Рішення від 25.11.2020 по справі 914/2657/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2020 справа № 914/2657/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом: Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» , м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертекслайн» , м.Кривий Ріг Дніпропетровська область

про: відшкодування збитків, що стались в результаті порушення зобов`язання в сфері суміжних прав.

Представники сторін:

від позивача: Молчанов П.В. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8042/10 від 18.07.2019 р.; довіреність від 14.01.2020 р.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

18.12.2019 р. Громадська спілка «Українська ліга авторських та суміжних прав» звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертекслайн» про відшкодування збитків, що стались в результаті порушення зобов`язання в сфері суміжних прав.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.12.2019 року відкрито провадження у справі №914/2657/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у справі призначено на 22.01.2020 року.

19.02.2020 року представником позивача за вх. № 450/20 подано на адресу суду клопотання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.01.2020 р. підготовче засідання у справі відкладено на 19.02.2020 р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 19.02.2020 р. задоволено клопотання представника позивача та продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/2657/19 на 30 днів. Підготовче засідання відкладено на 04.03.2020 р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.03.2020 р. підготовче засідання у справі відкладено на 23.03.2020 р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.03.2020 р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 29.04.2020 р.

30.03.2020 р. представником позивача подано на адресу суду заяву (з процесуальних питань) з додатками за вх. № 14190/20, відповідно до якої позивач просив суд вирішити питання про відшкодування витрат сторони позивача у зв`язку із професійною правничою допомогою та стягнути з відповідача на користь позивача 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою-викликом господарського суду Львівської області від 29.04.2020 р. судове засідання призначено на 10.06.2020 р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.06.2020 р. розгляд справи по суті відкладено на 01.07.2020 р.

Ухвалою викликом господарського суду Львівської області від 01.07.2020 р. розгляд справи по суті відкладено на 05.08.2020 р.

Ухвалою викликом господарського суду Львівської області від 05.08.2020 р. розгляд справи по суті відкладено на 16.09.2020 р.

Ухвалою викликом господарського суду Львівської області від 16.09.2020 р. розгляд справи по суті відкладено на 21.10.2020 р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.10.2020 р. розгляд справи по суті відкладено на 25.11.2020 р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.10.2020 р. судом постановлено клопотання представника позивача - Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» вх. № 3457/20 від 22.01.2020 року в частині про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 25.11.2020 року задовольнити. Судове засідання у справі № 914/2657/19, призначене на 25.11.2020 р. суд постановив провести в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Київському апеляційному суду (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2а).

Рух справи та причини відкладення її розгляду відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

25.11.2020 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, просив суд позовні вимоги задоволити повністю, з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих у судових засіданнях та судові витрати по справі, понесені позивачем, покласти на відповідача.

25.11.2020 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 23.12.2019 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, місце та дату судового засідання за адресою відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, буд. 21 (докази містяться в матеріалах справи). Відповідач також повідомлявся про час, місце та дату судового засідання за адресою публічного закладу, в якому використовувались об`єкти суміжних прав способом публічного виконання - 81130, Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Стрийська, 30. Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Відтак, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.

У ч. 3 ст.2 ГПК України визначені як основні засади (принципи) господарського судочинства, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та розумність строків розгляду справи судом (п.п.2 і 10 ч.3 зазначеної статті).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги та які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2657/19.

В судовому засіданні 25.11.2020 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що представником ГС УЛАСП в різний час був проведений збір доказів (фіксації) використання об`єктів суміжних прав в одному і тому самому публічному закладі, в якому здійснює господарську діяльність Відповідач. В результаті збору доказів як в перший, так і в другий раз були зафіксовані факти, що свідчать про використання Відповідачем в його приміщенні фонограм та зафіксованих у них виконань (це свідчить про те, що використання носить не випадковий - а постійних характер). Інформація із зібраних доказів (фіксацій) є наступною: ФІКСАЦІЯ 1: Прізвище представників, які здійснювали фіксацію:Печера В.В. Дата проведення фіксації:13.09.2019. Назва публічного закладу в якому була проведена фіксація:"FlyKids"/"Флай Парк". Адреса публічного закладу в якому була проведена фіксація:Львівcька обл., с. Сокільники, вул. Стрийська, б. 30.

Як зазначає позивач у позовній заяві, збір доказів (фіксація) був проведений, як шляхом безпосереднього сприйняття представником фактичних обставин щодо використання об`єктів правового захисту, а також записом цих обставин на папері - складання відповідного акту, так і за допомогою проведення відео-звукозапису використання Відповідачем фонограм та зафіксованих у них виконань, а також за допомогою збору додаткових доказів в місці використання об`єктів і із загальновідомих і відкритих джерел.

ФІКСАЦІЯ 2: Прізвище представників, які здійснювали фіксацію: Печера В.В. Дата проведення фіксації:17.11.2019. Назва публічного закладу в якому була проведена фіксація: "FlyKids"/"Флай Парк". Адреса публічного закладу в якому була проведена фіксація: Львівcька обл., с. Сокільники, вул. Стрийська, б. 30

У позовній заяві зазначається про те, що Позивач направляв Відповідачу лист, в якому проінформував Відповідача про дію ч. 3 Статті 20 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав та про те, що легалізацію використання способом публічного виконання фонограм та зафіксованих у них виконань можна здійснювати виключно через єдину в Україні акредитовану організацію колективного управління в зазначеній сфері, а саме через ГС УЛАСП. Окремо від загального правила (встановленого Конституцією Украни) про те, що незнання закону не звільняє від відповідальності - ГС УЛАСП, перед застосуванням судового способу захисту (і норми прямої дії) направлено повідомлення на адресу відповідача щодо поінформування про порядок правомірного використання суміжних права.

Як зазначає позивач, із наведеної вище інформації (докази, які її стосуються долучено позивачем до позовної заяви) видно, що з боку Відповідача мало місце регулярне (із значною тривалістю) порушення суміжних прав, яке полягає, в тому числі, у тому, що користувач (Відповідач) здійснював свою господарську діяльність без укладання договору про використання об`єктів суміжних прав (а отже без отримання належного дозволу на таке використання і без виплати роялті належному суб`єкту, тобто акредитованій організацій колективного управління).

При цьому позивач зауважує, що укладання договору із організацією колективного управління мало відбутись не залежно від того, з якою періодичністю Відповідач використовував об`єкти суміжних прав. Акредитована організація колективного управління не повинна щоденно відслідковувати діяльність користувача щодо використання ним музики.

Позивач вказує на те, що із викладеного вище, вбачається, що Позивач через ухилення Відповідача від свого обов`язку укласти з ним договору, недоотримав суму роялті, яка випливає із базового тарифу, передбаченого Тарифами ГС УЛАСП (див. - абзац четвертий сторінки другої Тарифів), що розміщені на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (копія додається). А саме недоотримав роялті на суму, що відповідає 50 мінімальним місячним заробітним платам.

У позовній заяві позивач зазначає про те, що незважаючи на те, що Позивач фактично недоотримав суму в розмірі еквівалентному 50 мінімальних місячних заробітних плат, але враховуючи те, що це перший подібний спір між Позивачем і Відповідачем, то Позивач звертається до суду із вимогою відшкодувати меншу суму, а саме суму, яка відповідає 45 мінімальним місячним заробітним платам. Вказує розрахунок суми відшкодування: 45 помножити на розмір мінімальної місячної заробітної плати на початок року 4 173,00 = 187 785,00 грн. Позивач просить суд судові витрати покласти на відповідача.

Позиція відповідача.

25.11.2020 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 23.12.2019 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, місце та дату судового засідання за адресою відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, буд. 21(докази містяться в матеріалах справи). Відповідач також повідомлявся про час, місце та дату судового засідання за адресою публічного закладу, в якому використовувались об`єкти суміжних прав способом публічного виконання - 81130, Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Стрийська, 30. Відповідач проти позову у визначеному Законом порядку не заперечив, не скористався своїми процесуальними правами як відповідач у даній справі.

Про те, що відповідачу було відомо, що дана справа № 914/2657/19 знаходиться на розгляді в Господарському суді Львівської області підтверджується також тим, що на електронну адресу суду від відповідача поступила заява за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертекслайн» від 23.03.2020 р. про відкладення розгляду даної справи, яка зареєстрована відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№ 13411/20.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів в т.ч. оригіналів, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" є акредитованою організацією колективного управління, у сфері розширеного колективного управління право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою (наказ Мінекономрозвитку від 29.05.2019 № 912), строк акредитації - 3 роки, з 29.05.2019, що підтверджується витягом з Реєстру організацій колективного управління від 31.05.2019 наданого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (яке перейменоване на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України).

