Рішення

від 02.12.2020 по справі 744/851/20

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02.12.20

Справа № 744/851/20

Провадження по справі № 2/744/455/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2020 року Семенівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Смаги С. В.,

при секретарі судового засідання Фільчаговій Г. В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Семенівка Чернігівської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача - адвоката Голика Євгена Валерійовича в інтересах позивача ОСОБА_1 до Жадівської сільської ради Семенівського району Чернігівської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями та надвірними спорудами; треті особи: Семенівська міська рада Чернігівської області; Семенівська районна державна нотаріальна контора Чернігівської області, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача - адвокат Голик Євген Валерійович в інтересах позивача, ОСОБА_1 , подав до суду позов до відповідача, Жадівської сільської ради Семенівського району Чернігівської області, в якому представник позивача просив визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право приватної власності на житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями та надвірними спорудами вцілому, який розташований по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача у позовній заяві зазначив про те, що по АДРЕСА_1 , розташований житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями та надвірними спорудами, в якому проживали батьки позивача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відповідно до довідки Жадівської сільської ради Семенівського району Чернігівської області 3 467 від 04 червня 2019 року в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , 1980 року побудови, згідно погосподарської книги № 7 за 2016-2020 роки проживала та була зареєстрована ОСОБА_2 . Батько позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті матері, коли позивач звернувся до Семенівської державної нотаріальної контори для оформлення права власності на вищевказаний житловий будинок, нотаріус повідомила, що видати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок буде не можливо, оскільки право власності на будинок не було зареєстровано у встановленому порядку.

Представник позивача вважає, що за позивачем може бути визнано право власності на вищевказаний будинок з господарськими будівлями за наступних підстав.

Вищевказаний будинок з господарськими і побутовими будівлями та надвірними спорудами було збудовано батьками позивача в 1980 році на відведеній для цього земельній ділянці. Питання набуття права власності на той час регулювалося постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю та будівництво індивідуальних житлових будинків . Даний правовий акт не пов`язував виникнення права власності на житловий будинок з проведенням його реєстрації. Це також підтверджено правовим висновком Верховного Суду України в цивільній справі 6-137цс13 від 18 грудня 2013 року.

31 січня 1966 року наказом Мінкомгоспу УРСР була затверджена Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, яка діяла до 13.12.1995 року (далі - Інструкція). Відповідно до п. 4 вказаної Інструкції реєстрації підлягали лише всі будинки та домоволодіння в межах міст і селищ міського типу Української PCP, а відповідно до п. 6 Інструкції не підлягали реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах. Отже, у сільській місцевості оформлення індивідуальних (приватних) будинків здійснювалося шляхом проведення у господарській книзі сільської ради відповідного запису та відкриття особистого рахунку на ім`я забудовника. Інших правовстановлюючих документів чинне на той час законодавство не передбачало.

Таким чином, померлими батьками позивача житловий будинок та господарські будівлі, які розташовані по АДРЕСА_1 , були зареєстровані відповідно до чинного на той час законодавства і вони стали власниками житлового будинку та господарських будівель, що ніколи ніким не оспорювалось.

З введенням в дію Закону України "Про власність" 1991 року та Цивільного кодексу України 2003 року будь-якого іншого порядку реєстрації збудованих до 15 квітня 1991 року в сільській місцевості домоволодінь або їх перереєстрації не передбачалося, самовільно збудованими вони також не являються, так як будувалися і реєструвались згідно діючого на той час законодавства.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке відповідно до ст. 1217 ЦК України може здійснюватися за заповітом або за законом.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Обов`язковість державної реєстрації права власності на нерухоме майно встановлена також пунктом 1 частини 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень".

