Рішення

від 25.11.2020 по справі 910/7989/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.11.2020Справа № 910/7989/19 за позовом Акціонерного товариства Укртрансгаз

до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Квірту

про стягнення 12 830,40 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Квірту

до Акціонерного товариства Укртрансгаз

про визнання правовідносин припиненими

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Вовчик О.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Укртрансгаз звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Квірту про стягнення 12 830,40 грн, у тому числі 8 294, 40 грн - пені та 4 536, 00 грн - штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №т-20/1802000782 від 21.02.2018 в частині своєчасної та у повному обсязі поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7989/19. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

На адресу суду 22.07.2019 від відповідача надійшов письмовий відзив, в якому останній проти позову заперечував, мотивуючи тим, що позивачем жодним чином не доведено, що зобов`язання щодо поставки товару діють після закінчення строку поставки та строку дії договору, у зв`язку з чим вважає нарахування штрафних санкцій безпідставним.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 18.07.2019 представник позивача подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Позивач, 25.07.2019 подав письмову відповідь на відзив.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 19.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Квірту подало зустрічний позов до Акціонерного товариства Укртрансгаз про визнання правовідносин за договором про закупівлю товару №т-20/1802000782 від 21.02.2018, укладеним Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Квірту та Публічним акціонерним товариством Укртрансгаз в особі Заступника директора з матеріально-технічного постачання і капітального будівництва філії Виробниче ремонтно-технічне підприємство Укргазенергосервіс Публічного акціонерним товариством Укртрансгаз припиненими.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 зустрічну позовну заяву залишено без руху та надано Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Квірту строк для усунення недоліків.

05.08.2019 на виконання вимог суду. Викладених в ухвалі від 24.07.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Квірту надійшли докази сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/7989/19.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 01.10.2019 Акціонерне товариство Укртрансгаз подало письмовий відзив на зустрічний позов, в якому проти зустрічного позову заперечено та зазначено, що укладаючи договір №т-20/1802000782 від 21.02.2018 ТОВ Будівельна компанія Квірту погодилося з умовами та прийняло на себе зобов`язання щодо його виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 вирішено здійснювати розгляд справи за правила загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.01.2020.

Ухвалами Господарського суду міста Києва підготовче засідання відкладалось.

У судовому засіданні 11.11.2020 ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/7989/19 до судового розгляду по суті на 25.11.2020.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 25.11.2020 підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечував.

У судове засіданні 25.11.2020 представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 25.11.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.02.2018 між Публічним акціонерним товариством Укртрансгаз (найменування змінено на Акціонерне товариство Укртрансгаз ) в особі філії Виробниче ремонтно-технічне підприємство Укргазенергосервіс Публічного акціонерним товариством Укртрансгаз (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Квірту (далі - постачальник) укладено договір про закупівлю товарів №т-20/1802000782, відповідно якого постачальник зобов`язався у визначений цим договором строк передати у власність покупця: турбіни та мотори код ЄЗС ДК 021:2015 (42110000-3) (запасні частини до МК-8), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору та є його невід`ємною частиною, а покупець прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до пункту 1.2 договору №т-20/1802000782 найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації.

Загальна сума згідно розділу 3 договору становить 3 690 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 615 000,00 грн та може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Ціна за одиницю товару наведена у специфікації.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Строк дії договору №т-20/1802000782 згідно пункту 11.1 сторони погодили з дати його підписання сторонами та діє в частині поставки товарів до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Положеннями пункту 5.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації.

Згідно пункту 5.6 договору №т-20/1802000782 право власності на товари переходить від постачальника до покупця в день прийняття товарів покупцем за видатковою накладною. Датою поставки товарів за цим договором є приймання покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.13 цього договору та передача постачальником покупцю в повному обсязі наведених документів (п.5.8 договору).

Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором (п.п.6.3, 6.3.1 договору).

Відповідно до узгодженої між сторонами специфікації до договору, відповідач повинен був поставити такі товари:

- вкладиш кришки силового шатуна 8209-2201 у кількості 2 шт. на суму 82 000,00 грн.(без ПДВ),

- вкладиш силового шатуна 8209-2202 у кількості 2 шт. на суму 82 000,00 грн.(без ПДВ),

- втулка силового шатуна 8201-220005 у кількості 2 шт. на суму 92 668,00грн.(без ПДВ),

- палець силового поршня 8201-210007 у кількості 4 шт. на суму 152 000,00 грн.(без ПДВ),

- свічка запалювання СН-436 у кількості 16 шт. на суму 44 528,00 грн.(без ПДВ) у строк 140 календарних днів з дати укладання договору;

- кришка силового циліндра 8209-1400-1 у кількості 1 шт. на суму 54 000,00 грн. (без ПДВ) у строк 170 календарних днів з дати укладання договору;

- втулка силового циліндра 8209-1301-2 у кількості 4 шт. на суму 2 147 804, 00 грн. (без ПДВ),

- поршень силового циліндра8209-2100 у кількості 2 шт. на суму 420 000,00 грн. (без ПДВ),

у строк 180 календарних днів з дати укладання договору.

Договір про закупівлю товару №т-20/ 1802000782 підписаний сторонами 21.02.2018. Тобто, строк у 140 календарних днів сплинув 11.07.2018, строк у 170 календарних днів сплинув 07.08.2018.

Судом встановлено, що з урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України та умов специфікації до договору, строк виконання постачальником зобов`язання по поставці покупцю товарів сплинув 11.07.2018 та 10.08.2018.

З матеріалів справи слідує, що втулки силового циліндра 8209-1301-2, палець силового поршня 8201-210007, свічки запалювання СН-436 на загальну суму 2 813 198, 40 грн поставлені постачальником 11.07.2018 відповідно до видаткової накладної № РН-000005, вкладиші кришки силового шатуна 8209-2201, вкладиші кришки силового шатуна 8209-2202 та втулки силового шатуна 8201-2200005 були поставлені 07.08.2018, що підтверджується видатковою накладною №РН-000008 від 07.08.2018, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Доказів поставки товару у повному обсязі на передбачених договором №т-20/1802000782 умовах та у визначені строки матеріали справи не місять та суду не надано.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України ).

У відповідності до частини першої, другої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

З урахуванням строків поставки, передбачених умовами договору, судом встановлено, що постачальник порушив строки поставки товару, визначені умовами договору №т-20/1802000782.

Враховуючи вищевикладені обставини, Акціонерне товариство Укртрансгаз звернулось звернулось до суду з даним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Квірту 8 294, 40 грн - пені та 4 536, 00 грн - штрафу за несвоєчасну поставку товару.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно частини першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення зобов`язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов`язання можуть виникати з договорів, у тому числі з кредитних правовідносин.

Основні зобов`язання, що виникли внаслідок укладення сторонами договору №т-20/1802000782 від 21.02.2018 у Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Квірту - це поставка і передача товару, у Акціонерного товариства Укртрансгаз - прийняття товару та оплата його вартості.

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Квірту у письмовому відзиві наголосив на тому, що товари, які поставляються відповідно до умов договору закуповуються ним у Товариства з додатковою відповідальністю Бориславський завод РЕМА , яке спеціалізується на виробництві запчастин. Дане товариство є єдиним виробником та постачальником товару, який купує покупець.

На даний час ТОВ Бориславський завод РЕМА підняло вартість закупівлі запчастин на підставі того, що їх виробництво є затратним та за ціну, яку останнє продавало ТОВ Будівельна компанія Квірту , що стало не рентабельно та економічно не доцільно і спричинило припинення будь-яких відносини з останнім, у зв`язку з чим поставка запчастин не відбувається.

З огляду на наведені обставини відповідач за первісним позовом, посилаючись на статтю 607 Цивільного кодексу України, відповідно до змісту якої зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає, зазначив, що має на меті припинити договірні відносини зобов`язання за договором.

Дослідивши доводи сторін, суд зазначає, що посилання Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Квірту на статтю 607 Цивільного кодексу України, є безпідставними, оскільки посилаючись на неможливість виконання зобов`язання за договором №т-20/1802000782 від 21.02.2018 та взагалі здійснення подальших господарських відносин з позивачем (за первісним позовом), відповідач (за первісним позовом) відніс до обставин, що дають підстави для невиконання зобов`язання підняття вартості закупівлі товарів.

З приводу означеного твердження суд звертає увагу, що згідно частини другої статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини другої статті 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій, та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, у постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 902/306/16).

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) під час здійснення своєї господарської діяльності, зокрема під час укладення договору №т-20/1802000782, повинен був допускати можливість настання несприятливих фінансових наслідків.

