Рішення

від 03.12.2020 по справі 910/14717/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2020Справа № 910/14717/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФО КАР"

про стягнення 15172,50 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФО КАР" про стягнення 15172,50 грн штрафу за невірно зазначений код одержувача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у залізничних накладних №40689846, № 40689879, № 40689861 неправильно вказано код одержувача, у зв`язку з чим на підставі ст.118 та ст.122 Статуту залізниць України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 15172,50 грн.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 05.10.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/14717/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч.2 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

27.10.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач зазначив, 22.03.2020 відповідачем до моменту прибуття вагонів №59233429, №59588004, №59558064 на станцію призначення була подана телеграма №6 від 22.03.2020, котрою відповідач змінив код одержувача щодо вагонів №59533429, №59588004, №59558064, а 25.03.2020 відповідачем на станцію призначення була подана телеграма №7 від 25.03.2020 з проханням у телеграмі №6 вважати правильним номер вагону 59233429 замість помилково зазначеного 59533429. Разом з тим, від позивача попередньо не надходило жодних телеграм з прохання надати вірні реквізити. За таких обставин, відповідач зазначає, що ним невідкладно вжито всіх заходів для недопущення порушення вимог законодавства України Також у відзиві на позов відповідач, посилаючись на відсутність доказів щодо завданих позивачу збитків чи додаткових витрат внаслідок неправильного зазначення коду одержувача, а також посилаючись на запровадження карантину на території України та на наявність зобов`язань за договором фінансового лізингу, відповідач просить суд зменшити розмір штрафу до розміру однієї провізної плати за кожен вагон, а саме до 10115,00 грн.

09.11.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

16.11.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у якій відповідач просить суд зменшити розмір штрафу.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року зі станції Білозір`я Одеської залізниці відповідач здійснив відправку вагонів № 59233429, № 59588004, № 59558064 згідно залізничних накладних №40689846, №40689879, №40689861 на станцію Запоріжжя-Кам`янське Придніпровської залізниці.

На вищевказане відправлення вагонів, відправник надав станції навантаження Білозір`я Одеської залізниці заповнені накладні. У даних документах, відправником в графі 5 "код одержувач" було вказано 3323, одержувачем зазначено ПАТ "Азот", адреса: Черкаська область, м. Черкаси , вул. Першотравнева, буд. 72.

24.03.2020 по прибуттю вагонів на станцію призначення Запоріжжя-Кам`янське Придніпровської залізниці було виявлено, що у перевізних документах неправильно вказано код, найменування та адресу отримувача вантажу.

Факт неправильного зазначення відправником коду, найменування та адреси отримувача вантажу був засвідчений актом загальної форми №1032 від 24.03.2020.

За розрахунком позивача сума штрафу становить 15172,50 грн (1011,50 х 3 х 5 =50575,00 грн), з розрахунку: 1011,50 - провізна плата по накладній від Білозір`я Одеської залізниці до Запоріжжя-Кам`янське Придніпровської залізниці (графа 31 та 34 накладної); 3 - кількість накладних; 5 - кількість провізних плат.

У зв`язку із неправильним зазначенням відомостей у залізничних накладних №40689846, №40689879, №40689861 позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 15175,50 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст.920 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (п.5 Статуту залізниць України).

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. У разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій (п.п.1,2,3 п.23 Статуту залізниць України).

Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (п.п.1, 2 п.24 Статуту залізниць України).

Відповідно до п.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Факт неправильного зазначення відправником коду, найменування та адреси отримувача вантажу у залізничних накладних №40689846, №40689879, №40689861 був засвідчений актом загальної форми №1032 від 24.03.2020.

Згідно з п.5.5 Правил оформлення перевізних документів та п.122 Статуту, якщо під час перевезення вантажу на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі п.118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідальність за неправильне зазначення відповідних відомостей несе саме відправник, оскільки всі відомості до перевізних документів вносяться відправником відповідно до граф, а штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

Так, п.118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно із залізничних накладних провізна плата (графа 31 та 34 накладної) становить 1011,50 грн.

За розрахунком позивача сума штрафу за неправильно зазначені відомості щодо одержувача у накладних становить 15172,00 грн (1011,50 х 3 х 5 =15172,00 грн), з розрахунку: 1011,50 - провізна плата по накладній від Білозір`я Одеської залізниці до Запоріжжя-Кам`янське Придніпровської залізниці (графа 31 та 34 накладної); 3 - кількість накладних; 5 - кількість провізних плат.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Розрахунок штрафу за неправильно зазначені відомості щодо одержувача є обґрунтованим, арифметично правильним та відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідачем заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку штрафу не наведено.

Надавши оцінку запереченням відповідача на позовну заяву, суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.309 Господарського кодексу України вантажовідправник має право в порядку, встановленому транспортними кодексами чи статутами, одержати назад зданий до перевезення вантаж до його відправлення, замінити вказаного в перевізному документі одержувача вантажу (до його видачі адресату), розпорядитися вантажем у разі неприйняття його одержувачем чи неможливості видачі вантажу одержувачу.

