Рішення

від 04.12.2020 по справі 908/2354/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/123/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2020 Справа № 908/2354/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни, розглянувши матеріали позовної заяви вих. №ЮКК/20464 від 07.09.2020 (вх. № 2545/08-07/20 від 14.09.2020)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (юридична адреса: 03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, літ. А; адреса для листування: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 131, офіс 172; ідентифікаційний код 30859524)

до відповідача : Приватного підприємства "ФА-ГРУП КОМПАНІ" (69106, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, буд. 1Б, ідентифікаційний код 32454489)

про стягнення 52554,23 грн.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" з позовом до Приватного підприємства "ФА-ГРУП КОМПАНІ" про стягнення 52554,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 03.11.2017 між позивачем (страховиком) та ТОВ "ІЛТА" (страхувальником) укладено генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) №28-0199-0141, а 30.05.2018 - додаток №28-0199-01411/0275 до нього, предметом яких є страхування транспортного засобу "Peugeot", державний номер НОМЕР_1 (далі - забезпечений транспортний засіб). 23.10.2018 сталася ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу "КАМАЗ 53229", державний номер НОМЕР_2 , який належить "ПП "ФА ГРУП-КОМПАНІ", під керуванням водія ОСОБА_2 . Постановою Печерського районного суду м. Києва від 18.06.2019 у справі №757/11428/19-п визнано винним у вчиненні ДТП ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП було пошкоджено забезпечений транспортний засіб. За даним страховим випадком позивачем складено страховий акт від 20.12.2018, в якому визначено суму страхового відшкодування в розмірі 46326,71 грн. За заявою страхувальника позивач виплатив страхове відшкодування в сумі 46326,71 грн. страхувальнику платіжним дорученням №25537 від 26.12.2018. На підставі вказаних обставин позивач звернувся до відповідача з претензією від 30.07.2019 №ЮКК/1911163 та з претензією від 03.10.2019 №ЮКК/1912100, в яких просив здійснити виплату зазначеного страхового відшкодування. Оскільки вимоги позивача не були задоволені, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 46326,71 грн., а також 4982,02 грн. пені та 1245,50 грн. - 3% річних від простроченої суми.

Позов заявлено на підставі норм ст. ст. 526, 610, 993 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. ст. 22, 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2020 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.09.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений строк від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з доказами на виконання вимог суду.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2354/20. Присвоєно справі номер провадження 28/123/20. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання. Встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; для надання заперечень на відповідь на відзив з доказами направлення заперечень позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Зобов`язано відповідача у строк для надання відзиву надати суду та надіслати відповідачу листом з описом вкладення копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу "КАМАЗ 53229", державний номер НОМЕР_2 . Повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 05.11.2020.

Позивач отримав копію ухвали суду 12.10.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Надіслана відповідачу на юридичну адресу (69106, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, буд. 1Б) копія ухвали суду повернулася до суду без вручення з відміткою поштової станови про відсутність адресата за вказаною адресою.

Вказана адреса відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань значиться як адреса місцезнаходження відповідача. Відомості про іншу адресу місцезнаходження відповідача в матеріалах справи відсутні. За телефонним номером відповідача, зазначеним у позовній заяві, зв`язок відсутній.

За таких обставин суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідач відзиву на позов не надав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

03.11.2017 Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Українська страхова група (позивач, страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю ІЛТА (страхувальник) укладено генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) №28-0199-0141, а 30.05.2018 - додаток №28-0199-01411/0275 до нього, предметом якого є страхування транспортного засобу Peugeot 301 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 (далі - застрахований транспортний засіб), на випадок страхових ризиків, у тому числі ДТП.

Строк дії цього додатку встановлено з 01.06.2018 по 31.05.2019.

23.10.2018 у м. Києві по бул. Лесі Українки, 1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю декількох транспортних засобів, у тому числі застрахованого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу КАМАЗ 53229 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою про ДТП №30182995541549058 від 17.03.2019, виданою Управлінням патрульної поліції у місті Києві та відповіддю від НПУ.

