Постанова

від 02.12.2020 по справі 291/1452/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №291/1452/19 Головуючий у 1-й інст. Митюк О. В.

Категорія 62 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого - судді: Миніч Т.І.

суддів: Трояновської Г.С.,

Павицької Т.М.

секретаря

судового засідання Ковальської Я.В.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Митюк О.В.

у цивільній справі №291/1452/19 за позовом ОСОБА_2 до Білилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом. Просила визначити їй додатковий строк терміном в два місяці для подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті тітки ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування поданого позову зазначала, що встановлений законодавством шестимісячний строк прийняття спадщини за законом з часу смерті спадкодавця пропустила, оскільки є людиною юридично необізнаною у вимогах чинного законодавства та проживає за кілька сотень кілометрів від місця свого народження, та смерті тітки, що вважала поважною причиною і підставою для визначення додаткового строку для подання нею заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визначено ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Білилівка Ружинського району Житомирської області, терміном на 2(Два) місяці з часу набрання рішенням законної сили.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема вказує, що судом першої інстанції не було враховано тієї обставини, що починаючи з 20.06.2005 року по день смерті ОСОБА_3 разом з останньою постійно проживала однією сім`єю та вела спільне господарство матір апелянта ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 і яка являлася її спадкоємицею та прийняла спадщину, як особа яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років. Факт проживання ОСОБА_3 однією сім`єю разом з ОСОБА_4 , а також факт того, що ОСОБА_4 прийняла спадщину після померлої ОСОБА_3 , підтверджується довідками Білилівської сільської ради від 05.05.2019 року за №№841, 842. На думку апелянта, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Тому, на думку апелянта , до складу спадкового майна померлої ОСОБА_4 входить прийнята нею спадщина після померлої ОСОБА_3 . Апелянт прийняла спадщину після смерті матері та являється її спадкоємицею за законом, що підтверджує спадкова справа № 46/2016 року, яка знаходиться у Ружинській державній нотаріальній конторі Житомирської області. З дня смерті ОСОБА_3 матір апелянта, а згодом і вона здійснювали догляд за житловим будинком померлої, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Тому, маючи майновий інтерес до майна померлої ОСОБА_3 та дізнавшись про наявність позову ОСОБА_2 , вона звернулась до суду із заявою про вирішення питання щодо участі її в розгляді справи. Проте суд першої інстанції, в порушення вимог ч.4 ст.2, ст.51 ЦПК України не визначився зі складом осіб, які повинні брати участь у справі.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданим повторно 29.08.2019 року Ружинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (а.с.7).

Родинні відносини позивача з померлою ОСОБА_3 встановлені рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 17.09.2019 року, яким встановлено юридичний факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Білилівка Ружинського району Житомирської області, є рідною тіткою по батьковій лінії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки с.Білилівка Ружинського району Житомирської області(а.с.8-9).

Згідно довідки №2010 від 10.09.2019 року, виданої Білилівською сільською радою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 . На день смерті та після її смерті за цією адресою ніхто не проживав та не був зареєстрований. Довідка видана згідно запису погосподарської книги за 2011-2015 роки №7, №об`єкта ПГО - 320(а.с.11)

Померла ОСОБА_3 заповіту не залишила, позивачка ОСОБА_2 є спадкоємцею п`ятої черги спадкоємців за законом, відповідно до ч.1 ст.1265 ЦК України.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивачка з поважних причин пропустила строк для прийняття спадщини.

При цьому судом враховано, що згідно зі ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, що передбачено ч.1 ст.1270 ЦК України.

Позивачем було подано до Ружинської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом після померлої ОСОБА_3 , але їй було відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини за законом після померлої тітки у зв`язку з пропущенням строків для прийняття спадщини, визначених законом, що вбачається з листа-відмови Ружинської державної нотаріальної контори за №1476/01-16 від 29.08.2019 року (а.с.10).

Відповідно до ч.1,2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, що зазначено у ч.3 ст.1272 ЦК України.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

В даному випадку спадкова справа відносної майна померлої ОСОБА_3 нотаріальною конторою не заводилась, та заяви про прийняття спадщини іншими спадкоємцями не подавалися, що вбачається з листа Ружинської державної нотаріальної контори за №2103/02-14 від 19.11.2019 року (а.с.22).

Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Повторне визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим же спадкоємцем законодавством не передбачено.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У резолютивній частині рішення суд повинен вказати відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини, а не конкретну календарну дату, до якої спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини. Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК для прийняття спадщини.

В даному випадку судом першої інстанції достеменно встановлено, що ОСОБА_3 є рідною тіткою позивача ОСОБА_2 , позивачка не проживала разом із померлою і тому повинна була протягом шести місяців з часу смерті спадкодавця подати заяву в нотконтору про прийняття спадщини.

Померла заповіту не залишила, позивач є спадкоємцем за законом, подала заяву про прийняття спадщини до нотаріуса зі спливом шестимісячного терміну, тому нотаріусом відмовлено у прийнятті заяви позивача про прийняття спадщини.

Поважність пропуску шестимісячного терміну позивач обґрунтовує тим, що є людиною юридично необізнаною у вимогах чинного законодавства, постійно працювала і проживала в м.Дніпропетровськ, на даний час проживає у Дніпропетровській області, що є значно віддаленим від місця смерті тітки, та місця відкриття спадщини, а тому не могла вчасно у визначений законодавством строк звернутися до нотаріуса із відповідною заявою. До того ж після смерті ОСОБА_5 не могла підтвердити факт родинних відносин між нею та померлою тіткою, так як були відсутні докази на їх підтвердження, та необхідно було їх зібрати і встановити факт родинних відносин через суд. Також вважає поважною причиною пропуску шестимісячного терміну прийняття спадщини те, що родина третьої особи ОСОБА_1 чинила та чинить їй перешкоди в доступі до спадкового житлового будинку з метою отримання правовстановлюючих документів на спірне спадкове майно.

У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 6 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

З наданих позивачем доказів, належним чином оцінених судом, вбачається, що у ОСОБА_2 дійсно були перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини та вказані обставини суд обгрунтовано визнав поважними.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач строк для прийняття спадщини пропустила з поважної причини і є всі підстави визначити їй додатковий строк у межах двох місяців, перебіг якого рахується після набрання рішенням законної сили.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають. Крім того, відсутні підстави вважати, що спорюваним рішенням зачіпаються права третьої особи.

Такі доводи апелянт обгрунтовує тим, що на час відкриття спадщини зі спадкодавцем проживала її мати ОСОБА_4 , яка є спадкоємцем четвертої черги за законом.

Разом з тим, відповідно до роз`яснень, викладених у п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час

відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини (п.23 Постанови пленуму).

В даному випадку матеріали справи свідчать про те, що однією із підстав відмови ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 нотаріус вважав відсутність документів, які підтверджують родинні відносини між спадкоємцем ОСОБА_4 та спадкодавцем ОСОБА_6 (а.с.52).

Тобто, надані третьою особою довідки Білилівської сільської ради факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджують (а.с.26,27). При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що зазначені довідки суперечать змісту іншої довідки, наданої позивачці ОСОБА_2 (а.с.11).

За наведених обставин за умови відсутності рішення суду про встановлення відповідного юридичного факту є передчасним твердження про те, що мати третьої особи є спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 .

Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення .

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього дня протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: Судді: