Ухвала

від 04.12.2020 по справі 420/8780/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/8780/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2020 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65009, м.Одеса, вул. Черняховського, 6; код ЄДРПОУ 26302537), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору товариство з обмеженою відповідальністю «Посттранс» (65014, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, провулок Нахімова, 3; код ЄДРПОУ 31997832) про визнання протиправними дій, зобов`язання внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору товариство з обмеженою відповідальністю Посттранс , в якій позивач, зурахуванням заяви від 05.10.2020р. (вх. №40870/20), просить:

визнати дії Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради протиправними щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців шляхом включення даних про органи управління юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю Посттранс (код ЄДРПОУ 31997832) стосовно ОСОБА_1 як керівника та підписанта;

зобов`язати Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців шляхом виключення даних про органи управління юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю «Посттранс» (код ЄДРПОУ 31997832) стосовно ОСОБА_1 , як керівника та підписанта.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у 2005р. позивач зі своєю дружиною створили ТОВ Посттранс та призначили директором ОСОБА_2 , а в 2011 р. передали свої частки у статутному капіталі товариства іншим особам, в зв`язку з чим були внесені зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Одночасно зі зміною складу учасників товариства ОСОБА_2 був звільнений із заяманої посади директора і на цю посаду новими вланиками було призначено іншу особу. У 2018р. позивач випадково дізнався, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців він значиться директором ТОВ Посттранс . Позивач акцентує увагу на тому, що з 2011 р. не має жодного відношення до ТОВ Посттранс та не є його учасником, згоди на призначення директором не надавав.

На думку позивача, рішення про призначення позивача директором ТОВ Посттранс згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ Посттранс №05.05.15 від 05.05.2015р. було завідомо незаконним, в зв`язку з чим позивач звернувся із заявою про кримінальне правопорушення до органів поліції та прокуратури, проте належних заходів щодо розслідування вказаного правопорушення не було вжито. Позивач позбавлений можливості виконати вимоги передбачені Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців для подання державному реєстратору документів для вчинення реєстраційної дії щодо виключення даних про органи управління юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю «Посттранс» (код ЄДРПОУ 31997832) стосовно ОСОБА_1 , як керівника та підписанта, тому вимушений звернутись до суду з цим позовом.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 4670/20 від 05.11.2020р., вх. №47833/20 від 11.11.2020р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено про безпідставність позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення, оскільки Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради як новий орган, на який покладено діяльність з реєстрації та структурний підрозділ юридичного департаменту Одеської міської ради було створено рішенням Одеської міської ради № 248-VII від 03.02.2016р., а з 25.04.2016р. розпочато державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, тобто спірна реєстрація проведена до моменту створення Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради.

При цьому зазначено, що оскаржувана реєстрація проведена на підставі документів, передбачених ст. 29 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у редакції станом на 01.05.2015р. та, враховуючи отримання державним реєстратором всіх необхідних документів для внесення змін до відомостей про юридичну особу та з огляду на приписи ст. 27 вказаного Закону були відсутні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації. Виконання функцій державної реєстрації юридичної особи не передбачає перевірки чи містять установчі документи відомості, передбачені законом, а відповідальність за їх законність покладається на засновників юридичної особи. При цьому акцентовано увагу на тому, що державний реєстратор не може вважатися таким, що порушує права третіх осіб, якщо правомірно приймає рішення про державну реєстрацію на підставі чинного та не оскарженого рішення загальних зборів. Скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу є наслідком визнання недійсним рішення загальних зборів, на підставі якого була здійснена така реєстрація, що узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 02.05.2018р. у справі №910/807/17.

Вимога про визнання неправомірними дій державного реєстратора з внесення до ЄДР відомостей щодо достовірності яких виник спір має похідний характер від корпоративного спору і залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту шляхом скасування запису в ЄДР за правилами господарського судочинства незалежно від обмеження позовних вимог лише оскарженням реєстрації.

Ухвалою від 06.10.2020 р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи.

