Рішення

від 04.12.2020 по справі 925/1163/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2020 року Черкаси справа № 925/1163/20

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О. І.,

без виклику учасників справи, розглянув справу за позовом

Акціонерного товариства Комерційний Банк ПРИВАТБАНК

до Товариства з обмеженою відповідальністю РОСЬ-СВІТАНОК-АГРО

про стягнення 13098,04 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний Банк ПРИВАТБАНК звернулось у Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю РОСЬ-СВІТАНОК-АГРО про стягнення заборгованості з лізингових платежів згідно з договором фінансового лізингу №CSRKA-105564378 від 16.01.2014 у розмірі 13098,04 грн, у тому числі 3596,94 грн заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу, 1337,07 грн заборгованість за винагородою за проведення моніторингу предмету лізингу, 8174,03 грн пені, та відшкодування судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.09.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху надати суду докази надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

05.10.2020 від позивача надійшла заява про виконання вимоги ухвали суду від 14.09.2020 з доказами направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.10.2020 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, (висновки експертів і заяви свідків), що підтверджують заперечення проти позову та заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження (у разі їх наявності) протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, строк для подання заперечень на відповідь на відзив (у разі їх наявності) не пізніше 12.10.2020. А також встановлено строк для позивача на подачу відповіді на відзив відповідача на позов, а також доказів її направлення відповідачу не пізніше 01.10.2020.

Відповідач, у встановлений судом строк, відзив на позов суду не надав. Ухвала Господарського суду Черкаської області від 06.10.2020, направлена судом на адресу відповідача, яка вказана позивачем у позовній заяві та повернулась до суду з відміткою УДППЗ Укрпошта адресат відмовився .

Судом повторно направлено ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06.10.2020 на адресу відповідача, яка є адресою держаної реєстрації його місцезнаходження (судом був замовлений Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), повернулась до суду з відміткою УДППЗ Укрпошта неправильно зазначена (відсутня) адреса .

Відповідно до статті 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Згідно з частиною 1 статті 10 цього Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до пункту 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Отже, з огляду на те, що судом використано усі можливі способи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та неподання ним відзиву, суд розглядає справу за наданими позивачем доказами.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16.01.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю РОСЬ-СВІТАНОК-АГРО (лізингоодержувач - відповідач у справі) було підписано заяву про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу №CSRKA-105564378 (далі - заява, а.с. 10), на підставі якої відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), тарифів банку, що розміщені у мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір фінансового лізингу від 16.01.2014 (далі - договір).

Згідно з договором відповідач отримав від Акціонерного товариства Комерційний Банк ПРИВАТБАНК (лізингодавця - позивач у справі) у платне користування автомобіль марки ВАЗ, модель: 211340, рік випуску: 2013, тип ТЗ: Хетчбек, № кузова/шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , вартістю 70370,00 грн, та зобов`язався сплачувати щомісячні платежі, пов`язані з виконанням договору лізингу, у строк та у розмірі, які встановлені у Додатку 2 Графік лізингових платежів, з переходом права власності на предмет лізингу по закінченню строку виконання договору.

Вказаний вище автомобіль відповідно до свідоцтва про реєстрацію належить на праві власності Акціонерному товариству Комерційний Банк ПРИВАТБАНК .

Строк лізингу: 60 місяців з моменту підписання додатку 2 (графік лізингових платежів) (пункт 1.1.2 договору).

Пунктом 1.1.4 договору встановлений порядок сплати: з 21 по 25 число кожного місяця.

Щомісяця у період сплати лізингоодержувач сплачує щомісячний платіж у розмірі 1493,21 грн та відшкодовує лізингодацю всі витрати лізингодавця, що пов`язані з виконанням договору та які виникли у лізингодавця протягом місяця, який передує поточному місяцю (пункт 1.3 договору).

До договору фінансового лізингу між позивачем та відповідачем також було підписано Додаток №2, у якому сторони визначили строки, розмір відшкодування частини вартості предмета лізингу та винагороди позивача.

Згідно з Додатком №1 до договору сторонами підписана Специфікація та Акт приймання-передачі предмета лізингу. Вказаний додаток містить інформацію щодо марки автомобіля, номера кузову, реєстраційного номеру, вартості, переліку документів, що передаються з транспортним засобом а також щодо комплектації транспортного засобу. Вказаний додаток підписаний представниками банку та лізингоодержувачем та скріплений їх печатками.

