Рішення

від 01.12.2020 по справі 910/14859/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.12.2020Справа № 910/14859/20

За позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом , від імені якого діє відокремлений підрозділ Складське господарство

до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Укрспеценергопостач

про стягнення 29 184,63 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом , від імені якого діє відокремлений підрозділ Складське господарство (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Укрспеценергопостач (відповідач) про стягнення 29 184,63 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач не виконав обов`язку за Договором відповідального зберігання № 9/63-145-SG-14-00105 від 01.02.2012 щодо оплати наданих Рівненським відокремленим підрозділом Складське господарство послуг по зберіганню майна, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 29 184,63 грн заборгованості, з яких 25 236,00 грн основного боргу, 702,86 грн 3% річних, 410,76 грн інфляційних втрат та 2 835,01 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 позовну заяву Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом , від імені якого діє відокремлений підрозділ Складське господарство прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14859/20 та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Безпосередньо у позовній заяві позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд визнав що вказана справа має бути розглянута в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки є справою, у якій ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та є справою незначної складності, визнаною судом малозначною.

Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження підлягає задоволенню.

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/14859/20.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем ухвали Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 про відкриття провадження у справі № 910/14859/20.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 у справі № 910/14859/20 було направлене відповідачу за адресою: 03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, буд. 19, кв. 129, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, поштове відправлення з наведеною ухвалою суду та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуто органами зв`язку до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 у справі № 910/14859/20 було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду позивачем, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв`язку, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до стст 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2012 між Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Складське господарство (зберігач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Укрспеценергопостач (поклажодавець, відповідач) був укладений Договір відповідального зберігання № 9/63-145-SG-14-00105 (далі - Договір або Договір № 9/63-145-SG-14-00105 від 01.02.2012), відповідно до п. 1.1 якого зберігач надає поклажодавцю послуги відповідального зберігання на Рівненському відділенні ВП Складське господарство наступного майна - колесо робоче (насос ГЦН-317) кр. 1309-01-0101 СБ, кількістю 1 шт., ціною 1 509 000,00 грн. Право власності на ТМЦ залишається за поклажодавцем. Майно не може бути задіяне в господарській діяльності зберігача (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 2.4 Договору зберігач зобов`язаний зберігати майно за адресою: м. Кузнєцовськ, Промзона, Рівненське відділення Відокремленого підрозділу Складське господарство .

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що поклажодавець оплачує зберігачу послуги зі зберігання в наступному порядку і розмірах:

Загальна площа, на якій зберігається майно - 2 кв.м.

Вартість послуги за 1 кв.м. за місяць з ПДВ становить - 81,30 грн.

Загальна вартість зберігання майна за місяць становить 162,60 грн, в т.ч. ПДВ 27,10 грн.

Додатком № 1 до Договору Протоколом узгодження договірної ціни сторони погодили, що вартість послуг зберігання майна за місяць складає - 162,60 грн, у т.ч. ПДВ 27,10 грн, вартість за добу 5,42 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 3.2 Договору поклажодавець здійснює попередню оплату наданих послуг щомісяця згідно наданого рахунку зберігача шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зберігача в термін до початку місяця надання послуг. За період з 01.02.2012 до моменту підписання даного договору обома сторонами поклажодавцю провести оплату на підставі виставленого рахунку за фактичний час зберігання протягом 10 днів з моменту направлення рахунку.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочини за своєю правовою природою є договором зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ч. 3 ст. 937 Цивільного кодексу України прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Статтею 938 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Відповідно до п. 6.1 Договір діє протягом одного року. Умови даного договору застосовуються до правовідносин, які виникли між сторонами стосовно предмету даного договору до моменту його укладення з 01.02.2012. При відсутності письмової заяви однієї зі сторін за один місяць до закінчення терміну дії договору про його розірвання або про зміну істотних умов, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 6.2 Договору).

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів висловлення будь-якою стороною договору наміру про його розірвання або про зміну його істотних умов за один місяць до закінчення терміну його дії, суд дійшов висновку, що Договір № 9/63-145-SG-14-00105 від 01.02.2012 був чинним у спірному періоді (на умовах, викладених у Договорі).

