Рішення

від 04.12.2020 по справі 908/2502/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/159/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2020 Справа № 908/2502/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Люкс» , (85102, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Б. Хмельницького, буд.1)

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» , (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2)

про стягнення 195861, 11 грн.

29.09.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява №2/33-2020 від 21.09.2020 (вх. № 2709/08-07/20 від 29.09.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Люкс» до Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» про стягнення грошових коштів в сумі 195861, 11 грн. за договором поставки № 190080 від 18.04.2019, що складаються з основного боргу в сумі 194 705, 14 грн. та 3 % річних в сумі 1155, 97 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2020 справу № 908/2502/20 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду від 05.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2505/20, присвоєно справі номер провадження 4/159/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Сторонам встановлені строки подання письмових заяв по суті спору.

Позовні вимоги ґрунтуються на ст. ст. 526, 530, 610, 612, 625, 655, 712 ЦК України ст. 193 ГК України та договорі поставки № 190080 від 18.04.2019, на підставі яких позивач просить позов задовольнити, стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» 195861, 11 грн. заборгованості, що складається з основного боргу в розмірі основного боргу в сумі 194 705, 14 грн. та 3 % річних в сумі 1155, 97 грн.

Відповідач проти позову заперечив, у відзиві на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 20.10.2020, зазначив, що ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» повністю сплатив основний борг за договором поставки № 190080 від 18.04.2019 у розмірі 194 705, 14 грн. Крім того зазначив, що позивач по справі неправильно визначає строки оплати товару при здійснення розрахунків, так як відповідно до умов договору розрахунки здійснюються протягом 90 банківських днів.

20.10.2020 до канцелярії суду від відповідача у справі надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 04.11.2020 сплив тридцяти денний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 04.12.2020.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

18.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мета-Люкс» (постачальник, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод» (замовник, відповідач у справі) укладений Договір поставки № 190080 (далі за текстом - Договір).

Згідно з умовами якого постачальник зобов`язався у 2019-2020 роках поставити (передати у власність) замовникові товари, зазначені в Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі товари на умовах цього договору (п.1.1 в редакції додаткової угоди № 1 від 24.12.2019 до договору).

Згідно з п. 1.2 договору, найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість товарів: відповідно до специфікації(ій) - додатку(ів) до цього договору.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору ціна (сума, загальна вартість) цього договору становить 4608972,00 грн у т.ч. ПДВ 20%. Ціна за одиницю товару зазначається у специфікації(ях) - додатку(ах) до цього договору. Замовник оплачує поставлений постачальником товар виключно за ціною вказаною у специфікацій(ях) - додатку(ах) до цього договору.

У Додатку № 1 до договору поставки - Специфікації №1, 2 визначено, зокрема, найменування, кількість та ціна товару.

Відповідно до п. 4.1 договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі.

Порядок здійснення оплати за товар між сторонами узгоджено в п. 4.2 договору.

В пункті 4.2 договору встановлено, що замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (дев`яносто) банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. При цьому, замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації постачальником відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а у разі, якщо після постачання товару, здійснюється будь-яке збільшення суми компенсації його вартості, замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації постачальником відповідного розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН. У разі якщо до закінчення строку оплати поставленого товару, який зазначений у першому реченні п. 4.2 цього договору, постачальник не здійснив реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї в ЄРПН, строк оплати поставленого товару за цим договором продовжується до дати реєстрації постачальником податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї в ЄРПН. Акт приймання-передачі товару повинен бути скріплений печатками сторін за договором, а у разі якщо акт приймання-передачі товару не скріплений печатками сторін за договором, він вважається не підписаний.

Згідно з п. 4.3 договору до рахунка на оплату товарів додаються: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару).

Відповідно до п. 5.3. договору, представник замовника при прийнятті товару зобов`язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному у видатковій накладній, розписатись за отримання товару у видатковій накладній та видати представнику постачальника довіреність на отримання даної партії товару.

В пунктах 5.5, 5.12 договору передбачено, що право власності на товар, зазначений у специфікації(ях) - додатку(ах) до цього договору, переходить до замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін видаткової накладної. Видаткова накладна є первинним документом. Підтвердженням про одержання товару замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п.п. 6.1.1. договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 30.06.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п.10.1 в редакції додаткової угоди № 1 від 24.12.2019).

Доказів розірвання, припинення чи визнання недійним договору сторонами не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № 190080, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 227 778, 24грн.

Факт здійснення поставки товару підтверджується видатковими накладними, в кожній з яких визначений строк оплати поставленого товару, а саме:

- РН-020401 від 04.02.2020 на суму 41616 грн.;

- РН-021804 від 18.02.2020 на суму 57 742,20 грн.;

- РН-031608 від 16.03.2020 на суму 55 592,04 грн.;

- РН-031702 від 17.03.2020 на суму 72 828 грн.

Отже, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору № 190080 від 18.04.2019 доведений відповідними видатковими накладними, які узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи уповноважених представників позивача та відповідача скріплені печатками на вказаних видаткових накладних.

Поставка товару підтверджується також актами приймання-передачі товару по договору № 138 від 04.02.2020, № 146 від 18.02.2020, №149 від 16.03.2020 та №151 від 17.03.2020 та товарно-транспортними накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей встановленої форми.

