Рішення

від 03.12.2020 по справі 903/778/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 грудня 2020 року справа № 903/778/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за відсутності представників сторін у зв`язку з їх неявкою в судове засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХМЕТПРОМБУД", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ІНВЕСТ ЛІМІТЕД", смт. Голоби

про стягнення 214 130,03 грн.

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХМЕТПРОМБУД" звернулось до господарського суду з позовом від 16.10.2020р. №16/10 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ІНВЕСТ ЛІМІТЕД" 214 130,03 грн., в тому числі 199 743,00 грн. заборгованості по оплаті товарно-матеріальних цінностей, відпущених згідно укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №05/08 від 05.08.2019р., а також 6 187,77 грн. суми збитків від інфляції та 8 199,26 грн. трьох процентів річних, нарахованих згідно із ст. 625 ЦК України. Поруч з цим позивачем також ініціювалось питання стосовно покладення на відповідача обов`язку відшкодування понесених ТОВ "ТЕХМЕТПРОМБУД" судових витрат (сплата судового збору 3 211,95 грн. та 19 000 грн. витрат на правову допомогу).

Ухвалою суду від 23.10.2020р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 19.11.2020р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

17 листопада 2020 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області була зареєстрована заява ТОВ "ГРАНД ІНВЕСТ ЛІМІТЕД" від 16.11.2020р. в якій товариство повідомило суд про сплату позивачу суми основної заборгованості (докази оплати - платіжне доручення №1023 від 16.11.2020р. на суму 200 000 грн.) та, у зв`язку із хворобою директора товариства (результати аналізу №073800 від 05.11.2020р.), заявило клопотання про відкладення розгляду справи та встановлення відповідачу строку для подання відповіді на позов.

18 листопада 2020 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області були зареєстровані:

- заява ТОВ "ТЕХМЕТПРОМБУД" від 17.11.2020р. №17/11 про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості 199 743,00 грн. у зв`язку із сплатою суми боргу відповідачем після подання позовної заяви до суду згідно платіжного доручення №1023 від 16.11.2020р. на суму 200 000 грн., а також підтримання позовних вимог в частині стягнення з відповідача сум збитків від інфляції, трьох процентів річних, адвокатських витрат та витрат по сплаті судового збору;

- клопотання ТОВ "ТЕХМЕТПРОМБУД" від 17.11.2020р. №17/11-2 про здійснення розгляду справи 19.11.2020р. в судовому засіданні за відсутності представника позивача.

Ухвалою суду від 19.11.2020р. розгляд справи було відкладено на 03.12.2020р.

У визначений судом день та час позивач уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, відзиву на позов не подав, причини неявки в судове засідання суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з приписами частини 1 та пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд зауважує, що сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянуті впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його правта обов`язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст.3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч. 1, 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що сторони, у відповідності до чинного законодавства, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, суд вважає, що спір належить вирішити по суті у відсутності представників сторін за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд, оцінюючи подані позивачем докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред`явлений до відповідача позов підлягає до часткового задоволення.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

05 серпня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХМЕТПРОМБУД" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ІНВЕСТ ЛІМІТЕД" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №05/08, згідно з умовами котрого Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХМЕТПРОМБУД" було взято на себе зобов`язання щодо поставки ТОВ "ГРАНД ІНВЕСТ ЛІМІТЕД" продукції згідно специфікації (додатків до цього договору), а ТОВ "ГРАНД ІНВЕСТ ЛІМІТЕД", в свою чергу, зобов`язання відносно прийняття товарно-матеріальних цінностей та здійснення оплати останніх у визначеному угодою порядку.

На виконання умов зазначеного договору позивачем згідно специфікації від 05.08.2019р. №1 та видаткової накладної №РН-0000038 від 05.08.2019р. було відпущено ТОВ "ГРАНД ІНВЕСТ ЛІМІТЕД", а останнім прийнято товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 372 600,00 грн.

Відпуск товарів визначеною вартістю підтверджується також долученою позивачем до матеріалів справи товарно-транспортною накладною №0000000006 від 05.08.2019р. на суму 372 600,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством.

Судом встановлено, що видаткова накладна №РН-0000038 від 05.08.2019р. на суму 372 600,00 грн. на відпуск Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХМЕТПРОМБУД" відповідачу товарів містить всі визначені чинним законодавством обов`язкові реквізити, в повному об`ємі відображає зміст та обсяг здійсненої сторонами на підставі останьої, згідно умов підписаного договору купівлі-продажу №05/08 від 05.08.2019р. господарської операції.

Отримання відповідачем від позивача товарно-матеріальних цінностей підтверджується також виписаною Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ІНВЕСТ ЛІМІТЕД" на ім`я ОСОБА_1 довіреністю від 06.08.2019р. №82.

Пунктами 2.1., 2.2. договору купівлі-продажу №05/08 від 05.08.2019р. сторонами було визначено, що повна вартість продукції (ціна договору) зазначається в специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною. Оплата вартості продукції здійснюється покупцем поетапно у наступному порядку: 1-й етап: оплата у розмірі 50% вартості товару після поставки, що зазначена у специфікації до цього договору до 01.09.2019р. 2-й етап: наступні 50% вартості товару покупець оплачує до 20.09.2019р. згідно видаткових накладних.

