Ухвала

від 02.12.2020 по справі 904/6064/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/6064/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Пількова К.М., Краснова Є.В.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2020

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Конкорд"

про стягнення пені та штрафу

за участю: позивача: Бєлєвцова О.С. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору

1.1. Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - позивач) просило стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Конкорд" (далі - відповідач) пеню у розмірі 1 649 962,22 грн та штраф у розмірі 3 609 290,16 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач частину товару за договором поставки, укладеним між позивачем та відповідачем, поставив з прострочкою за що умовами договору передбачена відповідальність.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2020, позов задоволено частково, зменшено розмір нарахованої пені та штрафу, стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 160 000,00 грн та штраф у розмірі 370 000 грн, в частині вимог про стягнення пені в розмірі 51 561,29 грн відмовлено.

2.2. Рішення судів мотивовані тим, що розрахунок суми пені, наданий позивачем, не відповідає чинному законодавству у зв`язку з неправильним визначенням дати початку періоду прострочення, а розмір штрафних санкцій з урахуванням обставин справи, підлягає зменшенню.

3. Суть касаційної скарги

3.1. В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду і рішення суду першої інстанції в частині зменшення штрафних санкцій на 4 677 690,09 грн і відмови у задоволенні позову в розмірі 51 561,29 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким ці вимоги позивача задовольнити, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі №910/15637/19, від 27.02.2019 у справі №910/9765/18, від 12.09.2019 у справі №910/10427/18, від 09.09.2019 у справі №910/14170/18, від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 02.05.2018 №917/906/16, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.06.2019 у справі №917/562/18, від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, від 02.07.2019 у справі №910/15484/17, від 13.11.2018 у справі №910/2376/18, від 06.06.2018 у справі №902/306/16.

3.2. В скарзі позивач посилається на те, що договір, в якому сторони передбачили штрафні санкції за порушення зобов`язань, є обов`язковим до виконання, сторона повинна довести належними та допустимими доказами підстави для зменшення штрафних санкцій, заявлена до стягнення сума не є надмірно велика з огляду на загальну вартість укладеного договору, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін.

4. Мотивувальна частина

4.1. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.2. Позов у даній справі поданий про стягнення пені і штрафу за прострочку поставки товару з посиланням на умови договору, згідно яких у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 процента від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 процентів від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Як встановлено судами, частина товару у кількості 12 одиниць (загальна кількість 31 одиниця) на суму 51 561 288,00 грн (загальна сума договору 133 199 994,00 грн) була постановлена з прострочкою в 31 день (загальний строк поставки - 170 календарні дні).

При цьому колегія суддів Верховного Суду зауважує, що відповідно до приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції при оцінці правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права виходить з встановлених судами обставин справи.

4.3. Суди при зменшенні пені та штрафу в даній справі виходили з того, що розмір заявлених до стягнення пені та штрафу підлягає зменшенню, оскільки збитки позивачем не були понесені, період прострочення незначний, відповідач намагався діяти добросовісно, зобов`язання за договором були виконані у повному обсязі, заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій не відповідає наслідкам порушення постачальником своїх зобов`язань.

4.4. Скаржник в касаційній скарзі посилається на те, що судами невірно було застосовано статтю 551 Цивільного кодексу України та статтю 233 Господарського кодексу України щодо зменшення за рішенням суду штрафних санкцій, та статтю 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору.

4.5. Разом з тим, із обставин справи, що переглядається у касаційному порядку, та із висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зазначених скаржником у касаційній скарзі як виключну підставу для касаційного перегляду, вбачається, що вирішуючи питання стягнення фінансових санкцій суди у кожному випадку в залежності від конкретних обставин кожної справи доходили своїх висновків щодо розміру стягуваних фінансових санкцій чи їх зменшення.

4.6. Відмовляючи в позові в частині вимог про стягнення пені в розмірі 51 561,29 грн суди обох інстанцій виходили із тих фактичних обставин справи, які склалися між сторонами, які, як і умови укладених договорів, не є подібними обставинам справ, із яких суд касаційної інстанції виходив приймаючи судові рішення у справах, на які скаржник посилається як на виключну підставу для касаційного перегляду.

У справі, що переглядається, суди виходили у цій частині із умов укладеного між сторонами договору та дійшли висновку, що виходячи із таких умов договору позивач неправильно визначив період обрахування санкцій.

4.7. Так, у постанові Верховного Суду від 03.09.2020 у справі №910/15637/19 викладено висновок, що за загальним правилом, передбаченим статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання його сторонами, а цивільні права, які випливають із договору, захищаються у тій самій мірі та у той самий спосіб, що і права, які прямо чи опосередковано передбачені актами цивільного законодавства.

Колегія суддів не вважає, обставини правовідносин вищевказаної справи за позовом про внесення змін до договору такими, що є подібними до тієї, що розглядається. При цьому вищевикладений висновок судами попередніх інстанцій не заперечувався.

4.8. У зазначених скаржником постановах (постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №910/9765/18, постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №910/10427/18, постанові Верховного Суду від 09.09.2019 у справі №910/14170/18, постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, постанові Верховного Суду від 27.01.2020 у справі №916/469/19) зазначено, що оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, суд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Крім того, доводи, викладені у касаційній скарзі, не свідчать, що вищенаведений правовий висновок суди попередніх інстанцій не врахували і невірно застосували названі вище норми цивільного та господарського права.

4.9. Посилання в касаційній скарзі на те, що в даній справі відповідачем належними доказами не було підтверджено підстави для зменшення штрафних санкцій, виходять за межі визначених законодавством підстав для касаційного оскарження, оскільки стосуються оцінки доказів у справі, що відбувається в судах попередніх інстанцій. А критерії, передбачені законодавством для зменшення штрафних санкцій, судами попередніх інстанцій було застосовано.

4.10. Отже, відсутні правові підстави вважати, що правовідносини у справі, що переглядається, та у справах, наведених скаржником як виключну підставу для касаційного перегляду, є подібними.

4.11. Згідно пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України можливість касаційного оскарження судових рішень пов`язано виключно із неврахуванням судом, що прийняв оскаржене рішення, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Проаналізувавши підстави прийняття рішення у справі, що розглядається, мотиви касаційної скарги, мотиви прийняття рішення в постановах, на неврахування правових висновків в яких скаржник посилається як на підставу для касаційного перегляду, колегія суддів Верховного Суду вважає, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.

4.12. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційне провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.5 ч.1 статті 296 ГПК України, оскільки після відкриття касаційного провадження на підставі п.1 ч.2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.13. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У рішенні у справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 ЄСПЛ зазначив, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

4.14. За вказаних обставин, оскільки законодавцем обмежено доступ до касаційного суду щодо касаційного оскарження, а відповідно і на касаційний перегляд судових рішень, що є передбачуваними для учасників судового процесу виходячи із наведених вище конкретних норм ГПК України, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав, враховуючи доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, для перегляду у касаційному порядку судового рішення, тому касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" підлягає закриттю.

4.15. Сплачена скаржником сума судового збору за подання касаційної скарги з урахуванням положень пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" поверненню не підлягає, оскільки Верховним Судом закривається касаційне провадження, а не провадження у справі.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2020 у справі № 904/6064/19, закрити.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді К.М. Пільков

Є.В. Краснов