Рішення
від 20.08.2020 по справі 757/38771/17-ц
ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/38771/17-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Підпалого В.В.

при секретарях - Маленівській К.М., Вишневській О.Р., Ящук Ю.В., Дахно С.С., Луцюк А.В., Вовкочин І.В.,

за участю:

представників позивача - Лисого М.І. , ОСОБА_2 , Меніва О.І. , Лагутіна І.В.

представників відповідача - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Шевченка К.О. , Бєлкіна М.Л. , ОСОБА_12 ,

розглянувши відкритому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_13 до ОСОБА_14 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року до суду звернувся ОСОБА_13 (надалі по тексту - Позивач) до ОСОБА_14 (надалі по тексту - Відповідач) з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_14 заборгованість за договором позики від 15.02.2014 року у сумі визначеній в гривнях як еквівалент 1888706 доларів США на день платежу, та стягнути з ОСОБА_14 три проценти річних - 4260970 грн. 54 коп.

В обґрунтування позовних вимог посилався на укладення з ОСОБА_14 договору позики від 15.02.2014 року, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти у сумі 1888706 доларів США, про що склав розписку від 15.02.2014 року Строк повернення коштів сторони обумовили протягом шести місяців, не пізніше 15.08.2014 року. Однак, відповідач кошти у встановлений строк не повернув, у зв`язку з чим позивач порушує питання про стягнення 3% річних за увесь час прострочення на підставі ст. 625 ЦК України.

Позивачем, в подальшому, двічі збільшувалися позовні вимоги шляхом подання відповідних письмових заяв від 06.10.2017 року та від 01.11.2017 року. Згідно останньої заяви про збільшення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача суму позики у гривнях як еквівалент 1888706,00 доларів США на день платежу, проценти за користування позикою у сумі 32 146 609,15 грн. та три проценти річних - 4 885 416,21 грн. (т. І а.с. 60-64, а.с. 107-111).

За таких обставин, Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Разом з цим, відповідач ОСОБА_14 позовні вимоги не визнав. Заперечував факт укладення ним договору позики з позивачем та одержання коштів на виконання такого договору. Наполягав на тому, що договір позики та розписка є підробленими. Подав до суду зустрічний позов про визнання договору недійсним з наведених підстав, який в подальшому відкликав.

Так, ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Васильєвої Н.П. від 08.08.2017 року було відкрито провадження по справі (т. І, а.с. 43).

08.08.2017 року ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Васильєвої Н.П. в задоволенні заяви ОСОБА_13 про забезпечення позову, відмовлено (т. І, а.с. 44).

28.09.2017 року було проведено повторний автоматичний розподіл справи, у зв`язку із перебуванням судді Васильєвої Н.П. на довготривалому лікарняному. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючим суддею Підпалого В.В. (т. І, а.с. 49-52).

02.10.2017 року ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Підпалого В.В. цивільну справу було прийнято до провадження (т. І, а.с. 53).

06.10.2017 року представником позивача, Лисим М.І. подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з ОСОБА_14 на користь позивача суму позики у гривнях еквівалент 1 888 706 доларів США на день платежу, проценти за користування позикою у сумі 31 147 473 грн. та 3% річних - 4 684 874, 49 грн. (т. І, а.с. 60-64).

24.10.2017 року представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на нерухоме майно, належне ОСОБА_14 , а саме на земельну ділянку площею 0, 12 га, за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с/рада Процівська, реєстраційний номер 1328927832208, кадастровий номер - 3220886000:02:001:0169; земельну ділянку площею 0, 037 га, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1328926832231, кадастровий номер - 3223155400:05:099:0076), а також на автомобіль марки Mersedes-Benz, модель S 500 L 4 Matic, 2015 року випуску, що належить ОСОБА_14 , у зв`язку із тим, що вважає поведінку відповідача щодо ухилення від повернення позики більш ніж три роки є недобросовісною, що свідчить про небажання, на його думку, повертати грошові кошти, що дає підстави для висновку про можливість відчуження та приховування належного відповідачу майна для уникнення звернення на нього стягнення при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог (т. І, а.с. 67а-70).

31.10.2017 року представником відповідача ОСОБА_5 подано клопотання про об`єднання позовів, а саме: позову, що розглядається в даному провадженні та позову, що розглядається у справі № 757/38773/17-ц (т. І, а.с. 88-92).

В обґрунтування клопотання зазначав, що у провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває справа № 757/38773/17-ц за позовом ОСОБА_13 до ОСОБА_14 про стягнення коштів за договором позики від 10.07.2014 року. При цьому, ані договір позики від 10.07.2014 року, ані договір позики від 15.02.2014 року відповідач не підписував. У зв`язку з чим, ОСОБА_14 24.10.2017 року звернувся із заявою до правоохоронних органів, в якій зазначив, що він не підписував договір позики та розписки від 15.02.2014 року. Відповідні відомості до ЄРДР було внесено 24.10.2017 року за номером №12017100060005342, за ознаками злочину, передбаченого ст. 358 ч. 4 КК України. В зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_14 мав статус потерпілого.

У зв`язку з подібністю правовідносин та на підставі наявності спільних доказів просив об`єднати відповідні позови.

Крім того, 01.11.2017 року в судовому засіданні представником позивача Лисим М.І. подано заяву про збільшення позовних вимог, в яких позивач просив стягнути з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_13 суму позики у гривнях еквівалент 1 888 706 доларів США на день платежу, проценти за позикою у сумі 32 146 609 грн. 15 коп. та 3% річних - 4 885 416 грн. 21 коп. (т. І, а.с. 107-111).

В судовому засіданні 01.11.2017 року протокольними ухвалами прийнято до розгляду збільшені позовні вимоги позивача та відмовлено у задоволенні клопотання про об`єднання позовів (т. І, а.с. 113-116).

Разом з цим, ухвалою від 01.11.2017 року відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову (т. І, а.с. 112).

15.11.2017 року представником позивача Лисим М. подано до суду письмові пояснення свідка ОСОБА_15 , в яких зазначив, що був свідком отримання ОСОБА_14 грошових коштів (т. І, а.с. 130).

27.11.2017 року представником відповідача подано клопотання про виклик для допиту свідка ОСОБА_15 , в якому просив поставити свідку питання, про те, чи був він присутній при укладенні договору позики та складанні розписки від 15.02.2014 р, чи мав місце факт передачі коштів ОСОБА_14 , які інші обставини підписання договору позики та розписки відомі свідку тощо (т. І, а.с. 143-148).

27.11.2017 року представником відповідача подано клопотання про призначення експертизи, обґрунтоване тим, що відповідач не підписував спірний договір та розписку, вважав ці документи підробленими, у зв`язку з чим звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення (т. І, а.с. 131-137).

Ухвалою від 27.11.2017 року, задоволено клопотання представника відповідача про призначення експертизи: по справі призначено комплексну почеркознавчу та технічну експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, провадження по справі зупинено(т. І, а.с. 158-159).

На вирішення експертизи поставлено питання: 1.Чи виконано підпис від імені ОСОБА_14 у Договорі позики від 15.02.2014 року на 2 сторінці у розділі Місцезнаходження та реквізити сторін в графі ОСОБА_14. та графі Позичальник _____ ОСОБА_14 чи іншою особою? 2.Чи виконано підпис від імені ОСОБА_14 у Розписці від 15.02.2014 року в графі ОСОБА_14 , ОСОБА_14 чи іншою особою? 3.Чи виконано підпис від імені ОСОБА_14 у Договорі позики від 15.02.2014 року на 2 сторінці у розділі Місцезнаходження та реквізити сторін в графі ОСОБА_14. та графі Позичальник _____ у той час, яким датований документ чи в інший час? 4.Чи виконано підпис від імені ОСОБА_14 у Розписці від 15.02.2014 року в графі ОСОБА_14 , у той час, яким датований документ чи в інший час? 5.У якій послідовності було виконано підпис від імені ОСОБА_14 у Договорі позики від 15.02.2014 року на 2 сторінці у розділі Місцезнаходження та реквізити сторін в графі ОСОБА_14. та графі Позичальник ____ до чи після нанесення друкованого тексту на даному документі (аркушах паперу)? 6.У якій послідовності було виконано підпис від імені ОСОБА_14 у Розписці від 15.02.2014 року в графі ОСОБА_14 , до чи після нанесення друкованого тексту на даному документі (аркушах паперу)? 7.Чи виготовлений (виконаний) друкований текст Договору позики від 15.02.2014 року та Розписки від 15.02.2014 року у той час, який вказаний в даних документах чи в інший час? 8.Чи виконано підпис від імені ОСОБА_13 у Договорі Позики від 15.02.2014 року на 2 сторінці у розділі Місцезнаходження та реквізити сторін в графі ОСОБА_21 та графі Позикодавець ___ ОСОБА_13 чи іншою особою? Зобов`язано учасників справи надати експериментальні зразки вільні зразки підпису та почерку, оригінали Договору позики від 15.02.2014 року та Розписки від 15.02.2014 року.

08.12.2017 року представником позивача Лисим М.І. подано клопотання про забезпечення доказів, шляхом витребування документів із підписами ОСОБА_14 та відібрання зразків його підпису у присутності представника позивача (т. І, а.с. 166).

20.12.2017 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Новака Р.В. від 14.12.2017 року по справі № 757/73638/17-к постановленої в рамках кримінального провадження № 12017100060005342 за клопотанням слідчого СВ Печерського УП ГУ НП у м. Києві Тімкова О.С., погодженого прокурором Київської місцевої прокуратури №6 міста Києва Мазуриком С.В., здійснено тимчасовий доступ до матеріалів справи №757/38771/17-ц та згідно протоколу для забезпечення проведення почеркознавчої експертизи вилучено з матеріалів справи копії Договору позики від 15.02.2014 року та Розписки від 15.02.2014 року. Тимчасовий доступ до зазначених в ухвалі документів було надано уповноваженими працівниками апарату суду (т. І, а.с. 171-175).

05.01.2018 року представником позивача Лисим М. подано клопотання про приєднання до матеріалів справи експериментальних зразків підпису ОСОБА_13 та надання контактних даних експертів для передачі їм оригіналів договору позики та розписки від 15.02.2014 року (т. І, а.с. 184).

12.01.2018 року представником відповідача подано клопотання про витребування та зобов`язання позивача надати до суду для передачі експерту договору позики від 15.02.2014 року та розписки від 15.02.2014 року (т. І, а.с. 197а-198).

16.01.2018 року матеріали справи було надіслано до експертної установи (т. І, а.с. 194).

13.02.2018 року на адресу суду від Київського НДІСЕ надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи (т. І, а.с. 195-197).

Ухвалою від 14.02.2018 року провадження по справі поновлено (т. І, а.с. 205).

26.02.2018 року представником позивача Лисим М. подано клопотання про виклик експерта до суду для надання йому у розпорядження оригіналів документів (т. І а.с. 219-221). Своє клопотання представник позивача обґрунтував тим, що ним було виявлено в ЄДРСР ухвали слідчих суддів постановлені в рамках кримінального провадження № 12017100060005342 від 31.10.2017 року у справі № 757/64296/17-к, ухвала від 14.12.2017 року у справі № 757/73638/17-к, якими працівникам органів внутрішніх справ надавалося право на тимчасовий доступ з правом вилучення оригіналів документів до матеріалів цивільної справи №757/38771/17-ц, що свідчить на думку представника позивача про незаконні спроби вилучити докази з матеріалів справи.

Також, у клопотанні представник позивача посилався на те, що у провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває справа №757/38773/17-ц за позовом ОСОБА_13 до ОСОБА_14 про стягнення коштів за договором позики від 10.07.2014 року, при цьому зміст правовідносин та позиції сторін у зазначеній справі є подібними до правовідносин та позицій сторін у даній справі. В зазначеній справі представником позивача з метою проведення почеркознавчої експертизи надано оригінали договору та розписки від 10.07.2014 року, за якими стягується заборгованість, однак не зважаючи на ініційовані представником позивача заходи такі документи було вилучено зі справи, що унеможливило проведення відповідної експертизи.

26.02.2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 06.03.2018 року 12-45 год., у зв`язку із витребуванням оригіналів документів, про якій йде мова в клопотанні експерта (т. І, а.с. 228-229).

26.02.2018 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому заперечується факт укладання ОСОБА_14 з ОСОБА_13 договору позики від 15.02.2014 року та складання відповідної розписки. Представник відповідача посилається на те, що позивачем використано підроблені документи, про що до правоохоронних органів ОСОБА_14 подано заяву від 24.10.2017 року та на підставі якої внесено відповідні відомості до ЄРДР. У відзиві представник відповідача наполягає на проведенні експертизи по справі (т. І, а.с. 232-234).

Крім того, 05.03.2018 року представником позивача подано доповнення до відзиву на позовну заяву. Доказів направлення або надання позивачу відзиву та доповнень до відзиву до матеріалів справи всупереч ч. 5 ст. 178 ЦПК України не надано (т. І а.с. 236-243).

В судовому засіданні 06.03.2018 року, разом із клопотанням від 06.03.2018 року представником позивача адвокатом Лисим І.М. на виконання вимог ухвали від 27.11.2017 року та клопотання експерта надано оригінали договору позики від 15.02.2014 року та розписки від 15.02.2014 року, що відображено в протоколі судового засідання від 06.03.2018 року (т. ІІ а.с. 1-6, а.с. 7-8).

Крім того, в зазначеному клопотанні представник позивача зазначив, що працівниками Печерського УП ГУ НП у м. Києві спільно з працівниками Київської місцевої прокуратури №6 в інтересах ОСОБА_14 здійснюються незаконні дії спрямовані на вилучення з матеріалів цивільних справ №757/38771/17-ц та №757/38773/17-ц оригіналів договорів позики та розписок від 15.02.2014 року та від 10.07.2014 року, які є об`єктами призначених почеркознавчих та технічних судових експертиз. З урахуванням наведеного, представник позивача просив вжити заходів для забезпечення зберігання отриманих судом оригіналів договору позики та розписки від 15.02.2014 року у незмінному стані до повернення їх особі, яка їх подала, а також унеможливити незаконне вилучення оригіналів договору позики та розписки, які є об`єктом дослідження призначеної судової експертизи, що може перешкодити її проведенню та ухвалення законного рішення.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Матійчук Г.О. від 16.02.2018 року по справі №757/8734/18-к постановленої в рамках кримінального провадження № 12017100060005342 за клопотанням слідчого слідчого відділу Печерського УП ГУ НП у м. Києві капітана поліції Гайової Н.І. останній надано тимчасовий доступ до справи №757/38771/17-ц, з можливістю вилучення її оригіналів, в тому числі оригінали договорів позик та розписок про отримання грошових коштів від 15.02.2014 року.