Тому підняття вартості закупівлі товарів, внаслідок чого здійснення господарських відносин з ТОВ Бориславський завод РЕМА стало економічно недоцільним, не можуть вважатися непереборними обставинами, або обставинами, за яку жодна зі сторін не відповідає, оскільки відповідно до частини другої статті 218 Господарського кодексу України такими обставинами не є порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

До того ж умовами договору, а саме п. 8.1-8.3 визначено що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань у разі виникнення обставин непереборної сили на території України, які не існували на час укладання договору та виникли поза волею сторін. Сторона, що не може виконати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставини непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, зокрема, довідка Торгово-промислової палати України, Кіберполіції.

Із наданих суду матеріалів та безпосередньо у відзиві не вбачається, що сторона відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) здійснила дії для підтвердження обставин неможливості виконання зобов`язання за договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу частини другої статті 205 Господарського кодексу України навіть при неможливості виконання зобов`язання, на яку посилається останній, повністю або частково зобов`язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов`язану сторону від відповідальності за невиконання зобов`язання відповідно до вимог закону .

Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов`язання сталось не з його вини.

Згідно частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 7.4 договору №т-20/1802000782 від 21.02.2018 сторони погодили, що за порушення строків поставки товарів або недопоставки товарів постачальник на вимогу покупця сплачує пеню в розмірі 0, 1 % вартості товарів, поставку яких прострочено або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товару понад тридцяти днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України , оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Оскільки судом встановлено факт невиконання постачальником обов`язку з поставки товару, у строк, визначений договором, позовні вимоги про стягнення 8 294, 40 грн - пені та 4 536, 00 грн - штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується зустрічного позову, суд зазначає наступне.

За статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як передбачено частиною першою статті 631 Цивільного кодексу України , строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Частинами першою та другою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Майнові господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (частина перша статті 179 Господарського кодексу України).

Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (частина третя статті 173 Господарського кодексу України).

Наведені норми позитивного права фактично встановлюють загальне правило обов`язковості виконання прийнятого за укладеним господарсько-правовим договором зобов`язання і неможливості його зміни або розірвання за одностороннім волевиявленням одного з учасників угоди.

Одностороння відмова від господарсько-правового договору допустима лише як виключення з загального правила у випадках, прямо передбачених договором або законом.

Цивільний кодекс України передбачає три основні види односторонньої відмови від договору:

1) як санкцію за порушення умов договору другою стороною;

2) як право на вчинення односторонньої відмови без застосування мір цивільно- правової відповідальності;

3) як безпідставну відмову від договору за відсутності порушень умов договору другою стороною з покладенням на сторону, що відмовилася, негативних правових наслідків, передбачених договором або законом.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Таким чином, автоматичне припинення господарсько-правового зобов`язання внаслідок відмови від договору одним з його учасників є юридично не можливим за виключенням встановлення такого права самим договором і за умови, що така договірна умова не порушує вимог законодавства.

У даному випадку, укладений сторонами договір №т-20/1802000782 від 21.02.2018 не встановлює право постачальника в односторонньому порядку відмовитись від договору та не встановлює автоматичне припинення зобов`язань внаслідок цієї відмови.

Позивач за зустрічним позовом жодним аргументом позову не посилається на існування фактичних підстав (а тим більше не довів суду належними доказами факту їх існування), які надають йому право відповідно вимагати припинення зобов`язань за господарсько-правовим договором №т-20/1802000782 від 21.02.2018.

Згідно частини другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Встановивши відсутність правових підстав для надання примусового захисту вимогам Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Квірту суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову повністю.

У відповідності до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за первісним та зустрічним позовами покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Квірту .

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Квірту (65026, м. Одеса, пл. Грецька, 7-А, ідентифікаційний код 35837814) на користь Акціонерного товариства Укртрансгаз (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801) 8 294 (вісім тисяч двісті дев`яносто чотири) грн 40 коп. - пені, 4 536 (чотири тисячі п`ятсот тридцять шість) грн 00 коп. - штрафу та 1 921 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. - судового збору.

3. Відмовити повністю у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Квірту до Акціонерного товариства Укртрансгаз про визнання правовідносин припиненими.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено - 04.12.2020 р.

Суддя Н.І. Зеленіна