Рішення

від 10.11.2020 по справі 754/6632/20

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/5225/20

Справа №754/6632/20

РІШЕННЯ

Іменем України

10 листопада 2020 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Сенюти В.О.

при секретарі: Каліта І.С.

з участю:

позивача: ОСОБА_1

представника третьої особи: Нуруллаєва А.К.

третьої особи: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Житлово-будівельний кооператив Хімік-18 , ОСОБА_2 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до відповідача Київської міської ради (надалі КМР), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ЖБК Хімік-18 про визнання права власності.

Подану позовну заяву обґрунтовує тим, що позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 з 20.03.1976 року. На підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів Управління з обліку і розподілу житлової площі - 08.04.1992 року було видано ордер на ім`я ОСОБА_3 та членів його сім`ї - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , на жиле приміщення - квартиру житловою площею 42,93 кв.м., яка складається з 3 кімнат, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . За вказану квартиру було сплачено пайові внески у повному обсязі - 11.11.1992 року, проте правовстановлюючи документи отримані не були. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після його смерті відкрилася спадщина до складу якої входить вказана квартира. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є позивач та сини померлого. 04.02.2015 року П`ятнадцятою Київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу. Син ОСОБА_5 відмовився від прийняття спадщини на користь позивача. Проте позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану квартиру через відсутність правовстановлюючих документів на квартиру. Загальними зборами ЖБК Хімік-18 замість вибулого ОСОБА_3 з членів кооперативу було затверджено позивача. Державний реєстратор прав на нерухоме майно відмовила позивачу у державній реєстрації права власності на квартиру. На підставі викладеного, позивач просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 10.06.2020 року відкрито загальне позовне провадження по вказаній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 30.09.2020 року, яка занесена до протоколу судового засідання, ОСОБА_2 було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 30.09.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити з викладених підстав.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до якого - просить ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а розгляд справи проводити у відсутності представника Київської міської ради.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ЖБК Хімік-18 - в судовому засіданні позовну заяву підтримав, просив її задовольнити. Пояснив, що пайові внески за вказану квартиру сплачені у повному обсязі, а позивач є членом ЖБК Хімік-18 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити з викладених підстав. Пояснив, що від прийняття спадщини після померлого батька відмовився, так само як і його брат, на користь своєї матері - позивача по справі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що з 20 березня 1976 року позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить копія свідоцтва про шлюб, виданий міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції (а.с.9).

З письмових матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_3 разом із сім`єю у складі 4 осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 - дружина, ОСОБА_4 - син, ОСОБА_2 - син, на підставі ордеру на житлове приміщення, виданий Виконавчим комітетом Київського міської ради народних депутатів 08.04.1992 року (а.с.8).

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 60 років (а.с.10).

04.02.2015 року позивач звернулася до П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

04.02.2015 року П`ятнадцятою Київською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_4 - справа № 125/2015.

З копії спадкової справи № 125/2015 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_4 відмовився від прийняття спадщини за законом на користь ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 не звертався із заявою про прийняття спадщини, про що також вказав в судовому засіданні. Заяв інших спадкоємців матеріали спадкової справи не містять.

Постановою державного нотаріуса П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Колодій Г.М. від 24.06.2015 року було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , через відсутність правовстановлюючих документів на майно.

Відповідно до Інформаційної довідки від 20.02.2015 року за № КВ-20І5 № 3915 КП КМП Київське міське бюро технічної інформації повідомлено, що АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстрована.

Згідно довідки від 02.02.2016 року № 2/2-16 ЖБК Хімік-18 сума пайового внеску за квартиру у розмірі 16742,51 крб. сплачена 11.11.1992 року у повному обсязі. Вказана квартира розташована на 10 поверсі 13 поверхового будинку. Квартира 3-х кімнатна, ізольована, складається з окремих кімнат, кухні, коридору, туалету, ванної кімнати, балкону. У квартирі є всі зручності, водопостачання, каналізація, центральне опалення, гаряче водопостачання. Загальна площа - 74,4 кв.м., житлова площа - 41,5 кв.м. Сума накопичення складає 16742,51 крб. Заборгованості по внесках на експлуатацію та ремонт будинку немає. Під забороною чи арештом не числиться (а.с.14).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі роз`яснено що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно ч.7 ст.81 ЦПК України суд позбавлений можливості самостійно збирати докази.

Суд визначив, що предметом позову у даній справі є вимога позивача до відповідача про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна з підстав відсутності у позивача правовстановлюючих документів на квартиру, що унеможливлює оформлення спадщини.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Стаття 1297 ЦК України встановлює обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. А відповідно до Глави 10 п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за №296/5, видача свідоцтва про право власності на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду № 7 від 30.05.2008 ро Про судову практику у справах про спадкування : Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження .

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Відповідно до п.9 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття 1222 Цивільного кодексу України передбачає, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ст. 549 цього Кодексу спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України, до першої черги спадкоємців за законом належать діти спадкодавця, у тому числі народжені після його смерті, другий з подружжя, який пережив спадкодавця, а також батьки спадкодавця.

Згідно із статтею 1220 Цивільного кодексу України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Приймаючи рішення Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Враховуючи те, що позивач в іншій спосіб, крім як звернутися з позовом до суду про визнання права власності, захистити своє порушене право не може, враховуючи те, що до суду не надійшло доказів на спростування викладених в позові обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на спадкове майно - квартиру ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-7, 10-12, 76-83, 189, 200, 211, 258, 259 ЦПК України, ст.ст. 182, 1216-1218, 1268, 1297 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Житлово-будівельний кооператив Хімік-18 , ОСОБА_2 про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності, в порядку спадкування, на трьох кімнатну квартиру загальною площею 74,4 кв.м., житловою площею 41,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП № НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Київська міська рада, код ЄДРПОУ 22883141, м. Київ, вул. Хрещатик, 36.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Житлово-будівельний кооператив Хімік-18 , код ЄДРПОУ 22893151, м. Київ, проспект Маяковського, буд. 89.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено: 25.11.2020 року.

Суддя: В.О.Сенюта