15.03.2018 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Матійчук Г.О. від 16.02.2018 року по справі №757/8734/18-к з матеріалів справи вилучено надані представником позивача адвокатом Лисим І.М. оригінали договору позики від 15.02.2014 року та розписки від 15.02.2014 року, копії яких на виконання ч. 4 ст. 165 КПК України виготовлено в ході слідчої дії та вшито до матеріалів справи (т. ІІ, а.с. 26-27).

Тимчасовий доступ до зазначених в ухвалі документів було надано уповноваженими працівниками апарату суду. Всупереч ч. 3 ст. 165 КПК України в ході слідчої дії уповноваженими особами органів Національної поліції не залишено опис речей і документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді.

Внаслідок вилучення оригіналів документів, судом виконання клопотання експерта про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи фактично призупинено до їх повернення, матеріали справи та порівняльні зразки до експертної установи не направлялися.

15.03.2018 року ухвалою суду було постановлено витребувати з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України оригінали документів із підписом ОСОБА_14 ; витребувати з Калуської міської ради оригінали документів, в який містяться підписи ОСОБА_14 , які виконані в період 2012-2014 років (т. ІІ, а.с. 34-35).

15.03.2018 року в судовому засіданні оголошено перерву, у зв`язку із витребуванням вищезазначених документів (т. ІІ, а.с. 36-38).

16.04.2018 року на адресу суду надійшли документи від Калуської міської ради, а саме оригінали документів за 2012-2014 роки, у яких містяться підписи ОСОБА_14 (т. ІІ, а.с. 53).

24.04.2018 року на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 15.03.2018 року, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України надало оригінали документів за підписом ОСОБА_14 (т. ІІ, а.с. 55).

26.06.2018 року на адресу суду із супровідним листом Печерського УП ГУНП у м. Києві НП України від 26.06.2018 року за підписом заступника начальника Печерського УП ГУНП у м. Києві начальника слідчого відділу Недошовенко С.С. надійшли копія висновку експерта Українського НДІ спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України №146/1 від 08.06.2018 року, проведеної у кримінальному провадженні №12017100060005342, згідно висновків якої в досліджуваних договорі та розписці від 15.02.2014 року підписи від імені ОСОБА_14 виконані не ОСОБА_14 , а іншою особою, та копія постанови від 12.06.2018 року про визнання оригіналів договору та розписки від 15.02.2014 року речовими доказами (т. ІІ, а.с. 66-83).

27.06.2018 року представником відповідача, адвокатом Наталушко А.О., подано доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому представник відповідача з посиланням на висновки судових експертиз проведених в рамках кримінального провадження просить суд відмовити у задоволенні позову (т. ІІ, а.с. 87-90).

Крім того, 27.06.2018 року представником відповідача, адвокатом Наталушко А.О., подано зустрічний позов про визнання договору позики від 15.02.2014 року недійсним, який обґрунтовано висновками судових експертиз проведених в рамках кримінального провадження, якими встановлено, що в договорі позики від 15.02.2014 року та розписці від 15.02.2014 року підписи виконано не ОСОБА_14 , а іншою особою (т. ІІ, а.с. 94-97).

06.08.2018 року на адресу суду від Київського НДІСЕ надійшло Повідомлення про неможливість проведення експертизи №1776/18-34/1777/1778/18-32 від 30.07.2018 року, у зв`язку з ненаданням у розпорядження експертів оригіналів досліджуваних об`єктів - вилучених в ході тимчасового доступу до матеріалів справи органами внутрішніх справ оригіналів договору та розписки від 15.02.2014 року, та порівняльного матеріалу (т. ІІ, а.с. 102-104).

18.02.2019 року до суду надійшло клопотання представника відповідача - адвоката Шевченка К.О., про витребування у ГСУ НП України, яким здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017100060005342, вилучених оригіналів договору позики та розписки від 15.02.2014 року, яке обґрунтовано неможливістю розгляду справи без повернення вилучених раніше документів та без проведення експертизи таких документів (т. ІІ, а.с. 116).

Ухвалою від 19.02.2019 року поновлено провадження по справі, у зв`язку з надходженням клопотання представника відповідача (т. ІІ, а.с. 124).

Судове засідання, яке було призначено на 06.03.2019 року, було знято з розгляду, у зв`язку із зайнятістю судді в розгляді клопотань, що надійшли від органів досудового розслідування та наступне судове засідання призначено на 14.03.2019 року (т. ІІ, а.с. 130).

У судовому засіданні 14.03.2019 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування з ГСУ НП України оригіналів документів, які були вилучені під час тимчасового доступу, у зв`язку із чим оголошено перерву до 19.04.2019 року 14-30 год. (т. ІІ, а.с. 134-135).

Листом Печерського районного суду м. Києва від 15.03.2019 року, витребувано з ГСУ НП України оригінали документів договору позики та розписки від 15.02.2014 року (т. ІІ, а.с. 137).

В судовому засіданні від 19.04.2019 року оголошено перерву до 08.05.2019 року 11-50 год., у зв`язку із повторним витребуванням вищезазначених документів (т. ІІ, а.с. 139-140).

Листом Печерського районного суду м. Києва від 26.04.2019 року повторно витребувано з ГСУ НП України оригінали документів договору позики та розписки від 15.02.2014 року (т.ІІ, а.с. 142).

З супровідним листом старшого слідчого ГСУ НП України Чередник І.А. від 02.05.2019 року до суду надійшов опечатаний паперовий конверт (т. ІІ, а.с. 143-144).

02.05.2019 року представником відповідача Бєлкіним М.Л. подано клопотання про уточнення питань поставлених на вирішення експертам, в якому він просив виключити з переліку питань, питання про належність підписів ОСОБА_13 у досліджуваних документах, у зв`язку з чим відповідні питання судом на експертизу не виносились(т. ІІ а.с. 146).

Ухвалою від 08.05.2019 року, задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_12 , який просив на вирішення експерта поставити питання, аналогічні з питаннями визначеними ухвалою від 27.11.2017 року: по справі повторно призначено судову комплексну почеркознавчу та технічну експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, провадження по справі зупинено (т. ІІ, а.с. 169-170).

ОСОБА_14 чи іншою особою? 2.Чи виконано підпис від імені ОСОБА_14 у Розписці від 15.02.2014 року в графі ОСОБА_14. , ОСОБА_14 чи іншою особою? 3.Чи виконано підпис від імені ОСОБА_14 у Договорі позики від 15.02.2014 року на 2 сторінці у розділі Місцезнаходження та реквізити сторін в графі ОСОБА_14 та графі Позичальник

у той час, яким датований документ чи в інший час? 4.Чи виконано підпис від імені ОСОБА_14 у Розписці від 15.02.2014 року в графі ОСОБА_14 , у той час, яким датований документ чи в інший час? 5.У якій послідовності було виконано підпис від імені ОСОБА_14 у Договорі позики від 15.02.2014 року на 2 сторінці у розділі Місцезнаходження та реквізити сторін в графі ОСОБА_14 та графі Позичальник _____ до чи після нанесення друкованого тексту на даному документі (аркушах паперу)? 6.У якій послідовності було виконано підпис від імені ОСОБА_14 у Розписці від 15.02.2014 року в графі ОСОБА_14 , до чи після нанесення друкованого тексту на даному документі (аркушах паперу)? 7.Чи виготовлений (виконаний) друкований текст Договору позики від 15.02.2014 року та Розписки від 15.02.2014 року у той час, який вказаний в даних документах чи в інший час? 8.Чи виготовлено розписку, що складена 15.02.2014 року, шляхом монтажу за допомогою комп`ютерної або копіювально-розмножувальної техніки? 9.Чивиготовлено договір позики від 15.02.2014 року шляхом монтажу за допомогою комп`ютерної або копіювально- розмножувальної техніки? 10.Чи виконано підпис від імені ОСОБА_14 у договорі позики від 15.02.2014 року, укладеному від імені ОСОБА_13 та ОСОБА_14 - у графі ПОЗИЧАЛЬНИК у рядках ОСОБА_14 і Позичальник на другому аркуші договору ОСОБА_14 чи іншою особою? 11.Чи виконано підпис від імені ОСОБА_14 у розписці від 15.02.2014 року у рядках ОСОБА_14 і Позичальник ОСОБА_14 чи іншою особою? 12. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_14 у розписці від 15.02.2014 року у рядках ОСОБА_14 і Позичальник у той час, яким датовані дані документи? 13. У якій послідовності було виконано підпис від імені ОСОБА_14 у договорі позики від 15.02.2014 року, укладеному від імені ОСОБА_13 та ОСОБА_14 - у графі ПОЗИЧАЛЬНИК , у рядах ОСОБА_14 і Позичальник на другому аркуші договору, до чи після нанесення друкованого тексту на даних документах (аркушах паперу)? 14. У якій послідовності було виконано підпис від імені ОСОБА_14 у розписці від 15.02.2014 року в графі ОСОБА_14 і Позичальник , до чи після нанесення друкованого тексту на даних документах (аркушах паперу)? 15.Чи виготовлений (виконаний) друкований текст Договору позики від 15.02.2014 року та Розписки від 15.02.2014 року у той час, який вказаний в даних документах чи в інший час? 16.Чи виконано підпис від імені ОСОБА_14 у договорі позики від 15.02.2014 року, укладеному від імені ОСОБА_13 та ОСОБА_14 - у графі ПОЗИЧАЛЬНИК у рядках ОСОБА_14 і Позичальник на другому аркуші договору у той час, яким датовані дані документи? .

21.05.2019 року Печерський районний суд м. Києва на виконання вимог ухвали суду від 08.05.2019 року направив на адресу Київського НДІСУ Міністерства юстиції України цивільну справу № 757/38771/17-ц для проведення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи (т. ІІ, а.с. 175).

14.06.2019 року представник позивача- адвокат Менів О.І. подав апеляційну скаргу на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08.05.2019 року (т. ІІ, а.с. 187-192).

23.07.2019 року на адресу суду надіслано клопотання експерта Київського НДІСЕ Гріненко Ж.Г., якій було доручено виконання судово-технічної експертизи документів, щодо надання необхідних матеріалів для проведення судово-технічної експертизи документів, призначеної у цивільній справі № 757/38771/17-ц та повернуто матеріали справи суду (т. ІІ, а.с. 176-178).

25.07.2019 року листом Печерського районного суду м. Києва повідомлено Київський науково-дослідний інститут судових експертиз про неможливість вирішення вищезазначених заяв експерта, у зв`язку із направленням матеріалів цивільної справ до Київського апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги представника позивача (т. ІІ, а.с. 185).

Постановою Київського апеляційного суду від 20.08.2019 року, апеляційну скаргу адвоката Меніва О.І. в інтересах ОСОБА_13 , залишено без задоволення. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08.05.2019 року залишено без змін (т. ІІ, а.с. 228-232).

28.08.2019 року матеріали цивільної справи повернуто на адресу Печерського районного суду м. Києва (т. ІІ, а.с. 234).

29.08.2019 року представник відповідача, адвокат Бєлкін М.Л., подав заяву щодо оплати вартості проведення експертизи (т. ІІ, а.с. 242).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.08.2019 року, провадження по справі поновлено, у зв`язку з надходженням клопотання експерта про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи (т. ІІ, а.с. 235).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.09.2019 року, клопотання експерта задоволено, надано необхідні для проведення експертизи документи, провадження по справі зупинено (т. ІІІ, а.с. 6-14).

17.09.2019 року матеріали цивільної справи разом із документами направлено на адресу Київського НДІСЕ для проведення судово-технічної експертизи (т. ІІІ, а.с. 18).

03.12.2019 року на адресу суду від Київського НДІСЕ надійшов висновок експертизи №16066/16067/19-32 від 22.11.2019 року, згідно якого підписи у досліджуваних договорі позики та розписці від 15.02.2014 року виконані не ОСОБА_14 , а іншою особою з наслідуванням його підпису (т. ІІІ, а.с. 23-39).

20.01.2020 року на адресу суду від Київського НДІСЕ надійшов висновок №16064/19-34/2279-2305/20-34 від 14.01.2020 року, згідно якого давність виконання підпису від імені ОСОБА_14 у досліджуваному договорі позики від 15.02.2014 року, встановити не видається можливим, а підпис від імені ОСОБА_14 у розписці від 15.02.2014 року, виконаний не у той час, яким датований документ, а після грудня 2017 року (т. ІІІ, а.с. 44-84).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.01.2020 року, провадження по справі поновлено, у зв`язку з надходженням на адресу суду відповідних висновків експертів (т. ІІІ, а.с. 106).

06.02.2020 року представником відповідача адвокатом Бєлкіним М.Л., подано пояснення щодо зібраних по справі доказів, в яких з посиланням на висновки судових експертиз наголошує на тому, що відповідачем спірні договір та розписка не підписувалися, а письмові пояснення свідка ОСОБА_15 є недопустими доказами на підтвердження факту укладення договору та передачі коштів (т. І, а.с. 130). Крім того, в якості доказів надано копію висновку експертизи №8-4/860 від 25.04.2018 року, проведеної Київським НДЕКЦ МВС України в рамках кримінального провадження №12017100060005342, згідно висновків якої вирішити питання чи виконано підписи від імені ОСОБА_14 в досліджуваному договорі від 15.02.2014 року не виявилося можливим, а підписи від імені ОСОБА_14 у розписці від 15.02.2014 року ймовірно виконані не ОСОБА_14 , а іншою особою (т. ІІІ, а.с. 121-125, а.с. 131-144).

06.02.2020 року у судовому засіданні оголошено перерву до 24.02.2020 року 12-20 год., у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи (т. ІІІ, а.с. 165-166).

