Рішення

від 24.11.2020 по справі 907/714/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.11.2020 м. Ужгород Справа № 907/714/20

Господарський суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ушак І.Г.

за участю секретаря судового засідання Лазар С.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу

за позовом дочірнього підприємства Хуст-Земля Карпат товариства з обмеженою відповідальністю Хуст-Земля Карпат , м. Тячів Закарпатської області

до Чумалівської сільської ради Тячівського району, с. Чумальово Закарпатської області

про стягнення 143295,94 грн., в т.ч. 122520,43 грн. - основного боргу, 16233,26 грн. - пені, 1479,24 грн. - інфляційних втрат, 3063,01 грн. - 3% річних,

представники:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

Позивач звернувся до суду із вказаними вимогами, посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати вартості виконаних проектних робіт, у результаті чого виникла заборгованість на суму 122 520,43 грн., що становить вимоги в частині основного боргу. Представник позивача надісланим суду клопотанням просить розгляд справи провести без його участі, наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на долучені до матеріалів справи документи.

Відповідач надісланою суду заявою повідомляє про визнання факту виконання відповідачем проектних робіт та факт наявної заборгованості по оплаті вартості робіт на суму 122520,43 грн., у зв`язку з чим визнає заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить розгляд справи провести без участі його уповноваженого представника.

Приписами ст. 191 ГПК України встановлено, зокрема, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; до ухвалення судового рішення у зв`язку визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову; якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, керуючись законом, дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

При цьому суд виходив з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що спірні відносини сторін виникли з виконання ними умов договору про виконання робіт (далі - договір) укладеного 26.09.2019р. позивачем як виконавцем та відповідачем як замовником проектних робіт. За умовами договору виконавець зобов`язався виконати з дотриманням вимог законодавства виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту с. Чумальово Тячівського району Закарпатської області вартістю 122 520,43 грн., у тому числі єдиний податок 5% у сумі 6126,02 грн., а замовник зобовязався оплатити вартість ввиконаних робіт на протязі 5-ти календарних днів з моменту підписання ним акта приймання-передачі або крайнього терміну коли акт мав бути підписаний (п.п. 1.1, 2.1, 2.2).

Сторонами було передбачено в договорі, що за порушення замовником строків оплати вартості робіт, встановлених умовами договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу (п. 6.6 договору).

На виконання умов договору позивачем здійснено проектних робіт загальною вартістю 122520,43 грн., які прийняті відповідачем та 28.12.2019р. сторонами підписано акт приймання-передачі виконаних робіт. Однак, всупереч умов договору відповідач не оплатив вартість робіт, у результаті чого виникла заборгованість останнього перед позивачем на зазначену суму, що становить заборгованість в частині основного боргу.

Наведені обставини передували та послугували підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

У ході судового розгляду справи спірна заборгованість доведена матеріалами справи та визнана відповідачем.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступних приписів господарського та цивільного законодавства.

Так, приписами ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання, якими є сторони спірних відносин, повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України (ЦК України) одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За наведених вище фактичних обставин справи, які визнані відповідачем шляхом подання письмової заяви, яка підписана сільським головою, який не обмежений у повноваженнях на вчинення такої дії, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості на суму 122520, 43 грн. підлягає задоволенню.

Підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК нараховані позивачем за прострочення виконання грошових зобов`язань за період з січня по серпень 2020р. та визнані відповідачем інфляційні втрати та 3 % річних відповідно на суми 1479,24 грн. та 3063,01 грн.

Щодо позовних вимог позивача в частині пені на суму 16233,26 грн., які також визнані відповідачем, суд постановляє про відмову у прийнятті визнання відповідача та необхідність продовження судового розглядув цій частині, оскільки визнання відповідачем позову повністю у цій частині суперечить закону. При цьому суд виходить з наступного.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано .

Тобто, чинним господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку з дня настання строку виконання зобов`язання, яким у даній справі є день 3.01.20 з огляду на день підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (28.12.20). Зазначений піврічний строк нарахування санкцій у спірних відносинах сторін сплив 4.07.20, натомість позивач заявив вимогу про стягнення штрафних санкцій (пені) за період з 3.01.20 по 6.10.20.

За таких фактичних обставин справи та відповідно до наведених приписів законодавства підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення пені на суму 11976.74 грн. нарахована за період з 3.01.20 по 4.07.20, в іншій частині вимог позивача по пені належить відмовити за безпідставністю нарахування.

Таким чином, всього до стягнення з відповідача на користь позивача належить сума 139039,42 грн.

За змістом ст. 129 ГПК України на відповідача належить покласти судові витрати позивача пов`язані з розглядом справи відповідно до присудженої суми.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 191, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з Чумалівської сільської ради Тячівського району (90510, Закарпатська область, Тячівський район, с. Чумальово, вул. Центральна, 112, код ЄДРПОУ 04349938) на користь дочірнього підприємства Хуст-Земля Карпат товариства з обмеженою відповідальністю Хуст-Земля Карпат (90500, Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Незалежності, 53, код ЄДРПОУ 35375625) заборгованість на суму 139 039,42 грн. (сто тридцять дев`ять тисяч тридцять дев`ять грн. 42 коп.) та у відшкодування судових витрат - 2085, 59 грн. (дві тисячі вісімдесят п`ять грн. 59 коп.).

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 01.12.20

Суддя Ушак І.Г.