Рішення

від 04.12.2020 по справі 910/15226/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.12.2020Справа № 910/15226/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Фіш Компані"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рональд"

про стягнення 28 320,19 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Фіш Компані" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рональд" (далі - відповідач) про стягнення 28 320,19 грн., з яких: 19 551,15 грн. - основний борг, 447,31 грн. - інфляційні втрати, 4 388, 25 грн. - 20 % річних, 2 955, 92 грн. - пеня, 977,56 грн. - штраф.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 17.05.2019 року між ним та відповідачем було укладено Договір поставки № 19810, за умовами якого позивач зобов`язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити погоджений сторонами товар. Проте всупереч умов цього правочину відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, товар вчасно та у повному обсязі не оплатив, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат. Враховуючи наведені обставини, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2020 відкрито провадження у справі № 910/15226/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала від 12.10.2020 про відкриття провадження у справі № 910/15226/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03057, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 45, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0105475082580, відповідно до якого відповідач ухвалу суду отримав 17.10.2020 року.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2020, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Фіш Компані" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рональд" (далі - покупець) було укладено Договір поставки № 19810 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов`язався доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним Договором строки продукцію у власність відповідача, а останній - приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного Договору.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.2 Договору асортимент, ціна за одиницю товару та загальна кількість товару, що може бути поставлений згідно цього Договору, визначається згідно прайс-листа постачальника, що діє на момент поставки партії товару.

Згідно з пунктом 2.7 Договору право власності на товар, а також ризик випадкового пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами оформленої належним чином накладної на товар в пункті поставки.

За умовами пунктів 4.5 та 5.3 Договору товар вважається прийнятим покупцем з моменту підписання уповноваженим представником покупця оформленої належним чином накладної на товар.

Пунктами 6.1-6.3 цієї угоди передбачено, що ціна товару визначається згідно прайс-листа постачальника, що діє на момент поставки партії товару. Розрахунки за даним Договором здійснюються у національній валюті України - гривні, у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Загальна вартість даного Договору становить загальну вартість товару, поставленого протягом дії цього Договору, згідно накладних, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до пункту 6.4 означеного правочину покупець зобов`язаний оплатити поставлений постачальником товар протягом 7 (сім) календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару.

Днем оплати товару вважається день надходження коштів на поточний рахунок постачальника. При перерахуванні коштів за кожну окрему партію товару, що поставляється згідно цього Договору, у призначенні платежу покупець повинен зазначити номер та дату накладної, згідно якої здійснювалася поставка відповідної партії товару. У випадку вказівки покупцем у платіжному дорученні іншого призначення платежу, зобов`язання покупця по оплаті поставленого згідно даного Договору товару будуть вважатися невиконаними (пункт 6.5 Договору).

У пункті 10.1 Договору сторонами погоджено, що останній набирає сили з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31 грудня 2019 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами грошових зобов`язань.

Згідно з пунктом 10.2 цієї угоди у випадку, якщо від будь-якої із сторін не надійдуть інші пропозиції (заяви) за 30 календарних днів до закінчення дії даного Договору, термін його дії автоматично подовжується на наступний календарний рік на умовах, які були передбачені даним Договором.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач згідно з підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками цих юридичних осіб видатковими накладними № 47716 від 25.06.2019 на суму 14 243,85 грн., № 48949 від 27.06.2019 на суму 6 443,53 грн., № 49613 від 02.07.2019 на суму 6 791,25 грн., № 55471 від 23.07.2019 на суму 11 710,93 грн., № 57565 від 30.07.2019 на суму 4 091,04 грн., № 58858 від 01.08.2019 на суму 4 826,16 грн., № 59645 від 06.08.2019 на суму 8 999,17 грн., № 60885 від 08.08.2019 на суму 3 685,44 грн. та № 60886 від 08.08.2019 на суму 2 040,39 грн. поставив відповідачу погоджений між сторонами товар на загальну суму 62 831,76 грн. Наведені обставини додатково підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями відповідних товарно-транспортних та податкових накладних.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов укладеного між сторонами Договору.

