Вирок

від 01.12.2020 по справі 370/504/20

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія ростогвського, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2020 р. Справа № 370/504/20

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

із секретарем ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

представника потерпілої ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт. Макарів Київської області кримінальне провадження №12019110210000257 від 20.05.2019 року, за яким

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Кодра Макарівського району Київської області, українець, громадянин України, неодружений, з неповною вищою освітою, працює менеджером у ТОВ «БК Промтрейд», зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

обвинувачується у вчиненнізлочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

20.05.2019 року близько 04 год. 00 хв., точного часу досудовим розслідуванням встановлено не було, ОСОБА_4 , знаходився на майданчику, де проходить місцева дискотека у смт. Кодра Макарівського району Київської області разом з знайомими ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та наглядно знайомою ОСОБА_10 , та в цей час ОСОБА_4 , вирішив підігнати автомобіль марки «Volkswagen Pasat» на іноземній реєстрації НОМЕР_1 , який належить згідно з свідоцтва про реєстрацію, виданого в республіці Польща гр. ОСОБА_11 , ближче до місця, де вони відпочивали, так як зупинив його посередині танцювального майданчику. ОСОБА_4 , підійшовши до вище вказаного автомобіля, в якого був заведений двигун і було увімкнене дальнє світло фар та діючи в порушенні вимог:

- п.1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

- п.2.3 б) «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

- п. 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі ПДР),

перед початком свого руху, не пересвідчившись в безпеці свого маневру, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, проявив неуважність, та допустив наїзд автомобілем на громадянку ОСОБА_10 , яка лежала на асфальті попереду його автомобіля.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини, розриву легенів та від отриманих тілесних ушкоджень померла в реанімаційному відділенні Макарівської ЦРЛ.

Грубе порушення водієм ОСОБА_4 , вимог п.п. 1.5, 2.3б, 10.1 Правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та смертю потерпілої ОСОБА_10 , тобто з наслідками що настали.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 , вину у інкримінованому йому діянні визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному і дав показання, які повністю відповідають обставинам, що встановлені досудовим розслідуванням.

Так, ОСОБА_4 , дав суду покази, що у встановлений досудовим розслідуванням день, близько 4 години ранку, він разом з знайомими ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та наглядно знайомою ОСОБА_10 , приїхали на його автомобілі до майданчика, де проходить місцева дискотека у смт. Кодра Макарівського району Київської області, де вони відпочивали, слухали музику з автомобіля, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 , вживали алкогольні напої. В подальшому, він вирішив підігнати автомобіль поближче до лавочки, на якій всі сиділи, для її підсвічування світлом автомобіля, оскільки було темно. Коли він сідав у автомобіль, то не помітив, що перед ним лежала ОСОБА_10 , та почав рух, і зупинився, коли вже всі почали кричати щоб він зупинився, бо наїхав на людину. В подальшому вони викликали швидку допомогу та разом з автомобілем швидкої допомоги поїхали до Макарівської ЦРЛ, де потерпіла померла. Зазначив, що має тривалий досвід керування автомобілем. В ДТП раніше не потрапляв, стягнень за порушення ПДР не має. Про те, що сталося шкодує. Причиною ДТП вважає свою неуважність, оскільки не перевірив перед початком руху, чи нікому це не створить небезпеки. Витрати на поховання доньки потерпілої намагався відшкодувати, але їх не прийняла потерпіла. Щиро розкаюється у скоєному. Цивільний позов визнав частково, зокрема, матеріальну шкоду у межах наявних фактичних витрат, що підтверджуються документами. Також частково відшкодував витрати потерпілій у розмірі 25000 грн., шляхом здійснення грошового переказу, на підтвердження чого надав відповідну квитанцію.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 , дала суду покази, що померла ОСОБА_10 , є її донькою та постійно проживала у с. Соболівка Макарівського району Київської області. Померла ОСОБА_10 , працювала у Службі безпеки України, однак у 2008 році під час кризи залишилась без роботи та зловживала алкоголем, від чого лікувалась. Її донька мала господарство, а саме город і кози. Вона з донькою перебувала гарних відносинах, часто її відвідувала. Похованням займався її чоловік ОСОБА_12 . Обвинувачений пропонував відшкодувати витрати на поховання, але потерпіла відмовилася. Обвинувачений з приводу відшкодування шкоди також спілкувався з адвокатом та чоловіком потерпілої, які просили відшкодувати 500 тисяч гривень, однак обвинувачений повідомив, що не в змозі виплатити таку суму. Також потерпіла не підтвердила отримання грошового переказу у розмірі 25000 грн., від обвинуваченого, зазначивши, що з відділення зв`язку надходило якесь повідомлення, однак вона ним не цікавилась. При цьому потерпіла просила суд не позбавляти волі обвинуваченого.

Також потерпіла та її представник просили задовольнити її цивільний позов та стягнути з ОСОБА_4 , на її користь: на підставі ст. 1200 ЦК України шкоду, спричинену внаслідок втрати годувальника у розмірі 4173 грн., щомісячно довічно; на підставі ст. 1202 ЦК України одноразову виплату шкоди, спричиненої внаслідок втрати годувальника у розмірі 50076 грн.; на підставі ст. 1201 ЦК України стягнути витрати на поховання у розмірі 50076 грн.; на підставі ст.ст. 1167, 1168 ЦК України 500000 грн., на відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування вимог про стягнення матеріальної шкоди потерпіла посилалась на те, що вона є непрацездатною особою та перебувала на утриманні загиблої у ДТП доньки, а тому має право на відшкодування шкоди довічно. Щодо витрат на поховання зазначила, що підтверджуючих документів не збирала, суду надала наявну в неї квитанцію.

На обґрунтування моральної шкоди потерпіла вказувала на глибину та характер пережитих душевних страждань, пов`язаних з протиправними діями обвинуваченого, істотністю вимушених змін у її житті через втрату турботи та підтримки близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність; а саме втрата годувальника, вимушеному порушенні життєвого ритму, а також необхідністю витрачати свій час на явку до слідчого в зв`язку з проведенням досудового розслідування, до суду під час розгляду кримінального провадження, значне порігшення здоров`я, що проявляється у депресивних настроях, пов`язаних зі смертю доньки. Також потерпіла просила стягнути 12000 грн., витрат на оплату послуг адвоката.

Як вбачається з висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №54 від 20.05.2020 року, у ОСОБА_4 , ознак сп`яніння не виявлено.

У зв`язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини у скоєному, визнання ним кваліфікації дій та доказів, на які посилався орган досудового розслідування, відповідно до ч. 3 ст. 349КПК України дослідження зібраних доказів, за згодою учасників процесу, було обмежене допитом обвинуваченого, показання якого відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оспорюються, допитом потерпілої, дослідженням письмових доказів щодо медичного огляду на стан сп`яніння, доказів, що характеризують особу обвинуваченого та доказів щодо процесуальних питань, які суд вирішує при ухваленні вироку, а також щодо цивільного позову потерпілої.

Враховуючи викладене, суд визнає, що винуватість ОСОБА_4 , у вчиненні інкримінованого йому діяння доведена у судовому засіданні повністю і його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст.286КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілої ОСОБА_10 .

При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд враховує суспільну небезпечність вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, пом`якшуючі та обтяжуючі його покарання обставини. ОСОБА_4 , раніше не судимий, працює менеджером у ТОВ «БК Пром Трейд» (код ЄДРПОУ 42863282), де отримує дохід, має відмінну характеристику за місцем проживання та роботи, за останні 5 років за амбулаторною допомогою лікаря нарколога та психіатра не звертався. Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, намагання частково відшкодувати завдану шкоду. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

На підставі викладеного суд вважає, що ОСОБА_4 , слід призначити основне покарання у межах санкції ч. 2ст.286КК України у виді позбавлення волі, оскільки інших основних покарань санкція вказаної частини статті не передбачає. При цьому, суд вважає за можливе не призначати ОСОБА_4 , додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, враховуючи насамперед ту обставину, що згідно характеристики з місця роботи обвинувачений за характером роботи має постійні відрядження по території України, що потребує наявність права керування транспортними засобами, що сприятиме отриманню доходу обвинуваченим за місцем роботи та в подальшому забезпечить відшкодування завданих злочином збитків. Також суд враховує ту обставину, що обвинувачений на момент вчинення злочину не перебував у стані алкогольного чи іншого сп`яніння, а злочин вчинений з необережності.

Водночас, приймаючи до уваги обставини вчинення злочину, враховуючи те, що обвинувачений щиро розкаявся, намагався частково відшкодувати завдану шкоду, що не вдалося здійснити через її неприйняття потерпілою, є раніше несудимим, працює, де отримує дохід, з місця проживання та роботи характеризується добре, а також особливо з огляду на позицію потерпілої щодо покарання обвинуваченого та необхідність у подальшому відшкодовувати завдану шкоду, суд вважає, що в даному випадку визначена у ст. 50КК України мета покарання буде досягнута і без реального застосування до ОСОБА_4 , покарання, а тому суд вважає за можливе на підставі ст. 75КК України звільнити його від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нових злочинів і виконає покладені на нього відповідно до ст. 76КК України обов`язки.

