Ухвала

від 03.12.2020 по справі 295/14445/20

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/14445/20

1-кс/295/5974/20

УХВАЛА

Про повернення клопотання для усунення недоліків

03.12.2020 року м. Житомир

Слідчий суддя Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_1 ,

розглянувши клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_2 про накладення арешту на майно, подане в кримінальному провадженні №42020060000000018 від 11.03.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України,-

в с т а н о в и в :

Прокурор звернувся з клопотанням, в якому просить накласти арешт на ноутбук «Lenovo», сірого кольору, МР08GА4А, який було вилучено у ході обшуку за адресою проживання ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 .

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

В обґрунтування клопотання прокурор послався на необхідність збереження речового доказу.

В той же час, частиною 2 ст. 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).

Правові підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів визначені частиною третьою ст. 170 КПК України, згідно з якою арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Згідно ч. 2 ст. 98 КПК України документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Сукупний аналіз ст.ст. 98, 170, 171, 173 КПК України дає підстави слідчому судді вважати, що клопотання про арешт повинно містити відповідне обґрунтування з абсолютним дотриманням викладених правових норм. У разі подання клопотання про арешт майна у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, в ньому повинно бути зазначено, яким з ознак, визначених в ч. 1 ст. 98 КПК України, відповідає майно, на яке слідчий просить накласти арешт, з відповідним мотивуванням відповідно до обставин конкретного кримінального провадження.

Всупереч викладеним вище нормам КПК України в клопотанні про арешт майна не конкретизовано, якому з критеріїв, визначених в ч. 1 ст. 98 КПК України, відповідає ноутбук, який було вилучено на підставі ухвали слідчого судді, в чому полягає загроза приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вже вилученого майна, не обгрунтовано неможливість отримання інформації без накладення арешту.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю, в тому числі, власника майна.

Всупереч п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України в клопотанні не зазначено, хто є власником вилученого майна, не зазначені документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; відсутні будь які контактні дані, які б могли забезпечити оперативний виклик власника майна в судове засідання.

Відповідно до частини третьоїст. 172 КПК Українислідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, всупереч вимогам ч. 2 ст. 64-2, с. 170, ч. 1 ст. 171 КПК України, не містить обґрунтованої підстави та мети накладення арешту, не містить відомостей щодо власника вилученого майна, його контактних даних та не зазначені документи, які підтверджують право власності на це майно.

З огляду на викладене, слідчий суддя повертає клопотання прокурору для усунення недоліків на підставі статті 172 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 309 КПК України ухвала слідчого судді про повернення клопотання про арешт майна для усунення недоліків в апеляційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст.98, 170, 171,172 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_2 про накладення арешту на майно, подане в кримінальному провадженні №42020060000000018 від 11.03.2020 року повернути прокурору для усунення недоліків.

Встановити строк для усунення зазначених недоліків, що не перевищує 72 години з моменту отримання копії ухвали.

Після усунення недоліків сторона кримінального провадження не позбавлена права повторно звернутись з даним клопотанням до слідчого судді в загальному порядку.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1