Рішення

від 03.12.2020 по справі 263/10791/20

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 263/10791/20

Провадження № 2/263/2345/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2020 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя у складі:

головуючої судді Ікорської Є.С.,

за участю секретаря Шпичак Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Шахта імені Максима Горького , третя особа Міністерство енергетики України, про стягнення заборгованості з заробітної плати, суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати,

В С Т А Н О В И В:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області 02 вересня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства Шахта імені Максима Горького про стягнення заборгованості з заробітної плати, суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати. На обґрунтування вимог позивач посилається на те, що наказом № 23 к від 11 квітня 2011 року позивача було прийнято на роботу до відповідача, де він працював по 12 листопада 2014 року та був звільнений на підставі наказу № 87к від 12 листопада 2014 року. При звільненні розрахунок з позивачем проведено не було, та як вбачається з довідки ДП Шахта імені Максима Горького , заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі за період з вересня 2014 року по листопад 2014 року становить 21 152,83 грн. Відповідач знаходиться на тимчасово окупованій території України в місті Донецьку, але зазначена обставина не звільняє відповідача від відповідальності за несплату заробітної плати. Щодо визначення розміру суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постанову КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року, розмір середньої заробітної плати повинен обчислюватись з виплат, отриманих позивачем у вересні та жовтні 2014 року, оскільки звільнено його було 12 листопада 2014 року. Так, розмір заробітної плати позивача у жовтні 2014 року складав 4870,40 грн., та у листопаді 2014 року складав 4472,56 грн. : 45 робочих дні у вересні та жовтні 2014 року, таким чином середній заробіток на день складає 207,62 грн. Кількість робочих днів за період з 12 листопада 2014 року по 30 травня 2020 року склала: у 2014 році 35 робочих днів; у 2015 році 250 робочих днів; у 2016 році 251 робочий день; у 2017 році 248 робочих днів; у 2018 році 250 робочих днів; у 2019 році 249 робочих днів; у 2020 році 165 робочих днів, а загалом складає 1197 робочих днів. Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає: 207,62 грн. х 1197 робочих днів, що дорівнює 248 521,14 грн. Крім цього позивач наводить розрахунок компенсації втраченої частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, згідно з яким приріст індексу споживчих цін за період з грудня 2014 року по травень 2020 року складає 87,9%, та з урахуванням розміру заборгованості по заробітній платі, який складає 21152,83 грн., розмір компенсації втраченої частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати становить 21152,83 грн. х 87%, що дорівнює 18593,33 грн. Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача на його користь: заборгованість по заробітній платі у розмірі 21 152,83 грн.; суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 248 521,14 грн.; компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати у розмірі 18593,33 грн., а всього просив стягнути 288 267,30 грн.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Представник третьої особи Міністерство енергетики України надав суду пояснення третьої особи, в яких заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що Міненерго є окремою юридичною особою, що самостійно здійснює свою діяльність та не несе відповідальність за невиконання зобов`язань відповідачем. До загострення ситуації у Донецькій області у 2014 році у зв`язку із проведенням АТО, Міненерговугілля спрямовувало бюджетні кошти відповідачу на підставі затвердженого Плану використання бюджетних коштів, в тому числі і для оплати заробітної плати працівникам, проте відповідно до постанови Правління НБУ № 466 від 06 серпня 2014 року Про призупинення здійснення фінансових операцій , було призупинено казначейське обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів на території, яка не контролюється українською владою. Державна казначейська служба України листом № 14-08/3291-22698 від 13 жовтня 2014 року надала застереження розпорядникам бюджетних коштів щодо прийняття рішення про виплату заробітної плати працівникам підпорядкованих установ, які перебувають на території, що не контролюється українською владою. Просив розглянути справу у відсутність представника третьої особи.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 вересня 2020 року зазначену позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд указаної цивільної справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено учасникам їх право та строки на подачу відзиву на позов та відповіді на відзив.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 листопада 2020 року до участі у якості третьої особи залучено Міністерство енергетики України.

Представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та відсутність позивача, заявлені вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом опублікування виклику на офіційному сайті суду, що відповідає положенням ст. 12-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України . Заяви про розгляд справи за відсутністю відповідача або відзив суду не надано, про причини неявки суд не повідомлено.

Представник третьої особи у своїх письмових поясненнях просив розглянути справи у його відсутність.

Судом досліджуються саме представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилалася позивач, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 11 квітня 2011 року працював у ДП Шахта імені Максима Горького на посаді підземного електрослюсаря, на підставі наказу № 23к від 11 квітня 2011 року. Позивач був звільнений на підставі наказу № 87к від 12 листопада 2014 року, за власним бажанням у зв`язку із переходом на пенсію, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 04 жовтня 1978 року на ім`я ОСОБА_1 (а.с.18-19).

Позивачем надано суду копію довідки № 14 від 14 грудня 2014 року, виданої Державним підприємством Шахта імені Максима Горького на ім`я ОСОБА_1 про розмір середньомісячної заробітної плати (заборгованість) за період з вересня по листопад 2014 року, згідно з якою заборгованість із заробітної плати становить 21152,83 грн. (а.с.20).

Судом також встановлено, що станом на момент розгляду справи Державне підприємство Шахта імені Максима Горького знаходиться на тимчасово окупованій території у місті Донецьку та не перемістилося на підконтрольну Україні територію, та знаходиться у стані припинення з 10 серпня 2006 року, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.43-45).

Відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України з квітня 2014 року на території Донецької та Луганської областей проводиться антитерористична операція.

Активна фаза антитерористичної операції з липня 2014 року проходить у місті Донецьку. З моменту проведення цієї операції територія міста Донецька є тимчасово непідконтрольною українській владі.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У відповідності до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно по п. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Підставою відповідальності власника (підприємства), відповідно до статті 117 КЗпП України, є склад правопорушення, який включає два юридичних факти - порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст.116 КЗпП) та вина власника. При цьому вина власника не виключається при відсутності грошей на розрахунковому рахунку, фінансових труднощах підприємства тощо. Водночас, не можна вважати, що вину власника виключає лише непереборна сила, що розуміється як надзвичайна і невідворотна за даних умов подія. Усяке явище, яке перешкоджає власникові належно виконати свої обов`язки перед працівником, якщо власник проявляв належну дбайливість щодо цього, виключає вину власника.

У постанові Верховного Суду України № 6-2159цс15 від 11 листопада 2015 року зроблено висновок про те, що за положеннями статті 117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно зі ст. 3 даного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції встановлено Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , який має пріоритет над іншими законами з огляду на те, що Прикінцевими та перехідними положеннями даного Закону передбачено, що закони та інші нормативно правові акти України діють у частині, що не суперечать цьому Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України Про боротьбу з тероризмом у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Згідно з постановою Правління Національного Банку України Про призупинення здійснення фінансових операцій від 06 серпня 2014 року № 466 призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій на території, яка не контролюється українською владою.

За вимогами позивача заборгованість по заробітній платі виникла з вересня 2014 року, тобто у період, коли призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій на території, яка не контролюється українською владою згідно з постановою Правління Національного Банку України Про призупинення здійснення фінансових операцій від 06 серпня 2014 року № 466.

Постановою Кабінету Міністрів України №595 від 07 листопада 2014 року Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей , яка набрала чинності 11 листопада 2014 року, встановлено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації зобов`язані забезпечити до 1 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Пунктом 3 Тимчасового порядку встановлено, що заробітна плата працівникам установи за період, коли установа розміщувалась на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа переміщена в населений пункт на контрольовану територію, виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису установи.

Заробітна плата виплачується працівникам установи, яка переміщена на контрольовану територію, якщо установа продовжує функціонувати (здійснювати господарську, статутну діяльність) і працівники виконують свої функціональні обов`язки (п.4 Тимчасового порядку).

Факт перебування позивача в трудових відносинах з Державним підприємством Шахта імені Максима Горького на посаді підземного електрослюсаря не є спірним, оскільки підтверджується трудовою книжкою позивача, та приходиться на період, коли органи державної влади здійснювали свої повноваження на території міста Донецька у повному обсязі.

При цьому обставини припинення трудових відносин, на думку суду, є спірними, оскільки наказ про припинення трудових відносин, вказаний в копії трудової книжки позивача, виданий в період часу, коли підприємство перебувало на тимчасово неконтрольованій території, і період, за який позивач стверджує, що підприємство має перед ним заборгованість, також відноситься до вказаного періоду.

Статтею 98 Кодексу законів про працю України визначено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Як встановлено ст. 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02 вересня 2014 року № 1669-VIІ (далі Закон № 1669), періодом проведення антитерористичної операції вважається час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронним доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми доказами у відповідності до ст. 80 ЦПК України є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так позивачем в якості підтвердження наявності заборгованості по заробітній платі надано до суду копію довідки № 14 від 14 грудня 2014 року, виданої Державним підприємством Шахта імені Максима Горького на ім`я ОСОБА_1 про розмір середньомісячної заробітної плати (заборгованість), яка на думку суду не відповідає критеріям достатності та достовірності, та видана у період, коли органи державної влади України не здійснювали свої повноваження на території м. Донецька.

Інформація, викладена в довідці, має суперечливий зміст, оскільки містить дані як про розмір середньомісячного заробітку за період з вересня по листопад 2014 року в сумі 21152,83 грн., так і про заборгованість по заробітній платі за цей же період і в такій же сумі, про що зазначено в довідці шляхом внесення про це запису. При цьому, заробітна плата позивача згідно з наданою довідкою за вересень 2014 року складає 4472,56 грн., за жовтень 2014 року - 4870,42 грн., а за листопад 2014 року складає 11809,85 грн., що викликає сумніви у достовірності такої інформації з огляду на те, що згідно з копією трудової книжки позивача було звільнено 12 листопада 2014 року.

Будь-яких інших достатніх та достовірних доказів на підтвердження обставин наявності перед позивачем заборгованості по заробітній платі, до суду надано не було, та перед судом не ставилось питання про їх витребування.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з заробітної плати задоволенню не підлягають, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

З огляду на те, що позовні вимоги про стягнення з ДП Шахта імені Максима Горького середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати після звільнення є похідними від вимог про стягнення заборгованості із заробітної платі, тому зазначені позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

З огляду на висновок про відмову у позові, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства Шахта імені Максима Горького , третя особа Міністерство енергетики України, про стягнення заборгованості з заробітної плати, суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Донецької області або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін у справі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ;

Державне підприємство Шахта імені Максима Горького ,ЄДРПОУ 33371807, юридична адреса: вул. Стадіонна, 1, місто Донецьк;

Міністерство енергетики України, ЄДРПОУ 37552996, юридична адреса: вул. Хрещатик, 30, місто Київ.

Суддя Є.С. Ікорська