Постанова

від 01.12.2020 по справі 918/858/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року Справа № 918/858/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Демидюк О.О. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Дулюк О.А. (директор); Голуб В.А. (адвокат)

відповідача: Фекийшгазі К.С. (адвокат)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемпа-Вуд" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 12 жовтня 2020 року у справі №918/858/20 (суддя Качур А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемпа-Вуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімум Вінум"

про стягнення заборгованості в сумі 6982 Євро, що становить 190866,36 грн. згідно офіційного курсу НБУ

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кемпа-Вуд" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімум Вінум" про стягнення заборгованості в сумі 6 982 Євро, що становить 190 866,36 грн. згідно з офіційним курсом НБУ.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22 вересня 2020 року закрито провадження у справі №918/858/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемпа-Вуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімум Вінум" про стягнення заборгованості.

07 жовтня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Прімум Вінум" звернулось до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правничу допомогу, в якій заявник просив стягнути з позивача на свою користь 200,00 Євро (6 206,18 грн.) витрат на професійну правничу допомогу у справі №918/264/20 та 285,00 Євро (9 374,85 грн.) витрат на професійну правничу допомогу у справі №918/858/20.

Додатковою ухвалою господарського суду Рівненської області від 12 жовтня 2020 року у справі №918/858/20 частково задоволено заяву ТОВ "Прімум Вінум" про ухвалення додаткового рішення. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемпа-Вуд" (33013, м. Рівне, вул. Кавказька 9, кімната 305, код ЄДРПОУ 42648522) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімум Вінум" (PRIMUM VINUM s.r.o. Чеська Республіка, 110 00, м.Прага 1, вул. Войтесска 211/6, Нове Место, ідентифікаційний код (ICO): 04205669) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 285,00 Євро, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на дату сплати становить 9 374,85 грн. В задоволені заяви в частині вимоги про стягнення з позивача 200,00 Євро (що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на дату сплати становить 6 206,18 грн.) витрат понесених у зв`язку з розглядом справи №918/264/20 відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, позивач - ТОВ "Кемпа-Вуд" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову ухвалу господарського суду Рівненської області від 12 жовтня 2020 року та відмовити ТОВ "Прімум Вінум" в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правничу допомогу.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що оскільки суд при закритті провадження у справі не проводив розгляду спору по суті, тому на такій стадії суд не може вирішувати питання розподілу судових витрат. В порушення процесуальних норм, суд постановив додаткову ухвалу, що не передбачено нормами ГПК України. Крім того, поданий відповідачем розрахунок витрат на правничу допомогу не є обгрунтованим і співрозмірним.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що в силу вимог пункту 3 статті 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Проте, суд виніс додаткову ухвалу від 12 жовтня 2020 року без повідомлення та виклику сторін, чим позбавив позивача права на подання клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02 листопада 2020 року у справі №918/858/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемпа-Вуд" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 12 жовтня 2020 року у справі №918/858/20 залишено без руху. Зобов`язано апелянта - протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та подати до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 2102 грн.

13 листопада 2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемпа-Вуд" надійшла заява про усунення недоліків до якої додане платіжне доручення №2141599415410540 від 11 листопада 2020 року про сплату 2102 грн. судового збору.

Ухвалою від 16 листопада 2020 року поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Кемпа-Вуд" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 12 жовтня 2020 року у справі №918/858/20 та призначено дату судового засідання на 01 грудня 2020 року об 11:00 год.

20 листопада 2020 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла клопотання ТОВ "Прімум Вінум" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Ухвалою від 23 листопада 2020 року задоволено клопотання ТОВ "Прімум Вінум" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №918/858/20. Доручено Господарському суду Закарпатської області проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі №902/968/19.

Від відповідача - ТОВ "Прімум Вінум" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, прийнятою у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.

Безпосередньо в судовому засіданні 01 грудня 2020 року, яке проводилось в режимі відеоконференції у відповідності до статті 197 ГПК України, представники позивача та відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кемпа-Вуд" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімум Вінум" про стягнення заборгованості в сумі 6 982 Євро, що становить 190 866,36 грн. згідно з офіційним курсом НБУ.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22 вересня 2020 року закрито провадження у справі №918/858/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемпа-Вуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімум Вінум" про стягнення заборгованості.