07.02.2020 року представник позивача Лисий М.І. звернувся до суду на підставі ст. 96 ЦПК України з клопотанням про повернення йому оригіналів письмових доказів: оригіналів договору позики та розписки від 15.02.2014 року (т. ІІІ, а.с. 173).

Зазначене клопотання судом задоволено, надано представнику позивача оригінали договору позики та розписки від 15.02.2014 року, які повернулися після проведення експертизи з відповідними відмітками експертних установ, про що представником позивача складено розписку від 12.02.2020 року. Копії відповідних документів виготовлено секретарем судового засідання, посвідчено підписом представника позивача та вшито до матеріалів справи (т. ІІІ, а.с. 174-175, а.с. 176).

Згідно п. 9 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з положеннями процесуального закону, справи, у яких ціна позову перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються у порядку загального позовного провадження.

Встановивши, що ціна позову більше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та врахувавши пункти 1-8 частини 3 статті 274 ЦПК України, при вирішенні питання визначення порядку розгляду позовного провадження, вбачається можливість розгляду справи у загальному порядку.

Ухвалою від 24.02.2020 року судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження (т. ІІІ, а.с. 212-221).

24.02.2020 року в судовому засіданні представником відповідача подано клопотання про відкликання зустрічного позову. Протокольною ухвалою від 24.02.2020 року клопотання про відкликання зустрічного позову задоволено (т. ІІІ, а.с. 218).

24.02.2020 року в судовому засіданні представником позивача подано клопотання про призначення по справі психологічної експертизи із застосуванням спеціального технічного засобу - комп`ютерного поліграфа відносно відповідача ОСОБА_14 (т. ІІІ, а.с. 179-182). Просив на вирішення експертам поставити питання про те, чи виявляються у ОСОБА_14 виражені психофізіологічні реакції, які свідчать про те, що ОСОБА_14 особисто підписував договір позики та розписку від 15.02.2014 року, що ОСОБА_14 не виконав зобов`язання за вказаним договором, що ОСОБА_14 сприяв вилученню та підміні договору позики та розписки від 15.02.2014 року, з матеріалів справи. В обґрунтування клопотання, представник позивача зазначав, що надані раніше представником позивача оригінали договору та розписки від 15.02.2014 року, було вилучено зі справи та підмінено на виготовлені за їх зразком документи, з метою спотворення результатів почеркознавчої експертизи, такі дії вчинено за відома та сприяння відповідача, в його інтересах аби не допустити ухвалення законного рішення по справі. Крім того, посилався на те, що ОСОБА_14 в рамках кримінального провадження №42018000000002019 від 17.08.2018 сам ініціював проведення психологічної експертизи із застосуванням спеціального технічного засобу - комп`ютерного поліграфа щодо його опитування на предмет укладення з ОСОБА_13 договору позики від 10.07.2014 року, про що свідчить ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду (т. ІІІ, а.с. 183-185).

Обґрунтовуючи зазначене клопотання в судовому засіданні представник позивача посилався на те, що заборгованість у сумі 1 249 287, 70 доларів США за договором позики від 10.07.2014 року є предметом спору по згадуваній справі №757/38773/17 за позовом ОСОБА_13 до ОСОБА_14 що перебуває у провадженні Печерського районного суду м. Києва і в рамках якої також працівниками органів внутрішніх справ було вилучено та підмінено оригінали договору позики та розписки, що підтверджено висновком відповідної судової експертизи по цивільній справі.

У зв`язку з тим, що у ОСОБА_13 збереглися обидва договори позики та розписки від 10.07.2014 року, один з яких вилучено з матеріалів цивільної справи, другий примірник зазначених документів було надано у розпорядження Національного антикорупційного бюро України в рамках кримінального провадження №42018000000002019 від 17.08.2018 року.

То ж, як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду зазначене досудове розслідування здійснюється Національним антикорупційним бюро України щодо за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України, за фактом подання суб`єктом декларування ОСОБА_14 завідомо недостовірних відомостей в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України Про запобігання корупції за 2015, 2016, 2017, 2018 роки, а саме недекларування відомостей про отриману від ОСОБА_13 позику у розмірі 1 249 287, 70 доларів США за договором від 10.07.2014 року.

В рамках зазначеного кримінального провадження ОСОБА_14 повідомлено про підозру. З метою спростування звинувачень із приводу укладання ним договору позики від 10.07.2014 року у розмірі 1 249 287, 70 доларів США та недекларування ним відповідних фінансових зобов`язань, саме підозрюваний ОСОБА_14 ініціював проведення відповідної експертизи.

Позивач наголошував на тому, що якщо відповідач у кримінальному провадженні готовий проходити психологічну експертизу із застосуванням спеціального технічного засобу - комп`ютерного поліграфа, то якщо він є добросовісним учасником справи, що йому заважає пройти аналогічне дослідження щодо спірного договору від 15.02.2014 року.

Представник відповідача заперечував проти призначення такої експертизи, в тому числі через незгоду свого довірителя взяти в ній участь. У зв`язку з викладеним, суд відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи, оскільки відповідно до п. 6.8.2. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп`ютерного поліграфа можуть проводитись тільки за наявності письмової згоди особи, яка проходитиме опитування.

Крім того, в судовому засіданні 24.02.2020 року, представником позивача подано клопотання про витребування з ГСУ НП України матеріалів, які стали підставою для вилучення 15.03.2018 року, оригіналів договору позики та розписки від 15.02.2014 року. Клопотання обґрунтовано тим, що вилучення 15.03.2018 року, оригіналів документів та їх подальша підміна є наслідком активної поведінки ОСОБА_14 спрямованої на спотворення результатів почеркознавчої експертизи (т. ІІІ, а.с. 209-211).

Листом від 26.02.2020 року, з ГСУ НП України витребувано матеріали, які стали підставою для вилучення 15.03.2018 року оригіналів договору позики та розписки від 15.02.2014 року (т. ІІІ, а.с. 223).

02.03.2020 року на електронну адресу суду надійшло клопотання свідка ОСОБА_15 , в якому просив суд відкласти розгляд справи, призначеного на 03.03.2020 року, на іншу дату (т. ІІІ, а.с. 226-227).

03.03.2020 року підготовче засідання знято з розгляду, у зв`язку із зайнятістю судді в розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою та перепризначене на 13.03.2020 року (т. ІІІ, а.с. 231).

ГСУ НП України витребувані матеріали до суду не надано, про причини ненадання або про неможливість подання таких матеріалів не повідомлено.

13.03.2020 року по справі оголошено перерву до 23.03.2020 року, у зв`язку із ненадходженням витребуваних документів (т. ІІІ, а.с. 238-238а).

24.03.2020 року від представника позивача Лисого М.І. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (т. ІІІ, а.с. 240а-240б).

23.03.2020 року підготовче засідання було знято з розгляду, у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному та перепризначене до 09.04.2020 року (т. ІІІ, а.с. 243).

08.04.2020 року представником позивача Менів О.І. подано клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 09.04.2020 року (т. IV, а.с. 1).

09.04.2020 року підготовче засідання було знято з розгляду, у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному та перепризначене на 22.04.2020 року (т. IV, а.с. 4).

08.04.2020, 17.04.2020 року представником позивача Лисим М.І. подано клопотання про відкладення розгляду справи, на період карантину (т. IV, а.с. 19-25).

22.04.2020 року в підготовчому засіданні оголошено перерву до 04.05.2020 року, у зв`язку із задоволенням клопотань представників позивача (т. IV, а.с. 32-33).

29.04.2020 року представником позивача Лисим М.І. подано клопотання про відкладення розгляду справи, на період карантину (т. IV, а.с. 40).

29.04.2020 року представник відповідача, адвокат Бєлкін М.Л. направив на електронну адресу суду копію висновку експертного судово-психологічного дослідження № 35 від 15.04.2020 року, яким було розглянуто питання Чи відповідає Висновок експертного дослідження за результатами проведення психологічного дослідження 22411/22412/19-61 від 11.10.2019 року принципам проведення судових експертиз (психологічних)? . У висновку зазначено, що висновок експертного дослідження за результатами проведення психологічного дослідження відносно ОСОБА_15 від 11.10.2019 року № 22411/22412/19-61 є неповним, не обґрунтований фактичними даними та не відповідає затвердженим законодавством принципам проведення судових експертиз та експертних досліджень (психологічних): повноти дослідження, обґрунтованості об`єктивними даними, узгодженості та доказовості даних (т. IV, а.с. 45-52).

04.05.2020 року в підготовчому засіданні оголошено перерву до 13.05.2020 року 16-00 год., у зв`язку із долученням до матеріалів справи вищезазначеного висновку та задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи (т. IV, а.с. 60-61).

13.05.2020 року представником позивача Лисим М.І. подано клопотання про відкладення розгляду справи, на період карантину (т. IV, а.с. 68-69).

13.05.2020 року в підготовчому засіданні оголошено перерву до 25.05.2020 року 17-20 год., у зв`язку задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи (т. IV, а.с. 71-72).

20.05.2020 року до суду від представника позивача, адвоката Менів О.І., надійшли клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, зокрема висновку судово-технічної експертизи документів №5173/12859-12871/20-34 від 14.05.2020 року та висновку №8047/8048/20-32 від 06.05.2020 року, проведених експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України в порядку ст. 102, 106 ЦПК України на замовлення позивача. (т. IV, а.с. 92-188).

Протокольною ухвалою від 25.05.2020 року зазначені документи приєднано до матеріалів справи (т. IV, а.с. 189-192).

Згідно висновку судово-технічної експертизи документів у досліджуваному договорі позики від 15.02.2014 року рукописний текст виконано не у той час, яким датований документ, а після березня 2018 року, а підпис від імені ОСОБА_14 у розписці від 15.02.2014 року виконаний після березня 2018 року Експертиза проведена відносно оригіналів документів, які надано судом представнику позивача в порядку ст. 96 ЦПК України 12.02.2020 року, про що свідчать відмітки експертних установ Київського НДЕКЦ МВС України, Українського НДІ спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України та Київського НДІСЕ.

Згідно висновку №8047/8048/20-32 від 06.05.2020 року підписи від імені ОСОБА_13 у копіях договору позики та розписки від 15.02.2014 року не відповідають підписам від імені ОСОБА_13 у нотаріально посвідченому дорученні від 25.09.2000 року.

Крім того, від представника позивача до суду подано клопотання про приєднання письмових доказів, а саме: копій документів зі справи №757/38773/17-ц, в обґрунтування якого зазначено, що в рамках справи №757/38773/17-ц за позовом ОСОБА_13 до ОСОБА_14 про стягнення коштів за договором позики від 10.07.2014 року, мали місце схожі факти вилучення та підміни оригіналів боргових документів, що підтверджено висновками судових експертиз проведених в зазначеній справі, вказані обставини свідчать про модель поведінки відповідача, спрямованої на уникнення ухвалення законного рішення про стягнення з нього коштів. Разом з клопотанням надано копію висновку експертизи від 15.01.2020 року, якою встановлено що досліджувані документи виготовлені пізніше грудня 2017 року тобто після їх вилучення правоохоронними органами, протокол тимчасового доступу від 20.12.2017 року та листування суду з правоохоронними органами щодо повернення вилучених документів (т. IV, а.с. 95-124).

Ухвалою від 25.05.2020 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду на 01.06.2020 року (т. IV, а.с. 193).

В судовому засіданні 01.06.2020 року допитано свідка ОСОБА_15 та оголошено перерву до 12.06.2020 року (т. IV, а.с. 209-216).

11.06.2020 року представником відповідача, адвокатом Бєлкіним М.Л. подано пояснення щодо свідчень ОСОБА_15 (т. IV, а.с. 219-223).

12.06.2020 року судове засідання знято з розгляду, у зв`язку із перебуванням судді в нарадчій кімнаті по іншій справі на 15.06.2020 року (т. IV, а.с. 224).

Представниками позивача, адвокатом Лисим М. 07.05.2020 року, Лагутіним І.В. 12.06.2020 року, Менів О.І. 12.06.2020 року подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 15.06.2020 року, на іншу дату (т. IV, а.с. 228-232).

12.06.2020 року представник позивача, адвокат Лагутні І.В. подав клопотання про повторне витребування у ГСУ НП України засвідчені копії документів з матеріалів КП № 12017100060005342 від 24.10.2017 року (т. IV, а.с. 235-236).

15.06.2020 року в судовому засіданні оголошено перерву до 22.06.2020 року, у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача (т. IV, а.с. 247-248).

22.06.2020 судове засідання знято з розгляду, у зв`язку із перебуванням судді в нарадчій кімнаті по іншій справі, на 24.06.2020 року (т. IV, а.с. 250).

24.06.2020 року в судовому засіданні оголошено перерву до 03.08.2020 року, у зв`язку із повторним повідомленням представників позивача про судове засідання (т. V, а.с. 1-2).

03.08.2020 року в судовому засіданні оголошено перерву до 04.08.2020 року, у зв`язку із зайнятістю судді в іншому провадженні (т. V, а.с. 11-12).

04.08.2020 року в судовому засіданні, в рамках доповнень представником позивача по дано пояснення, в яких представник позивача з посиланням на досліджені в ході судового розгляду докази та матеріали справи наголошував на тому, що процесуальна поведінка відповідача не відповідає принципу добросовісності та є суперечливою, вилучення оригіналів боргових документів є наслідком свідомої поведінки відповідача, спрямованої на недопущення проведення почеркознавчої експертизи документів наданих представником позивача 06.03.2018 року, наполягав на застосуванні процесуальних наслідків ухилення відповідача від участі в експертизі, передбачених ст. 109 ЦПК України, а саме: встановлення факту підписання ОСОБА_14 договору позики у сумі 16 091 775,12 грн., еквівалент 1888706,00 доларів США за комерційним курсом банків України 852 UAH/ 100 USD та розписки від 15.02.2014 року, а також факту виготовлення договору позики та розписки у той час, яким датований документ, та як наслідок - задоволення позову.

04.08.2020 року в судовому засіданні оголошено перерву до 06.08.2020 року, у зв`язку із закінченням робочого часу суду.(т. V, а.с. 32-34).