25.10.2018 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку, відповідно до якої просив виплатити страхове відшкодування на рахунок страхувальника.

Актом огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість) від 04.12.2018 зафіксовано деталі та опис пошкодження застрахованого транспортного засобу.

Відповідно до наряду-замовлення Сервісного центру Пежо №зн-П083181 від 28.11.2018 вартість ремонту застрахованого транспортного засобу становить 50027,19 грн.

За ремонтною калькуляцією №ДККА-63151 від 04.12.2018 вартість ремонту становить 42164,93 грн.

Відповідно до наряду-замовлення Сервісного центру Пежо №зн-П085807 від 17.12.2018 вартість ремонту застрахованого транспортного засобу становить 6136,70 грн.

За ремонтною калькуляцією №ДККА-63151 від 17.12.2018 вартість ремонту становить 47585,42 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

У ст. 9 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР "Про страхування" визначено, що страховим відшкодуванням є страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

За умовами додатку №28-0199-01411/0275 від 30.05.2018 до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) №28-0199-0141 страхова сума за ризиком ДТП складає 260000,00 грн, франшиза за ризиком ДТП - 100,00$.

Страховим актом №ДККА-63151 від 20.12.2018 позивач визначив до виплати страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 46326,71 грн., виходячи з такого розрахунку: 48269,51 грн. (вартість ремонту в розмірі) + 865,20 грн. (вартість послуг евакуатора, сплачених страхувальником) - 2808,00 грн.(франшиза)

Розпорядженням про виплату страхового відшкодування від 26.12.2018 відповідно до страхового акту №ДККА-63151 від 20.12.2018 вирішено сплатити страхове відшкодування в розмірі 46326,71 грн. на рахунок страхувальника.

Платіжним дорученням №25537 від 26.12.2018 позивач перерахував страхове відшкодування в сумі 46326,71 грн страхувальнику.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 18.06.2019 у справі №757/11428/19-п визнано винним у вчиненні ДТП водія транспортного засобу КАМАЗ 53229 , державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 .

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу засобу КАМАЗ 53229 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована полісом АМ/006096764 приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс".

Відповідно до ст. 3 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Разом із цим, поліс АМ/006096764 приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" визнано недійсним з моменту укладання постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №910/17404/18 за позовом приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" до Приватного підприємства КОП-СЕРВІС про визнання договору недійсним.

Відповідно до відповіді від НПУ власником транспортного засобу КАМАЗ 53229 , державний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП було Приватне підприємство КОП-СЕРВІС , ідентифікаційний код 32454489.

На даний час за ідентифікаційним кодом 32454489 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань значиться Приватне підприємство ФА ГРУП-КОМПАНІ (відповідач у справі). За інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 13.04.2010 відбулась зміна найменування та місцезнаходження юридичної особи та складу засновників даного підприємства.

05.08.2019 позивач надіслав Приватному підприємству КОП-СЕРВІС на адресу: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 51-А претензію про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП (в порядку регресу) на суму 46326,71 грн.

08.10.2019 претензію надіслано Приватному підприємству ФА ГРУП-КОМПАНІ на юридичну адресу: 69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, буд. 1-Б.

Відповідач не надав відповіді на заяву позивача та не виплатив страхове відшкодування, тому позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом у даній справі про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 46326,71 грн., а також 4982,02 грн. пені та 1245,50 грн. - 3% річних від простроченої суми.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та виникли у зв`язку із стягненням страхового відшкодування в порядку зворотної вимоги з особи, яка відповідає за завдану майнову шкоду.

За приписами ч. 1 ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічна норма міститься у ст. 27 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР "Про страхування".