На оплату товару позивачеві виставлено відповідачеві рахунки-фактури № СФ-02401 від 04.02.2020, № СФ-021806 від 18.02.2020, № СФ-031610 від 16.03.2020, та №СФ-031608 від 16.03.2020.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать наявні матеріали цієї справи, відповідач взяті на себе договірні зобов`язання належним чином не виконав та не сплатив кошти за поставлений товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання, або не виконав його у строк встановлений договором, або законом.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сплативши ТОВ «Мета-Люкс» 33 073, 10 грн. за договором поставки № 190080 від 18.04.2019.

Станом на час подання позовної заяви розмір основної заборгованість за договором поставки № 190080 від 18.04.2019 становила 194 705, 14 грн.

На день розгляду спору відповідач сплатив заборгованість за поставлений товар в сумі 194 705, 14 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №10077 від 16.10.2020 на суму 8 542.90 грн., №10078 від 16.10.2020 на суму 57 742,20 грн., № 10079 від 16.10.2020 на суму 28 420.04 грн., №9987 від 09.10.2020 на суму 27 172 грн., №9986 від 09.10.2020 па суму 72 828 грн.

У зв`язку із погашенням відповідачем основного боргу за Договором № 190080 від 18.04.2019 в сумі 194 705, 14 грн. після звернення позивача до суду з позовною заявою у справі № 908/2502/20, суд вважає за можливе клопотання відповідача задовольнити, та провадження у справі № 908/2502/20 в частині стягнення основного боргу в сумі 194 705, 14 грн. закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку із відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 1155, 97 грн. 3 % річних, за загальний період, по кожній окремій накладній з 10.06.2020 - 21.09.2020.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе договірні зобов`язання належним чином не виконав, за поставлений товар розрахувався лише в процесі розгляду справи, а отже допустив прострочення сплати за поставлений товар.

Таким чином, суд вважає доведеним факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань за договором щодо несвоєчасного здійснення оплати за поставлений товар, та порушення відповідачем строку оплати товару, встановленого умовами договору.

Наданий розрахунок 3 % річних судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що розрахунок 3% річних позивачем виконаний не правильно. Оскільки позивачем не враховані умови п. 4.2 Договору та не врахована оплата відповідача за видатковою накладною РН-020401 від 04.02.2020.

Так, враховуючи вимоги п. 4.2. договору, строк оплати товару настав -

- за видатковою накладною РН-020401 від 04.02.2020 - 16.06.2020;

- за видатковою накладною РН-021804 від 18.02.2020 - 01.07.2020;

- за видатковою накладною РН-031608 від 16.03.2020 - 27.07.2020;

- за видатковою накладною РН-031702 від 17.03.2020 - 28.07.2020.

Фактично у спірних правовідносинах стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1245, 55 грн. 3 % річних, а саме :

-за видатковою накладною РН-020401 від 04.02.2020, за період з 17.06.2020 по 31.08.2020 на суму 41616, 00 грн. в розмірі 259, 25 грн., та за період з 01.09.2020 по 21.09.2020 на суму 8 542, 90 грн. в розмірі 14, 70 грн.,

- за видатковою накладною РН-021804 від 18.02.2020, за період з 02.07.2020 по 21.09.2020 в розмірі 388, 10 грн.;

- за видатковою накладною РН-031608 від 16.03.2020, за період з 28.07.2020 по 21.09.2020 в розмірі 255, 18 грн.;

- за видатковою накладною РН-031702 від 17.03.2020, за період з 29.07.2020 по 21.09.2020 в розмірі 328, 32 грн.

Однак, оскільки відповідно до ст. 14 ГПК України судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, а позивачем за невиконання відповідачем грошових зобов`язань за спірним Договором заявлено до стягнення 1155, 97 грн. 3 % річних, то судом позовні вимоги в цій частині задовольняються в межах суми, заявленої позивачем.

Таким чином, стягненню підлягають 3 % річних в розмірі 1155, 97 грн.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Стосовно витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, про які зазначено у попередньому (орієнтовному) розрахунку доданому до позовної заяви, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

За таких обставин, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

До позовної заяви додано лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікував понести в зв`язку із розглядом справи, згідно з яким витрати на правничу допомогу складають 12000, 00 грн. (6 судових засідань вартістю 2000, 00 грн.).

Проте, суд зазначає, що дана справа є малозначною справою та розглядалась в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання, а тому відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу.

Крім того, у порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України позивачем не надано суду розрахунку витрат на правничу допомогу і з визначенням остаточної суми таких витрат, не подано доказів на підтвердження здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Також не подано доказів на підтвердження виконання послуг адвокатом (фактичного надання послуг), зокрема, підписаного акту виконаних робіт із детальним розшифруванням наданих послуг та їх вартості.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи наведене, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу до стягнення не присуджуються.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Суд вважає за необхідне зазначити позивачу, що він має право звернутися до суду з клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору в розмірі 2 920, 58 грн. в порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір» , у зв`язку із закриттям провадження по справі в частині стягнення з відповідача 194 705, 14 грн. основного боргу.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Люкс» до Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» , (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, код ЄДРПОУ 01056273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Люкс» , (85102, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Б. Хмельницького, буд.1, код ЄДРПОУ 37050701) 1155 (одну тисячу сто п`ятдесят п`ять) грн. 97 коп. 3 % річних, 17 (сімнадцять) грн. 34 коп. судового збору Видати наказ.

3. В частині позовних вимог про стягнення 194 705, 14 грн. основного боргу провадження у справі закрити.

Повне судове рішення складено « 04» грудня 2020р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.