06.08.2020 року судове засідання знято з розгляду на 10.08.2020 року, у зв`язку із зайнятістю судді в розгляді цивільної справи (т. V, а.с. 36).

10.08.2020 року в судове засідання знято з розгляду на 13.08.2020 року, у зв`язку із зайнятістю судді в розгляді інших проваджень (т. V, а.с. 38).

13.08.2020 року судове засідання знято з розгляду на 20.08.2020 року, у зв`язку із зайнятістю судді в розгляді іншої цивільної справи.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_13 , - Лисий М.І. , ОСОБА_2 , Менів О.І. , Лагутін І.В. , позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримали, просили їх задовольнити. Наполягали на тому, що позивачем виконано обов`язок із надання доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а саме: надано оригінали договору позики та розписки, які в подальшому було вилучено з матеріалів справи та здійснено їх підміну, що підтверджено висновками судових експертиз. Просили врахувати неналежну процесуальну поведінку відповідача внаслідок якої було втрачено докази по справі, а також те, що така поведінка свідчить про ухилення відповідача від проведення експертизи.

В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_14 , - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Шевченко К.О. , Бєлкін М.Л. , ОСОБА_12 , позовні вимоги не визнав, проти позову заперечував, просив позовні вимоги залишити без задоволення. Наполягав на тому, що за наслідками проведеної почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи в договорі та розписці виконані не ОСОБА_14 . Отже, сторони не дійшли до згоди щодо істотних умов договору позики, відповідно такий договір є неукладеним.

Суд, вислухавши думки учасників провадження, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Так, згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 ст. 2 ЦПК України передбачено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 1, 4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, у липні 2017 року до суду звернувся ОСОБА_13 до ОСОБА_14 з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_14 заборгованість за договором позики від 15.02.2014 року у сумі визначеній в гривнях як еквівалент 1888706 доларів США на день платежу, та стягнути з ОСОБА_14 три проценти річних - 4260970 грн. 54 коп.

Позивач стверджує, що уклав з ОСОБА_14 договір позики від 15.02.2014 року, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти у сумі 1888706 доларів США, про що склав розписку від 15.02.2014 року. Строк повернення коштів сторони обумовили протягом шести місяців, не пізніше 15.08.2014 року. Однак, відповідач кошти у встановлений строк не повернув.

Так, відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, які подаються в оригіналі.

Відповідно до частини 6 ст. 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

На підтвердження укладення договору позики від 15.02.2014 року, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти у сумі 1888706 доларів США, про що склав розписку від 15.02.2014 року, на виконання вимог ст. 95 ЦПК України в судовому засіданні 06.03.2018 року разом із клопотанням від 06.03.2018 року представником позивача адвокатом Лисим І.М. на виконання клопотання експерта надано оригінали договору позики від 15.02.2014 року та розписки від 15.02.2014 року, які було оглянуто судом та долучено до матеріалів справи, що відображено в протоколі судового засідання від 06.03.2018 року (т. ІІ, а.с. 1-6, а.с. 7-8).

У клопотанні представником позивача адвокатом Лисим І.М. порушувалося питання про забезпечення збереження оригіналів документів у зв`язку з існуванням ризиків їх протиправного вилучення з матеріалів справи. Представником позивача вжито всіх можливих процесуальних заходів спрямованих на збереження оригіналів документів, які ним було надано до справи, в тому числі шляхом забезпечення доказів. Однак, незалежно від волі позивача та фактично з ініціативи відповідача такі документи було вилучено зі справи.

Тимчасовий доступ до зазначених в ухвалі документів було надано уповноваженими працівниками апарату суду, які розшили матеріали справи, після чого працівниками органів Національної поліції вилучено оригінали документів, копії яких виготовлено та вшито до матеріалів справи на виконання ч. 4 ст. 165 КПК України (т. ІІ а.с. 26-27).

Представник відповідача у судових дебатах заперечував факт того, що в т. ІІ на а.с. 26-27 містяться копії документів наданих представником позивача 06.03.2018 року.

Суд відхиляє такі твердження представника відповідача, оскільки зазначені копії вшито в місці, де згідно опису документів у справі, що міститься на лівому внутрішньому боці обкладинки справи другого тому, знаходилися оригінали таких документів.

Враховуючи принцип диспозитивності, а також те, що саме надані представником позивача документи повинні були стати об`єктами судової експертизи по справі, суд встановлюючи зміст та характер правовідносин, що склалися між сторонами, виходить зі змісту копій договору позики та розписки від 15.02.2014 року, які були оглянуті судом та долучені до матеріалів справи ( т. ІІ а.с. 26-27).

Оскільки, вимоги частини 6 ст. 95 ЦПК України позивачем були виконанні й суду було подано оригінал письмового доказу то суд на підставі ст. ст. 77, 78, 79, 80, 96 ЦПК України вважає, що копії договору позики від 15.02.2014 року та розписки від 15.02.2014 року виготовлені під час проведення тимчасового доступу на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Матійчук Г.О. від 16.02.2018 року по справі № 757/8734/18-к належними, достовірними, допустимими та достатніми доказами доказами по справі.

Крім того, надані представником позивача на виконання вимог ст. 95 ЦПК України оригінали договору позики та розписки, а також їх копії виготовлені в ході слідчої дії, є належними, достовірними, допустимими та достатніми доказами перебування у розпорядженні позикодавця оригіналів боргових документів на момент розгляду справи судом, а також дозволяють встановити зміст та характер правовідносин сторін.

Суд не бере до уваги як належні, допустимі та достовірні докази по справі оригінали договору позики та розписки від 15.02.2014 року, які надішли до суду із супровідним листом старшого слідчого ГСУ НП України Чередник І.А. від 02.05.2019 року та які були об`єктами дослідження в рамках почеркознавчої та технічних експертиз документів (т. ІІ а. с. 143-144).

Так, згідно висновку судово-технічної експертизи документів №16064/19-34/2279-2305/20-34 від 14.01.2020 року (т. ІІІ а. с. 44-84) проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України на виконання ухвали від 08.05.2019 року, встановити абсолютний час виконання підписів від імені ОСОБА_14 у договорі позики, датованому 15.02.2014 на 2 сторінці у розділі Місцезнаходження та реквізити сторін у графах _____ ОСОБА_14 та Позичальник_____ , та чи виконані вони у той час, яким датований документ, не видається можливим, у зв`язку з відсутністю у експертів впроваджених у судово-експертну практику України методик встановлення абсолютного часу нанесення штрихів рукописних записів та підписів, виконаних чорнилами. Підписи від імені ОСОБА_14 у розписці, датованій 15.02.2014, у рядках _____ ОСОБА_14 та Позичальник_____ , виконані не у вказану в документі дату 15.02.2014, а пізніше грудня 2017.

Згідно висновку судово-технічної експертизи документів №5173/12859-12871/20-34 від 14.05.2020 року (т. ІV а.с. 94-112) проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України в порядку ст. І02, 106 ЦПК України на замовлення позивача, Підписи від імені ОСОБА_14 у розписці, датованій 15 лютого 2014 року, у рядках _____ ОСОБА_14 та Позичальник_____ , виконані пізніше березня 2018 року Запис АДРЕСА_2 у графі Позичальник_____ у договорі позики, датованому 15 лютого 2014 року, виконаний не у вказану у документі дату 15.02.2014 року, а пізніше березня 2018 року.

Отже, висновки судово-технічних експертиз свідчать про те, що документи, які були об`єктами дослідження, тобто які надійшли до суду від ГСУ НП Україн и із супровідним листом від 02.05.2019 року, виготовлені після березня 2018 року.

Враховуючи, що представник позивача вже 06.03.2018 року надав у розпорядження суду оригінали договору позики та розписки, які 15.03.2018 року було вилучено зі справи, документи які надійшли до суду від ГСУ НП України не можуть бути документами, які подані представником позивача. Походження таких документів наразі невідоме, тому суд їх не має права брати до уваги як належні та допустимі докази по справі й не може встановлювати зміст та характер спірних правовідносин, що склалися між сторонами, на їх підставі вважати доведеними або спростованими певні фактичні обставини.

Представник відповідача заперечував проти врахування висновку судово-технічної експертизи документів № 5173/12859-12871/20-34 від 14.05.2020 року з мотивів її необґрунтованості, наголошував на тому, що такі висновки не відповідають дійсним обставинам справи та зроблені всупереч вимогам законодавства про судову експертизу.

Суд відхиляє такі доводи представника, оскільки зазначена експертиза проведена у відповідності до вимог ст.ст. 102, 106 ЦПК України, об`єкти дослідження та порівняльні зразки приєднано до матеріалів справи, у відповідності до ч. 4 ст. І06 ЦПК України й позивачем доведено можливість проведення додаткової та повторної експертизи з питань, досліджених у висновку експерта, про що свідчить відповідь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України на адвокатський запит (т. ІV а.с. 168-173).

Положення ст. ст. 113, 239 ЦПК України передбачає право сторони порушувати питання про проведення додаткової або повторної експертизи, в разі якщо висновок експерта буде визнано неповним, неясним або необґрунтованим, а також порушувати питання про відвід експерта та його допит у судовому засіданні. Зазначеними процесуальними правами відповідач не скористався: клопотання про виклик експерта, про призначення повторної або додаткової експертизи на заявляв.

Згідно ч. 1 ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Суд не вбачає, а представником відповідача не зазначено розумних та законних мотивів відхилення цього висновку експертизи.

Наведені відповідачем мотиви, з яких він не погоджується з висновком експерта є неспроможними, судом мотивів для відхилення зазначеного висновку експерта не встановлено.

Відповідач у своєму відзиві та поясненнях посилається на те, що ним не підписувалися договір позики та розписки від 15.02.2014 року, що підтверджується висновком експертизи № 16066/16067/19-32 від 22.11.2019 року, проведеної Київським НДІСЕ Міністерства юстиції України та висновком експерта Українського НДІ спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 146/1 від 08.06.2018 року

Представник позивача заперечував проти врахування судом зазначених висновків експертиз, оскільки експертиза № 16066/16067/19-32 від 22.11.2019 року проводилася відносно документів, які позивач в якості доказів не надавав, висновок експерта №146/1 від 08.06.2018 року н є висновком експерта в розумінні ЦПК України, оскільки проведений в рамках кримінального провадження.

Суд оцінюючи зазначені докази, приходить до наступних висновків:

Відносно наданого представником відповідача висновку експертизи №8-4/860 від 25.04.2018 року, проведеної Київським НДЕКЦ МВС України, суд приходить до висновку про те, що зазначений документ поданий з порушенням процесуального порядку, оскільки копія не засвідчена будь-яким чином(т. ІІІ а.с. 131-144).

Крім того, надана представником відповідача копія висновку експерта від 25.04.2018 року за № 8-4/860 не містить категоричного твердження про те, що підпис на відповідних документах виконаний не ОСОБА_14 , а іншою особою.

06.02.2020 року до Суду поясненням представника відповідача ОСОБА_14 адвокатом Белкіним М.Л. в додатку за № 2 надійшла копія висновку експертизи Київського науково-дослідного ескпертно-криміналістичного центру МВС України від 25.04.2018 за № 8-4/860.

Як вбачається з висновку експерта Київського науково-дослідного ескпертно-криміналістичного центру МВС України від 25.04.2018 за № 8-4/860, підставою для ії проведення була постанова від 11.04.2018 про призначення почеркознавчої експертизи, винесена слідчим СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві Гайовою Н.І. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100060005342 від 15.11.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Згідно висновків судового експерта Г.О. Шубін:

1. Вирішити питання: Чи виконаний підпис в графі ОСОБА_14 , що міститься на зворотній стороні Договору позики від 15.02.2014, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи іншою особою з наслідуванням його підпису? - не виявилось можливим.

2. Вирішити питання: Чи виконаний підпис в графі Позичальник , що міститься на зворотній стороні договору позики від 15.02.2014, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою з наслідуванням його підпису? - не виявилось можливим.

3. Підпис в графі ОСОБА_14 розписки від 15.02.2014 виконаний, ймовірно, не ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зразки якого були надані для порівняння, а а іншою особою.

4. Підпис в графі Позичальник. розписки від 15.02.2014 виконано, ймовірно, не ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зразки якого були надані для порівняння, а іншою особою.

Крім того, з копії висновку експерта від 25.04.2018 за № 8-4/860 в розділі Обставини провадження (надані з постанови про призначення експертизи та викладені в редакції слідчого) маються відомості, що:

в провадженні слідчого відділу Печерського УП ГУ НП у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100060005342 від 15.11.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України й досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлена особа в невстановлений час подала до Печерського районного суду м. Києва завідомо підроблений договір позики від 15.02.2014, укладений між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Проте, як убачається з матеріалів цивільної справи 05 липня 2017 року представником Позивача ОСОБА_2 за довіреністю Позивача ОСОБА_13 була подана письмова заява, яка була 06.07.2017 зареєстрована судом за № 80486 про стягнення заборгованості за договором позики. Копія позовної заяви з додатками представником позивача були направлені відповідачу ОСОБА_14 , що підтверджується доказами поштових відправлень. 8.08.2017 року ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва було відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_13 до ОСОБА_14 про стягнення заборгованості за Договором позики.

08.08.2017 року ОСОБА_14 була подана апеляційна скарга до апеляційного суду м. Києва на ухвалу Печерського районного суду м. Києва про забезпечення позову, до якої була додана копія Ухвали Печерського районного суду м. Києва про відкриття провадження у цивільній справі № 757/38771/17-ц з зазначенням дати відкриття провадження 24 липня 2017 року.

Таким чином, з матеріалів цивільної справи убачається, що призначення 11.04.2018 року слідчим відділу Печерського УП ГУ НП у м. Києві почеркознавчої експертизи за предметом розгляду цивільного позову, який розглядається судом з 08 серпня 2017 року, має суттєві протиріччя з фактичними обставинами розглядаємої справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 81 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно частини другої статті 77 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до частини четвертої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною другою статті 12 ЦПК України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав, передбачених законом, тобто й щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до частина третьої статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК Українн Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи й роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Основний зміст принципу змагальності наведено у частині третій статті 12 ЦПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша). Сторони мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (частина друга). Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина третя).

