Ухвала

від 24.11.2020 по справі 805/430/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 листопада 2020 року

Київ

справа №805/430/18-а

адміністративне провадження №К/9901/58687/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Желєзного І. В., судді Коваленко Н. В.,

за участю секретаря судового засідання: Лупу Ю. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку клопотання Публічного акціонерного товариства Краматорський завод металевих конструкцій про закриття касаційного провадження у справі № 805/430/18-а

за позовом Публічного акціонерного товариства Краматорський завод металевих конструкцій

до Головного управління Держпраці у Донецькій області

про скасування постанови про накладення штрафу,

за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Краматорський завод металевих конструкцій (далі - ПАТ Краматорський завод металевих конструкцій , позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Донецькій області (далі також - відповідач) про скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 05-16-3300/0082/10 від 10 січня 2018 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 7 104 000 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держпраці у Донецькій області звернулось з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного адміністративного суду, в якій просило скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову. Разом з апеляційною скаргою Головним управлінням Держпраці у Донецькій області подано клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року у задоволенні клопотання Головного управління Держпраці у Донецькій області про звільнення від сплати судового збору відмовлено та повернуто апеляційну скаргу скаржнику.

22 травня 2018 року з апеляційною скаргою на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року звернувся заступник прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Головного управління Держпраці у Донецькій області.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області залишено без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року - без змін.

9 серпня 2018 року заступник прокурора Донецької області звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року, в якій просить скасувати ухвалені судами попередніх інстанцій рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 805/430/18-а відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 3 вересня 2020 року цю справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29 вересня 2020 року.

29 вересня 2020 року представником ПАТ Краматорський завод металевих конструкцій під час судового засідання було подано клопотання про закриття касаційного провадження у справі на підставі статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

В обґрунтування зазначеного клопотання представник позивача посилається на відсутність у даній справі підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держпраці у Донецькій області у суді, а заступник прокурора Донецької області, на думку заявника, не мав права подавати касаційну скаргу без доручення прокурора Донецької області.

Протокольною ухвалою від 29 вересня 2020 року оголошено перерву у розгляді справи до 24 листопада 2020 року.

26 жовтня 2020 року від Донецької обласної прокуратури надійшли пояснення щодо клопотання позивача про закриття касаційного провадження у справі, в яких наголошується на тому, що інтереси держави, які підлягають захисту у цій справі, полягають у забезпеченні права громадян на працю, гарантуванні їм виплати заробітної плати не нижче від визначеного законом рівня, що є обов`язком держави відповідно до статті 43 Конституції України.

У поясненнях також зазначається, що органом, уповноваженим державою, захищати зазначені інтереси є Головне управління Держпраці у Донецькій області. Однак, оскільки вказаний орган не виконав належним чином покладені на нього повноваження, у прокурора у силу положень статті 23 Закону України Про прокуратуру наявні підстави для представництва інтересів держави у суді. З огляду на це Донецька обласна прокуратура просить відмовити у задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження у справі.

11 листопада 2020 року від ПАТ Краматорський завод металевих конструкцій надійшли заперечення на пояснення Донецької обласної прокуратури, в яких зазначається, що відсутність фінансування державного органу на сплату судового збору не звільняють такий орган від виконання обов`язку щодо своєчасної сплати судового збору, а тому, вважає, що невиконання цього обов`язку не може вважатися достатньою підставою для представництва прокурором інтересів держави у суді. На цій підставі ПАТ Краматорський завод металевих конструкцій просить задовольнити клопотання про закриття касаційного провадження у справі.

13 листопада 2020 року від прокурора Офісу Генерального прокурора надійшли додаткові пояснення на клопотання позивача про закриття касаційного провадження у справі, в яких підтримано заперечення Донецької обласної прокуратури. Зокрема, з посиланням на практику Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС), що міститься у постановах від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 та від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, зазначається, що сам факт незвернення до суду уповноваженого органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян.

Розглянувши заявлене клопотання, письмові пояснення та заперечення на нього, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Частинами першою, п`ятою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відповідно до частин третьої-п`ятої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина четверта мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частини третя, четверта статті 53 КАС України, частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Сама по собі обставина не звернення позивача/позивачів з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом/органами своїх функцій із захисту інтересів держави.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції , прийнятої 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Так, Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави ( Менчинська проти Росії (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, пункт 35).

Отже, з урахуванням вище викладеного, у розумінні положень статті 53 КАС України прокурор, звертаючись з позовом, апеляційною або касаційною скаргами у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

Колегія суддів звертає увагу на те, що саме лише посилання прокурора у позовній заяві або скарзі на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, у якій наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом (апеляційною або касаційною скаргами) в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Як встановлено судом, звертаючись із апеляційною та касаційною скаргами на рішення судів попередніх інстанцій, прокурор зазначив, що інтереси держави, які підлягають захисту у цій справі, полягають у забезпеченні права громадян на працю, гарантуванні їм виплати заробітної плати не нижче від визначеного законом рівня, що є обов`язком держави відповідно до статті 43 Конституції України. Також прокурор зазначив, що органом, уповноваженим державою, захищати зазначені інтереси є Головне управління Держпраці у Донецькій області. Однак, оскільки вказаний орган не виконав належним чином, покладені на нього повноваження через неможливість сплатити судовий збір, у прокурора у силу положень статті 23 Закону України Про прокуратуру наявні підстави для представництва інтересів держави у суді.