В той же час в частині 5 ст. З цього ж Закону зазначено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Також, згідно п. 4.12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Відповідно до п. 4.15 цього Порядку, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 Про порядок державного обліку житлового фонду у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення запису у погосподарську книгу, батьки позивача, будучи юридично не обізнаними, своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Таким чином право власності матері позивача у встановленому законом порядку на даний час не зареєстровано. Зареєструвати право власності на даний час неможливо, оскільки власник майна помер. Відсутність у померлого документів про право власності на житловий будинок не можна визнати відсутністю у позивача права на спадщину на спірний житловий будинок. Тим більше, що право на спадщину після померлої матері позивача ніким з фізичних чи юридичних осіб не оспорюється.

В 2019 році позивач звернувся в органи БТІ та виготовив технічну документацію (технічний паспорт) на зазначений житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями та надвірними спорудами.

Враховуючи ту обставину, що на даний час позивач не має можливості оформити право власності на житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями та надвірними спорудами, які фактично є власністю його родини, якою вона володіє багато років, та розташовані по АДРЕСА_1 , позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх невизнаних прав.

Ухвалою судді від 04 вересня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з`явився, доручив представляти свої інтереси в суді адвокату Голику Євгену Валерійовичу.

У підготовче судове засідання представник позивача - адвокат Голик Євген Валерійович не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, до суду надав письмову заяву, згідно даних якої просить розгляд даної справи провести без його участі та без участі позивача, позов підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити повністю.

Представник відповідача, Жадівської сільської ради Семенівського району Чернігівської області, Жадівський сільський голова Семенівського району Чернігівської області Помозок Сергій Петрович, у підготовче судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання, надав до суду письмову заяву, згідно даних якої просив розглянути справу без його участі на протязі всіх судових засідань, позов визнає повністю, наслідки визнання позову йому роз`яснені та зрозумілі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Семенівська міська рада Чернігівської області, у підготовче судове засідання свого представника не направила, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, про поважні причини неявки представника суд не повідомила, письмове пояснення з викладом своїх аргументів і міркувань на підтримку або заперечення проти позову до суду не подала.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Семенівської районної державної нотаріальної контори Чернігівської області, ОСОБА_4 у підготовче судове засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, подала до суду письмову заяву, у якій просить суд розглянути справу без участі представника Семенівської районної державної нотаріальної контори на розсуд суду, та надала інформаційну довідку зі Спадкового реєстру, згідно даних якого після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 Семенівською районною державною нотаріальною конторою Чернігівської області 02 серпня 2018 року заведена спадкова справа № 169/2018 (номер у Спадковому реєстрі 62797145) за заявою ОСОБА_1 , сина, свідоцтва про право на спадщину не видавалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши справу у відповідності до ч. 3 ст. 200 Цивільного процесуального кодексу України вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Ч. 4 ст. 200 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що ухвалення в підготовчому судовому засіданні рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У справі встановлено, що по АДРЕСА_1 , розташований житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями та надвірними спорудами, в якому проживали батьки позивача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відповідно до довідки Жадівської сільської ради Семенівського району Чернігівської області 3 467 від 04 червня 2019 року в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , 1980 року побудови, згідно погосподарської книги № 7 за 2016-2020 роки проживала та була зареєстрована ОСОБА_2 . Батько позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті матері, коли позивач звернувся до Семенівської державної нотаріальної контори для оформлення права власності на вищевказаний житловий будинок, нотаріус повідомила, що видати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок буде не можливо, оскільки право власності на будинок не було зареєстровано у встановленому порядку. Представник позивача вважає, що за позивачем може бути визнано право власності на вищевказаний будинок з господарськими будівлями за наступних підстав. Вищевказаний будинок з господарськими і побутовими будівлями та надвірними спорудами було збудовано батьками позивача в 1980 році на відведеній для цього земельній ділянці. Питання набуття права власності на той час регулювалося постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю та будівництво індивідуальних житлових будинків . Даний правовий акт не пов`язував виникнення права власності на житловий будинок з проведенням його реєстрації. Це також підтверджено правовим висновком Верховного Суду України в цивільній справі 6-137цс13 від 18 грудня 2013 року.

31 січня 1966 року наказом Мінкомгоспу УРСР була затверджена Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, яка діяла до 13.12.1995 року (далі - Інструкція). Відповідно до п. 4 вказаної Інструкції реєстрації підлягали лише всі будинки та домоволодіння в межах міст і селищ міського типу Української PCP, а відповідно до п. 6 Інструкції не підлягали реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах. Отже, у сільській місцевості оформлення індивідуальних (приватних) будинків здійснювалося шляхом проведення у господарській книзі сільської ради відповідного запису та відкриття особистого рахунку на ім`я забудовника. Інших правовстановлюючих документів чинне на той час законодавство не передбачало.

Таким чином, померлими батьками позивача житловий будинок та господарські будівлі, які розташовані по АДРЕСА_1 , були зареєстровані відповідно до чинного на той час законодавства і вони стали власниками житлового будинку та господарських будівель, що ніколи ніким не оспорювалось.

З введенням в дію Закону України "Про власність" 1991 року та Цивільного кодексу (далі - ЦК) України 2003 року будь-якого іншого порядку реєстрації збудованих до 15 квітня 1991 року в сільській місцевості домоволодінь або їх перереєстрації не передбачалося, самовільно збудованими вони також не являються, так як будувалися і реєструвались згідно діючого на той час законодавства.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке відповідно до ст. 1217 ЦК України може здійснюватися за заповітом або за законом.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Обов`язковість державної реєстрації права власності на нерухоме майно встановлена також пунктом 1 частини 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень".

В той же час в частині 5 ст. 3 цього ж Закону зазначено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Також, згідно п. 4.12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Відповідно до п. 4.15 цього Порядку, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 Про порядок державного обліку житлового фонду у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення запису у погосподарську книгу, батьки позивача, будучи юридично не обізнаними, своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Таким чином право власності матері позивача у встановленому законом порядку на даний час не зареєстровано. Зареєструвати право власності на даний час неможливо, оскільки власник майна помер. Відсутність у померлого документів про право власності на житловий будинок не можна визнати відсутністю у позивача права на спадщину на спірний житловий будинок. Тим більше, що право на спадщину після померлої матері позивача ніким з фізичних чи юридичних осіб не оспорюється.

В 2019 році позивач звернувся в органи БТІ та виготовив технічну документацію (технічний паспорт) на зазначений житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями та надвірними спорудами.

Враховуючи ту обставину, що на даний час позивач не має можливості оформити право власності на житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями та надвірними спорудами, які фактично є власністю його родини, якою вона володіє багато років, та розташовані по АДРЕСА_1 , позивач змушена звернутись до суду за захистом своїх невизнаних прав.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є - визнання права.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його права власності.

Оскільки позов відповідачем визнається повністю, а тому немає ніяких перешкод для визнання права власності на зазначений будинок за позивачем ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про прийняття визнання позову відповідачем та про винесення рішення по суті справи у підготовчому судовому засіданні.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги позивача підлягають повному задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 89, 200, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов представника позивача - адвоката Голика Євгена Валерійовича, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в інтересах позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , до Жадівської сільської ради Семенівського району Чернігівської області (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04416134, місцезнаходження: вулиця Центральна, будинок 15, село Жадове Семенівського району Чернігівської області, 15461), про визнання права власності на житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями та надвірними спорудами; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Семенівська міська рада Чернігівської області (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04062009, місцезнаходження: вулиця Червона Площа, будинок 6, місто Семенівка Чернігівської області, 15400); Семенівська районна державна нотаріальна контора Чернігівської області (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02901718, місцезнаходження: вулиця Червона Площа, будинок 2, місто Семенівка Чернігівської області, 15400), - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , проживаючим за адресою: АДРЕСА_3 , право приватної власності на житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями та надвірними спорудами в цілому, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду через Семенівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: С. В. Смага