07 жовтня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Прімум Вінум" звернулось до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правничу допомогу, в якій заявник просив стягнути з позивача на свою користь 200,00 Євро (6 206,18 грн.) витрат на професійну правничу допомогу у справі №918/264/20 та 285,00 Євро (9 374,85 грн.) витрат на професійну правничу допомогу у справі №918/858/20.

Згідно з нормами статті 232 Господарського процесуального кодексу України, судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з положеннями статті 231 Господарського процесуального кодексу України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Таким чином, безпідставним є посилання апелянта на те, що суд постановив додаткову ухвалу, що не передбачено нормами ГПК та на те, що на стадії закриття провадження у справі суд не вправі вирішувати питання розподілу судових витрат.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Статтею 130 Господарського процесуального кодексу України встановлено, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Колегія суддів зауважує, що законодавцем визначено строк вирішення питання про розподіл судових витрат у випадку закриття провадження у справі - п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі. Також законодавець визначив вимоги, які повинні бути дотримані стороною при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Такі вимоги відображені у частині восьмій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. А саме, зазначеними нормами визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Водночас, в даному випадку закриття провадження відбулося за результатами підготовчого засідання, тобто під час підготовчого провадження, яке не передбачає стадії судових дебатів та ухвалення рішення суду. А отже, судом правомірно не застосовано визначений строк для подання доказів понесення витрат (п`ять днів), який законодавець пов`язав із завершенням стадії судових дебатів та прийняттям рішення суду.

До закриття провадження (22 вересня 2020 року) відповідач подав суду відзив, у якому зазначив розмір судових витрат, які сторона планує сплатити у зв`язку з розглядом справи. Крім того, як видно з матеріалів справи, відповідач отримав ухвалу суду про закриття провадження 25 вересня 2020 року і в той же день направив суду заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правничу допомогу з відповідними доказами.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем дотримані вимоги частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу щодо подання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 1, 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Як вбачається зі змісту ухвали суду першої інстанції від 22 вересня 2020 року про закриття провадження у справі №918/858/20, судове засідання проводилось із повідомленням та викликом сторін. В судовому засіданні були присутні представники позивача.

Відповідно до частини 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

В зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів доходить висновку, що розгляд заяви про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат, суд першої інстанції мав розглядати за правилами загального позовного провадження, з повідомленням сторін про час і місце розгляду справи.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні процесуальні документи, які б свідчили про прийняття судом першої інстанції рішення відносно порядку розгляду заяви про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1,2, пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, не призначивши розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в тому ж тому самому порядку, що й судове рішення, суд першої інстанції порушив принцип змагальності і позбавив позивача можливості заявити відповідне клопотання щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, обов`язок доведення неспіврозмірності яких покладено саме на нього.

Відповідно до частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи (питання) господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою є порушенням норм процесуального права і обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

З урахуванням вище встановлених порушень норм процесуального права, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги і наявності підстав для скасування додаткової ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення щодо розподілу судових витрат.

В судовому засіданні апеляційного господарського суду, представник позивача повідомив, що неспіврозмірність заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу полягає у тому, що адвокатом відповідача витрачено значно більше часу для надання правничої допомоги ніж слід було, вважає, що співмірними є витрати в розмірі 145 Євро.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат їх вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд може обмежити розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зі змісту наведених приписів вбачається, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" пункт 80, суд зазначав, що відповідно до практики Суду заявнику відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними, а також обґрунтованими щодо розміру; від 10 грудня 2009 року "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу:

"…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат .

28 серпня 2020 року між Прімум Вінум с.р.о. (PRIMUM VINUM s.r.o.) та Адвокатським об`єднанням "Ініціаліс" було укладено договір про надання правової допомоги №185/АО, відповідно до предмету якого клієнт надає, а об`єднання приймає на себе зобов`язання по здійсненню представництва інтересів клієнта та надання правової допомоги при розгляду Господарським судом Рівненської області справи №918/858/20.

Згідно з умовами пункту 2.1. договору, вартість правової допомоги визначається в розрахунку 25 євро за одну годину наданої допомоги.

Відповідно до пункту 2.3. договору, грошові розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахунку клієнтом грошових коштів зі свого рахунку на рахунок об`єднання.

Згідно з актом приймання-надання послуг від 23 вересня 2020 року, у відповідності до договору про надання правової допомоги №185/АО від 28 серпня 2020 року, сторони погодили що виконавець надав замовнику адвокатські послуги на суму 285,00 Євро.

Платіжним документом від 25 вересня 2020 року відповідач (PRIMUM VINUM s.r.o.) оплатив надані адвокатським об`єднанням послуги на суму 285,00 Євро.

Таким чином, відповідач у зв`язку з розглядом справи №918/858/20 поніс витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 285,00 Євро, що на час сплати за офіційним курсом НБУ становить 9 374,85 грн.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо неспіврозмірності понесених ТОВ "Прімум Вінум" витрат з отримання від адвоката послуг на правничу допомогу.

З огляду на положення частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач має право на компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, заява про відшкодування 285,00 Євро, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на дату сплати становить 9 374,85 грн., є обґрунтованою та має бути задоволена.

Проте, окрім стягнення витрат понесених у зв`язку з розглядом справи №918/858/20, відповідач просить суд стягнути з позивача 200,00 Євро (що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на дату сплати становить 6 206,18 грн.) витрат понесених у зв`язку з розглядом справи №918/264/20. Таке відшкодування заявник обґрунтовує тим, що він, як відповідач, поніс витрати у зв`язку зі скасуванням судового наказу №918/264/20.

За змістом статті 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до статті 151 Господарського процесуального кодексу України, за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.

У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Колегією суддів встановлено, що 31 липня 2020 року Господарським судом Рівненської області скасовано судовий наказ від 30 березня 2020 року у справі №918/264/20.

Однак провадження щодо видачі судового наказу №918/264/20 не стосується розгляду даної справи, за своєю природою є формою спрощеного розгляду безспірних вимог, та відповідно витрати понесені при розгляді іншої судової справи не можуть бути зараховані як витрати в даній справі.

При цьому, положеннями процесуального закону не передбачено в межах позовного провадження здійснення розподілу судових витрат, які сторони понесли у наказному провадженні, тобто після скасування судового наказу та пред`явлення позивачем нового позову.

Наданий відповідачем примірник договору про надання правової допомоги №171/АО від 14 липня 2020 року, за яким адвокатське об`єднання та відповідач погодили надання/отримання правової допомоги у межах розгляду справи №918/264/20 не є належним доказом понесення таких витрат в межах справи №918/858/20.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи і порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ТОВ "Кемпа-Вуд" підлягає частковому задоволенню, а додаткова ухвала господарського суду Рівненської області від 12 жовтня 2020 року у справі №918/858/20 скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 273, 275, пунктом 3 частини 3 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемпа-Вуд" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 12 жовтня 2020 року у справі №918/858/20 задоволити частково.

Ухвалу господарського суду Рівненської області від 12 жовтня 2020 року у справі №918/858/20 скасувати. Прийняти нове рішення.

Заяву ТОВ "Прімум Вінум" про ухвалення додаткового рішення задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемпа-Вуд" (33013, м. Рівне, вул. кавказька 9, кімната 305, код ЄДРПОУ 42648522) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімум Вінум" (PRIMUM VINUM s.r.o. Чеська Республіка, 110 00, м.Прага 1, вул. Войтесска 211/6, Нове Место, ідентифікаційний код (ICO): 04205669) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 285,00 Євро, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на дату сплати становить 9 374,85 грн.

В задоволені заяви в частині вимоги про стягнення з позивача 200,00 Євро (що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на дату сплати становить 6 206,18 грн.) витрат понесених у зв`язку з розглядом справи №918/264/20 відмовити.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Прімум Вінум" (PRIMUM VINUM s.r.o. Чеська Республіка, 110 00, м.Прага 1, вул. Войтесска 211/6, Нове Место, ідентифікаційний код (ICO): 04205669).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кемпа-Вуд" (33013, м. Рівне, вул. кавказька 9, кімната 305, код ЄДРПОУ 42648522).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №918/858/20 повернути до господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "03" грудня 2020 р.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Павлюк І.Ю.