Отже, у цьому випадку необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у забезпеченні права працівників ПАТ Краматорський завод металевих конструкцій на працю, гарантуванні їм виплати заробітної плати не нижче від визначеного законом рівня, що є обов`язком держави відповідно до статті 43 Конституції України, а органом, уповноваженим державою, захищати зазначені інтереси є Головне управління Держпраці у Донецькій області, яке через відсутність коштів на сплату судового збору не може належним чином виконувати свої обов`язки.

На підтвердження неналежного виконання Головним управлінням Держпраці у Донецькій області своїх повноважень щодо захисту інтересів держави прокурор послався на лист Головного управління Держпраці у Донецькій області від 11 квітня 2018 року № 07-10-3/3603-18, з якого встановлено, що Управлінням було подано апеляційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року про задоволення позову. Однак, ухвалою Донецького апеляційного суду від 5 квітня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку із несплатою судового збору у сумі 159 840 грн враховуючи те, що на 2018 рік Управлінню доведено фінансування за КЕКВ 2800 Інші видатки 14 800 грн, останнє не змогло сплатити судовий збір. Внаслідок чого, ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року апеляційну скаргу повернуто без розгляду.

При цьому, прокурор зазначає, що для перевірки зазначених обставин прокуратурою Донецької області було витребувано виписку по рахунках Головного управління Держпраці у Донецькій області (які містяться в матеріалах справи), з якого встановлено, що на рахунках останнього за кодом 2800 Інші поточні видатки розміщено 9420,11 грн, що недостатньо для сплати судового збору у розмірі 159 840 грн.

Надаючи оцінку обґрунтуванням підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави у цій справі, колегія суддів звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18, в якій зазначено, що сам факт незвернення до суду суб`єкт владних повноважень, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний суб`єкт владних повноважень неналежно виконує свої повноваження.

У справі що розглядається має місце нездійснення захисту інтересів держави Головним управлінням Держпраці у Донецькій області, яка не змогла вжити заходів щодо усунення порушень законодавства про працю, що підтверджується листом від 11 квітня 2018 року № 07-10-3/3603-18, а тому заступник прокурора Донецької області відповідно до законодавства звернувся до суду за захистом інтересів держави, які, серед іншого, полягають в гарантуванні права працівників ПАТ Краматорський завод металевих конструкцій на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Відсутність захисту інтересів держави у цій справі може мати своїм наслідком порушення роботодавцями трудових прав працівників, зокрема, щодо невиплати заробітної плати на встановленому законом рівні та недодержання мінімальних державних гарантій.

Суд також враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18, відповідно до якої сам факт незвернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, через відсутність коштів на сплату судового збору вказує на те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду.

Кім того, як зазначено в постанові Верховного Суду від 26 липня 2018 року у справі № 926/1111/15 прокурор, встановивши порушення інтересів держави, мав не тільки законне право, а й повинен був здійснити захист таких інтересів.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів Верховного Суду вважає, що заступником прокурора Донецької області доведено наявність підстав для звернення прокурора до суду з апеляційною та касаційною скаргами в інтересах держави, встановлених частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

З приводу права підписання заступником прокурора Донецької області апеляційної та касаційної скарг без доручення прокурора Донецької області, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Право подання процесуальних документів при реалізації конституційної функції представництва інтересів держави визначено статтею 24 Закону України Про прокуратуру .

Відповідно до частини третьої вказаної статті право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур , керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Як роз`яснив Конституційний Суд України в рішенні від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99, представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді.

За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб`єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 27 травня 2020 року, якою залишено без задоволення касаційну скаргу прокуратури Тернопільської області у справі № 819/478/17 за її позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії є недоречним.

Так, приймаючи таке рішення суд найвищої інстанції дійшов висновку, що позовну заяву від імені прокуратури підписано заступником прокурора області, який не мав на це відповідних повноважень.

Однак слід звернути увагу на те, що вказана постанова стосується правовідносин, в яких заступник керівника регіональної прокуратури, підписуючи позов, діяв від імені органу прокуратури як юридичної особи, а не реалізовував конституційну функцію представництва інтересів держави.

Статус прокурора, що здійснює представництво інтересів держави в суді, не можна ототожнювати зі статусом представника в судовому процесі, оскільки відносини між представником і довірителем ґрунтуються на договорі доручення.

Повноваження прокурора передбачені статтею 53 КАС України, згідно з якою у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Із наведених правових норм убачається, що прокурор у таких випадках виконує функцію представництва інтересів держави, яка одночасно є його конституційним обов`язком.

Представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

У зв`язку з цим, відсутні підстави для задоволення клопотання представника відповідачів та закриття провадження у даній справі на статті 339 КАС України.

Керуючись статтями 53, 195, 238, 345, 339, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання публічного акціонерного товариства Краматорський завод металевих конструкцій про закриття касаційного провадження у справі № 805/430/18-а за позовом публічного акціонерного товариства Краматорський завод металевих конструкцій до Головного управління Держпраці у Донецькій області про скасування постанови про накладення штрафу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я. О. Берназюк

Судді І. В. Желєзний

Н. В. Коваленко