Згідно з п. 2.2 Договору поклажодавець зобов`язаний передати майно на відповідальне зберігання зберігачу по акту приймання-передачі майна, підписаному уповноваженими представниками сторін.

Судом встановлено, що 01.02.2012 між сторонами було складено акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, відповідно до якого відповідач передав на зберігання позивачу майно - колесо робоче (насос ГЦН-317) кр. 1309-01-0101 СБ у кількості 1 шт. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Укрспеценергопостач та Відокремленим підрозділом Складське господарство Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом .

22.10.2013 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 9/63-145-SG-14-00105 від 01.02.2012, в якій сторони дійшли згоди доповнити п. 1.1 вказаного Договору переліком ТМЦ - кришка кожуха (Н17.67.002.00 у кількості 3 штуки) та корпус кожуха (Н17.67.003.00 у кількості 3 штуки).

Крім того, Додатковою угодою № 1 від 22.10.2013 сторони дійшли згоди викласти п. 3.1 Договору у новій редакції, зазначивши, що поклажодавець оплачує зберігачу послуги зі зберігання в наступному порядку і розмірах: збільшити площу майна на 1 кв.м. Загальна площа, на якій зберігається майно - 3 кв.м.; вартість послуги за 1 кв.м. за одну добу з 22.10.2013 становить 6,00 грн; загальна вартість зберігання майна за одну добу становить 18,00 грн.

Протоколом узгодження договірної ціни сторони погодили, що вартість послуг зберігання майна за одну добу становить 18,00 грн.

22.10.2013 між сторонами було складено акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, відповідно до якого відповідач передав на зберігання позивачу майно - кришку кожуха (Н17.67.002.00 у кількості 3 штуки) та корпус кожуха (Н17.67.003.00 у кількості 3 штуки). Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Укрспеценергопостач та Відокремленим підрозділом Складське господарство Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом .

Судом встановлено, що 06.10.2015 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 3 до Договору № 9/63-145-SG-14-00105 від 01.02.2012, в якій сторони дійшли згоди доповнити п. 1.1 вказаного договору переліком ТМЦ - прокладка (насос ГЦН - 195М (195-00-1027) у кількості 3 штук.

Крім того, Додатковою угодою № 3 від 06.10.2015 сторони дійшли згоди викласти п. 3.1 Договору № 9 відповідального зберігання від 01.02.2012 у новій редакції, зазначивши, що поклажодавець оплачує зберігачу послуги зі зберігання в наступному порядку і розмірах: збільшити площу майна на 3 кв.м. з 11.04.2014. Вартість послуги за 1 кв.м. за одну добу становить 6,00 грн. За період з 11.04.2014 по 30.09.2015 поклажодавець сплачує зберігачу суму 9 684,00 грн протягом 30 календарних днів після укладення договору на підставі виставленого рахунку.

З 01.10.2015 загальна площа, на якій зберігається майно, становить 6 кв.м. Загальна вартість зберігання з врахуванням додаткової угоди № 3 від 06.10.2015 за добу з 01.10.2015 становить 36,00 грн.

У разі зменшення площі (часткового повернення майна з відповідального зберігання), на якій розміщено майно, оформлюється акт приймання-передачі з відповідального зберігання, в якому вказується площа, на якій було розміщене повернуте майно, та загальна площа, на якій залишилося майно, без укладення додаткової угоди до договору.

Протоколом узгодження договірної ціни сторони погодили, що вартість послуг зберігання майна за одну добу становить 6 кв.м.

Судом встановлено, що 17.11.2015 між сторонами було складено акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, відповідно до якого відповідач передав на зберігання позивачу майно - прокладку (насос ГЦН - 195М (195-00-1027) у кількості 3 штуки). Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Укрспеценергопостач та Відокремленим підрозділом Складське господарство Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом .

Таким чином, з 17.11.2015 на зберіганні у позивача перебувало майно: колесо робоче (насос ГЦН-317) кр. 1309-01-0101 СБ у кількості 1 шт., кришка кожуха (Н17.67.002.00 у кількості 3 штуки) та корпус кожуха (Н17.67.003.00 у кількості 3 штуки), прокладка (насос ГЦН - 195М (195-00-1027) у кількості 3 штуки, тобто 10 одиниць ТМЦ; загальна площа, на якій зберігається майно, - 6 кв.м.; загальна вартість зберігання за 1 добу становить 36,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно п. 2.10 Договору № 9/63-145-SG-14-00105 від 01.02.2012 поклажодавець зобов`язаний щомісяця оплачувати послуги за зберігання майна відповідно до розрахунку, встановленого розділом 3 цього договору.

