Рішення

від 04.12.2020 по справі 927/872/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

04 грудня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/872/20 Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Ноувен М.П.,

розглянувши справу № 927/872/20, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику представників сторін)

за позовом: Публічного акціонерного товариства Укртелеком ,

бульв. Т.Шевченка, 18, м. Київ, 01601,

в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком ,

пр-т Перемоги, 76, м. Чернігів, 14000

до відповідача: Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації,

вул. Соборності, 27, смт Козелець, Чернігівська обл., 17000

про стягнення 155 900,86 грн;

без виклику представників сторін;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Укртелеком в особі Чернігівської філії ПАТ Укртелеком звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по компенсації пільг на телекомунікаційні послуги в сумі 159 977,95 грн.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для надання відзиву на позов, відповіді на відзив.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи у суді, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції №1400049534940 (позивач), № 1400049099780 (відповідач).

Позиції учасників справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, зокрема, на те, що за період з 01.11.2019 по 31.07.2020 (включно) Чернігівською філією ПАТ "Укртелеком" надавались телекомунікаційні послуги на пільговій основі пільговим категоріям населення, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист , Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Закону України "Про основні засадисоціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" та Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні ".

У позові зазначено також про те, що в перелічених законах закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодовувати такі пільги.

21.10.2020 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов № 05-166 від 19.10.2020, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечує.

Так, відповідач посилається на те, що законами України про державний бюджет на 2019-2020 роки не передбачена субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв`язку, інших передбачених законодавством пільг і на компенсацію за пільги окремих категорій громадян. Крім того, відповідно до положень Бюджетного кодексу України та Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2020р. № 256, фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення проводяться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджетах міст та районних бюджетах.

Відповідач неодноразово інформував позивача про відсутність у 2019-2020 роках субвенцій з державного бюджету на надання пільг.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач здійснює нарахування суми пільг споживачам, які не визначені Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , Про жертви нацистських переслідувань , Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , Про охорону дитинства , Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист , а саме: громадяни, які померли в 2019-2020 роках, втратили статус та особам, які вибули в інший район, тому сума боргу 159977,95 не відповідає дійсності.

ПАТ Укртелеком надавав пільги на телекомунікаційні послуги без підтверджуючих документів, що дають право на пільги для осіб, які визначені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Таким чином, нарахування пільг ПАТ Укртелеком на послуги зв`язку в сумі 72 200,83 є неправомірними та такими, що не відповідають дійсності.

Відповідач також посилається на те, що з моменту виникнення спірних правовідносин, обов`язок та механізм щодо здійснення компенсації пільг з послуг зв`язку відсутній та Договір про відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільгових послуг зв`язку у 2019-2020 роках між сторонами не укладався, не підписано актів виконаних робіт за надані послуги і відповідно не могло виникнути будь-якої заборгованості.

Відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

29.10.2020 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи уточненого переліку осіб, які померли, стратили статус та особи, які вибули в інший район у 2019-2020 роках.

Суд клопотання відповідача задовольнив та долучив документ до матеріалів справи.

28.10.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив № 315 від 28.10.2020.

У відповіді на відзив позивачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку для подання відповіді на відзив.

Своє клопотання позивач обґрунтовує тим що відповідачем відзив на позов було направлено на адресу ПАТ Укртелеком : м. Київ, бульв. Т.Шевченка, 18, Чернігівська філія ПАТ Укртелеком отримала зазначений відзив тільки 27.10.2020.

Суд з урахуванням положень ст. 119 ГПК України задовольняє клопотання позивача про поновлення пропущеного строку для подання відповіді на відзив.

Пропущений строк підлягає поновленню, відповідь на відзив прийнята судом до розгляду.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що посилання відповідача щодо відсутності обов`язку компенсувати пільги за телекомунікаційні послуги, внаслідок відсутності бюджетних призначень є такими, що не відповідають законам України та Конституції України.

З приводу неврахування померлих та вибувших споживачів (пільговиків), позивач звертає увагу на те, що відповідач веде ЄДАРП і володіє даною інформацією, на відміну від позивача.

На підставі інформації від відповідача (лист № 05-167 від 19.10.2020) ПАТ Укртелеком було здійснено перерахунок, відповідно до якого розмір позовних вимог зменшується на 655,76 грн.