Долю речових доказів вирішити згідно ст. 100 КПК України. Арешт, накладений на транспортний засіб за ухвалою слідчого судді Макарівського районного суду Київської області від 27.05.2019 року справа №370/1573/19 (Провадження №1-кс/370/414/19), слід скасувати. Судові витрати за проведення експертиз у сумі 2826,18 грн., слід стягнути з обвинуваченого в дохід держави.

Щодо цивільного позову ОСОБА_6 , до ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Згідно ст.1187ЦК Україниджерелом підвищеноїнебезпеки єдіяльність,пов`язаназ використанням,зберіганням абоутриманням транспортнихзасобів,механізмів таобладнання,використанням,зберіганням хімічних,радіоактивних,вибухо-і вогненебезпечнихта іншихречовин,утриманням дикихзвірів,службових собакта собакбійцівських порідтощо,що створюєпідвищену небезпекудля особи,яка цюдіяльність здійснює,та іншихосіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується,зокрема,батькам,які досяглипенсійного віку,встановленого законом,-довічно.Особам,визначеним упунктах 1-5частини першоїцієї статті,шкода відшкодовуєтьсяу розмірісередньомісячного заробітку(доходу)потерпілого звирахуванням частки,яка припадалана ньогосамого тапрацездатних осіб,які перебувалина йогоутриманні,але немають правана відшкодуванняшкоди.До складудоходів потерпілоготакож включаютьсяпенсія,суми,що належалийому задоговором довічногоутримання (догляду),та іншіаналогічні виплати,які вінодержував. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

За змістом абз. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: а) непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання; б) дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» непрацездатні члени сім`ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв`язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи.

Для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць, що має бути підтверджене належними і допустимими засобами доказування, як-то довідка про розмір пенсії, довідка про доходи тощо.

Якщо предметом позову є відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, доказуванню підлягає не лише факт родинних відносин, а й факт перебування на утриманні померлого та потреба у матеріальній допомозі.

Вказана правова позиція висловлена у постанові КЦС\ВС від 18.04.2018 року у справі№ 165/325/17.

Як встановлено судом, померла ОСОБА_10 , є донькою потерпілої ОСОБА_6 , разом із тим, будь-яких доказів перебування останньої на утриманні померлої доньки суду не надано. Як вбачається із довідки Забуянської сільської ради №340 від 16.06.2020 року ОСОБА_10 , до дня смерті проживала по АДРЕСА_2 . На день смерті разом з нею ніхто не проживав. В судовому засіданні також встановлено, що померла ОСОБА_10 , на день смерті не працювала та будь-якого доходу не отримувала. Посилання цивільного позивача на ту обставину, що донька іноді давала їй продукти харчування, оскільки мала господарство, не свідчить про перебування її на утриманні доньки. Також матеріали справи не містять доказів наявності доходу ОСОБА_6 , меншого за прожитковий мінімум особи відповідного віку.

Оскільки перебування ОСОБА_6 , на утриманні померлої ОСОБА_10 , не підтверджується відповідними доказами, правових підстав на відшкодування шкоди, спричиненої втратою годувальника на підставі ст. 1200 ЦК України суд не вбачає, а відтак у задоволенні цієї частини вимог слід відмовити.

Що ж до вимог про стягнення одноразової виплати шкоди, спричиненої внаслідок втрати годувальника у розмірі 50076 грн., на підставі ст. 1202 ЦК України, то ці вимоги є похідними від основних вимог про стягнення шкоди внаслідок втрати годувальника на підставі ст. 1200 ЦК України, а тому і у цій частині вимог слід відмовити. Крім того, суд вважає, що відшкодування шкоди внаслідок смерті потерпілого може бути здійснено або шляхом присудження щомісячних платежів довічно, або шляхом виплати одноразово, але не більш як за три роки наперед, за наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, а тому застосування одного способу відшкодування шкоди виключає застосування іншого.

Що ж до вимог про стягнення витрат на поховання у розмірі 50076 грн., на підставі ст. 1201 ЦК України, слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

За змістом вказаної норми, відшкодуванню підлягають витрати на поховання, які особа зробила, а не ті, які мусила чи мусить зробити.