Судом встановлено, що позивачем було нараховано відповідачу оплату за надані позивачем послуги зі зберігання за жовтень 2018 року у розмірі 1 116,00 грн, за листопад 2018 року у розмірі 1 080,00 грн, за грудень 2018 року у розмірі 1 116,00 грн, за січень 2019 року у розмірі 1 116,00 грн, за лютий 2019 року у розмірі 1 008,00 грн, за березень 2019 року у розмірі 1 116,00 грн, за квітень 2019 року у розмірі 1 080,00 грн, за травень 2019 року у розмірі 1 116,00 грн, за червень 2019 року у розмірі 1 080,00 грн, за липень 2019 року у розмірі 1 116,00 грн, за серпень 2019 року у розмірі 1 116,00 грн, за вересень 2019 року у розмірі 1 080,00 грн, за жовтень 2019 року у розмірі 1 116,00 грн, за листопад 2019 року у розмірі 1 080,00 грн, за грудень 2019 року у розмірі 1 116,00 грн, за січень 2020 року у розмірі 1 116,00 грн, за лютий 2020 року у розмірі 1 044,00 грн, за березень 2020 року у розмірі 1 116,00 грн, за квітень 2020 року у розмірі 1 080,00 грн, за травень 2020 року у розмірі 1 116,00 грн, за червень 2020 року у розмірі 1 080,00 грн, за липень 2020 року у розмірі 1 116,00 грн, за серпень 2020 року у розмірі 1 116,00 грн (відповідно до розрахунку заборгованості, долученого позивачем до позовної заяви).

При цьому, позивачем долучено до позовної заяви копії рахунків, виставлених відповідачу для здійснення оплат за вказаний період та копії актів приймання-передачі наданих послуг за Договором № 9/63-145-SG-14-00105 від 01.02.2012.

Судом встановлено, що акти приймання-передачі послуг за Договором № 9/63-145-SG-14-00105 від 01.02.2012 за період з жовтня 2018 року по серпень 2020 року не підписані уповноваженим представником відповідача.

Разом з тим, враховуючи відсутність підпису уповноваженого представника відповідача та відбитку печатки відповідача на всіх актах приймання-передачі послуг за спірний період (з жовтня 2018 року по серпень 2020 року), суд зазначає, що послуги, які надаються позивачем, - зберігання майна, мають постійний та безперервний характер, що зумовлено природою таких послуг, з огляду на що відповідач як поклажодавець зобов`язаний здійснити оплату за надані позивачем послуги за весь період фактичного зберігання майна.

При цьому, обов`язок відповідача здійснювати оплату за зберігання майна позивачу виникає не з факту підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг (що може бути одним із доказів надання послуг), а з самого факту надання позивачем послуг зі зберігання за Договором № 9/63-145-SG-14-00105 від 01.02.2012.

Факт надання послуг зі зберігання підтверджується обставинами щодо передачі відповідачем на зберігання позивачу майна та відсутністю доказів повернення майна зі зберігання, зокрема, на вимогу поклажодавця (відповідача).

Як встановлено судом, з 17.11.2015 на зберіганні у позивача перебувало майно: колесо робоче (насос ГЦН-317) кр. 1309-01-0101 СБ у кількості 1 шт., кришка кожуха (Н17.67.002.00 у кількості 3 штуки) та корпус кожуха (Н17.67.003.00 у кількості 3 штуки), прокладка (насос ГЦН - 195М (195-00-1027) у кількості 3 штуки, тобто 10 одиниць ТМЦ. Загальна площа, на якій зберігається майно, - 6 кв.м. Загальна вартість зберігання за 1 добу становить 36,00 грн.

При цьому, відповідно до п. 2.7 Договору № 9/63-145-SG-14-00105 від 01.02.2012 зберігач зобов`язаний повернути майно поклажодавцю по акту повернення ТМЦ зі зберігання, підписаного уповноваженими представниками сторін.

