Рішення

від 02.12.2020 по справі 910/8980/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.12.2020Справа № 910/8980/20 Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство" Надія-В"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрейд Холдинг"

про стягнення 11 500,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство" Надія-В" (надалі за текстом також - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрейд Холдинг" (надалі за текстом також - відповідач) про стягнення 11 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором постачання № 427 від 27.12.2019 в частині здійснення повної та своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі № 910/8980/20 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

09.07.2020 до суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2020 відкрито провадження у справі № 910/8980/20 вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень щодо відповіді на відзив.

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/8980/20 сторони повідомлялися належним чином.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті Господарського суду міста Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

До того ж, необхідно зауважити, що у відповідності до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 20.07.2020 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство" Надія-В", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотрейд Холдинг", як постачальником, укладено Договір постачання № 427 (надалі за текстом також - Договір постачання), згідно пункту 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в цьому Договорі, цукор білий з буряків (Код ДК 021:2015:15830000-5 "Цукор і супутня продукція"), що відповідає вимогам ДСТУ 4623:2006, виробництва ТОВ "Шамраївський цукровий завод" (надалі за текстом також - Продукція).

Згідно пункту 2.1. Договору постачання, сторони домовилися, що кількість продукції, яку зобов`язується придбати покупець, вказано в рахунку-фактурі № 1701 від 27.12.2019, який є невід`ємною частиною Договору постачання.

Пунктом 2.2. Договору постачання встановлено, що покупець зобов`язується здійснити передплату згідно рахунку-фактури № 1701 від 27.12.2019 протягом доби з моменту його отримання.

Пунктом 2.3. Договору постачання, сторони узгодили, що розрахунки за продукцію за даним договором здійснюються покупцем в національній валюті (гривня) в безготівковій формі на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 4.3. Договору постачання, постачальник зобов`язується відвантажити Продукцію покупцю не пізніше ніж протягом двох діб з моменту отримання грошових коштів від покупця, при цьому, сторони обумовили, що строки поставки можуть бути змінені за попередньою домовленістю сторін.

Згідно з пунктом 10.1 Договору постачання, цей договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і діє потягом року.

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру № 0001701 від 27.12.2019 для здійснення оплати Продукції (Цукор-білий в міш.50 кг. ДСТУ 4623-06) у кількості 25 т. на загальну суму 228 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно платіжного доручення № 894 від 08.01.2020 перераховано відповідачу частину вартості Продукції в розмірі 11 500,00 грн. з призначенням платежу - "оплата за цукор згідно рах. № 1701 від 27.12.2019".

У зв`язку із нездійсненням поставки продукції, позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою від 24.01.2020 № 7, в якій просив здійснити поставку обумовленої продукції протягом 3 робочих днів з моменту отримання вимоги, або, у випадку не виконання взятих на себе зобов`язань з поставки, вимагав повернути сплачену попередню плату у розмірі 11 500,00 грн., шляхом перерахування цих коштів протягом 7 днів з дати отримання вимоги за вказаними у вимозі платіжними реквізитами.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача грошової суми у розмірі 11.500,00 грн., що була сплачена, як попередня плата за Договором постачання.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Водночас, статтею 174 Господарського кодексу України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникли правовідносини пов`язані із поставкою Продукції.

Відповідно до пункту 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 2.2. Договору постачання сторони дійшли згоди, що умовою постачання продукції є здійснення покупцем попередньої плати, після чого, згідно пункту 4.3. Договору постачання, постачальник зобов`язується відвантажити продукцію покупцю не пізніше ніж протягом двох діб з моменту отримання грошових коштів від покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, згідно платіжного доручення № 894 від 08.01.2020, здійснив часткову попередню плату за поставку продукції, в наслідок чого у відповідача виник обов`язок здійснити поставку позивачу частини продукції протягом двох діб з моменту отримання грошових коштів від покупця, тобто до 10.01.2020 включно.

Інших строків здійснення поставки продукції сторони не обумовили.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з підпунктом 6.1.1 Договору постачання, постачальник зобов`язаний відвантажити покупцю продукцію на умовах, викладених в даному договорі.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором постачання продукцію позивачу досі не поставив. Докази поставки продукції в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлену продукцію. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата продукції до її передання продавцем.

Визначене цією нормою право покупця вимагати від постачальника повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання постачальника перед покупцем по поставці продукції і виникає нове зобов`язання повернути кошти.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з письмовою вимогою від 24.01.2020 № 7, в якій просив здійснити поставку обумовленої продукції протягом 3 робочих днів з моменту отримання вимоги, або, у випадку не виконання взятих на себе зобов`язань з поставки, вимагав повернути сплачену попередню плату у розмірі 11 500,00 грн., шляхом перерахування цих коштів протягом 7 днів з дати отримання вимоги за вказаними у вимозі платіжними реквізитами.

Станом на момент розгляду справи у суду відсутні докази поставки відповідачем обумовленої продукції, або повернення сплаченої позивачем попередньої оплати у розмірі 11 500,00 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 11 500,00 грн.

Згідно статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуюче викладене, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього про стягнення сплаченої попередньої оплати за продукцію, згідно Договору постачання № 427 від 27.12.2019 у сумі 11 500,00 грн. підлягають задоволенню .

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство" Надія-В" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрейд Холдинг" про стягнення 11 500,00 грн. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрейд Холдинг" (01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 16-22, офіс 15, ідентифікаційний код юридичної особи: 42961858) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство" Надія-В" (23234, Вінницька область, Вінницький район, село Лука-Мелешківська, вулиця Забуснянська, будинок 3-А, ідентифікаційний код юридичної особи: 32938796) 11 500 (одинадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 коп. попередньої оплати та 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст складено та підписано 02.12.2020

Суддя С. В. Стасюк