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, представником Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» Печерою В.В. в різний час був проведений збір доказів (фіксації) використання об`єктів суміжних прав в одному і тому самому публічному закладі, в якому здійснює господарську діяльність Відповідач. В результаті збору доказів як в перший, так і в другий раз були зафіксовані факти, що свідчать про використання Відповідачем в його приміщенні фонограм та зафіксованих у них виконань. Інформація із зібраних доказів (фіксацій) є наступною: ФІКСАЦІЯ 1: Прізвище представників, які здійснювали фіксацію: Печера В.В. Дата проведення фіксації:13.09.2019. Назва публічного закладу, в якому була проведена фіксація:"FlyKids"/"Флай Парк". Адреса публічного закладу в якому була проведена фіксація: Львівcька обл., с. Сокільники, вул. Стрийська, буд. 30

Збір доказів (фіксація) був проведений, як шляхом безпосереднього сприйняття представником Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» фактичних обставин щодо використання об`єктів правового захисту, також записом цих обставин на папері - складання відповідного акту, так і за допомогою проведення відео-звукозапису використання Відповідачем фонограм та зафіксованих у них виконань, а також за допомогою збору додаткових доказів в місці використання об`єктів і із загальнвідомих і відкритих джерел. ФІКСАЦІЯ 2: Прізвище представників, які здійснювали фіксацію:Печера В.В. Дата проведення фіксації:17.11.2019. Назва публічного закладу в якому була проведена фіксація:"FlyKids"/"Флай Парк". Адреса публічного закладу в якому була проведена фіксація: Львівcька обл., с. Сокільники, вул. Стрийська, буд. 30.

06.06.2019 р. позивачем видано довіреність Печері В.В. з виконання представницьких функцій щодо виявлення користувачів об`єктами авторського права та суміжних прав.

Збір доказів (фіксація) був проведений, як шляхом безпосереднього сприйняття представником фактичних обставин щодо використання об`єктів правового захисту, так і шляхом запису цих обставин на папері - складання відповідних актів, а також за допомогою проведення відео-звукозапису використання Відповідачем фонограм та зафіксованих у них виконань, а також за допомогою збору додаткових доказів в місці використання об`єктів і із загальновідомих і відкритих джерел. Вказані акти фіксації комерційного використання об`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань музичних творів) способом публічного виконання долучено позивачем до матеріалів справи, а саме: акт фіксації № 0308/09/19 комерційного використання об`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань музичних творів) способом публічного виконання від 13.09.2019 р.; акт фіксації № 0302/11/19 комерційного використання об`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань музичних творів) способом публічного виконання від 17.11.2019 р.;

Позивач звертався до відповідача з листом № 27/08/19/1 від 27.08.2019, в якому пропонував відповідачу врегулювати питання використання фонограм та зафіксованих у них виконань у закладі відповідача шляхом отримання дозволу від Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав", який можна отримати підписавши з позивачем договір про використання фонограм та зафіксованих у них виконань. Направлення позивачем вказаного листа № 27/08/19/1 від 27.08.2019 на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 28.08.2019, які долучено позивачем до матеріалів справи.

Матеріали справи № 914/2657/19 не містять відповіді відповідача на вказаний лист та докази укладення сторонами відповідного договору.