Крім того, позивач зазначає, що стосовно категорій пільговиків, пільги якими встановлені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи то відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для зняття пільг за послуги зв`язку даним категоріям споживачів. Крім того, доказів виключення вказаних осіб з ЄДАРП відповідачем не надано, а зміна посвідчень не є підставою для втрати особою соціального статусу, наявність якого дає право на пільги, тому доводи відповідача не відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо заяв позивача про зменшення розміру позовних вимог.

У відповіді на відзив позивачем заявлено клопотання поро зменшення розміру позовних вимог на 655,76 грн та про повернення надмірно сплаченого судового збору в сумі 9,84 грн.

05.11.2020 до Господарського суду Чернігівської області від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог на суму 3 421,33 грн та повернення судового збору в сумі 51,32 грн.

Позивач вказує, що розрахунок суми зменшення позовних вимог проведено ним з урахуванням уточненого переліку відповідача від 28.10.2020 та зазначає, що зняття пільг відбулося з дня наступного за настанням події, що призвела до припинення отримання послуг.

Позивачем 26.11.2020 подані до суду додаткові пояснення, відповідно до яких останній зазначає, що у заяві про зменшення позовних вимог від 05.11.2020 ним помилково зазначено розмір позовних вимог - 156 556,62 грн, тоді як з урахуванням перерахунку розмір позовних вимог за період з 01.11.2019 по 31.07.2020 становить 155 900,86 грн.

За таких обставин, з урахуванням ст. 46 ГПК України, заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог підлягають задоволенню.

Отже, предметом позову у справі № 927/872/20 є стягнення 155 900,86 грн заборгованості по компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян за період з 01.11.2019 по 31.07.2020.

Клопотання позивача про повернення 61,16 грн надлишково сплаченого судового збору прийнято судом до розгляду.

Будь яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Обставини справи встановлені судом. Оцінка аргументів та нормативно -правове обґрунтування.

Відповідно до п. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист , Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Закону України "Про основні засадисоціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" та Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні " передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв`язку (телекомунікаційні послуги).

Відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. № 295 (далі - Правила), споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Закон України "Про телекомунікації" та Правила не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Вказані положення законодавства закріплюють реалізацію державних соціальних гарантій певним категоріям громадян; визначеному законодавчо обов`язку оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв`язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, відповідає обов`язок держави в особі її органів відшкодувати вартість наданих послуг суб`єкту господарювання, який їх надає.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного Кодексу України бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

За змістом підпункту "б" пункту 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного Кодексу України до видатків місцевих бюджетів належать видатки на відшкодування вартості послуг зв`язку, які надані тим категоріям громадян, яким державою надані пільги з їх оплати, що здійснюється за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог ст. 102 Бюджетного Кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги (пункт 2 Порядку).

Згідно з п. 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. № 117, підприємства та організації, які надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга". Дане правило позивач виконав, що підтверджується доказами направлення розрахунків.

Уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не проводить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації (п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги).

Як вбачається з матеріалів справи (з урахуванням перерахунку позивача та зменшення розміру позовних вимог), за період з листопада 2019 року по липень 2020 року включно позивачем надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах населенню Козелецького району на суму 155 900,86 грн, а саме: в листопаді 2019 року на суму 19624,18 грн, в грудні 2019 року - 16363,42 грн, в січні 2020 року - 18062,25 грн, в лютому 2020 року - 17380,78 грн, в березні 2020 року - в сумі 18148,04 грн, в квітні 2020 року - в сумі 17485,99 грн, в травні 2020 року - 16950,78 грн, в червні 2020 року - 16304,69 грн, в липні 2020 року - 15580,73 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком" щомісячно направлялися управлінню соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області для здійснення розрахунків за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, відповідні розрахунки видатків на відшкодування витрат за відповідні місяці, що підтверджується описами вкладення в цінний лист.

За вказаних обставин, між сторонами виникли правовідносини з надання послуг зв`язку окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач, як розпорядник відповідних коштів, зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

При цьому, чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.