Проте, ТОВ "ГРАНД ІНВЕСТ ЛІМІТЕД" взяті на себе згідно договору купівлі-продажу №05/08 від 05.08.2019р. зобов`язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті відпущених товарно-матеріальних цінностей (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконало, вартість останніх у повному обсязі не оплатило у зв`язку з чим на момент подання позову до суду та на час відкриття провадження у справі заборгувало ТОВ "ТЕХМЕТПРОМБУД" 199 743,00 грн.

Судом досліджено, що сума заборгованості 199 743,00 грн. включала в себе загальну вартість товарів 372 600,00 грн., відпущених на виконання умов договору купівлі-продажу №05/08 від 05.08.2019р., за мінусом проведених розрахунків на суму 172 857,00 грн. (докази оплати - банківські виписки про рух коштів на рахунку).

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір купівлі-продажу №05/08 від 05.08.2019р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 199 743,00 грн. заборгованості по оплаті товарно-матеріальних цінностей, відпущених згідно видаткової накладної №РН-0000038 від 05.08.2019р. на підставі та на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №05/08 від 05.08.2019р. (на момент пред`явлення позову до суду та на час відкриття судом провадження у справі) були обґрунтованими та підставними.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем після звернення позивача з позовом до суду (19.10.2020р.) та після відкриття судом провадження у справі (23.10.2020р.) було сплачено повністю суму основного боргу в розмірі 199 743,00 грн., що стверджується платіжним дорученням від 16.11.2020р. №1023 на суму 200 000,00 грн. та клопотанням позивача про закриття провадження у справі в цій частині.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

У пункті 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз`яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Зважаючи на те, що відповідач після звернення позивача до суду з даним позовом та після відкриття судом провадження у даній справі сплатив повністю суму основного боргу у розмірі 199 743,00 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній частині позовних вимог на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що відповідальність, визначена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому відповідно застосовується за прострочку виконання грошового зобов`язання незалежно від домовленості сторін.

Згідно з представленими розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу за договором купівлі-продажу №05/08 від 05.08.2019р., 8199,26 грн. трьох процентів річних (за період з 21.09.2019р. по 15.10.2020р.), а також 6187,77 грн. суми індексу інфляції за період з жовтня місяця 2019 року по вересень місяць 2020 року.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних та процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, а суму основної заборгованості було сплачено відповідачем лише після звернення позивача до суду з відповідним позовом та після відкриття судом провадження у справі, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до ст. 129 ГПК України в повному об`ємі за рахунок ТОВ "ГРАНД ІНВЕСТ ЛІМІТЕД".

Разом з цим позивач просить стягнути з ТОВ "ГРАНД ІНВЕСТ ЛІМІТЕД" понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19 000 грн.

При розподілі судових витрат суд враховує наступне.

Згідно ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно п. 6.3 Постанови Пленуму ВГС України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Судом встановлено, що 12.10.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХМЕТПРОМБУД" (замовник) та адвокатом Риженком Олександром Сергійовичем (виконавець) було укладено договір про надання правової допомоги №12/10/20.

Згідно пункту 3.1 договору від 12.10.2020р. №12/10/20 сторони погодили, що оплата послуг здійснюється замовником у грошовій одиниці гривні, вартість послуг за даним договором складає суму, яка визначається в актах приймання-передачі наданих послуг підписаних сторонами, які є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 3.2. від 12.10.2020р. №12/10/20 оплата послуг за цим договором здійснюється шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 3 днів з моменту підписання договору.

Згідно акту прийому-передачі наданих послуг №1 від 16.10.2020р. вартість наданих послуг становить 19 000,00 грн.

Як вбачається з платіжного доручення №467 від 15.10.2020р. на суму 19 000,00 грн. з призначенням платежу "Оплата за надані юридичні послуги дог. №12/10/20 від 12.10.2020р. Без ПДВ", адвокатом Риженком О.С. було отримано від ТОВ "ТЕХМЕТПРОМБУД" грошових коштів в загальній сумі 19 000,00 грн.

Розмір витрат позивача на оплату послуг з правової допомоги у визначеному законодавством порядку відповідачем заперечений не був.

Таким чином, вартість адвокатських послуг по справі складає 19 000,00 грн., перевірена судом, підтверджена відповідними матеріалами та підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок ТОВ "ГРАНД ІНВЕСТ ЛІМІТЕД".

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ІНВЕСТ ЛІМІТЕД" (Волинська область, Ковельський район, смт. Голоби, вул. Ткача, 1, код ЄДРПОУ 35333297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХМЕТПРОМБУД" (м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, 14-Б, , код ЄДРПОУ 40634591) 8199,26 грн. трьох процентів річних, 6187,77 грн. суми збитків від інфляції, а всього 14 387,03 грн., 3211,95 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору, 19 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Провадження у справі в частині стягнення 199 743,00 грн. заборгованості закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

4. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 04.12.2020р.

Суддя В. А. Войціховський