У вказаному додатку відповідач погодився з тим, що автомобіль передається у справному стані, без ушкоджень, комплектність автомобіля перевірена та відповідає заводській. Лізингоодержувач претензій до лізингодавця і технічного стану автомобіля немає. Отже, наведене свідчить, що позивач виконав договірні зобов`язання у повному обсязі.

Листом від 04.06.2019 за №40207CSRKS19L позивач попередив відповідача щодо наявності заборгованості за договором фінансового лізингу №CSRKA-105564378 від 16.01.2014 та вимагав її сплати в десятиденний строк з дня отримання цієї вимоги (а.с. 9). Вимога залишилась без відповіді та задоволення.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором фінансового лізингу №CSRKA-105564378 від 16.01.2014, станом на 15.05.2020, за відповідачем рахується заборгованість у загальній сумі 13098,04 грн, яка складається з таких платежів: 3596,94 грн заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу, 1337,07 грн заборгованість за винагородою за проведення моніторингу предмету лізингу, 8174,03 грн пені. Наявність заборгованості відповідача стала підставою для звернення позивача до суду для захисту свого порушеного права та примусового стягнення боргу з відповідача.

В силу положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Судом під час вирішення даного спору було встановлено, що між Акціонерним товариством Комерційний Банк ПРИВАТБАНК та Товариством з обмеженою відповідальністю РОСЬ-СВІТАНОК-АГРО було укладено договір фінансового лізингу, за умовами якого банк передав у платне користування автомобіль, а відповідач зобов`язався сплачувати щомісячні платежі у строк та у розмірі, які встановлені у Додатку 2 Графік лізингових платежів.

Згідно з частиною 1 статті 806, частиною 1 статті 807 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України Про фінансовий лізинг фінансовий лізинг це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Суб`єктами лізингу можуть бути зокрема: лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу; лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.

Положеннями статті 2 Закону України Про фінансовий лізинг передбачено, що відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Положеннями частини 3 статті 292 Господарського кодексу передбачено, що об`єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Відповідно до вимог передбачених статтею 6 Закону України Про фінансовий лізинг істотними умовами договору є: предмет лізингу; строк, на який лізинг лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 10 Закону України Про фінансовий лізинг лізингодавець зобов`язаний, зокрема, у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору.

Приписами статті 16 Закону України Про фінансовий лізинг передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Умовами договору на лізингоодержувача покладено обов`язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснював сплату лізингових платежів з порушенням умов договору лізингу та графіку сплати лізингових платежів (Додаток №2 до договору).

З матеріалів справи вбачається, що листом позивач попередив відповідача щодо наявності заборгованості за договором фінансового лізингу та вимагав її сплати. Умовами договору визначено, що лізингоодержувач зобов`язаний сплачувати банку щомісячний платіж у розмірі 1493,21 грн, а також винагороди позивача, строки, розмір та сплата яких визначені у Додатку №2 до договору

Відповідач, порушуючи графік сплати цих платежів заборгував позивачу 3596,94 грн винагороди за користування предметом лізингу та 1337,07 грн винагороди за проведення моніторингу предмету лізингу, сплата яких передбачена у Додатку №2 до договору.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначеним змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, з огляду на встановлені судом обставини справи наведені вимоги закону та умови договору позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення цих сум з відповідача у примусовому порядку.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 частина 1 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Судом встановлено, що відповідачем порушено зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати усіх платежів за укладеним між ним та позивачем договором. Як вбачається зі змісту позовної заяви та розрахунку заборгованості банком нараховано відповідачу 8174,03 грн пені за порушення строків розрахунків.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

За положеннями Господарського кодексу України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір. Отже, тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Зокрема, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України Про державний матеріальний резерв , статтею 36 Закону України Про телекомунікації , статтею 1 Закону України Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій .

Досліджений в судовому засіданні договір умов про стягнення пені не містить. Відтак, вимога позивача про стягнення пені безпідставна і задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, з огляду на вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення у частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, яка виникла станом на 15.05.2020 у сумі 4924,01 грн, в іншій частині позовних вимог суд відмовляє за безпідставністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково до відшкодування йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 790,22 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РОСЬ-СВІТАНОК-АГРО (вул. Леніна, 5 кв.6, смт. Ірдинь, Черкаський район, Черкаська область, 19630, ідентифікаційний код 38339312) на користь Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК (вул.Грушевського, 1Д, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) 3596,94 грн заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу, 1337,07 грн заборгованість за винагородою за проведення моніторингу предмету лізингу та 790,22 грн судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя О.І.Кучеренко