Згідно частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер допустимості означає, що по всіх справах, незалежно від їх категорії, повинна дотримуватися вимога про отримання інформації з визначених законом засобів доказування, з дотриманням порядку збирання, представлення і дослідження доказів (іншими словами, дотримання процесуальної форми доказування). Порушення цих вимог приводить до неприпустимості доказів.

Висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду або учасник справи має право подати до суду висновок експерта складений на його замовлення, й у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду. Висновок експертизи може бути зроблений відповідними судово-експертними установами. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, установленим Законом України Про судову експертизу , і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.

У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до заяви, клопотання сторони по справі, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, чи у інший спосіб, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз`яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.

Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах від 30 травня 1997 року при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати:

- чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні

експертизи;

- чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі;

- компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень;

- достатність поданих експертові об`єктів дослідження;

- повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним;

- узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи;

- обгрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Отже, наслідками недотримання вимог і порядку призначення та проведення судової експертизи є справедливе виникнення сумнівів в правильності експертного висновку та припущення у суперечливості доказів. В свою чергу, прийняття судом такого висновку як належного доказу позбавляє відповідача права на захист своїх прав, що є порушенням частини першої статті 55 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.

Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що експерти працюють в межах судового розгляду, який контролюється суддею . Він залишається відповідальним за підготовку справи до судового розгляду та швидкий хід процессу (п.45 рішення у справі Ангелова проти Росії від 13.12.2007р., п.30 рішення у справі Капуано проти Палії від 25.06.1987р.).

Відповідно до ст.І7 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.

За таких обставин , у копії висновку експерта від 25.04.2018 за № 8-4/860 Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України у справах предметом, яких є Договір позики від 15.02.2014, розписка від 15.02.204, отриманого відповідачем самостійно поза межами судового процесу не може вважатись належним експертним висновком та, як наслідок, доказом у справі.

Крім того, сам висновку експерта від 25.04.2018 за № 8-4/860 Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України не містять інформації щодо предмета доказування, оскільки по-перше, є ймовірними, по-друге, на наданих до суду з ГСУ НП України документах містяться відбитки Київським НДЕКЦ МВС України, тобто дана експертиза також проводилася щодо договору позики та розписки, відносно яких встановлено, що вони виготовлені після березня 2018 року.

Дослідивши висновок Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 08.06.2018 року експерта Кузнецової Т.В. № 146/1 за результатами проведення судово-почеркознавчної експертизи, суд приходить до наступних висновків.

Так, на адресу суду листом заступника начальника Печерського управління поліції ГУ НП у м. Києві були направлені для долучення до матеріалів цивільної справи за позовом ОСОБА_13 до ОСОБА_14 копія висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 146/1 від 08.06.2018, що не засвідчена належним чином, та копія постанови про визнання речового доказу за матеріалами кримінального провадження № 12017100060005342 від 24.10.2017 року.

Як убачається з копії висновку, яка належним чином не засвідчена, експертом на підставі постанови про призначення почеркознавчої експертизи від 04.05.2018, винесеної слідчим СВ Печерського УН ГУНП у м. Києві (надалі-замовник), проведена судово-почеркознавча експертиза за матеріалами кримінального провадження № 12017100060005342 від 24.10.2017.

До Інституту від Замовника (лист № 2405/125/52-2018 від 04.05.2018) на дослідження надійшли:

-договір позики від 15.02.2014, на 1 арк.;

-розписка від 15.02.2014, на 1 арк.;

На вирішення експертизи поставлені питання:

Чи виконаний підпис від імені ОСОБА_14 в графі ОСОБА_14 , що міститься на зворотній стороні договору позики від 15.02.2014 р, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи іншою особою з наслідуванням його підпису?

Чи виконаний підпис графі Позичальник , що міститься на зворотній стороні договору позики від 15.02.2014 р., ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи іншою особою з наслідуванням його підпису?

Чи виконаний підпис в графі ОСОБА_14 , що міститься на розписці від 15.02.2014 року, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи іншою особою з наслідуванням його підпису?

Чи виконаний підпис в графі Позичальник , що міститься на розписці від 15.02.2014 року, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи іншою особою з наслідуванням його підпису?

В розділі ДОСЛІДЖЕННЯ маються відомості про надання на дослідження договору позики від 15.02.2014 р., та розписки від 15.02.2014.

У відповідності до ВИСНОВКІВ експерта:

- Підпис у графі ОСОБА_14 договору позики від 15.02.2014 виконаний не ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_14

- Підпис у графі Позичальник , договору позики від 15.02.2014 виконаний не ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_14

- Підпис у графі ОСОБА_14 розписки від 15.02.2014 виконаний не ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_14 (том II а. 69-81).

Разом, з цим як убачається з вступної частини висновку експерта підставою проведення експертизи була постанова про призначення почеркознавчої експертизи від 04.05.2018, винесеної слідчим СВ Печерського УН ГУНП у м. Києві за матеріалами кримінального провадження № 12017100060005342 від 24.10.2017.

Між тим, за постановою від 11.04.2018 слідчого СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві Гайової Н.І. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100060005342 від 15.11.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України вже була проведена судово-почеркознавча експертиза, з питань:

1. Чи виконаний підпис в графі ОСОБА_14 , що міститься на зворотній стороні Договору позики від 15.02.2014, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи іншою особою з наслідуванням його підпису?

2. Чи виконаний підпис в графі Позичальник , що міститься на зворотній стороні договору позики від 15.02.2014, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою з наслідуванням його підпису? .

3. Чи виконаний підпис в графі ОСОБА_14 що міститься на розписці від 15.02.2014 ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи іншою особою

4. Чи виконаний підпис в графі Позичальник. що міститься на розписці від 15.02.2014, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи іншою особою з наслідуванням його підпису? .

Висновок експертизи від 25.04.2018 за № 8-4/860 у вигляді копії якого був наданий до Суду представником відповідача ОСОБА_14 адвокатом Белкіним М.Л. до Суду.

Тобто, за наявності висновку експерта Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України почеркознавчої експертизи від 25.04.2018 за № 8-4/860 слідчим СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві Гайовою Н.І. постановою від 11.04.2018 була призначена почеркознавча експертиза з тих же питань, а саме:

- Чи виконаний підпис в графі ОСОБА_14 , що міститься на зворотній стороні Договору позики від 15.02.2014, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи іншою особою з наслідуванням його підпису?

- Чи виконаний підпис в графі Позичальник , що міститься на зворотній стороні договору позики від 15.02.2014, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою з наслідуванням його підпису? .

- Чи виконаний підпис в графі ОСОБА_14 що міститься на розписці від 15.02.2014 ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи іншою особою

- Чи виконаний підпис в графі Позичальник. що міститься на розписці від 15.02.2014, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи іншою особою з наслідуванням його підпису? .

У відповідності до вимог п. 1.2.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 N 53/5 згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.

Первинною є експертиза, коли об`єкт досліджується вперше.

Додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об`єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.

Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об`єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).

Як вбачається з наявних матеріалів справи стосовно підстав проведення експертизи, СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві Гайовою Н.І., в порушення вимог п. 3.3, п.3.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 N 53/5 при призначенні експертизи слідчим у Постанові про призначення почеркознавчої не було вказано проведення додаткової експертизи, а також до експертної установи (експертові) не були надані висновки попередньої експертизи з усіма додатками (фотознімками, порівняльними зразками тощо), а також додаткові матеріали, що стосуються предмета експертизи, які були зібрані після надання первинного висновку.

Окрім того, при проведенні додаткової або повторної експертизи у документі слідчого про призначення почеркознавчої експертизи (залучення експерта) повинні бути зазначені мотиви та підстави для її призначення .

Внаслідок недотримання зазначених вимог при призначенні слідчим СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві Гайовою Н.І. почеркознавчої експертизи, експертам Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України (в подальшому - експерти) не були надані відомості передбачені Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 N 53/5, й, експертами, в подальшому, при проведенні і оформленні матеріалів проведення експертиз, не були виконані вимоги п. 3.6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 N 53/5 щодо висновків попередньої експертизи, а саме: висновку експертизи Київського науково-дослідного ескпертно- криміналістичного центру МВС України від 25.04.2018 за № 8-4/860 експерта Шубін Г.О.. з усіма додатками (фотознімками, порівняльними зразками тощо), а також додаткові матеріали, що стосуються предмета експертизи, які були зібрані після надання первинного висновку.

Крім того, в висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 146/1 від 08.06.2018 року не були дотримані вимоги п. 1.4, п. 4.14, п. 4.19 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 N 53/5 щодо зазначення відомостей про проведення первинних (попередніх) експерти, мотивів проведення додаткової або повторної експертизи, відомостей про застосовані нормативні акти, рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури, кодів методик проведення судових експертиз та інших.

У дослідницькій частині висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 146/1 від 08.06.2018 року при проведенні повторної експертизи не вказані розбіжності з висновками попередньої експертизи, якщо такі розбіжності мали місце.

Крім того, у висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 146/1 від 08.06.2018 року, в порушення вимог п. 4.17. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 N 53/5 підписи у заключній частині не засвідчені відбитком печатки експертної установи на кожній сторінці тексту заключних висновків. Додані до висновку експерта фототаблиці, креслення, схеми, діаграми тощо, не засвідчені відбитком печатки експертної установи.

Зокрема, відповідно до ст.. 102 ч. 3 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до ст. 106 ч. 2 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта складений на його замовлення.

Відповідно до ст. 106 ч. 5 ЦПК України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду.

Тобто, у цивільному процесі призначення судом судової екпертизи здійснюється лише за заявою особи, яка приймає участь у розгляді справи, тобто не передбачає можливості її призначення на розсуд суду, на відміну від кримінального, господарського та адміністративного судочинства.

Таким, чином, висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 146/1 від 08.06.2018 року не є висновком експертизи в розумінні ЦПК України, оскільки підготовлений в рамках кримінального провадження за ініціативою органу досудового розслідування, який не є учасником даної справи.

Висновок судової експертизи є належним доказом у справі лише тоді, якщо така експертиза була призначена та проведена відповідно до ухвали суди або учасник справи подав до суду висновок експерта складений на його замовлення, в якому зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, і саме судовим експертом або судово-експертною установою, яка внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.

Разом з тим, відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Крім того, суд враховує, що згідно висновку від 04.05.2020 року експертів О.В. Посільського, Т.О. Ліхвар, О.А. Звягіною Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення судово-технічної експертизи документів № 5173/12859/12871/20-34, по заяві представника заявника Лагутіна І.В. про проведення додаткової експертизи (а.147, т. IV), відповідно до п. 1.2.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 N 53/5, у цивільній справі № 757/38771/17-ц яка проводилась в період з 23.02.2020 по 14.05.2020 року, на вирішення судово-технічної експертизи документів поставлених питань:

1. Чи виконані підписи від імені ОСОБА_14. . у розписці, датовані 15.02.2014, у рядках "

ОСОБА_14 " та "Позичальник

", виконані пізніше 06 березня 2018 ? .

3.Чи був виконаний рукописний текст " АДРЕСА_2 " у графі "Позичальник

", у договорі позики, у той час яким датований документ чи у інший час.?

маються висновки експертів за результатами проведення судово-технічної експертизи документів:

4.Підпис від імені ОСОБА_14 у розписці, датовані 15.02.2014, у рядках "

ОСОБА_14 " та "Позичальник

", виконані пізніше березня 2018.

5.Запис " АДРЕСА_2 " у графі "Позичальник

", у договорі позики, датованому 15.02.2014, виконаний не у вказану в документі дату, а пізніше березня 2018. (том IV, а.с. 168-177).

Згідно наявних у суду відомостей, оригінал Договору позики укладеного Позикодавцем ОСОБА_21 та позичальником ОСОБА_14 від 15.02.2014 на одному аркуші і оригінал розписки ОСОБА_14 від 15.02.2014 про отримання грошових коштів від ОСОБА_13 на одному аркуші, які були надані листом Печерського УН ГУ НП у м. Києві 04.05.2018 до Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України (т. 3 а.69) знаходились з 15 березня 2-18 року по 04.05.2018 року в розпорядженні слідчого СВ Печерського управління поліції Гайової Н.П. (Протокол тимчасового доступу і вилучення від 15.03.2018).

Зі змісту супровідного листа старшого слідчого ГСУ НП України Чередник І.А. від 02.05.2019 року вбачається, що до суду було надано договір позики та розписки від 15.02.2014 року в опечатаному Українським НДІ спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України паперовому конверті, зазначений конверт не розпечатувався після проведення експертизи зазначеною установою.

Як було встановлено технічною експертизою зазначені документи, виготовлені після березня 2018 року, тобто об`єктами дослідження в рамках експертизи №146/1 від 08.06.2018 року, були документи, відмінні від наданих до суду представником позивача 06.03.2018 року оригіналів договору позики та розписки від 15.02.2014 року, отже зазначений висновок від 08.06.2018 № 146/1 Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України не містить інформацію щодо предмета доказування, оскільки судом призначалася експертиза доказів, які витребовувалися у позивача і були надані представником позивача 06.03.2018 року.

Пунктом 17 Постановою № 8 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 року визначено, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було дотримано вимоги законодавства при призначені та проведені експертизи; компетентність експерта і чи не вийшов він за межи своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи.

Висновок експерта від 08.06.2018 № 146/1 Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України має статус судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінального провадження № 12017100060005342 від 24.10.2017 року (т.2 а.69).

Проте, суд враховує, що постановою від 04.05.2018 слідчим СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві призначалась лише почеркознавча експертизи (т.2 а.69).

З урахуванням наведеного, висновок експерта від 08.06.2018 № 146/1 Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України за результатами проведення судово-почеркознавчної експертизи не відповідає вимогам Закону України Про судову експертизу , п.п. 1.4, 4.10, 4.14, 4.16, 4.19, 4.10, 4.16, 17 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень: затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, частині 3 статті 112 ЦПК , частині 2 статті 111 ЦПК.

Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (ст.1 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (допустимість доказів).