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 18.06.2019 у справі №757/11428/19-п визнано винним у вчиненні ДТП водія транспортного засобу КАМАЗ 53229 , державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Наданими у справу доказами підтверджується, що власником транспортного засобу КАМАЗ 53229 , державний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП було Приватне підприємство КОП-СЕРВІС , ідентифікаційний код 32454489 (на даний час - Приватне підприємство ФА ГРУП-КОМПАНІ , відповідач у справі). Вина водія цього транспортного засобу встановлена постановою суду. Факт виплати позивачем страхового відшкодування своєму страхувальнику в розмірі 46326,71 грн. підтверджується матеріалами справи.

На вимогу суду відповідач не надав копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу "КАМАЗ 53229", державний номер НОМЕР_2 , однак не спростував обставин, що відповідач був власником даного транспортного засобу на момент ДТП.

Отже, позивач правомірно пред`явив відповідачу вимогу про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Відповідач не надав суду доказів виплати страхового відшкодування позивачу або обґрунтованих заперечень проти позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 46326,71 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1245,50 грн., які нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за період з 16.01.2020 по 07.09.2020 (328 днів).

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пунктах 22, 24 - 26, 28, 31, 32.2 постанови Великої палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц викладено правові висновки про те, що за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

З огляду на те, що відповідач порушив вказане грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України. А тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 1 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, згідно з яким відшкодування заподіяної злочином майнової та моральної шкоди є грошовим зобов`язанням.

З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

Таким чином, позивач має право нарахувати на прострочену суму 3% річних з урахуванням строків виконання зобов`язання, встановлених у ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно з якою, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, позивач двічі звертався до відповідача з вимогами про сплату шкоди: 05.08.2019 та 08.10.2019.

Отже, станом на період, за який позивачем здійснено розрахунок 3% річних (16.01.2020 по 07.09.2020), строк виконання зобов`язання зі сплати коштів відповідачем відповідно до вимоги позивача настав.

Разом із цим, суд зауважує, що за вказаний період кількість днів прострочення становить 236 днів, а не 328, як визначив позивач. З урахуванням цього суд здійснив перерахунок 3% річних від простроченої суми 46326,71 грн. за період з 16.01.2020 по 07.09.2020, виходячи з 236 днів прострочення, що склало 896,16 грн.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково - в сумі 896,16 грн. У стягненні 3% річних у сумі 349,34 грн. суд відмовляє.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача в сумі 4982,02 грн. за період з 16.01.2020 по 07.09.2020 (328 днів) на підставі п. 36.5 ст. 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Вимоги про стягнення з відповідача пені також не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Тобто дана норма визначає відповідальність страховика за прострочення виплати страхового відшкодування. В даному випадку позов пред`явлено не до страховика, а до власника транспортного засобу, на якого дія вказаної норми не поширюється.

Враховуючи викладене, суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 4982,02 грн.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви в розмірі 2102,00 грн покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, виходячи з такого розрахунку: 47222,87 грн. (задоволені вимоги) / 52554,23 грн. (заявлені вимоги) х 2102,00 грн. (судовий збір за розгляд заявлених вимог) = 1888,76 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Решта судового збору в сумі 213,24 грн. покладається на позивача.

Керуючись 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "ФА-ГРУП КОМПАНІ" (69106, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, буд. 1Б, ідентифікаційний код 32454489) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (юридична адреса: 03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, літ. А; адреса для листування: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 131, офіс 172; ідентифікаційний код 30859524) страхове відшкодування в розмірі 46326,71 грн . (сорок шість тисяч триста двадцять шість грн. 71 коп.), 3% річних у сумі 896,16 грн. (вісімсот дев`яносто шість грн. 16 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 1888,76 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім грн. 76 коп.).

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У стягненні пені в сумі 4982,02 грн. та 3% річних у сумі 349,34 грн відмовити.

Судовий збір у сумі 213,24 грн. покласти на позивача.

Набрання рішенням законної сили, строк на апеляційне оскарження та порядок подачі апеляційної скарги визначені статтями 241, 256, 257 ГПК України з урахуванням положень пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення ГПК України.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області.

Повне судове рішення складено 04.12.2020.

Суддя О.В.Федорова