Як вбачається з матеріалів справи, у якості доказів на підтвердження витрат на поховання цивільним позивачем надано товарний чек від 21.05.2019 року на суму 6400 грн., а тому лише у цій частині позовні підлягають задоволенню.

Що ж до вимог про відшкодування моральної шкоди слід зазначити наступне.

Разом із тим, відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Як передбачено ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»). Вказана позиція є аналогічною і у вирішенні інших справ Європейського суду: рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Антипенко проти Російської Федерації», постанова у справі від 14 лютого 2008 року «Пшеничний проти Російської Федерації».

Разом з тим, заявлений цивільним позивачем розмір відшкодування моральної шкоди жодним чином не обґрунтований.

Вирішуючи питання розміру відшкодування моральної шкоди суд керується наступним.

Так як обвинувачений вчинив злочин, будучи водієм автомобіля, на нього розповсюджується дія Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до ст. 27 якого страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Так, суд погоджується з доводами цивільного позивача, що їй смертю доньки було завдано значну моральну (немайнову) шкоду, яка полягає у пережитих душевних стражданнях, істотністю вимушених змін у її житті через втрату турботи та підтримки близької людини, наслідками, що наступили, та їх невідворотністю, а тому вважає за можливе, враховуючи вимоги розумності та справедливості, задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 100152 грн., з розрахунку 24 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, що становило 4173 грн.

Суд не зменшує розмір матеріальної та моральної шкоди на суму 25000 грн., які обвинувачений частково відшкодував потерпілій шляхом здійснення грошового переказу, на підтвердження чого надав відповідну квитанцію, оскільки достовірних доказів отримання цієї суми потерпілою судом не встановлено.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Розмір витрат на правову допомогу входить до предмету доказування у справі та має бути підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема, договором, актами виконаних робіт, квитанціями, прибутковими касовими ордерами тощо.

Так цивільним позивачем надано договір №1 від 03.06.2019 року про надання адвокатських послуг, укладений між потерпілою ОСОБА_6 , та адвокатом ОСОБА_7 , відповідно до якого адвокат приймає на себе доручення з надання клієнту адвокатських послуг, а клієнт зобов`язується оплатити адвокату гонорар відповідно до цього договору. Згідно п. 3 договору «Порядок і форма розрахунків» за надання адвокатських послуг клієнт зобов`язується сплачувати адвокату гонорар на підставі акту прийому-передачі наданих послуг, який підписується сторонами. В той же час вказаний договір не містить фіксованої суми адвокатського гонорару разово чи погодинно.

У порушення ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільним позивачем та його представником не надано належних та допустимих доказів розміру суми адвокатського гонорару на 12000 грн., зокрема акту виконаних робіт, детального їх опису чи відповідних рахунків. Квитанція від 13.10.2020 року про сплату адвокатського гонорару у розмірі 12000 грн., також не дає можливості встановити обсяг та вартість наданих адвокатом послуг, а відтак суд відмовляє у стягненні з обвинуваченого цієї суми.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

Визнати винним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідбування призначеногосудом основногопокарання звипробуванням зіспитовим строком2(два)роки,поклавши нанього обов`язкивідповідно доп.1,2ч.1ст.76КК України,а саме:періодично з`являтисядля реєстраціїдо уповноваженогооргану зпитань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази у справі: автомобіль марки «Volkswagen Pasat» на іноземній реєстрації НОМЕР_1 , що переданий на зберігання ОСОБА_4 , - залишити останньому.

Арешт за ухвалою слідчого судді Макарівського районного суду Київської області від 27.05.2019 року справа №370/1573/19 (Провадження №1-кс/370/414/19) на автомобіль марки «Volkswagen Pasat» на іноземній реєстрації НОМЕР_1 скасувати.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави (відшкодування вартості витрат на проведення судової експертизи у кримінальному провадженні, ДКСУ, код доходів 24060300 «Інші надходження», МФО 899998) 2826,18 грн., витрат на проведення експертиз.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 6400 грн., матеріальної шкоди; 100152 грн., моральної шкоди, а всього 106552 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Макарівський районний суд Київської області, в порядку, передбаченому ст. 393 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених ст. 394 КПК України, у строки, встановлені ст. 395 КПК України.

Вирок набирає законної сили по закінченню строку на його апеляційне оскарження, якщо він не був оскаржений. В інакшому випадку після його перегляду апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_1