За приписами ст.43 Статуту залізниць України вантажовідправник має право змінити зазначеного у накладній вантажоодержувача без зміни станції призначення.

Заява про зміну вантажоодержувача подається начальнику станції відправлення з доданням вантажної квитанції. У разі неможливості подання вантажної квитанції відправник подає копію письмового або телеграфного повідомлення на адресу першого вантажоодержувача про таку зміну.

Залізниця виконує розпорядження відправника лише у тому випадку, якщо вантаж не видано одержувачу.

Таким чином, для зміни вантажоодержувача саме на вантажовідправника покладено обов`язок звернення до начальника станції відправлення з відповідною заявою.

За змістом п.36 Правил видачі вантажів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000 Міністерства транспорту України, зміна одержувача вантажу на станції призначення здійснюється згідно із статтею 43 Статуту після одержання телеграфного повідомлення станції відправлення, якщо вантаж не видано одержувачу, зазначеному в накладній.

Зміна одержувача здійснюється станцією призначення шляхом внесення в накладну найменування (прізвища, імені та по батькові) нового одержувача. Зміна проводиться так, щоб можна було визначити відомості про першого вантажоодержувача. Зміна засвідчується станцією, яка здійснює цю зміну, із зазначенням документа, згідно з яким проведено зміну. Документ, на підставі якого змінено одержувача, зберігається на станції, яка здійснила зміну одержувача.

Як свідчать матеріали справи, після прибуття вагону на станцію призначення саме залізниця на станції Запоріжжя-Кам`янець Придніпровської залізниці виявила неправильні відомості одержувача вантажу, зазначеного у накладних.

Як зазначалось, саме на відправника покладено обов`язок щодо перевірки відомостей внесених до залізничної накладної, в тому числі, даних щодо коду найменування та адреси одержувача вантажу, внаслідок чого, відповідач мав можливість перевірити внесені останнім дані у перевізний документ, а у разі виявлення невідповідностей до прийняття до перевезення можливість заповнити перевізний документ самостійно у паперовій формі або відкликати перевізний документ для коригування.

Водночас згідно із залізничних накладних виправлення відомостей щодо коду, найменування та адреси одержувача вантажу здійснене залізницею на підставі телеграми №7 від 25.03.2020, тобто після прибуття вантажу на станцію призначення та складення акту загальної форми №1032 від 24.03.2020.

При цьому як зазначено відповідачем 22.03.2020 останнім подану телеграму №6 від 22.03.2020 щодо зміни відомостей про одержувача, а 25.03.2020 відповідачем на станцію призначення була подана телеграма №7 від 25.03.2020 з проханням у телеграмі №6 вважати правильним номер вагону 59233429 замість помилково зазначеного 59533429. На підтвердження наведеного відповідачем до відзиву додано роздруківки тесту телеграм. Однак, самих телеграм відповідач суду не надав. Окрім того, суд зазначає, що направлення відповідачем телеграми про виправлення відомостей про одержувача, у якій було допущено описку щодо номеру вагону, не може вважатися виправленням таких відомостей до прибуття вагону на станцію призначення.

З урахуванням наведеного суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо виправлення відомостей про одержувача вантажу.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 15172,50 грн штрафу.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафу до 10115,00 грн, посилаючись на відсутність доказів щодо завданих позивачу збитків чи додаткових витрат внаслідок неправильного зазначення відомостей щодо одержувача, а також посилаючись на запровадження карантину на території України та на наявність зобов`язань за договором фінансового лізингу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У відповідності до приписів статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов`язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу.

Однак відповідачем не додано доказів на підтвердження наявності виняткових обставин, які є достатніми для зменшення розміру штрафу у розумінні ст.233 Господарського кодексу України.

Доказів на підтвердження того, що неможливість виконання відповідачем обов`язку щодо правильного зазначення відомостей про одержувача вантажу зумовлена запровадженням карантину на території України відповідач також суду не надав.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, наявність у відповідача зобов`язань за договором фінансового лізингу, а також відсутність у відповідача необхідних коштів, не є надзвичайними чи невідворотними обставинами та не звільняють відповідача від відповідальності у відповідності до частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 218 Господарського кодексу України.

Позивач є таким господарюючим суб`єктом як і відповідач та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

При цьому нарахований позивачем на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.03.2018 у справі №917/964/17 та від 20.03.2018 у справі №925/1025/17.

Також не надано жодних інших доказів, що підтверджували б наявність інших обставин, з якими законодавець пов`язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Окрім того, посилання відповідача на відсутність завданих збитків та на швидке усунення допущеного порушення не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми штрафу.

З огляду на вище наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд задовольняє позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФО КАР" про стягнення 15172,50 грн штрафу.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФО КАР" (02088, місто Київ, ВУЛИЦЯ ХАРЧЕНКА ЄВГЕНА, будинок 31, офіс 9, ідентифікаційний код 36584168) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул.Єжи Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ ВП: 40081237) штраф у сумі 15172,50 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 03.12.2020.

Суддя С.О. Турчин