27.09.2020р. (вх. № 39358/20) від представника відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 28.10.2020р. визначено, що розгляд справи буде проводитися в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) учасників справи; призначено судове засідання по справі на 05.11.2020 р., яке було відкладено на 01.12.2020р. 09 год. 30 хв.

До судового засідання 01.12.2020р. усі учасники справи не з`явивись, явку представників не забезпечили, про дату, час та місце проведення останнього повідомлені належним чином та завчасно.

01.12.2020р. (вх. № ЕП/22885/20) від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.

Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За приписами ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про нявність підстав для закриття провадження у справі з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ст.3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За приписами ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п. 7 ч.1 ст.4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Об`єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим засадам.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб`єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Однак, оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірного майна має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції.

У цій справі правовідносини стосуються правомірності дії державного реєстратора, пов`язані із внесенням змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо включення даних про органи управління юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю «Посттранс» (код ЄДРПОУ 31997832) стосовно ОСОБА_1 , як керівника та підписанта.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, оскаржувана реєстраційна дія була здійснена на підставі таких документів: реєстраційна картка, протокол загальних зборів учасників ТОВ Посттранс № 05.05.15 від 05.05.2015 р. та довіреність від 06.05.2015 р., якою ТОВ Посттранс в особі директора ОСОБА_1 уповноважено Руденко Юлію Миколаївну представляти права та інтереси товариства.

Матеріали справи не містять доказів оскарження протоколу загальних зборів учасників ТОВ Посттранс № 05.05.15 від 05.05.2015 р.

У справі, що розглядається, оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує невирішений корпоративний спір, зокрема щодо чинності рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Посттранс , що було прийняте 05.05.2015р., у межах якого можуть бути розв`язані й питання, пов`язані з реєстрацією зміни складу або інформації про засновників, а тому цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція щодо визначення судової юрисдикції у справах з аналогічним предметом позову міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.02.2020 р. у справі №826/930/18, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 22 серпня 2018 року у справі № 805/4505/16-а, від 28 листопада 2018 року у справі № 815/3490/16 та суд не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції.

Таким чином, характер спірних правовідносин у даній справі свідчить про те, що необхідність звернення позивача до суду з цим позовом обумовлена необхідністю захисту його корпоративних та майнових прав, як колишнього члена (засновника) ТОВ Посттранс , тому цей спір не має ознак публічно-правового спору та не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає можливість його розгляду у порядку адміністративного судочинства. Участь державного реєстратора в якості відповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені своїх прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Скасування ж спірних реєстраційних дій та записів не призводить до вирішення цього спору і не сприяє виконанню завдання адміністративного судочинства.

Враховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, суд вважає, що цей спір має вирішуватись в порядку господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2020 року у справі № 807/1945/14.

За приписами ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Законом України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Закріплене у вказаній нормі право на суд разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Ґолдер проти Сполученого Королівства ( Golder v. United Kingdom ) від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36).

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Крім того, Європейський суд з прав людини у п. 44 Рішення від 25 лютого 1993 року у справі Доббертен проти Франції зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France, заява № 88/1991/340/413).

У п. 24 рішення в справі Сокуренко і Стригун проти України від 20.07.2006 р. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі Занд проти Австрії від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…) 2. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Беручи до уваги наведене, враховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, суд дійшов висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю, оскільки спір у цій справі має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Згідно ст.239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п.1 ч.1 ст.238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 238, ст.ст. 243, 248, 295, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі № 420/8780/20 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65009, м.Одеса, вул. Черняховського, 6; код ЄДРПОУ 26302537), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору товариство з обмеженою відповідальністю «Посттранс» (65014, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, провулок Нахімова, 3; код ЄДРПОУ 31997832) про визнання протиправними дій, зобов`язання внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч.2 ст. 239 КАС України).

Роз`яснити позивачу, що даний спір належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України, та може бути оскаржена у відповідності до ст.ст. 295, 297 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Суддя Г.П.Самойлюк

.