Згідно п. 2.8 Договору № 9/63-145-SG-14-00105 від 01.02.2012 зберігач має право вимагати оплату за фактичний термін зберігання зерна.

Доказів звернення відповідача до позивача із вимогою про повернення переданого на зберігання майна за Договором № 9/63-145-SG-14-00105 від 01.02.2012, а також доказів повернення позивачем майна, переданого відповідачем на зберігання, у вказаному періоді (з жовтня 2018 року по серпень 2020 року) матеріали справи не містять, з огляду на що суд дійшов висновку, що у період з жовтня 2018 року по серпень 2020 на зберіганні у позивача перебувало майно (колесо робоче (насос ГЦН-317) кр. 1309-01-0101 СБ у кількості 1 шт., кришка кожуха (Н17.67.002.00 у кількості 3 штуки) та корпус кожуха (Н17.67.003.00 у кількості 3 штуки), прокладка (насос ГЦН - 195М (195-00-1027) у кількості 3 штуки, тобто 10 одиниць ТМЦ. Загальна площа, на якій зберігається майно, - 6 кв.м.), та відповідач повинен здійснити оплату за надані позивачем послуги зі зберігання у вказаному періоді.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок плати за зберігання майна за спірний період (відповідно до розрахунку заборгованості, рахунків на оплату та актів приймання-передачі послуг), суд дійшов висновку в його обґрунтованості, оскільки розрахунок позивача відповідає умовам нарахування плати за зберігання майна, визначених у Договорі № 9/63-145-SG-14-00105 від 01.02.2012 (за одну добу зберігання плата становить 36,00 грн., з огляду на що плата за весь місяць зберігання становить 1 080,00 грн (за 30 календарних днів), 1 116,00 грн (за 31 календарний день), 1 008,00 грн (за 28 календарних днів) або 1 044,00 грн (за 29 календарних днів).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що за період з жовтня 2018 року по серпень 2020 року відповідач повинен був здійснити оплату за надані позивачем послуги зі зберігання майна у загальному розмірі 25 236,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.2 Договору № 9/63-145-SG-14-00105 від 01.02.2012 в редакції Додаткової угоди № 3 від 06.10.2015 поклажодавець здійснює оплату надання послуг за фактичний період зберігання згідно наданого зберігачем рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зберігача, в термін до 20-го числа наступного за звітним місяцем надання послуг.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснювати оплату за надані позивачем послуги зі зберігання у строк до 20 числа наступного за звітним місяцем надання послуг (тобто, за послуги зі зберігання, надані у жовтня 2018 року, - у строк до 20.11.2018, і т.д.).

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 25 236,00 грн станом на дату розгляду справи по суті відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Укрспеценергопостач у розмірі 25 236,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Укрспеценергопостач суми основного боргу у розмірі 25 236,00 грн (основний борг) підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у загальній сумі 2 835,01 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 4.2 Договору № 9/63-145-SG-14-00105 від 01.02.2012 за несвоєчасне або неповне проведення грошових розрахунків поклажодавець зобов`язаний сплатити зберігачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, долучений до позовної заяви, суд погоджується з визначеними позивачем періодами для нарахування пені.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 2 835,01 грн пені повністю.

Щодо вимог позивача про стягнення 702,86 грн 3 % річних та 410,76 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку заявленої до стягнення суми 3 % річних дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 702,86 грн 3 % річних частково у сумі 701,56 грн.

Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат дійшов висновку про повне задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 410,76 грн інфляційних втрат.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 2 101,91 грн покладається на відповідача у сумі 0,09 грн на позивача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 231, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Укрспеценергопостач (03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, буд. 19, кв. 129; ідентифікаційний код 36853376) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661), від імені якого діє відокремлений підрозділ Складське господарство (34400, Рівненська обл., м. Вараш; ідентифікаційний код 236217282) 25 236,00 грн (двадцять п`ять тисяч двісті тридцять шість гривень 00 коп.) основного боргу, 2 835,01 грн (дві тисячі вісімсот тридцять п`ять гривень 01 коп.) пені, 701,56 грн (сімсот одну гривню 56 коп.) 3 % річних, 410,76 грн (чотириста десять гривень 76 коп.) інфляційних втрат та 2 101,90 грн (дві тисячі сто одну гривню 90 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 01.12.2020.

Суддя Гумега О.В.