить 19 років 00 місяців 15 днів, що не дає право на призначення пенсії. До страхового стажу не включено період роботи в МП "Аліса" з 08.08.1991 по 31.01.2002.

03.02.2020 року позивач оскаржила вказане рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (а.с. 16-17).

Однак, 07.02.2020 року позивач відкликала подану скаргу (а.с. 26).

Згідно даних трудової книжки позивача, ОСОБА_1 прийнята на роботу в МП «Аліса» 08.08.1991 року і потім призначена директором у TOB «Аліса» - 10.10.1996 року (а.с. 11).

Відповідно до довідки від 24.01.2020 року №02/вих.02, виданою ТОВ "Аліса", рішенням засновників від 10.10.1996 року МП "Аліса" перейменовано на ТОВ "Аліса" (а.с. 24).

Відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, виданого Ужгородською РДА, ТОВ "Аліса" знаходиться за адресою: Ужгородський р-н, с. Кам`яниця, внесене до ЄДР підприємств та організацій 27.03.1997 року, код ЄДРПОУ 20452187 (а.с. 25).

Згідно довідки від 24.01.2020 року №01/вих.01, виданою ТОВ "Аліса", ОСОБА_1 працювала у МП "Аліса" з 08.08.1991 по 31.03.2009 (а.с. 23).

10.02.2020 року позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком, при цьому надала органу пенсійного фонду уточнюючі довідки про підтвердження трудового стажу, що стверджується обома сторонами та наданою позивачем копією розписки-повідомлення, однак сама заява про призначення пенсії від 10.02.2020 року відсутня в пенсійній справі (а.с. 27).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №071750002469 від 18.02.2020 року відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком. Вказане рішення обґрунтоване тим, що згідно наданих документів для призначення пенсії страховий стаж позивача становить 19 років 15 днів. До страхового стажу не враховано період роботи з 1991-2003 р. в МП «Аліса» , оскільки даний період трудової діяльності буде зараховано до стажу після проведення зустрічної перевірки (а.с. 30).

Судом встановлено, що позивачем надано суду, отримані в архіві Ужгородської РДА: копію розпорядження №307 Ужгородської РДА від 17.05.1996 року про реєстрацію у відповідності до ст. 8 Закону України "Про підприємництво "Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліса" з місцезнаходженням: Ужгородський район, с. Кам`яниця; копію архівного витягу Протоколу 8 сесії 2-го скликання Кам`яницької сільської ради від 27 листопада 1997 року, де вказано про прийняття рішення про передачу у постійне користування ТОВ "Аліса" земельної ділянки розміром 0,16 га з видачею державних актів на право постійного користування.

Відповідачем надано суду довідку архівного відділу Ужгородської міської ради від 16.07.2020 р. №250/02-07, якою повідомлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Закарпатській області, що документи з особового складу МП "Аліса", ТОВ "Аліса" на державне зберігання до архівної установи не надходили.

Також відповідачем надано довідку комунального закладу "Ужгородський районний трудовий архів" № 191/01-16 від 20.07.2020 "Про надання відповіді", де вказано, що МП "Аліса" (ТОВ "Аліса") документи з особового складу в трудовий архів на зберігання не передавало, і у зв`язку з чим надати архівні довідки про стаж та заробітну плату ОСОБА_1 неможливо.

Відповідно до акту № 633, встановлено неможливість проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліса" (код 20452187) у зв`язку з відсутністю посадових осіб з місцем реєстрації юридичної особи", підписаний та складений головним спеціалістом Фетько Л.О. та із залучення свідка ОСОБА_2 (а.с. 76).

Не погоджуючись із рішенням відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду із даним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що в оскаржуваному рішенні відповідач зазначив про не зарахування позивачу страхового стажу за період роботи з 1991 року по 2003 роки в МП "Аліса", оскільки необхідною є зустрічна перевірка. Судом встановлено, що мають місце розбіжності та неточності у трудовій книжці позивача у зв`язку з реорганізацією підприємства, де працювала позивач. У пенсійній справі мітяться індивідуальні відомості про застраховану особу - позивача тільки починаючи з 2002 року. Отже, для необхідності нарахування пенсії позивачу необхідними є дані про її заробітну плату на підставі уточнюючих довідок згідно Порядку № 637. Судом також встановлено, що відповідачем проводилася перевірка необхідних відомостей для вирішення питання щодо призначення пенсії позивачу, що вбачається з наданих відповідачем довідок та акту перевірки. Суд констатує, що відповідачем з огляду на вищевказані критерії не враховано усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), оскільки не надано оцінку довідці про стаж, про яку згадується у оскаржуваному рішенні, не надано оцінку довідці про перейменування підприємства. Крім того, не було проведено відповідну перевірку для уточнення наданих позивачем відомостей та відсутні її результати.

За таких обставин та з урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача частково, а саме шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, подану нею 10.02.2020 року та додані нею документи у чіткій відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Постанова в частині задоволених позовних вимог не оскаржена, тому відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України в апеляційному порядку не переглядається.

Таким чином, предметом апеляційного перегляду є рішення суду в частині відмови в задоволенні позові про зобов`язання відповідача зарахувати позивачу період роботи в МП «Аліса» (правонаступник TOB "Аліса") з 08.08.1991 по 04.01.1993 та періоду з 10.10.1996 по 24.02.2006 з моменту звернення.

Відповідно до пунктів 1.1 та 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі Порядок №22-1) органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.

При цьому, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Аналогічна позиція, викладена в постанові Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008 року, постанові ВАСУ від 28.07.2015 року справа №К/800/34016/14 відповідно до яких, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які не належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Відтак, зобов`язавши відповідача зарахувати позивачу пенсію без урахування розподілу повноважень між виконавчими та судовими органами та без з`ясування всіх необхідних обставин для призначення пенсії, суд перебере на себе повноваження, які належать виключно відповідачу.

Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3.3, п. 4.1, 4.2 Порядку N22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу I цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

На підставі пункту 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє:

- правильність оформлення заяви,

- відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж,

- перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів,

- перевіряє копії відповідних документів,

- фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, передбачено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок №637).

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5) (п.20).

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (п.17 Порядку №637).

Згідно п. 18 Порядку №637 - за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цієї Постанови, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Отож, з наведених положень законодавства слідує, що орган, який призначає пенсію надає особам, які звернулися за її призначенням, допомогу щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії, в тому рахунку і шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ) подання додаткових документів, яких не вистачає.

У випадку відсутності необхідних документів у зв`язку із їх не збереженням, відсутності документів внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних або неможливості одержання їх з інших причин, орган що призначає пенсію повинен в порядку пунктів 17, 18 Порядку N637 довести до відому особи, що звернулася за призначенням пенсії про те, що його трудовий стаж може бути встановлений на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

5 липня 2006 року Кабінетом Міністрів України за N 919 прийнято постанову, якою затверджено Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату.

Вказаним вище Порядком запроваджено механізм визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії у разі втрати первинних документів про нарахування та виплату підприємствами, установами, організаціями заробітної плати (доходу) за основним місцем роботи застрахованої особи за період страхового стажу до 1 липня 2000 року у зв`язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або з інших незалежних від застрахованої особи обставин.

Так, починаючи з 1 січня 1998 року заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії за період страхового стажу застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу визначається за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів.

Разом з цим, слід зазначити, що за період до 1 січня 1998 року та у разі відсутності даних у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів заробітна плата (дохід) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається у наступному порядку.

За наявності підприємства, установи, організації, де працювала особа, або їх правонаступника - виходячи з розміру середньої заробітної плати за відповідною професією (посадою) на такому підприємстві, в установі, організації, що склалася у кожному місяці роботи, за який втрачено документи про нарахування та виплату заробітної плати (доходу).

У разі відсутності на підприємстві, в установі, організації або в їх правонаступника відповідної професії (посади) заробітна плата визначається виходячи з розміру середньої заробітної плати за аналогічною професією (посадою) на такому підприємстві, в установі, організації або в їх правонаступника.

За відповідною або аналогічною їй професією (посадою) довідка про середню заробітну плату надається підприємством, установою, організацією, де працює (працювала) особа, або їх правонаступником.

Одночасно, слід зазначити, що Постановою Правління ПФУ №6-1 від 28.03.2016 року, зареєстрованою 20 квітня 2016 в Міністерстві юстиції України за № 607/28737 затверджено Порядок отримання з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків даних про заробітну плату (дохід) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату.

Пунктом 1 розділу ІІ та п. 1 розділу ІУ якого передбачено, що Пенсійний фонд України протягом п`яти робочих днів з дати одержання повідомлення або звернення про отримання даних про заробітну плату (дохід) фізичних осіб для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату формує запит і подає його до ДФС. Запит формується у разі виникнення потреби, але не частіше ніж один раз на день, та може містити інформацію щодо однієї або декількох фізичних осіб. ДФС надає відповідь на запит Пенсійного фонду України не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дати отримання такого запиту.

Однак, всупереч вищевказаним нормам чинного законодавства, відповідач при прийнятті рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії у зв`язку з неврахування зазначеного періоду роботи не дотримався положень названих нормативних актів, як наслідок вказане рішення відповідача є передчасним та таким, що постановлено без з`ясування зазначених обставин.

Таким чином, уповноваженим органом для призначення пенсії є Пенсійний фонд та його територіальні органи, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі, як поданих вперше, так і додатково отриманих. Суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень та перебирати на себе непритаманні йому функції із збору необхідних документів для призначення пенсії. Також суд не може досліджувати нові докази, яким не надавалась оцінка відповідачем, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії. Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Отже, відповідач, як орган, що призначає пенсію здійснює перевірку всіх поданих позивачем документів, а за необхідності витребовує необхідні документи, заслуховує свідків (за їх наявності, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації) на підставі яких призначається пенсія. Така пенсія призначається на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих доказів.

Таким чином, оскільки саме на відповідача покладається повноваження щодо призначення пенсії, зарахування відповідного стажу роботи, які здійснюються на підставі перевірки всіх поданих документів в тому рахунку і заслуховування свідків ( за їх наявності які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації), суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати позивачу період роботи в МП «Аліса» (правонаступник TOB "Аліса") з 08.08.1991 по 04.01.1993 та періоду з 10.10.1996 по 24.02.2006 з моменту звернення.

Як вже було зазначено вище, суд не може перебирати на себе компетенцію суб`єктів владних повноважень, досліджувати нові докази, яким не надана була оцінка, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність підстав для зарахування стажу роботи до страхового стажу, права на призначення пенсії тощо.

Колегією суддів також враховано, що завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту порушеного права людини.

З огляду на фактичні обставини справи за яких має місце неналежне виконання відповідачем повноважень та зважаючи на приведені положення законодавства за яких суд не вправі перебирати на себе непритаманні йому функції у зарахування стажу та призначенні пенсії, колегія суддів керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати позивачу період роботи в МП «Аліса» (правонаступник TOB "Аліса") з 08.08.1991 по 04.01.1993 та періоду з 10.10.1996 по 24.02.2006 з моменту звернення.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги, в силу викладеного вище, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України, вказана справа відноситься до справ незначної складності, а відтак на неї поширюються положення п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Керуючись ст. 308, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 260/2277/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Т. В. Онишкевич Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 03 грудня 2020 року.