З урахуванням наведеного, відповідно до вимог ч.1 ст.78 ЦПК України суд не може взяти до уваги, як доказ, висновок експерта від 08.06.2018 № 146/1 Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України за результатами проведення судово-почеркознавчної експертизи Кузнецової Т.В. на підставі постанови про призначення почеркознавчої експертизи від 04.05.2018, винесеної слідчим СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві, що одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

За таких обставин , копія не засвідченого належним чином висновку (надалі висновок) експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 146/1 від 08.06.2018 (, з урахуванням недотримання зазначених вище вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 N 53/5, надісланого до Суду органом досудового розслідування самостійно поза межами судового процесу, не може вважатись належним доказом у справі.

Суд також не приймає до уваги зазначений висновок експерта як письмовий доказ, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а копію висновку експерта Українського НДІ спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України №146/1 від 08.06.2018 року надійшла до суду із супровідним листом Печерського УП ГУНП у м. Києві НП України від 26.06.2018 року Учасники справи не порушували питання про його витребування, судом за власною ініціативою зазначений висновок не витребовувався.

Дослідивши висновок від 22.11.2019 експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Красюка І.П № 16066/1067/19-32 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи на виконання Ухвали від 08.05.2019 Печерського районного суду міста Києва про призначення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів, винесеної за матеріалами цивільної справи № 767/38771/17-ц, суд приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до статті 1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань в галузі науки, техніки, мистецтва ремесла щодо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Згідно до вимог статті 112 Цивільного процесуального кодексу України

1. Комплексна експертиза проводиться не менш як двома експертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань.

2. У висновку експертів зазначається, які дослідження і в якому обсязі провів кожний експерт, які факти він встановив і яких висновків дійшов. Кожен експерт підписує ту частину висновку, яка містить опис здійснених ним досліджень, і несе за неї відповідальність.

3. За результатами проведених досліджень, узагальнення та оцінки отриманих результатів експертами складається та підписується єдиний висновок, в якому формулюється загальний висновок щодо поставлених на вирішення експертизи питання або питань. У разі виникнення розбіжностей між експертами висновки оформлюються відповідно до частини другої статті 111 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 111 ЦПК України визначено: якщо за результатами проведених досліджень думки експертів збігаються, вони підписують єдиний висновок. Експерт, не згодний з висновком іншого експерта (експертів), дає окремий висновок з усіх питань або з питань, які викликали розбіжності.

Відповідно до вимог п. 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затвердженою Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року № 53/5 висновок експерта складається з обов`язковим зазначенням його реквізитів (найменування документа, дати та номера складання висновку, категорії експертизи (додаткова, повторна, комісійна, комплексна), виду експертизи (за галуззю знань) та трьох частин: вступної (Вступ), дослідницької (Дослідження) та заключної (Висновки).

У вступній частині висновку експерта зазначаються: дата надходження документа про призначення експертизи (залучення експерта); найменування експертної установи та/або ім`я, прізвище, по батькові експерта; документ про призначення експертизи (залучення експерта), його найменування і дата складання, найменування органу та/або посада і прізвище особи, який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта); справа, за якою вона призначена (кримінальна, про адміністративне правопорушення, цивільна, господарська, адміністративна тощо, номер справи); перелік об`єктів, що підлягають дослідженню, та зразків (у разі надходження); відомості про надані матеріали справи (у тому числі вид (назва) матеріалів (документів) та кількість аркушів); спосіб доставки та вид упаковки досліджуваних об`єктів із зазначенням у необхідних випадках відомостей про те, чи впливав спосіб упаковки на їх збереженість; запис про відповідність матеріалів та об`єктів, що надійшли до експертної установи (експерта), матеріалам, зазначеним у документі про призначення експертизи (залучення експерта); перелік питань (дослівно у формулюванні документа про призначення експертизи (залучення експерта)), які поставлено на вирішення експертизи; якщо питання сформульовано неясно або його редакція не відповідає рекомендаціям, але зміст завдання експертові зрозумілий, то після наведення питання в редакції документа про призначення експертизи (залучення експерта) він може дати відповідні роз`яснення і викласти питання в редакції, що відповідає зазначеним рекомендаціям; якщо поставлено декілька питань, експерт має право згрупувати їх і викласти в послідовності, яка забезпечує найдоцільніший порядок дослідження; якщо деякі питання, що містяться у документі про призначення експертизи (залучення експерта), вирішувались при проведенні експертиз різних видів, - відомості (експертна установа, номер та дата висновку) про ці експертизи; якщо питання, які поставлені на вирішення експертизи, доцільно вирішувати в іншому порядку, ніж той, що визначений у документі про призначення експертизи (залучення експерта), - зазначається, у якому порядку вирішуватимуться ці питання; питання, які вирішуються експертом у порядку експертної ініціативи (якщо таке розглядалось).

Проте, з 16-ти питань поставлених Ухвалою Суду на вирішення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів у висновку від 22.11.2019 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, на вирішення судово-почеркознавчої експертизи, експертом І.П. Красюком було обрано на вирішення судово-почеркознавчої експертизи лише два питання з переліку питань (дослівно у формулюванні документа про призначення експертизи (залучення експерт)), які поставлено на вирішення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів, а саме:

1.Чи виконано підпис від імені ОСОБА_14 у Договорі позики від 15.02.2014 року на 2 сторінці у розділі Місцезнаходження та реквізити сторін в графі ОСОБА_14. та графі Позичальник

ОСОБА_14 чи іншою особою?

2.Чи виконано підпис від імені ОСОБА_14 у Розписці від 15.02.2014 року в графі ОСОБА_14. , ОСОБА_14 чи іншою особою?

(Т. 3 а. 23-28.)

Питання 11 яке було поставлено ухвалою Суду Чи виконано підпис від імені ОСОБА_14 у розписці від 15.02.2014 року у рядках ОСОБА_14 і Позичальник ОСОБА_14 чи іншою особою? на вирішення судово-почеркознавчої експертизи експертом І.П. Красюком не було поставлено й експертом І.П. Красюком не розглядалось. Причин та обставини не поставлення на вирішення судово-почеркознавчої експертизи зазначеного питання, а також відсутність розгляду експертом зазначеного питання експертом І.П. Красюком не зазначені, чим не дотримано вимоги п. 4.16 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затвердженою Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року № 53/5, якими визначено, що на кожне з поставлених питань має бути дано відповідь по суті або вказано, з яких причин неможливо його вирішити.

Разом з тим, вимогами п. 2.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затвердженою Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року № 53/5 на експерта покладаються такі обов`язки::прийняти до виконання доручену йому експертизу,особисто провести повне дослідження, дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені питання, а в разі необхідності роз`яснити його.

Пунктом 4.16. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затвердженою Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року № 53/5 визначено, що висновок експертів при проведенні комплексної експертизи складається за правилами, викладеними в пунктах 4.10 - 4.14 цієї Інструкції, з урахуванням таких особливостей:

- у вступній частині додатково зазначаються дані про інші експертизи, якщо їх результати використовувались для вирішення питань, поставлених перед комплексною експертизою;

- дослідження, які проводились окремими експертами, описуються у відповідних розділах дослідницької частини із зазначенням прізвищ експертів;

- узагальнення та оцінка результатів досліджень фіксуються у синтезуючому розділі дослідницької частини висновку експертів.

Згідно до вимог п 4.10. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затвердженою Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року № 53/5 спільний висновок комісії експертів підписується експертами, які брали участь у сукупній оцінці результатів усіх досліджень і дійшли згоди.

У разі, якщо згоди між ними не було досягнуто, складається декілька висновків експертів (за кількістю точок зору) або один, у якому вступна і дослідницька частини підписуються всіма експертами, а заключна - окремими, під відповідними висновками або згідно з проведеними ними дослідженнями.

Вимогами ч. 3 ст. 112 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що за результатами проведених досліджень, узагальнення та оцінки отриманих результатів експертами складається та підписується єдиний висновок, в якому формулюється загальний висновок щодо поставлених на вирішення експертизи питання або питань. У разі виникнення розбіжностей між експертами висновки оформлюються відповідно до частини другої статті 111 цього Кодексу, а саме, якщо за результатами проведених досліджень думки експертів збігаються, вони підписують єдиний висновок. Експерт, не згодний з висновком іншого експерта (експертів), дає окремий висновок з усіх питань або з питань, які викликали розбіжності.

Висновком від 14.01.2020 експертів КНДІСЕ за результатами проведення судово-технічної експертизи документів яка проводилась на підставі тієї ж ухвали суду від 08.05.2019 про призначення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів Печерського районного суду м. Києва, зокрема на питання 5 та 6 експертами О.О. Посільским, та Ж.Г. Гріненко зроблено висновок підпис від імені ОСОБА_14 у розписці, датовній 15.02.2014, у рядках

ОСОБА_14 та Позичальник

виконані не у вказану в документах дату - 15.02.2014, а пізніше грудня 2017.

Крім того, в подальшому, згідно висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 04.05.2020 року експертів О.В. Посільського, Т.О. Ліхвар , О.А. Звягіною за результатами проведення судово-технічної експертизи документів № 5173/12859/12871/20-34, по заяві представника заявника Лагутіна І.В. від 13?92.2020 про проведення додаткової експертизи (а.147, т.IV), відповідно до п. 1.2.13 Інструкції , у цивільній справі № 757/38771/17-ц яка проводилась в період з 23.02.2020 по 14.05.2020 року, на вирішення судово-технічної експертизи документів поставлених питань:

1. Чи виконані підписи від імені ОСОБА_14 у розписці, датовані 15.02.2014, у рядках "

ОСОБА_14 " та "Позичальник

", виконані пізніше 06 березня 2018 ? .

6.Чи був виконаний рукописний текст " АДРЕСА_2 " у графі "Позичальник

", у договорі позики, у той час яким датований документ чи у інший час.?

маються висновки експертів за результатами проведення судово-технічної експертизи документів:

7.Підпис від імені ОСОБА_14 у розписці, датовані 15.02.2014, у рядках "

ОСОБА_14 " та "Позичальник

", виконані пізніше березня 2018.

8.Запис " АДРЕСА_2 " у графі "Позичальник

", у договорі позики, датованому 15.02.2014, виконаний не у вказану в документі дату, а пізніше березня 2018.

Тобто, об`єктами дослідження в рамках даної почеркознавчої експертизи № 16066/16067/19-32 від 22.11.2019 року були документи, які надійшли до суду від ГСУ НП України із супровідним листом від 02.05.2019 року, та, як встановлено висновком технічної експертизи документів, виготовлені після березня 2018 року.

Так, пунктом 17 Постановою № 8 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 року визначено, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було дотримано вимоги законодавства при призначені та проведені експертизи; компетентність експерта і чи не вийшов він за межисвоїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи.

Таким, чином, висновок від 22.11.2019 року експерта Красюка І.П. № 16066/1067/19-32 не має повних і вичерпних відповідей на поставлених на вирішення судово-почеркознавчої експертизи питань, й почеркознавче дослідження експерта Красюка І.П. не узгоджено і не включено в комплексну судово почеркознавчу та технічну експертизу документів, в якому маються висновки по питанням.5 та 6 експертів О.О. Посільским, та Ж.Г. Гріненко щодо висновків про те, підпис від імені ОСОБА_14 у розписці, датованій 15.02.2014, у рядках

ОСОБА_14 та Позичальник

виконані не у вказану в документах дату - 15.02.2014, а пізніше грудня 2017.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що висновок від 22.11.2019 року експерта Красюка І.П № 16066/1067/19-32 за результатами проведення судово-почеркознавчної експертизи не відповідає вимогам Закону України Про судову експертизу , п.2.2, п. 4.14, п. 4.10, п.4.16 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень: затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, частині 3 статті 112 ЦПК України, частині 2 статті 111 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (допустимість доказів).

Тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не може взяти до уваги, як доказ, висновок від 22.11.2019 експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Красюка І.П № 16066/1067/19-32 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи на виконання Ухвали від 08.05.2019 Печерського районного суду міста Києва про призначення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів, винесеної за матеріалами цивільної справи № 767/38771/17-ц, як такий, що одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Разом з тим, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що укладення договору позики між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , а також передача грошових коштів на виконання умов договору позики, мало місце в його присутності, текст договору та розписки ОСОБА_15 друкував особисто в офісі за адресою АДРЕСА_3 , договір та розписка від 15.02.2014 року підписувалися ОСОБА_14 особисто в цьому ж офісі в період лютий-березень 2014 року. Посилання в тексті розписки на договір позики б/н від 15.10.2013 року ОСОБА_15 пояснив технічною опискою, оскільки за шаблон розписки було використано текст іншої розписки, складеної раніше відносно договору з третьою особою. Договір позики та розписка підписувалися не 15.02.2014 року, а дещо пізніше. В подальшому ОСОБА_15 зустрічався з ОСОБА_14 з приводу повернення боргу ОСОБА_13 , на цих зустрічах ОСОБА_14 запевняв, що борг буде повернуто, але своїх зобов`язань так і не виконав.

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_15 суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що в силу ст. 1051 ЦК України є недопустимими доказами по справі, а також те, що показання свідка ОСОБА_15 є упередженими, оскільки такий свідок є підлеглим позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1051 ЦК України якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Тобто законодавчі обмеження щодо показань свідків, не стосуються випадків підтвердження такими показаннями факту укладання та підписання певною особою договору позики та розписки, а також факту передачі грошових коштів на виконання такого договору.

При цьому суд враховує, що під час судового розгляду представник відповідача також заявляв клопотання про виклик свідка ОСОБА_15 (Т. І а.с. 143-148).

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав ставити під сумнів правдивість показань свідка ОСОБА_15 . Саме лише посилання на наявність відносин підпорядкування між учасником провадження та свідком не дає підстав не довіряти показанням свідка, який був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань й які він дає під присягою. Представник відповідача в ході допиту мав можливість поставити питання щодо можливості свідка сприймати обставини, щодо правдивості показань свідка та спростувати показання свідка в рамках допиту або іншими доказами по справі.

Крім того, з наданих представником відповідача доказів, факт безпосереднього підпорядкування ОСОБА_15 позивачу ОСОБА_13 та можливість застосування відносно свідка позивачем заходів впливу не вбачається.