При зверненні до суду позивач посилається на те, що відповідач використовує у своїй господарській діяльності об`єкти суміжних прав без укладення договору про їх використання, а отже без отримання належного дозволу на таке використання і без сплати роялті акредитованій організації колективного управління, в зв`язку з чим спілка (позивач) недоотримала суму роялті, яка випливає із базового тарифу, передбаченого тарифами громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав", що розміщені на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Позивач фактично недоотримав суму в розмірі, еквівалентному 50 мінімальних місячних заробітних плат, що послугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Проте, у позовній заяві позивач зазначає про те, що незважаючи на те, що Позивач фактично недоотримав суму в розмірі еквівалентному 50 мінімальних місячних заробітних плат, але враховуючи те, що це перший подібний спір між Позивачем і Відповідачем, то Позивач звертається до суду із вимогою відшкодувати меншу суму, а саме суму, яка відповідає 45 мінімальним місячним заробітним платам згідно поданого розрахунку суми відшкодування: 45 помножити на розмір мінімальної місячної заробітної плати на початок року 4 173,00 = 187 785,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Відповідно до статті 421 Цивільного кодексу України суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року № 5 Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав визначено, що відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Позивач - Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" є акредитованою організацією колективного управління, у сфері розширеного колективного управління, право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою , строк акредитації - 3 роки, з 29 травня 2019 року, що підтверджується витягом з Реєстру організацій колективного управління від 31 травня 2019 року наданого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (яке перейменоване на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України). Крім того, документом, що підтверджує право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є статут Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав", який міститься в загальному доступі на сайті спілки за посиланням - https://ulasp.com.ua/pro-nas/brochure-box.

Згідно з частини 1 статті 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

За приписами частини 1 статті 424 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Пункт 1 частини 1 статті 433 Цивільного кодексу України визначено, що об`єктами авторського права є музичні твори (з текстом або без тексту).

Відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України до майнових прав інтелектуальної власності на твір відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно із положенням статті 441 Цивільного кодексу України використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Відповідно до статті 431 Цивільного кодексу України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Статтею 50 Закону України Про авторське право і суміжні права встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 71 від 18 січня 2003 року "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань"суб`єкти комерційного використання повинні, зокрема, не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

У наявних в матеріалах справи акту фіксації № 0308/09/19 від 13 вересня 2019 року та акту фіксації № 0302/11/19 від 17 листопада 2019 року, які складені представником Громадської спілки Українська ліга авторських та суміжних прав зафіксовано факт публічного виконання музичних творів в публічному закладі:"FlyKids"/"Флай Парк", розташованому за адресою: Львівcька обл., с. Сокільники, вул. Стрийська, буд. 30. На підтвердження зазначених обставин суду надано копію фіскального чеку, відповідний диск із відеофіксацією факту виконання музичних творів.

Згідно зі змістом абзацу 1 пункту 6 Постанови КМ України "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" від 18 січня 2003 року № 71 представники уповноважених організацій колективного управління можуть фіксувати факти комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Отже, комерційне використання музичного твору може бути зафіксоване за допомогою відеозйомки. Такий доказ самостійно або разом з іншими наявними у справі доказами, наприклад, фіскальним чеком, має свідчити про виконання у комерційному закладі відповідача відповідного об`єкта авторського права.

Судом досліджено наявний в матеріалах справи копія відеозапису від 13 вересня 2019 року та від 17 листопада 2019 року, з якого вбачається, що в публічному закладі "FlyKids"/"Флай Парк", розташованому за адресою: Львівcька обл., с. Сокільники, вул. Стрийська, б. 30 звучать відображені у актах фіксації музичні твори.

Відповідачем не представлені докази укладення договору про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав з позивачем, як і не надано іншого дозволу правовласників на здійснення використання (публічного виконання) спірних музичних творів. Таким чином, судом за наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності встановлено факт неправомірного (без договірного) використання відповідачем у власній господарській діяльності музичних творів (об`єктів суміжних прав).

Відповідно до пунктів 51.2, 52.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб`єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розмір заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожен факт протиправного використання об`єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності.

Частиною 2 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", зі змінами відповідно до частини 6 Прикінцевих положень Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", відповідно до яких суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право на виплату компенсації, що визначається судом як комісійна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Таким чином, винагорода за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань в інтересах їх виконавців та виробників, збирання якої забезпечує організація колективного управління в межах відповідної акредитації є за своєю правовою природою комісійними платежами (роялті), які на користь виконавців та виробників фонограм і зафіксованих у них виконань музичних творів зобов`язані сплатити особи, що здійснюють їх використання без наявності на те достатніх правових підстав та при цьому збирання такої комісійної суми у вигляді винагороди є одним із різновидів розширеного колективного управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав.

Громадською спілкою "Українська ліга авторських та суміжних прав" затверджені Тарифи щодо сфери "право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою", які також розміщені на офіційному сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України http://me.gov.ua/.

Відповідно до цих Тарифів в разі, якщо користувач вже розпочав використовувати фонограму (фонограми) та/або виконання (певну кількість виконань), то неподання користувачем акредитованій організації колективного управління показників розрахунку, понижуючих коефіцієнтів і системи знижок свідчитиме про те, що договір мав би бути укладеним за базовим тарифом, який дорівнює 50 мінімальним місячним заробітним платам в розмірі, передбаченому законодавством на початок календарного року, в якому користувач розпочав зазначене використання.

Проте позивач у позовній заяві зазначає, що незважаючи на те, що Позивач фактично недоотримав суму в розмірі еквівалентному 50 мінімальних місячних заробітних плат, але враховуючи те, що це перший подібний спір між Позивачем і Відповідачем, то Позивач звертається до суду із вимогою відшкодувати меншу суму, а саме суму, яка відповідає 45 мінімальним місячним заробітним платам. На підставі наведеного, Позивач просить стягнути з відповідача збитки із розрахунку 45 мінімальних місячних заробітних плат в розмірі передбаченому законом на початок календарного року, в якому сталось бездозвільне (бездоговірне) використання (4 173,00 грн.) в загальній сумі 187 785,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи статті 22 Цивільного кодексу України, відповідно до пункту 2 частини 2 якої збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України. Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Разом з тим, відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відтак, аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55 та 124 Конституції України, а також статті 13 Конвенції, які закріплюють, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

При цьому вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Доводи позивача підтверджуються наступними фактичними обставинами.

Щодо правовідносин, які встановлюють правову охорону об`єкта слід зазначити таке.

Суміжні права - як окремий об`єкт інтелектуальної власності захищений на рівні ст. 54 Конституції України, відповідно до якої гарантується захист інтелектуальної власності і матеріальних інтересів, що виникають у зв`язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Про це свідчить і висновок ВС в Постанові від 30.04.2020 р. у справі № 921/441/18.

Про наявний обов`язок дотримуватись порядку використання музичного оформлення всіма суб`єктами господарювання, які здійснюють господарську діяльність у певному місці свідчать також висновки ВС, зокрема, у постанові ВС від 19.02.2019 р. у справі № 910/23566/17, у постанові ВС від 14.11.2017 р. у справі № 916/4242/15.

Правила поведінки суб`єкта господарювання щодо використання об`єктів суміжних прав викладена у ч. 3 ст. 20 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав , відповідно до якої, користувачі зобов`язані до початку використання у своїй діяльності об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про авторське право і суміжні права", укласти з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами у відповідній сфері, договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Законом визначено як обов`язок користувача укласти договір із акредитованою ОКУ, так і повноваження такої ОКУ щодо затвердження проектів тарифів для укладення договорів із користувачами (п. 3 ч. 4 ст. 7 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав ); оприлюднювати на своїх веб-сайтах попередніх тарифів, затверджені організацією колективного управління (п. 4 ч.1 ст. 10 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав ).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав ГС УЛАСП надіслано установі проект попередніх тарифів, які, відповідно до загальновідомої інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті уповноваженого органу (установи) - За результатами проведення переговорів за участю зареєстрованих Мінекономрозвитку, з урахуванням вимог ст. 20 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав учасників переговорів щодо встановлення остаточних тарифів винагороди для застосування Громадською спілкою «Українська ліга авторських та суміжних прав» , Мінекономрозвитку оприлюднює узгоджені учасниками переговорів та затверджені ними остаточні тарифи щодо сфери розширеного колективного управління право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою .

Частиною 2 ст. 20 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав встановлено 3 способи погодження остаточних тарифів для використання ОКУ: 1) погодження розміру цих тарифів на переговорах представників профільних асоціацій і об`єднань користувачів за відповідною категорією, а також користувачів, які виявили бажання взяти участь у переговорах; 2) в разі недосягнення згоди на переговорах щодо розміру тарифу - використовуються (до шести місяців) тимчасові тарифи, затверджені КМУ, при цьому переговори продовжуються; 3) а вразі, коли вичерпаний і шестимісячний строк - тарифи встановлюються судом.

На підставі наведеної вище загальновідомої інформації на сайті установи (МЕРТ і сільського господарства України) - зацікавлені учасники ринку та інші представники відповідно до встановленого ч 2 ст. 20 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав порядку провели переговори і дійшли згоди щодо остаточного тарифу для використання у відповідній сфері. Відтак, сторони правовідносин щодо обов`язку укладення договору зобов`язані дотримуватись у правовідносинах саме цього документу - погодженого і опублікованого установою відповідно до Закону.

Що стосується наслідків невиконання встановленого законом обов`язку, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи і наявних в ній доказів відбулись фактичні обставини, пов`язані із використанням стороною відповідача у власній господарській діяльності для фонового озвучення розважального центру об`єктів суміжних прав. Це підтверджується наявними у справі доказами зібраними 13.09.2019 р. і 17.11.2019 р. Відомостями на паперовому носії, а також додатками до акту - відео-звукозаписами і розрахунковими документами.

Також із матеріалів справи вбачається, що відповідач не має договору із акредитованою у відповідній сфері ОКУ (і так само не підтвердив наявність правовідносин із підтвердженим суб`єктом суміжних прав чи його повіреним щодо конкретних об`єктів суміжних прав і використання саме цих конкретно визначених об`єктів). З огляду на це в матеріалах справи підтверджені фактичні обставини, пов`язані із порушенням/невиконанням відповідачем встановленого Законом обов`язку щодо укладення договору із уповноваженою особою відповідно до Закону.

Підставою для подання вказаного позову є ухилення відповідача від укладання обов`язкового договору з акредитованою організацією колективного управління, що передбачено ч. 3 ст. 20 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав .

Таким чином, виходячи із системного аналізу наведених вище приписів законодавства, слід дійти висновку, що винагорода за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань в інтересах їх виконавців та виробників, збирання якої забезпечує організація колективного управління в межах відповідної акредитації та шляхом укладання відповідних договорів згідно вимог частини 3 статті 20 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав , що є належним засобом захисту прав, зокрема, авторів та виконавців фонограм і зафіксованих у них виконань.

Тож, враховуючи викладене вище, суд вважає безпідставним посилання позивача на приписи статті 22 Цивільного кодексу України, що визначають поняття збитків, оскільки в даному випадку позивач, як організація колективного управління не є суб`єктом, який поніс збитки, а є особою, яка виступає на захист прав правовласників - виробників фонограм і зафіксованих у них виконань.

Як зазначено судом вище, позивач просить суд стягнути з відповідача недоотриману суму в розмірі еквівалентному 45 мінімальних місячних заробітних плат, що становить 187 785,00 грн. (4 173, 00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2019) х 45 = 187 785,00 грн.).

Водночас, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Так, виплата згаданої винагороди підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначені винагороди, пов`язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік", у 2019 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2019 року складає 1 921,00 грн.

Враховуючи вказані вище положення чинного законодавства, позивачем під час визначення суми винагороди застосовано невірну розрахункову величину, а саме мінімальну заробітну плату замість прожиткового мінімуму працездатних осіб. За розрахунком суду, згідно тарифів позивача в розмірі передбаченому законом на початок календарного року в якому сталось бездозвільне (бездоговірне) використання (2019 рік), розмір винагороди буде складати 1921,00 грн. х 45 = 86 445,00 неотриманої винагороди (роялті) за використання суміжних прав (музичних творів).

Відтак, враховуючи факт неправомірного (бездоговірного) використання музичних творів відповідачем, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в сумі 86 445,00 грн. В решті позову слід відмовити, оскільки позивачем під час визначення суми винагороди застосовано невірну розрахункову величину, а саме: мінімальну заробітну плату замість прожиткового мінімуму працездатних осіб станом на 01.01.2019 р.

Щодо судових витрат .

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

30.03.2020 р. представником позивача подано на адресу суду заяву (з процесуальних питань) з додатками за вх. № 14190/20, відповідно до якої позивач просить суд вирішити питання про відшкодування витрат сторони позивача у зв`язку із професійною правничою допомогою та стягнути з відповідача на користь позивача 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. До вказаної заяви позивачем, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, долучено до матеріалів справи наступні документи, а саме: акт приймання-передачі наданих послуг від 23.03.2020 р. з професійної правничої допомоги, яка підлягає сплаті клієнтом на суму 30 000,00 грн., договір № 01/2020 про надання професійної правничої допомоги від 14.01.2020 р., який укладений між Адвокатським об`єднанням Інтелкрафтс та Громадською спілкою «Українська ліга авторських та суміжних прав» , наказ Адвокатського об`єднання Інтелкрафтс № 01/2020 від 14.01.2020 р., в якому зазначено, що Адвокатське об`єднання Інтелкрафтс доручає здійснення судового представництва та іншого юридичного супроводження за договором № 01/2020 про надання професійної правничої допомоги від 14.01.2020 р. таким адвокатам: Хлєбнікову Сергію Георгійовичу, Сербуль Ользі Юріївні, Молчанову Павлу Валерійовичу.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Повноваження Молчанова Павла Валерійовича, як адвоката, підтверджені копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8042/10 від 18.07.2019 р., яке долучено до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» підписана представником Хлєбніковим С.Г., клопотання, заяви з процесуальних питань у даній справі готувалися адвокатом Молчановим П.В., інтереси позивача в судових засіданнях у справі № 914/2657/19 представляв адвокат Молчанов П. В.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Враховуючи статтю 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2020 р. між Адвокатським об`єднанням Інтелкрафтс та Громадською спілкою «Українська ліга авторських та суміжних прав» укладено договір № 01/2020 про надання професійної правничої допомоги від 14.01.2020 р. Відповідно до п. 1.1 договору № 01/2020 від 14.01.2020 р. адвокатське об`єднання зобов`язується надавати клієнту професійну правничу допомогу в обсязі і на умовах, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується прийняти і оплатити надану йому правову допомогу. Згідно з п. 1.2 договору № 01/2020 від 14.01.2020 р. професійна правнича допомога, що надається за цим договором: надання усних та письмових консультацій з юридичних питань, представництво інтересів клієнта перед всіма фізичними та юридичними особами, в органах державної влади та місцевого самоврядування, в судових органах будь-якої юрисдикції та/або інстанції, участь при розгляді цивільних, господарських, адміністративних справ у місцевих, апеляційних судах, у Верховному суді, надання іншої правничої допомоги.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу долучено до матеріалів справи акт приймання-передачі наданих послуг від 23.03.2020 р. з професійної правничої допомоги, яка підлягає сплаті клієнтом на суму 30 000,00 грн., який підписаний уповноваженими представниками сторін договору № 01/2020 про надання професійної правничої допомоги від 14.01.2020 р. та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

На час ухвалення рішення у даній справі від відповідача на адресу суду не поступало клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Подання такої заяви зобов`язує суд на підставі пункту 5 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України в рішенні призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати. Позивач подав відповідну заяву та необхідні докази у строк, визначений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Положення частин 2 та 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з положеннями частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлена представником позивача сума на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. є співмірною із складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, розмір витрат підтверджено поданими у справі доказами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, які понесені позивачем для збору доказів в розмірі 664,00 грн., а також витрати на поштові відправлення в розмірі 38,00 грн. Вказані витрати позивача підтверджені матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

Станом на день прийняття рішення, доказів оплати зі сторони відповідача проведених позивачем нарахувань паушальної суми та доказів в спростування наведених обставин суду не надано.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача щодо стягнення паушальної суми в розмірі 86 445,00 грн. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами і підлягають задоволенню. В решті позовних вимог необхідно відмовити.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 1 296,68 грн. необхідно віднести на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог. Решта суму судового збору в розмірі 1 520,10 грн. суд залишає за позивачем.

Керуючись ст. ст. 2 , 13, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 236-241, 327 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертекслайн» (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, 21; код ЄДРПОУ № 41759802) на користь позивача: Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, буд. 5, Група ПРМ. 57, офіс 7; код ЄДРПОУ № 42502769) паушальну суму в розмірі 86 445,00 грн., 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 1 998,68 грн. судових витрат, з них: 664,00 грн. - витрати на збір доказів, 38,00 грн. - витрати на поштові відправлення, 1 296,68 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складений 04.12.2020 р.

Суддя О.З. Долінська