Проте, в порушення вищевказаних положень Договору відповідач отриманий товар оплатив лише частково, перерахувавши позивачу грошові кошти в загальній сумі 43 280,61 грн., з яких: 16.07.2019 року - 23 687,38 грн., 22.07.2019 року - 3 791,26 грн., 05.08.2019 року - 15 801,97 грн., та оплативши таким чином вартість товару, поставленого відповідачу за видатковими накладними № 47716 від 25.06.2019 на суму 14 243,85 грн., № 48949 від 27.06.2019 на суму 6 443,53 грн., № 49613 від 02.07.2019 на суму 6 791,25 грн., № 55471 від 23.07.2019 на суму 11 710,93 грн. та № 57565 від 30.07.2019 на суму 4 091,04 грн. Зазначені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями виписок з банківського рахунку позивача.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Фіш Компані" звернулося до суду з даним позовом для захисту своїх прав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Фіш Компані" підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору поставки, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Водночас судом встановлено, що в порушення положень укладеного між сторонами Договору відповідач отриманий за видатковими накладними № 58858 від 01.08.2019 на суму 4 826,16 грн., № 59645 від 06.08.2019 на суму 8 999,17 грн., № 60885 від 08.08.2019 на суму 3 685,44 грн. та № 60886 від 08.08.2019 на суму 2 040,39 грн. товар не оплатив, заборгувавши таким чином позивачу 19 551,15 грн.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за Договором, яка складає 19 551,15 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Фіш Компані" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Разом із тим, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рональд" 20 % річних у загальному розмірі 4 388, 25 грн., з яких: 386,09 грн. - 20 % річних, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною № 58858 від 01.08.2019 в розмірі 4 826,16 грн. у період з 08.08.2019 по 31.12.2019; 709,42 грн. - 20 % річних, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною № 58858 від 01.08.2019 в розмірі 4 826,16 грн. у період з 01.01.2020 по 25.09.2020; 695,28 грн. - 20 % річних, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною № 59645 від 06.08.2019 на суму 8 999,17 грн. у період з 13.08.2019 по 31.12.2019; 1 322,83 грн. - 20 % річних, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною № 59645 від 06.08.2019 на суму 8 999,17 грн. у період з 01.01.2020 по 25.09.2020; 278,68 грн. - 20 % річних, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною № 60885 від 08.08.2019 на суму 3 685,44 грн. у період з 16.08.2019 по 31.12.2019; 541,74 грн. - 20 % річних, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною № 60885 від 08.08.2019 на суму 3 685,44 грн. у період з 01.01.2020 по 25.09.2020; 154,29 грн. - 20 % річних, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною № 60886 від 08.08.2019 на суму 2 040,39 грн. у період з 16.08.2019 по 31.12.2019; 299,93 грн. - 20 % річних, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною № 60886 від 08.08.2019 на суму 2 040,39 грн. у період з 01.01.2020 по 25.09.2020. Крім того, позивач також просив суд стягнути з відповідача 447,31 грн. інфляційних втрат, нарахованих на означені суми основного боргу протягом наведених періодів.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом пункту 7.4 Договору у випадку, якщо прострочення оплати складе більше 10 (десяти) календарних днів, покупець повинен сплатити на користь постачальника 20 % річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що сторони в порядку частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України в укладеному Договорі погодили інший розмір процентів, що підлягають сплаті боржником у випадку прострочення ним виконання грошового зобов`язання більше ніж на 10 календарних днів, та погодили розмір таких процентів на рівні 20 %.

Виходячи із положень нормативних законодавчих приписів, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень норми статті 625 Цивільного кодексу України позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річні, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає пункту 6 Наказу Держкомстату № 265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

Необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 447,31 грн., суд вважає його таким, що відповідає положенням чинного законодавства, у зв`язку з чим позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Фіш Компані" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рональд" інфляційних втрат у розмірі 447,31 грн. підлягає задоволенню.

У той же час при дослідженні здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми 20 % річних судом було встановлено, що такий розрахунок не у повній мірі відповідає положенням законодавства та умовам укладеного між сторонами Договору в силу допущених помилок при визначенні початкових дат періодів прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань з оплати вартості товару, поставленого за видатковими накладними № 58858 від 01.08.2019 на суму 4 826,16 грн., № 59645 від 06.08.2019 на суму 8 999,17 грн., № 60885 від 08.08.2019 на суму 3 685,44 грн. та № 60886 від 08.08.2019 на суму 2 040,39 грн.

Так, зважаючи на погоджений сторонами строк оплати товару (протягом 7 календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару), враховуючи дати фактичної поставки товару за означеними накладними, суд дійшов висновку про те, що кінцевою датою оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 58858 від 01.08.2019, є 08.08.2019, за видатковою накладною № 59645 від 06.08.2019 - 13.08.2019, за видатковими накладними № 60885 та № 60886 від 08.08.2019 - 15.08.2019.

Відтак, першим днем прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 58858 від 01.08.2019, є 09.08.2019, за видатковою накладною № 59645 від 06.08.2019 - 14.08.2019, за видатковими накладними № 60885 та № 60886 від 08.08.2019 - 16.08.2019.

Так, згідно з частиною другою статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою цих 20 % річних, що підлягає стягненню з відповідача протягом дійсного періоду прострочення ним виконання грошового зобов`язання за Договором, є сума, яка за розрахунком суду складає 4 380,68 грн., з яких: 1 092,87 грн. - 20 % річних, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною № 58858 від 01.08.2019 в розмірі 4 826,16 грн. у період з 09.08.2019 по 25.09.2020 (за 414 днів прострочення); 2 013,18 грн. - 20 % річних, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною № 59645 від 06.08.2019 на суму 8 999,17 грн. у період з 14.08.2019 по 25.09.2020; 820,42 грн. - 20 % річних, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною № 60885 від 08.08.2019 на суму 3 685,44 грн. у період з 16.08.2019 по 25.09.2020; 454,21 грн. - 20 % річних, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною № 60886 від 08.08.2019 на суму 2 040,39 грн. у період з 16.08.2019 по 25.09.2020.

За таких обставин, стягненню з відповідача підлягає 4 380,68 грн. 20 % річних, тоді як у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 7,57 грн. 20 % річних слід відмовити.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за Договором грошових зобов`язань, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рональд" 2 955,92 грн. пені, нарахованої на відповідні суми заборгованості по кожній спірній видатковій накладній у період з 08.08.2019 по 13.02.2020 згідно з наданим позивачем розрахунком.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

Визначення поняття "пеня" міститься у частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

За умовами пункту 7.3 Договору у випадку порушення строків оплати поставленого товару, крім сплати штрафу, передбаченого пунктом 7.2 даного Договору, покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь строк прострочення платежу, а також пеню, що нараховується на несплачену суму за весь час прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 2 955,92 грн., суд дійшов висновку про те, що останній також не у повній мірі відповідає положенням законодавства та умовам укладеного між сторонами Договору в силу допущених позивачем аналогічних помилок при визначенні початкових дат періодів прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань з оплати вартості товару, поставленого за видатковими накладними № 58858 від 01.08.2019 на суму 4 826,16 грн., № 59645 від 06.08.2019 на суму 8 999,17 грн., № 60885 від 08.08.2019 на суму 3 685,44 грн. та № 60886 від 08.08.2019 на суму 2 040,39 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою пені, що підлягає стягненню з відповідача протягом дійсного періоду прострочення ним виконання грошового зобов`язання за Договором, є сума, яка за розрахунком суду складає 2 943,87 грн., з яких: 732,87 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною № 58858 від 01.08.2019 в розмірі 4 826,16 грн. у період з 09.08.2019 по 05.02.2020; 1 351,68 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною № 59645 від 06.08.2019 на суму 8 999,17 грн. у період з 14.08.2019 по 10.02.2020; 553,10 грн. - пеня, зазначена позивачем в розрахунку, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною № 60885 від 08.08.2019 на суму 3 685,44 грн. у період з 16.08.2019 по 13.02.2020; 306,22 грн. - пеня, зазначена позивачем в розрахунку, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною № 60886 від 08.08.2019 на суму 2 040,39 грн. у період з 16.08.2019 по 13.02.2020.

За таких обставин, стягненню з відповідача підлягає 2 943,87 грн. пені, тоді як у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 12,05 грн. пені слід відмовити.

Також у поданій позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Фіш Компані" просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рональд" 977,56 грн. штрафу, нарахованого у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Положеннями частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до пункту 7.2 Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань згідно даного Договору покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від вартості відповідної партії товару.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень, або якщо обов`язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

Згідно з положеннями частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, законодавець наділяє суб`єктів господарських відносин при укладенні договору правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

З огляду на викладені положення законодавства сторони, керуючись принципом свободи договору, у пункті 7.2 Договору за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір у разі порушення строків оплати вартості поставленого товару - штраф у розмірі 5 % від вартості відповідної партії товару.

У даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 911/2813/17 від 09.02.2018, у справі № 911/1351/17 від 22.03.2018, у справі № 922/1720/17 від 25.05.2018, у справі № 917/194/18 від 02.04.2019, у справі № 904/5770/18 від 19.09.2019.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір штрафу відповідає вимогам чинного законодавства та положенням Договору, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 977,56 грн. підлягає задоволенню.

Разом із тим, суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем або доказів належного виконання ним своїх грошових обов`язків зі своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Фіш Компані" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рональд" про стягнення 28 320,19 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рональд" (03057, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 45; код ЄДРПОУ 41474359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Фіш Компані" (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Головатого, будинок 83; код ЄДРПОУ 39415619) 19 551 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят одну) грн. 15 коп. основного боргу, 2 943 (дві тисячі дев`ятсот сорок три) грн. 87 коп. пені, 977 (дев`ятсот сімдесят сім) грн. 56 коп. штрафу, 4 380 (чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 68 коп. 20 % річних, 447 (чотириста сорок сім) грн. 31 грн. інфляційних втрат, а також 2 100 (дві тисячі сто) грн. 54 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 04.12.2020 року.

Суддя В.С. Ломака