Крім того, позивачем надано висновок експертного дослідження №22411/22412/19-61 від 11.10.2019 року, з даних якого убачається, що за результатами психологічного дослідження із використанням комп`ютерного поліграфу у ОСОБА_15 виявляються виражені психофізіологічні реакції, які свідчать про те, що він був присутнім під час підписання договору позики від 15.02.2014 року укладеного між ОСОБА_14 та ОСОБА_13 відповідно до якого останній передає грошові кошти у розмірі 1888706,00 доларів США у власність ОСОБА_14 , який зобов`язаний повернути позику до 15.08.2014 року; що ОСОБА_13 фактично передавалися ОСОБА_14 грошові кошти на виконання договору позики від 15.02.2014 року укладеного між ОСОБА_14 та ОСОБА_13 відповідно до якого останній передає грошові кошти у розмірі 1888706,00 доларів США у власність ОСОБА_14 ; що ОСОБА_14 особисто підписував договір позики від 15.02.2014 року відповідно до якого ОСОБА_13 передає грошові кошти у розмірі 1888706,00 доларів США у власність ОСОБА_14 (Т. ІІІ а.с. 197-207).

Висновок експертного дослідження №22411/22412/19-61 від 11.10.2019 року не є висновком експертизи в розумінні ст. 102 ЦПК України та оцінюється судом в якості письмового доказу.

Добровільне проходження свідком такого експертного дослідження свідчить про його добросовісність та спростовує доводи представника відповідача про недостовірність показань наданих свідком ОСОБА_15 в судовому засіданні.

Наданий відповідачем Висновок експертного судово-психологічного дослідження № 35 від 14.05.2020 року (т. ІV а.с. 54-57), згідно якого висновок експертного дослідження № 22411/22412/19-61 від 11.10.2019 року щодо проходження ОСОБА_15 поліграфу є неповним, необґрунтованим фактичними даними та не відповідає затвердженим законодавством принципам проведення судових експертиз та експертних досліджень (психологічних): повноти дослідження, обґрунтованості об`єктивними даними, узгодженості та доказовості даних, суд до уваги не бере з огляду на наступне.

Зазначений висновок не є висновком експертизи в розумінні ст. 102 ЦПК України, а може оцінюватися судом лише як письмовий доказ, проте доказ подано з порушенням ч. 9 ст. 83 ЦПК України, а саме відповідачем не надіслано (не надано) копії відповідного доказу стороні позивача.

Зі змісту висновку експертного судово-психологічного дослідження №35 від 14.05.2020 року вбачається, що фактично експерт Кречик О.А. вдалася до рецензування висновку експертного дослідження. Суд зауважує, що рецензування висновків експертів здійснюється виключно за наявності підстав та відповідно до Порядку проведення рецензування висновків судових експертів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 03 лютого 2020 року № 335/5. Зокрема рецензування висновків проводять співробітники науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України, за наслідками рецензування складається Рецензія . Наданий відповідачем висновок зазначеним вимогам закону не відповідає.

Крім того, зазначений висновок не спростовує показання свідка ОСОБА_15 надані ним в судовому засіданні.

Отже, показання свідка ОСОБА_15 є належними та допустимими доказами по справі, відповідачем не спростовано достовірність показань свідка.

У відзиві та у своїх поясненнях представник відповідача зазначає, що розписка від 15.02.2014 року не може підтверджувати факт передачі коштів за договором позики від 15.02.2014 року, оскільки містить посилання на договір від 15.10.2013 року та містить неточності у даних ОСОБА_14 .

Представник позивача наполягав на тому, що такі неточності є наслідком описки та не впливають на зміст документу в цілому.

Суд оцінюючи зміст розписки від 15.02.2014 року виходить з такого, по-перше, сторони заперечують існування договірних відносин опосередкованих договором позики від 15.10.2013 року, по-друге, зі змісту копії розписки чітко вбачається, ким, від кого та в якості чого було отримано грошові кошти у сумі 16 091 775,12 грн., еквівалент 1888706,00 доларів США за комерційним курсом банків України 852 UAH/ 100 USD, що узгоджується зі змістом копії договору позики від 15.02.2014 року

Крім того, Верховним Судом у постановах від 11.06.2020 року по справі №753/20532/14-ц, 15.07.2020 року по справі № 185/1265/17 зазначено, що у постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16 зроблено висновок, що договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України). Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Згідно п. 3.1. Договору позики від 15.02.2014 року позикодавець передає позику позичальникові в день підписання сторонами цього договору.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що як копії розписка від 15.02.2014 року, так і сама по собі копія договору позики від 15.02.2014 року, є належними та достатніми доказами передачі грошових коштів позичальнику.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаниах або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 11 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Згідно ч. 3 ст. 11 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: 1) верховенство права; 2) повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; 4) змагальність сторін.

Відповідно до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Тобто законодавець передбачив невичерпний перелік ситуацій, коли учасник справи ухиляється від участі в експертизі, що унеможливлює її проведення. Процесуальним наслідком такого ухилення є право суду встановити факти для встановлення яких було призначено експертизу.

Категорія ухилення від іншої участі в експертизі є оціночним поняттям та підлягає встановленню у межах дискреційних повноважень у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони на підтвердження наявності передбачених законом обставин.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Ради Європи № R(80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема у справі Довженко проти України ), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду, тощо.

Отже, встановлення ухилення від іншої участі в експертизі залежить від судового розсуду, який має відштовхуватись від раціональних критеріїв (здоровий глузд, оцінка поведінки учасника справи, відсутність іншого раціонального пояснення або розуміння дій учасника справи або третіх осіб тощо), а також від надання доказів, що доводять наявність подібних обставин.

Оцінюючи докази надані сторонами з урахуванням їх процесуальної поведінки, суд приходить до висновку, що вони в своїй сукупності є достатніми для висновку про неналежну процесуальну поведінку відповідача та ухилення його від проведення експертизи по справі.

Так, після відкриття провадження по справі, відповідачем 24.10.2017 року подано заяву до правоохоронних органів, в якій ОСОБА_14 зазначив, що він не підписував договір позики та розписки від 15.02.2014 року

Відповідні відомості до ЄРДР було внесено 24.10.2017 року за номером №12017100060005342, за ознаками злочину, передбаченого ст. ІІІ58 ч. 4 КК України. В зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_14 мав статус потерпілого.

В рамках кримінального провадження ухвалами слідчого судді надавалося право слідчому на вилучення оригіналу договору та розписки від 15.02.2014 року з матеріалів даної цивільної справи (ухвала від 31.10.2017 року у справі № 757/64296/17-к, ухвала від 14.12.2017 року у справі № 757/73638/17-к, ухвала від 16.02.2018 року по справі № 757/8734/18-к).

ОСОБА_14 звернувшись до правоохоронних органів із відповідною заявою створив передумови для вилучення з матеріалів даної цивільної справи оригіналів договору позики та розписки від 15.02.2014 року.

Вилучення таких документів унеможливило проведення експертизи на підставі ухвали суду від 27.11.2017 року, у зв`язку з чим Київським НДІСЕ до суду направлено Повідомлення про неможливість проведення експертизи від 30.07.2018 року (т. ІІ а.с. 103-104).

Так, ухвалою суду від 27.11.2017 року задоволено клопотання представника відповідача про призначення експертизи від 27.11.2017 року, по справі призначено судову почеркознавчу та технічну експертизу документів: договору позики від 15.02.2014 року та розписки від 15.02.2014 року.

Експертиза по справі призначалася для встановлення факту належності підпису на договорі та розписки, наданих позивачем, ОСОБА_14 , а також для встановлення факту, що такі документи виготовлені у той час, яким вони датовані.

Вже в клопотанні про призначення експертизи представник відповідача порушує питання про необхідність надання у розпорядження експерта оригіналів договору позики та розписки від 15.02.2014 року, яких на той час у розпорядженні суду ще не було (т. 1 а.с. 137).

При цьому, представниками відповідача категорично заперечується можливість надання оригіналів документів безпосередньо до експертної установи та порушується питання про витребування таких документів судом: клопотання від 12.01.2018 року, хоча відповідачу було достеменно відомо про існування ризиків вилучення оригіналів таких документів з цивільної справи, оскільки такі обставини мали місце раніше у справі №757/38773/17, де ОСОБА_14 є відповідачем (т. І а.с. 197-198).

Суд також враховує, що у провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває справа №757/38773/17 за позовом ОСОБА_13 до ОСОБА_14 про стягнення коштів за договором позики від 10.07.2014 року, при цьому зміст правовідносин та позиції сторін у зазначеній справі є подібними до правовідносин та позицій сторін у даній справі, що не заперечується сторонами (клопотання відповідача про об`єднання позовів).

З наданих до суду представником позивача копій документів зі справи №757/38773/17 (т. ІV а.с. 97-124) та пояснень сторін вбачається, що ОСОБА_14 як і в даній справі ініційовано проведення почеркознавчої експертизи, представником позивача у грудні 2017 року надано до матеріалів справи оригінали договору позики від 10.07.2014 року та розписки від 10.07.2014 року, а вже 20.12.2017 року оригінали цих документів було вилучено працівниками Печерського УП ГУНП в м. Києві в рамках ініційованого ОСОБА_14 кримінального провадження №12017100060005342.

На вимогу суду до матеріалів справи №757/38773/17 правоохоронними органами надано договір позики від 10.07.2014 року та розписки від 10.07.2014 року, які в подальшому судом передано на експертизу.

Так, згідно висновку експертів за результатами проведення судово-технічної експертизи документів №17123/19-34/668-693/20-34 від 15.01.2020 року (т. ІV а.с. 97-115) документи, які надані до справи №757/38773/17 правоохоронними органами після вилучення ними із зазначеної справи у листопаді 2017 року оригіналів договору позики від 10.07.2014 року та розписки від 10.07.2014 року, виготовлені після грудня 2017 року.

Крім того, про активну участь ОСОБА_14 у кримінальному провадженні свідчать зміст доповнень до відзиву та зустрічного позову (т. ІІ а.с. 87-97), клопотання про витребування документів з ГСУ НП України (т. ІІ а.с. 116), в яких представники відповідача коментують та цитують висновки судових експертиз, проведених у кримінальному провадженні, та процесуальні дії/рішення, зокрема про вилучення документів, про зміну підслідності кримінального провадження, про призначення у кримінальному провадженні експертизи тощо.

В той же час, на запит суду ГСУ НП України (Т. ІІІ а.с. 223) не надано матеріалів, які стали підставою для винесення ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів від 16.02.2018 року по справі №757/8734/18-к та протоколу тимчасового доступу.

Непрямими доказами сприяння ОСОБА_14 вилученню з матеріалів цивільної справи оригіналів документів також є численні клопотання про витребування оригіналів договору та розписки у позивача, ознайомлення з матеріалами справи в період дії ухвал слідчих суддів про надання права на тимчасовий доступ до матеріалів цивільної справи (клопотання від 05.12.2017, від 28.12.2017 року, 05.03.2018 року, 15.03.2018 року).

Також суд зауважує, що ОСОБА_14 аж до моменту надходження до матеріалів справи оригіналів документів від представника позивача, не порушувалося питання про витребування порівняльних зразків підпису та почерку ОСОБА_14 та не надавалися до суду експериментальні зразки підпису. Клопотання про витребування документів, що містять вільні зразки підписів, а також експериментальні зразки підпису відповідачем було надано лише 13.03.2018 року

Обізнаність ОСОБА_14 про хід кримінального провадження, а також дії щодо ініціювання перед судом питання про витребування оригіналів документів у позивача, з іншими наведеними обставинами, свідчать про те, що ОСОБА_14 не міг не розуміти та не передбачати наслідків своєї поведінки у вигляді вилучення документів і як наслідок неможливість проведення експертизи в цивільному процесі.

Щодо неможливості розгляду справи без проведення експертизи наданих представником позивача документів наголошує і відповідач у клопотанні про витребування з ГСУ НП України оригіналів договору та розписки вилучених 15.03.2018 року (т. ІІ а.с. 116).

Наведені докази в своїй сукупності є достатніми для висновку про те, що відповідач заявляючи клопотання про проведення експертизи від 27.11.2017 року, не мав на меті її реальне проведення. За наслідками оцінки доказів суд приходить до переконання, що таке клопотання було спрямоване лише на забезпечення надходження до матеріалів справи оригіналів договору позики та розписки від 15.02.2014 року, для їх подальшого вилучення правоохоронними органами.

Отже, суд погоджується з доводами позивача, що вилучення з матеріалів цивільної справи оригіналів документів: договору позики та розписки від 15.02.2014 року, є наслідком свідомої активної поведінки відповідача, спрямованої на приховання таких оригіналів документів та унеможливлення проведення судової експертизи.

Згідно ч. 4 ст. І2 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - nonconcedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Поряд з цим, позивач фактично діючи собі на шкоду через ризик втрати оригіналів документів надав їх до суду, розумно покладаючись на заяву відповідача щодо проведення експертизи по справі. При цьому, позивач не заперечував проти проведення по справі експертизи як почеркознавчої так і технічної експертизи документів.

Також, суперечливою є поведінка відповідача по відношенню до його участі у проведенні психологічної експертизи з використанням комп`ютерного поліграфу, проведення якої ініціював перед судом представник позивача. У зв`язку із запереченнями представника відповідача через незгоду свого довірителя взяти в ній участь суд був вимушений відмовити у призначенні такої експертизи по справі.

В той же час, ОСОБА_14 в рамках кримінального провадження № 42018000000002019 від 17.08.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України, що перебувало у провадженні НАБУ наполягав на проведенні психологічної експертизи із застосуванням спеціального технічного засобу - комп`ютерного поліграфа щодо фактів підписання ним договору позики від 10.07.2014 року та одержання коштів від ОСОБА_13 , про що свідчить зміст ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.10.2019 року по справі №760/24486/19, якою відповідне клопотання ОСОБА_14 було задоволено (т. ІІІ а.с. 183-185).

З огляду на викладене, хоча відмова є безмовним правом відповідача, суд виходить з того, що відповідач мав можливість та процесуальні передумови спростувати факт укладення договору від 15.02.2014 року та отримання коштів від позивача у встановленому процесуальним законом порядку.