Отже, Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області є розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, а тому на підставі вищезазначених норм законодавства відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, має здійснюватись відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509, ч.ч. 3 та 4 ст. 11 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Позивач є суб`єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності якого як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Таким чином, у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв`язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов`язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша ст. 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 ЦК України).

Також, слід зазначити, що п. 14 Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" від 20.12.2016р. № 1789-VIII, ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України було доповнено пунктом 20 4 , зокрема:

До видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби; інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сімом, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

Таким чином, враховуючи п. 20 4 ст. 91 Бюджетного кодексу України, п. 3 Порядку № 256, судом не беруться до уваги доводи відповідача про те, що відповідач не має законодавчо встановленого обов`язку по відшкодуванню або фінансуванню пільг з послуг зв`язку.

Частиною 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

При цьому, ні Законом України "Про телекомунікації", ні Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року по справі № 924/781/17).

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002р. №5-рп/2002, від 17.03.2004р. №7-рп/2004, від 01.12.2004р. №20-рп/2004, від 09.07.2007р. №6-рп/2007).

Зокрема, у Рішенні від 09.07.2007р. № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р. №3477-1V суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а саме, у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00), ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

В рішеннях ЄСПЛ від 18.10.2005р. у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004р. у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Слід зазначити, що чинним законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов`язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.

Не визначення порядку відшкодування різниці вартості послуг зв`язку на пільгових умовах проти повної вартості є непропорційним втручанням держави у право власності позивача, непорушність якого гарантується Конституцією України та Конвенцією "Про захист прав людини і основоположних свобод".

В свою чергу, держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Аналогічні правові позиції наведені у постановах Верховного Суду від 06.06.2018р. у справі № 911/1541/17, від 17.04.2018р. у справі № 906/621/17, від 05.07.2018р. у справі № 904/7478/17.

Суд враховує, що телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, про що зазначалось вище. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону зобов`язаний відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів ці витрати.

Таким чином, відповідач відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону, і така відповідальність не може ставитися в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких осіб.

За вказаних обставин та встановлений судом факт наявності обов`язку відповідача відносно відшкодування наданих позивачем послуг пільговим категоріям осіб (за законом) та підтверджений розмір вказаних відшкодувань свідчать про відсутність підстав до невиконання відповідачем відповідного обов`язку.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно вимог статей 73, 76, 77 та 79 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартості витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян за період з 01 листопада 2019 року по 31 липня 2020 року в розмірі 155 900,86 грн є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, тому підлягають задоволенню.

Щодо інших доводів та заперечень суд зазначає наступне.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2 338,51 грн.

Позивачем заявлено клопотання про повернення надлишково сплаченого судового збору в сумі 61,16 грн.

Своє клопотання позивач обґрунтовує тим, що у зв`язку зі здійсненням перерахунку суми заборгованості, ціна позову складає 155 900,86 грн, і відповідно судовий збір становить 2 338,51 грн.

Платіжним дорученням №5442 від 25.09.2020 сплачено судовий збір в сумі 2 399,67 грн.

Приписами п.1,5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» обумовлено, що зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) є підставою для повернення суми сплаченого судового збору за клопотанням сторони, яка його сплатила, за ухвалою суду.

Відповідно до п. 4 ч.6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується, зокрема, про повернення судового збору.

За таких обставин, клопотання позивача про повернення судового збору підлягає задоволенню, судовий збір у сумі 61,16 грн, сплачений платіжним дорученням № 5442 від 25.09.2020 підлягає поверненню з Державного бюджету України позивачу у зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

Керуючись ст. 7 Закону України Про судовий збір , ст.129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Укртелеком , в особі Чернігівської філії ПАТ Укртелеком , код 01189425 до Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації, код 03196021 про стягнення 155 900,86 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації, вул. Соборності, 27, смт Козелець, Чернігівська область, 17000, код 03196021 на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком , в особі Чернігівської філії ПАТ Укртелеком , пр-т Перемоги, 76, м. Чернігів, 14000, код 01189425, 155 900,86 грн заборгованості, 2 338,51 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству Укртелеком , в особі Чернігівської філії ПАТ Укртелеком , код 01189425 з Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22030101) 61,16 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням № 5442 від 25.09.2020, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи № 927/872/20 Господарського суду Чернігівської області.

5. Дане рішення є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя М.П. Ноувен