Постанова

від 01.12.2020 по справі 904/68/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2020 року м.Дніпро Справа № 904/68/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач)

суддів: Чередка А.Є., Верхогляд Т.А.,

секретар судового засідання: Саланжій Т.Ю.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2019 (суддя Суховаров А.В.) у справі № 904/68/19

за позовом: Заступника керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області , м. Дніпро

до відповідача-1 - Петропавлівської районної державної адміністрації, смт. Петропавлівка, Дніпропетровська область

до відповідача-2 - Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича, м.Першотравенськ Дніпропетровська область

про скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Заступник керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача -1: Петропавлівської районної державної адміністрації; відповідача -2: Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича, в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації "Про затвердження ФОП Маркову Д.О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради" №Р-532/0/350-15 від 24.12.2015;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,0960 га кадастровий номер 1223881500:02:001:1011, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, укладений 29.01.2016 між Петропавлівською районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Марковим Дмитром Олександровичем, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.03.2016, номер запису - 13649369.

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Маркова Дмитра Олександровича (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39835428, адреса: пр. Олександра Поля, 2, м. Дніпро, 49004) земельну ділянку загальною площею 5,0960 га (кадастровий номер 1223881500:02:001:1011) орієнтованою ринковою вартістю 1 501 300,00 грн., на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому Фізична особа-підприємець Марков Дмитро Олександрович одержав її в оренду.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що оспорювані розпорядження Петропавлівської районної державної адміністрації прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню, оскільки спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення, за межами населеного пункту, належить до земель запасу Дмитрівської сільскої ради Петропавлівського району, а не до невитребуваних (невизначених) земельних часток (паїв), отже повноваження щодо розпорядження останньою, на підставі статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та на підставі частини 3 статті 122 Земельного кодексу України, у Петропавлівської районної державної адміністрації відсутні. Разом з тим, прокурор в інтересах держави в особі позивача просив визнати недійсним оспорюваний договір, укладений між ФОП Марковим Д.О. та Петропавлівською районною державною адміністрацією, з підстав, встановлених в статтях 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки орендну плату за користування земельною ділянкою визначено без проведення її нормативної грошової оцінки, що є порушенням вимог статей 6,15 Закону України "Про оренду землі", статей 13, 18 Закону України "Про оцінку земель". При цьому прокурор вважає, що позовна давність за його вимогами має обраховуватися з 22.12.2016, коли йому стало відомо про порушення інтересів держави, а відтак не є такою, що сплинуло.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2019 у справі № 904/68/19 позовні вимоги Заступника керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до відповідача-1 - Петропавлівської районної державної адміністрації до відповідача-2 - Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича про скасування розпорядження визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення, стягнення 5 286, 00 грн. витрат по сплаті судового збору задоволено у повному обсязі.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації "Про надання громадянину Маркову Д.О. дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для надання в оренду на території Дмитрівської сільської ради" № Р-532/0/350-15 від 24.12.2015 року.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 5,0960 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1011, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, укладений 29.01.2016 року між Петропавлівською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем Марковим Дмитром Олександровичем, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.03.2016 за номером 13649369.

Зобов`язано фізичну особу-підприємця Маркова Дмитра Олександровича повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельну ділянку загальною площею 5,0960 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1011, орієнтовною ринковою вартістю 1 501 300, 00 грн., на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому фізична особа-підприємець Марков Дмитро Олександрович одержав її в оренду, шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі землі.

Стягнуто з Петропавлівської районної державної адміністрації на користь прокуратури Дніпропетровської області 2 643, 00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича на користь прокуратури Дніпропетровської області 2 643, 00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення обґрунтовано тим, що прокурором підставно заявлено позов в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - органу, уповноваженого державою здійснювати функції щодо розпорядження земель державної власності сільськогосподарського призначення, а тому підстави для залишення позову без розгляду в порядку п.1 ч.1 ст. 226 ГПК України відсутні. Існує суспільна потреба у поновленні законності.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 11.04.2019 у справі №904/583/18 за позовом Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до відповідача-1- Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та відповідача-2- Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича про скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення. Судом встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель запасу, а не розподілених земельних паїв, відсутнє рішення про надання земельної ділянки в оренду, грошова оцінка земельної ділянки не проводилася, технічна документація не затверджувалась і рішення про затвердження нормативно - грошової оцінки не приймалась, отже договір суперечить вимогам закону.

2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2019 у справі № 904/68/19, до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/68/19 скасувати в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Павлоградській місцевій прокуратурі в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру України в Дніпропетровській області відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що факт належності вищевказаної земельної ділянки до не нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (паїв), на думку прокурора, спростовується наступними обставинами.

Розпорядженням голови Петропавлівської районної державної адміністрації Про надання громадянину Маркову Д.О. дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для надання в оренду на території Дмитрівської сільської ради ФОП Маркову Д.О. надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для надання в оренду, земельної ділянки, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, за межами населених пунктів, площею 5,0960 га, кадастровий номер 1223881:500:02:001:1011.

Скаржник вважає, що зазначеним твердженням позивач ввів в оману суд, та спотворив текст документа, в п. 2 якого чітко зазначено, що ділянка № 1011 площею 5,0960 га ріллі, кадастровий номер 1223881500:02:001:1011 з невитребуваних паїв на території Дмитрівської сільскої ради. У подальшому, відповідно до розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації Про затвердження ФОП Маркову Д.О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради № Р-532/0/350-15 від 24.12.2015 (оригінал документа у розпорядженні Петропавлівської РДА), ФОП Маркову Д.О. затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі та передано останньому в оренду, як не витребувану земельну частку (пай, земельну ділянку, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, за межами населених пунктів, площею 5,0960 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1011, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Скаржник вважає, що зазначені розпорядження прийняті без порушення норм чинного законодавства, тому є законними та не підлягають скасуванню.

Невизначеність правового статусу (форми власності) невитребуваних земельних часток (паїв) та нерозподілених земельних ділянок часто призводить до виникнення спорів щодо того, хто вправі розпоряджатись вказаними землями, адже право на передачу в оренду земель державної власності мають у межах компетенції, зокрема, органи Держгеокадастру, в той час як невитребувані земельні частки (паї) та нерозподілені земельні ділянки, наразі, можуть бути передані в оренду лише органами місцевого самоврядування чи місцевими державними адміністраціями та не потребують проведення земельних торгів для передачі цих ділянок в оренду.

Скаржник зазначає, що дійсно, відповідно до рішення VIII сесії Дмитрівської сільської ради від 14.05.1997 року XII скликання (оригінал документа у розпорядженні Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району) колективному сільськогосподарському підприємству ім. Чкалова видано державний акт на право постійного користування землею №004503, серії І-ДП від 21.05.1997 (оригінал документа у розпорядженні відділу у Петропавлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області), на підставі якого КСП ім. Чкалова передано у постійне користування - 616,2 га, з них державний резервний фонд 263,7 га.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції безпідставно визнано достатнім доказом не довене тверження позивача про те, що відповідно до державного акту на право постійного користування на землю колишнього КСП ім. Чкалова від 21.05.1997 №004503, серії І-ДП, спірна земельна ділянка віднесена до державного резервного фонду із земель, які були передані КСП у постійне користування, якщо це твердження спростовується доказами доданими позивачем, зокрема, копією зазначеного документу до якого не внесено відповідні зміни.

Так, Розпорядженням голови Петропавлівської районної адміністрації № 79 від 20.03.2000р. (Додаток 17) погоджено Схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім. Чкалова виготовлену Дніпропетровською філією інституту землеустрою, відповідно до протоколу у№2 загальних зборів (зборів уповноважених) членів КСП ім.Чкалова від 18.02.2000р. та рішення XIII сесії XIII скликання Дмитрівської сільскої ради від 29.02.2000р .

В той же час ще якусь Схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім. Чкалова виготовлену Дніпропетровською філією інституту землеустрою затверджено згідно протоколу № 1 загальних зборів (зборів уповноважених) членів КСП ім.Чкалова від 10.03.2000р та погоджено рішенням Дмитрівської сільскої ради від 18.05.2000 року.

В той же час, а саме 19.04.2000 року своїм рішенням № 101-17/ХХІІІ Дмитрівська сільська рада надала дозвіл на обмін земельним ділянками колективної власності КСП ім. Чкалова та резервного фонду.

Із зазначених документів вбачається, що одну із Схем поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім. Чкалова виготовлено Дніпропетровською філією інституту землеустрою у 2000 році.

Відповідно до Додатку 2.3 зазначеної документації Відомість поділу земель, що паюються на частки (паї) у пунктах 37 та 38 зазначені земельні ділянки 106,7га та 72,9 га, які відповідно до технічної документації 1997 року відносились до земель резервного фонду та згодом були обміняні на інші землі. Згідно до того документу ці ділянки було поділено на 44 паї, 21 з яких було надано ПП Маркову О.Я. в оренду одним масивом 82,319 га. В 2008 році на зазначену земельну ділянку було виготовлено технічну документацію, відповідно до якої в масив 82,319 га увійшли земельні ділянки з кадастровими номерами 1223881500:02:001:0346 по 1223881500:02:001:0357, 1223881500:02:001:0372, 1223881500:02:001:0380.

Інформація про зазначені земельні ділянки міститься в акті перевірки №193-ДК/245/АП/09/01-17 від 31.08.2017, на який прокурор посилається як на доказ.

Скаржник зазначає, що відповідно до вищевказаного акту, Петропавлівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області не підтверджено факт віднесення земельних ділянок з вказаними кадастровими номерами до не витребуваних паїв, однак зазначена інформація не була в розпорядженні ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області з 2000 року та визнана прокуратурою, оскільки надана в якості доказу.

Скаржник вважає, що висновки зроблені державним інспектором на підставі сумнівних даних викликають сумнів в його компетентності та неупередженості та на думку відповідача-2 містять склад кримінального правопорушення передбаченого ст.366 КК України.

Скаржник вважає, що посилання на вказаний документ, як на доказ не відповідає нормам чинного законодавства. На даний час, не існує вироку суду, який набрав чинності, отже, на думку скаржника, всі твердження позивача з цього приводу є припущенням, що було проігноровано судом першої інстанції та взято до уваги.

В лютому 2008 року було виготовлено технічну документацію на земельну ділянку 102,67 га, до складу якої входить спірна земельна ділянка площею 3,9722 га, кадастровий номер 122381500:02:001:1015. Зазначену технічну документацію виготовлено ТОВ Геосервис на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 02.02.2008 року. Наявність принаймні ще одного проекту землеустрою підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру сформованого 13.09.2018 року.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що зазначений витяг було отримано Павлоградською місцевою прокуратурою за три місяці до звернення в суд з позовом, що зайвий раз підтверджує намагання прокурора штучно створити докази для використання у кримінальному провадженні.

Відповідно до Державного Акту на право постійного користування землею №004503, серії І-ДП від 21.05.1997 державний резервний фонд складав 263,7 га. Дві земельні ділянки 106,7га та 72,9 га були поміняні ще у 2000 році, однак в порушення вимог ч. 1ст. 74 ГПК України не надано доказів на які саме земельні ділянки проведено обмін.

На думку скаржника, твердження позивача, що листом відділу у Петропавлівському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпроперовській області № 35/308-18 від 23.03.2018 року визнано факт помилкового включення спірної земельної ділянки до невитребуваних, також є спотворенням фактів. В зазначеному службовому листі не йдеться по спірну земельну ділянку. Мова йде про дві земельні ділянки площею 57,3 та 26.8 га, які станом на 21.05.1997 року відносились до земель резервного фонду. Однак цей лист також викликає сумнів у скаржника, бо ньому висновки зроблено на підставі документації, яку з огляду на долучену ухвалу Петропавлівського районного суду, було вилучено за три місяці до складання листа.

Скаржник вважає, що в порушення вимог ч. 1ст. 74 ГПК України, позивачем не надано жодних доказів щодо розподілення земельної ділянки 102,672 га саме в лютому 2008 року.

Скаржник вважає, що додані позивачем до матеріалів справи докази підтверджують той факт, що станом на 2006 рік, ця земельна ділянка була ро поділеною та віднесеною до невитребуваних паїв, а в лютому 2008 року 22 ділянкам було присвоєно кадастрові номери.

Так, на думку скаржника, жодного доказу, щодо залежності спірної земельної ділянки до резервного фонду позивачем не надано та спростовано наявними доказами.

Враховуючи вищевикладене, скаржник вважає, що Петропавлівська райдержадміністрація не перевищувала надані законом повноваження при прийнятті оскаржуваних розпоряджень, та жодним чином не порушила інтереси держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Скаржник зазначає, що у 2008 році ФОП Маркову Д.О. земельна ділянка в оренду не передавалась, а по-друге посилання на оригінали неіснуючих документів, є спотворенням фактів та фальсифкацією доказів.

Скаржник вважає, що судом безпідставно визнано достатнім доказом недоведене твердження позивача про те, що відповідно до державного акту на право постійного користування на землю колишнього КСП ім. Чкалова від 21.05.1997 №004503, серії І-ДП, спірна земельна ділянка віднесена до земель запасу Дмитрівської сільської ради із земель, які були передані КСП у постійне користування.

Візуальним співставленням тих самих документів та вивченням Публичної кадастрової карти (http://map. land, go у. ua/kadastrova-karta) та технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) яку перевірено та затверджено всіма відповідними організаціями, зокрема Управлінням Держземагенства у Петропавлівському районі та Державним Агентством земельних сервітутів, стороною відповідача встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1223881500:02:001:1015 не відноситься ані до земель запасу, ані до земель резервного фонду.

Скаржник зазначає, що в позовній заяві позивач на власний розсуд змінив цільове призначення спірної ділянки вивченням документів, які жодним чином не стосуються заявленого позову, а саме документами, які містяться у реєстраційній справі від 2006 року щодо надання ПП Маркову О .Я. земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району.

На думку скаржника, судом першої інстанцій визнано належним доказом прийняття Петропавлівською РДА вищезазначених розпоряджень з порушеннями вимог чинного законодавства проведену Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області перевірку, відповідний висновок якої закріплений в Акті перевірки №193-ДК/245/АП/09/01/-17 від 31.08.2017 (оригінал документа у розпорядженні Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області).

На думку скаржника, відповідно до вищевказаного акту, Петропавлівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області не підтверджено факт віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 1223881500:02:001:10011 до не витребуваних паїв, розпорядження Петропавлівської районної державної адміністрації від 24.12.2015 року видане з порушенням вимог статті 122 Земельного кодексу України.

Згідно до акту перевірки вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 31.08.2017 року № 193-ДК/245/АП/09/01/-17 вбачається, що перевірку проведено на підставі листа Павлоградської місцевої прокуратури від 13.07.2017р. № 101/1942-17.

Скаржник вважає, що висновки зроблені державним інспектором на підставі сумнівних даних викликають сумнів в його компетентності та неупередженості. Відповідно до зазначеного акту, Петропавлівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області не підтверджено факт віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 1223881500:02:001:1011 до не витребуваних паїв.

Скаржник вважає, що ГУ Дергеокадастру у Дніпропетровській області має всю необхідну інформацію для проведення перевірки без підтверджень з боку Петропавлівської РДА, зокрема, поземельну книгу земельної ділянки в електронному та паперовому вигляді.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції задоволено клопотання відповідача-2 про витребування поземельної книги з усіма додатками, однак ухвалу суду виконано не в повному обсязі, а саме, суду не надані додатки до поземельної книги справи, що потягло за собою неповне з`ясування обставин та позбавило суд можливості з`ясування встановити істину по справі, та потягло неповноту обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, скаржник вважає, що Петропавлівська райдержадміністрація не перевищувала надані законом повноваження при прийнятті оскаржуваних розпоряджень, та жодним чином не порушила інтереси держави і особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, таким і чином позовні вимоги щодо визнання розпоряджень Петропавлівської райдержадміністрації задоволенню не підлягають, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій є, на думку скаржника, незаконними в цій частині.

Скаржник зазначає, що ст. 15 Закону України "Про оренду землі" містить вичерпний перелік істотних умов договору, які сторонами погоджені та передбачені договором. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів (частина 2 статті 124 ЗК України).

Скаржник зазначає, що нерозподілені частки не є землями державної або комунальної власності, і тому їх надання в користування здійснюється без проведення земельних торгів. Досить рішення відповідного органу виконавчої владі або місцевого самоврядування та розробки технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право на земельну ділянку.

Скаржник вважає, що в договорі оренди нерозподілених земельних часток обов`язково повинна міститися умова про укладення такого договору на термін до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Обов`язковою умовою для визнання договору оренди землі недійсним є не тільки відсутність певних істотних умов в договорі, а і встановлене судом порушення прав позивача такою відсутністю (Постанова ВСУ від 4 лютого 2015 року у справі № 6-233це14).

Наказом Міністерства політики та продовольства України від 18.12.2018 № 605 Про внесення змін до додатка 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення , зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.12.2018 № 1471/32923, додаток 1 до зазначеного Порядку викладено в новій редакції.

Скаржник зазначає, що відповідно до зазначеного наказу нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки на час розгляду справи складає 114036,02 грн, тобто орендна плата яку має сплачувати відповідач становить 4 561,44 грн, а відповідно до розрахунку вона складає 5 765,14 грн.

На підставі викладеного, скаржник вважає висновок суду щодо невідповідності орендної плати помилковим, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій в зазначеній частині незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Скаржник зазначає, що протягом судового розгляду прокурором неодноразово стверджувалось, що ГУ Держгеокадастром у Дніпропетровській області було допущено помилку під час реєстрації спірної земельної ділянки, що визнано представником ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Відповідно до висновку ВГСУ у справі № 927/709/16 від 22 лютого 2017р, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Йдеться про дотримання принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовній спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").

Судом першої інстанції зазначений факт та практика ВГСУ ТА ЄСПЛ проігноровані, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Скаржник зазначає, що прокурор може звернутися до суду з позовом лише у випадку відсутності відповідного компетентного органу або нездійснення чи неналежного здійснення останнім чи іншим суб`єктом відповідних владних повноважень. При цьому прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав такого представництва та надати докази на підтвердження того, що він попередньо повідомляв про це відповідні компетентні органи, які мали б самостійно захищати інтереси держави.

В порушення вимог ГПК України, суду не надано жодних доказів вжиття заходів щодо звернення до суду відповідним органом, тобто ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, який у своєму складі має юридичний відділ.

Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо.

У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад: -внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 КК України (службова недбалість);

- вирок суду щодо службових осіб;

- докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають

посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади

повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

Скаржник вважає, що відсутність визначених підстав для представництва інтересів держави, свідчить про заявлення позову особою (прокурором), яка не має процесуальної дієздатності га є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України.

Скаржник зазначає, що у разі подання прокурором позову в інтересах держави господарський суд повинен оцінити правильність визначення прокурором позивача. У разі неправильного його визначення потрібно повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду на підставі пункту 1 частини першої 63 ГПК України.

У випадку ж невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва господарські суди повинні повернути такі заяви на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК.

Зазначена позиція узгоджується з позицією викладеній у постанові ВГСУ у справі № 927/246/18 від 6 лютого 2019 року.

Скаржник вважає, що перебіг строку позовної давності має починатися з 8 лютого 2008 року, тобто з дня реєстрації земельної ділянки Держгеокадастром України.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було надано оцінку зазначеному факту.

3.Узагальнені доводи інших учасників справи.

Прокурор та Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надали відзиви на апеляційну скаргу, в яких просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, зазначаючи про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2019 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2019 у справі №904/68/19 та призначено розгляд справи на 11.09.2018.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.09.2019 року провадження у справі №904/68/19 зупинити до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц.

Розпорядженням керівника апарату суду від 10.09.2019 року, у зв`язку з відрядженням судді Паруснікова Ю.Б. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №904/68/19, за результатами якої змінено склад судової колегії на головуючого суддю: Білецьку Л.М., суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.09.2019 року прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2019 у справі №904/68/19 до свого провадження.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.09.2019 року 16.10.2019 року поновлено провадження у справі № 904/68/19 та призначено розгляд апеляційної скарги на 06.11.2019.

06.11.2020 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 09.12.2029 року.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2019 провадження у справі №904/68/19 зупинено до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 912/2385/18.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2020 року поновлено провадження у справі №904/68/19 та призначено до розгляду на 15.09.2020 року.

15.09.2020 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 13.10.2020 року.

13.10.2020 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 01.12.2020 року.

01.12.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В судовому засіданні прокурор, представник Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та представник ФОП Маркова Д.О. надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.

Представник відповідача - 1 у судове засідання не з`явився, про час дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2019 у справі № 904/68/19 слід залишити без змін з огляду на наступне.

5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.

Розпорядженням голови Петропавлівської районної державної адміністрації "Про затвердження ФОП Маркову Д.О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради" №Р-532/0/350-15 від 24.12.2015 ФОП Маркову Д.О. затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 4,3238га з невитребуваних паїв на території Дмитрівської сільської ради; надано ФОП Маркову Д.О. в оренду строком на 30 років земельну ділянку, кадастровий номер 1223881500:02:001:1011 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель не витребуваних паїв на території Дмитрівської сільської ради, а також встановлено розмір орендної плати 4% від грошової оцінки земельної ділянки.

29.01.2016 між Петропавліською районною державною адміністрацією (орендодавець/відповідач-1) та ФОП Марковим Дмитром Олександровичем (орендар/відповідач-2) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.2.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, а саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (землі не витребуваних паїв), яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,0960 га - ріллі (п.3.1 Договору оренди)

Кадастровий номер земельної ділянки:1223881500:02:001:1011 (п.3.2 Договору оренди).

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2 Договору оренди землі земельна ділянка передається в оренду із земель не витребуваних паїв на території Дмитрівської сільської ради. Цільове призначення земельної ділянки: за КВЦПЗ - код 01.01:-для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно п.п.4.1., 4.2 Договору оренди землі, договір укладено строком на 30 років. Термін оренди та площу орендованої земельної ділянки може бути зменшено у разі отримання власниками не витребуваних паїв державних актів на право власності на земельні ділянки (за письмовим повідомленням орендодавця).

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації 24.12.2015 року №Р-532/0/350-15 "Про затвердження ФОП Маркову Д.О. технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради".

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється впродовж 10 календарних днів з моменту державної реєстрації права оренди в порядку, встановленому чинним законодавством України, за актом приймання-передачі, підписаним сторонами по Договору (п.п. 7.1., 7.3 Договору оренди).

У 1997 році Дніпропетровською філією Інституту землеустрою виготовлено науково-технічну документацію по роздержавленню земель та виготовленню державних актів на право колективної власності на землю та право постійного користування землею КСП "ім. Чкалова" Петропавлівського району Дніпропетровської області, відповідно до якої за КСП "ім. Чкалова" закріплено на праві постійного користування 263, 7 га земель з державного резервного фонду.

Протоколом зборів КСП "ім. Чкалова" №2 від 30.04.1997 затверджено науково-технічну документацію по роздержавленню земель і виготовленню державних актів на колективну власність і постійне користування КСП "ім. Чкалова" від 1997 року, якою передбачено виділення та закріплення за господарством земель, у тому числі земель державного резервного фонду площею 263, 7 га.

Рішенням Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області від 14.05.1997 затверджено вищевказану технічну документацію та передано у колективну власність КСП "ім. Чкалова" 5 537, 8 га земель, у тому числі - в постійне користування 616, 2 га, із них за рахунок державного резервного фонду 263, 7 га, на підставі чого КСП "ім. Чкалова" видано державний акт на право постійного користування землею серії І-ДП № 004503 від 21.05.1997.

Відповідно до плану зовнішніх меж, який міститься у вказаному державному акті, земельна ділянка площею 616, 2 га, яка передається у постійне користування КСП "ім. Чкалова", розташована в межах масиву земель державного резервного фонду.

Прокурор вказує, що у 2002 році КСП "ім. Чкалова" припинило свою діяльність, після чого земельна ділянка, до складу якої входить спірна земельна ділянка, поділена на 22 земельні ділянки, яка в подальшому Петропавлівською районною державною адміністрацію без достатніх повноважень у 2013 році передана в оренду ПП Маркову О.Я., а у 2016 році в оренду ФОП Маркову О.Д. як нерозподілені земельні частки, в той час як останні відносяться до земель резервного фонду, а тому на підставі приписів ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України повноваження щодо передачі їх в оренду належить виключно центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам.

З огляду на викладене, Павлоградська місцева прокуратура просила визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації "Про надання громадянину Маркову Д.О. дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для надання в оренду на території Дмитрівської сільської ради" №Р-532/0/350-15 від 24.12.2015 року.

Крім того, прокурор вказував, що нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки не проводилась, технічна документація не виготовлювалась, рішення про затвердження нормативно грошової оцінки районною радою не приймалось, а тому визначення орендної плати за земельну ділянку без проведення її нормативно грошової оцінки є порушенням чинного законодавства та, відповідно, є підставою для визнання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Петропавлівською районною державною адміністрацією та ФОП Марковим Д.О. 29.01.2016 року, недійсним та зобов`язання ФОП Маркова Д.О. повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області спірну земельну ділянку.

6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 79 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За правилами статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).

Обов`язок органів державної влади і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України закріплений в ст. 19 Конституції України.

Відповідно до пункту 7 статті 13 "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі.

За частинами 3, 4 статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За приписами статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Фізична особа-підприємець Марков Д.О. наполягає на віднесенні спірної земельної ділянки до невитребуваних паїв на території Дмитрівської сільської ради.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено в Законі України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 №899-IV (із змінами і доповненнями).

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження (ст. 13 вказаного вище Закону).

Пунктом 12 Порядку організації робіт та методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 №122 нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

У той же час, як вбачається з плану зовнішніх меж до Державного акту на право постійного користування землею №004503 від 21.05.1997, спірна земельна ділянка входить до земель резервного фонду. Крім того, в п. 1.5. пояснювальної записка до науково-технічної документації по роздержавленню земель і виготовленню державних актів на право колективної власності на землю і право постійного користування землею КСП ім. Чкалова Петропавлівського району Дніпропетровської області вказано, що в постійне користування закріпляється резервний фонд.

За приписами частин десятої та одинадцятої статті 25 Земельного кодексу України (в редакції від 05.05.1993 - на час видачі Державного акту) сільські і селищні Ради народних депутатів створюють на своїй території резервний фонд земель за погодженням місця розташування з землекористувачем у розмірі до 15 процентів площі усіх сільськогосподарських угідь, включаючи угіддя в межах відповідних населених пунктів.

Частина земель резервного фонду, яка на час введення в дію цього Кодексу належала господарствам, залишається за ними на умовах постійного користування.

Резервний фонд земель перебуває у державній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Рішенням Дмитрівської сільської ради від 19.04.2000 №101-17/ХХІІІ проведено обмін земельними ділянками колективної власності і резервного фонду. Обмін був врахований при розробці Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім. Чкалова Петропавлівського району Дніпропетровської області, яка складається з 4 карт.

З пункту 5 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 №720/95 вбачається, що в разі паювання земель відповідною районною державною адміністрацією громадянам видаються сертифікати на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та проводиться їх реєстрація.

Скаржник вважає, що прокурор, відносячи спірну земельну ділянку до земель резервного фонду або земель запасу неправильно визначає цільове призначення земельної ділянки, відносячи її к землям резервного фонду і землям запасу.

Поділ земель на категорії за основним цільовим призначенням визначений в ст. 19 Земельного кодексу України. Ні в позовній заяві, ні у відзиві на апеляційну скаргу прокурор не заперечував щодо цільового призначення спірної земельної ділянки. У відзиві на апеляційну скаргу прокурор погоджується, що земельна ділянка, яка є предметом цього спору належить до земель сільськогосподарського призначення. Застереження прокурора, що земельна ділянка повинна враховуватись в землях резервного фонду не є зміною її цільового призначення.

Враховуючи встановлені обставини справи і наведені правові норми колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що спірна земельна ділянка відноситься до земель резервного фонду. Скаржником не надано доказів на спростування встановленого.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації прийняті з перевищенням повноважень.

В порушення земельного законодавства Петропавлівська районна державна адміністрація розпорядилась земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, яка не була віднесена до нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок.

За наведеного вище колегія суддів вважає, що є обґрунтованим та правомірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання незаконними, а відтак підстав для скасування оспорюваних в цій справі розпоряджень Павлоградської районної державної адміністрації.

Погоджується суд апеляційної інстанції з рішенням суду в частині задоволення позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29.01.2016 (кадастровий номер 1223881500:02:001:1011).

Згідно з вимогами статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю відповідно до пп. 14.1.147. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору.

За визначенням у статті 21 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Пунктом 288.5. статті 288 Податкового Кодексу (в редакції, на час укладення договору), визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути менше 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (п. 289.1. ст. 288 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про оцінку земель" нормативно-правові акти з проведення оцінки земель які розробляються з урахуванням вимог положень національних стандартів, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Нормативно грошова оцінка земельних ділянок в силу положень статті 13 названого Закону обов`язково проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За ч. 1, ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (ч. 2 ст. 20 Закону).

Частинами другою та третьою статті 23 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується відповідними районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так, колегією суддів встановлено, що нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки не проводилась, технічна документація не виготовлювалась, рішення про затвердження нормативно грошової оцінки районною радою не приймалось

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до вказаних норм, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 4 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Орендну плату за користування земельною ділянкою визначено в договорі без проведення її нормативної грошової оцінки, що є порушенням вимог ст. 21 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 12, 13, 15, 23 Закону України "Про оцінку землі", отже вищевказаний договір оренди земельної ділянки є таким, що суперечить положенням вищевказаних актів цивільного законодавства і підлягає визнанню недійсним.

Статтею 216 Цивільного кодексу України визначено особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Враховуючи норми ст.ст. 256, 257, 261 і 267 Цивільного кодексу України судом попередньої інстанції правильно встановлено, що позов було подано в межах строку позовної давності - три роки, з огляду на те, що спірне розпорядження були прийняті 24.12.2015, а договір оренди земельної ділянки був укладений 29.01.2016.

Скаржник вважає, що прокурором не обґрунтовані підстави здійснення його представництва. Колегія суддів вважає таке твердження безпідставним в силу наступного.

Частиною другою статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Одним із зазначених органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з частиною першою статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VІІ "Про прокуратуру" (із змінами і доповненнями) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

За змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертої цієї статті, якою передбачена необхідність обґрунтування прокурором у суді наявність підстав для представництва.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015, Державна служба України з питань геодезії. картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топогрофо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно п. 31 вказаного Положення, Держгеокадастр, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Відповідно до п.1, п.п.13 п. 4 Положення про Головне управління Декржгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення у порядку, визначеному чинним законодавством, на території Дніпропетровської області.

Як убачається зі змісту позовної заяви та встановлено судом апеляційної інстанції, необхідність захисту інтересів держави прокурор аргументував тим, що звернення з цим позовом спрямоване, насамперед, на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яке проведено з порушенням вимог чинного законодавства.

Прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України Про прокуратуру в частині процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, а саме:

як вбачається з матеріалів справи, 12.12.18р. прокурор звернувся до Дмитрівської сільської ради і витребував інформацію про використання земельних ділянок і чи сплачувалась орендна плата.

17.12.18 р (т.1 а.с. 97) місцева прокуратура повідомила Головне управління Держгеокадастру про наявність підстав для представництва, яке було отримано 21.12.2018р., що підтверджується відміткою канцелярії Держгеокадастру на листі, наданому до суду апеляційної інстанції.

Проте, незалежно від терміну (строку) в контексті чи достатнім він був для вчинення позивачем заходів щодо подання позову, Головне управління Держгеокадастру не мало можливості самостійно захистити свої права через відсутність грошових коштів для сплати судового збору. Отже, заперечення відповідача щодо недостатності тривалості строку для захисту своїх прав позивачем спростовані поясненнями представника Головного управління Держгеокадастру.

З урахуванням встановлених обставин цієї справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що прокурором обґрунтовано заявлено позов в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - органу, уповноваженого державою здійснювати функції щодо розпорядження земель державної власності сільськогосподарського призначення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Встановивши, що спірне розпорядження прийняте Петропавлівською районною державною адміністрацією 24.12.2015, а оспорюваний договір оренди землі укладений відповідачами 29.01.2016, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов подано в межах строків позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України, а саме згідно поштового штемпеля 22.12.2018 (т.1а.с.100).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і, керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника з підстав, викладених у пункті 6 цією постанови.

8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.

Право скаржника не порушено.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2019 у справі № 904/68/19 винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що в силу ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення без змін.

10. Судові витрати.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2019 у справі № 904/68/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2019 у справі № 904/68/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 03.12.2020 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Судді А.Є. Чередко

Т.А. Верхогляд