Експертиза по справі ухвалою від 27.11.2017 року призначалася саме для встановлення факту належності підпису ОСОБА_14 на договорі та розписці датованих 15.02.2014 року, наданих позивачем, а також для встановлення факту, що такі документи виготовлені у той час, яким датовані.

Отже, з огляду на приписи ч. 4 ст. 12 та ст. 109 ЦПК України, суд приходить до висновку, про можливість визнати факти для встановлення яких призначалася експертиза, а саме, що підпис у договорі позики від 15.02.2014 року, наданого представником позивача 06.03.2018 року, у рядках _____ ОСОБА_14 та Позичальник_____ належить ОСОБА_14 ; підпис у розписці від 15.02.2014 року, наданій представником позивача 06.03.2018 року, у рядках _____ ОСОБА_14 та Позичальник_____ належить ОСОБА_14 ; договір позики від 15.02.2014 року, наданий представником позивача 06.03.2018 року, виготовлений у той час, яким датований документ; розписка від 15.02.2014 року, надана представником позивача 06.03.2018 року, виготовлена у той час, яким датований документ.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про неможливість визнання факту, що документи складені в той час, яким вони датовані, через те, що згідно пояснень свідка ОСОБА_15 такі документи складалися пізніше, а саме: в період лютого-березня 2014 року. Так, суд зазначає, що визнання певного факту в порядку ст. І09 ЦПК України є процесуальною презумпцією та застосовується як процесуальні наслідки неналежної процесуальної поведінки учасника справи.

Крім того, різниця в даті зазначеної у документах - 15.02.2014 року та зазначеної свідком ОСОБА_15 є незначною та не впливає на зміст та характер правовідносин сторін, адже підписання документів та передача коштів мала місце до кінцевого терміну повернення коштів. Крім того, закон не пов`язує можливість визнання договору недійсним із зазначенням у ньому невірної дати його підписання.

Аналогічна ситуація має місце і з призначенням експертизи на підставі ухвал від 08.05.2019 року та 09.09.2019 року В якості об`єктів експертизи мали бути досліджені докази надані позивачем 06.03.2018 року - оригінали договору позики та розписки від 15.02.2014 року

Поряд з цим, такі документи було вилучено з матеріалів цивільної справи правоохоронними органами та не повернуто до суду в ході судового розгляду. Як встановлено висновком судової технічної експертизи документів надані до суду документи із супровідним листом від 02.05.2019 року виготовлені після березня 2018 року. Місцезнаходження документів поданих представником позивача 06.03.2018 року наразі не відоме, що унеможливлює проведення експертизи по справі на предмет належності на них підпису ОСОБА_14 та давності їх виготовлення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, про можливість визнати факти для встановлення яких призначалася експертиза ухвалами від 08.05.2019 року та 09.09.2018 року, а саме, що підпис у договорі позики від 15.02.2014 року, наданого представником позивача 06.03.2018 року, у рядках _____ ОСОБА_14 та Позичальник_____ належить ОСОБА_14 ; підпис у розписці від 15.02.2014 року, наданій представником позивача 06.03.2018 року, у рядках _____ ОСОБА_14 та Позичальник_____ належить ОСОБА_14 ; договір позики від 15.02.2014 року, наданий представником позивача 06.03.2018 року, виготовлений у той час, яким датований документ; розписка від 15.02.2014 року, надана представником позивача 06.03.2018 року, виготовлена у той час, яким датований документ.

Суд відзначає, що встановлення перелічених фактів узгоджується з іншими доказами по справі: показаннями свідка ОСОБА_15 , змістом контрольних копій документів виготовлених під час тимчасового доступу до речей і документів (т. ІІ а.с. 26-27).

Натомість, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували наведені вище факти.

Позивачем виконано свій процесуальний обов`язок щодо подання доказів та об`єктів для проведення експертизи.

06.03.2018 року представником позивача адвокатом Лисим І.М. надано оригінали договору позики від 15.02.2014 року та розписки від 15.02.2014 року, які було оглянуто судом та долучено до матеріалів справи. Суд враховує, що представником позивача вжито всіх можливих процесуальних заходів спрямованих на збереження оригіналів документів.

Законним рішення про відмову у позові в силу принципів диспозитивності та змагальності могло бути лише у разі спростування відповідачем за наслідками проведеної експертизи факту підписання ним документів наданих представником позивача. Однак, такі документи так і не стали об`єктом дослідження.

15.03.2018 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.02.2018 року по справі №757/8734/18-к з матеріалів справи вилучено надані представником позивача адвокатом Лисим І.М. оригінали договору позики та розписки від 15.02.2014 року

Із супровідним листом старшого слідчого ГСУ НП України Чередник І.А. від 02.05.2019 року до суду надійшов опечатаний паперовий конверт. Згідно супровідного листа в опечатаному конверті знаходилися оригінали документів, а саме: договору позики від 15.02.2014 року та розписки від 15.04.2014 року, які раніше було вилучено Печерським УП ГУНП в м. Києві з матеріалів справи.

Однак, як встановлено судовою експертизою, документи які надійшли до суду з ГСУ НП України виготовлені після березня 2018 року, тобто ці документи є відмінними від документів наданих представником позивача та виготовлені невстановленими особами після вилучення працівниками органів внутрішніх справ з матеріалів цивільної справи оригіналів договору позики та розписки від 15.02.2014 року.

Під час дослідження письмових доказів представник позивача наголошував на тому, що документи, які надійшли до суду із супровідним листом старшого слідчого ГСУ НП України Чередник І.А. від 02.05.2019 року мають відмінності з копіями документів наданих представником позивача адвокатом Лисим І.М., які можуть бути встановлені судом без застосування спеціальних знань (т. ІІ а.с. 26-27).

Суд за наслідками оцінки зазначених доказів, погоджується з твердженням позивача, що у підписах та у рукописних записах вчинених на зазначених документах є очевидні відмінності: відстані між окремими елементами підписів від імені ОСОБА_13 у графах ОСОБА_21, Позикодавець

та підпису від імені ОСОБА_14 у графі ОСОБА_14 на другому аркуші договору), співвідношення окремих елементів підпису з іншими реквізитами документу - друкованим текстом, лініями на яких виконувалися підписи (у підписах від імені ОСОБА_13 у графах ОСОБА_21, Позикодавець

на другому аркуші договору та підписах від імені ОСОБА_14 у графах ОСОБА_14, Позичальник

у розписці)), істотно різняться між собою рукописні літери абревіатури РВ УМВСУ у другому рядку тексту розписки від 15.02.2014 року тощо.

З урахуванням викладеного, суд не має правових підстав покладати на позивача негативні наслідки неможливості провести експертизу по наданих ним документах, оскільки така ситуація виникла не з його вини.

Завданням суду відповідно до Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є визначення справедливості провадження загалом, враховуючи порядок прийняття доказів (Elsholz v. Germany (Ельсгольц проти Німеччини) [ВП], § 66). Суд має визначити чи були докази представлені таким чином, що не суперечить гарантії справедливого судового слухання (Blucher v. the Czech Republic (Блюхер проти Чеської Республіки), § 65).

Відмова у визнанні наведених фактів в порядку ст. 109 ЦПК України матиме наслідком порушення принципу рівності учасників судового процесу та конституційного права на судовий захист, оскільки надані позивачем докази втрачено не з його вини, в тому числі така втрата є наслідком діяльності держави в особі правоохоронних органів.

Така правова позиція суду покликана забезпечити справедливий розгляд справи у відповідності до принципів змагальності та недопущення зловживання процесуальними правами, узгоджується з приписами ч. 1, 2 ст. ІІ ЦПК України, ч. 4 ст. 12 ЦПК України, практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції.

Отже, позивачем доведено у встановленому процесуальним законом порядку обставини, що підлягають доказуванню у справі: факт укладення договору позики від 15.02.2014 року та передачі позивачем відповідачу коштів на його виконання підтверджується, письмовим договором позики та розпискою від 15.02.2014 року, показаннями свідка ОСОБА_15 .

З урахуванням викладеного, суд оцінюючи надані сторонами докази в сукупності та в їх взаємозв`язку, враховуючи ухилення відповідача від проведення експертизи та процесуальну презумпцію щодо встановлення обставин, для встановлення яких призначалася експертиза, приходить до того, що між сторонами дійсно існували правові відносини опосередковані договором позики на умовах, наведених позивачем.

Інші доводи відповідача по справі не спростовують висновків суду.

З урахуванням наведеної оцінки доказів та мотивів, визнаних в порядку ст. 109 ЦПК України фактів, судом виходячи зі змісту наданих представником позивача 06.03.2017 року оригіналів договору позики від 15.02.2014 року та розписки від 15.02.2014 року, копії яких містяться в т. ІІ а.с. 26-27, встановлено, що між сторонами склалися наступні правовідносини:

15.02.2014 року між позивачем ОСОБА_13 та відповідачем ОСОБА_14 було укладено договір позики, згідно якого відповідач отримав грошові кошти у сумі 16 091 775,12 грн., еквівалент 1888706,00 доларів США за комерційним курсом банків України 852 UAH/ 100 USD.

Так, згідно п. 1.1. Договору, в порядку та на умовах визначених ст. І046-1047 ЦК України, цим Договором Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі визначеному п. 2.1. цього Договору (надалі іменується позика ), а Позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим Договором строк та в порядку встановленому цим Договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору розмір позики становить 16 091 775,12 грн., еквівалент 1888706,00 доларів США за комерційним курсом банків України 852 UAH/ 100 USD.

Згідно п. 3.1. Договору Позикодавець передає позику Позичальникові в день підписання сторонами цього Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору позики строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим договором і становить 13 (тринадцять) календарних днів, з можливістю повернення усієї суми протягом 6 місяців, не пізніше 15.08.2014 року

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що після закінчення строку визначеного в п. 4.1. цього Договору, Позичальник зобов`язується негайно повернути Позикодавцеві позику.

Згідно п. 5.3. Договору, позика вважається повернутою Позикодавцеві після отримання Позикодавцем коштів в сумі яка еквівалентна сумі 1888706,00 доларів США на день повернення в гривнях.

На підтвердження передачі коштів обумовлених договором відповідачем ОСОБА_14 складено розписку від 15.02.2014 року

З розписки про отримання позики від 15.02.2014 року вбачається, що ОСОБА_14 15.02.2014 року отримав від ОСОБА_13 грошові кошти у сумі 16 091 775,12 грн., еквівалент 1888706,00 доларів США за комерційним курсом банків України 852 UAH/ 100 USD.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Згідно положень частини першої статі 530 ЦК України, якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

ОСОБА_14 на виконання умов договору позики ОСОБА_13 грошові кошти не повертав, що визнається сторонами.

Відповідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

На підставі викладеного, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення суми позики.

Так як за умовами договору позики від 15.02.2014 року був визначений еквівалент переданих в борг грошових коштів в доларах США і зазначено про те, що повернення грошових коштів повинно відбуватися в гривні в сумі, що еквівалентна 1888706,00 доларів США, суд, з урахуванням правових позицій, викладених як Великою Палатою Верховного Суду (зокрема, постанова від 16.01.2019 року у справі №373/2054/16-ц), так і з урахуванням практики Верховного Суду (зокрема, в Постанові ВС від 03.04.2019 року №754/6442/16) стягує грошові кошти в гривнях по курсу НБУ на день ухвалення цього рішення, що становить за 100 доларів США - 27 316,00 грн. в розмірі еквівалентному 1888706,00 доларів США, що становить 51 591 893,10 грн.

Крім того, суд в порядку ст. 625 ЦК України задовольняє позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних. Перевіривши розрахунок трьох відсотків річних за період з 16.08.2014 року по 31.10.2017 року, наданий позивачем, суд вважає його арифметично вірним. Інший розрахунок суми трьох відсотків річних відповідачем не надавався.

Відносно позовних вимог про стягнення процентів, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Сторонами в договорі не обумовлено розмір і порядок одержання процентів за користування позикою. Натомість п. 6.3. договору визначено наслідки неналежного виконання договору з боку позичальника. Так, сторонами визначено, що у випадку несвоєчасного повернення суми позики відповідно до п. 2.1. даного договору, позичальник сплачує на користь позикодавця грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, а також відшкодовує збитки та втрачену вигоду позикодавця.

Тобто сторонами в договорі прямо передбачено, які суми підлягають сплаті у зв`язку з простроченням позичальника, до них проценти за користування позикою не входять.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення процентів не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі 8 000,00 грн.

Судові витрати пов`язані з проведенням експертиз покладаються на відповідача.

Витрат пов`язаних з правничою допомогою сторони не заявляли.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 553, 554, 541, 610, 611, 625, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 11, 12, 13, 109 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_13 до ОСОБА_14 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_13 56 477 309, 3 (п`ятдесят шість мільйонів чотириста сімдесят сім тисяч триста дев`ять) гривень 30 копійок, з яких: суму боргу за договором позики від 15.02.2014 року в розмірі 1 888 706 (один мільйон вісімсот вісімдесят вісім тисяч сімсот шість) доларів США, що в еквіваленті становить 51 591 893, 1 (п`ятдесят один мільйон п`ятсот дев`яносто одна тисяча вісімсот дев`яносто три) гривні 10 копійок та три відсотки річних, що становить 4 885 416, 21 (чотири мільйони вісімсот вісімдесят п`ять тисяч чотириста шістнадцять) гривень 21 копійок.

Стягнути з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_13 судовий збір в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

В решті вимог позов задоволенню не підлягає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Підпалий

Позивач: ОСОБА_13 , адреса: АДРЕСА_4 , паспорт серія НОМЕР_1 виданий Франківським РВ УМВС України у Львівській області 12.05.1997 року, РНОКПП № НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_14 , адреса: АДРЕСА_5 , паспорт серія НОМЕР_3 виданий Калуським РВ УДМС України в Івано-Франківській області 21.08.2012 року, РНОКПП № НОМЕР_4


Суд	Печерський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	20.08.2020
Оприлюднено	04.12.2020
Номер документу	93282349
Судочинство	Цивільне

Підпалий В. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 20.08.2020 по справі 757/38771/17-цПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —757/38771/17-ц

Рішення від 20.08.2020

Рішення
від 20.08.2020 по справі 757/38771/17-ц
ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА