Рішення

від 02.12.2020 по справі 620/3138/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2020 року Чернігів Справа № 620/3138/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Скиді В.А.,

за участю представників позивача Литвина А.М., Кожинова В.О., представників відповідача Церковного А.В., Харчишина О.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агропартнер до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агропартнер звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС України від 05.08.2019 № 0002595006 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) з податку на додану вартість в розмірі 4769139,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС України від 05.08.2019 № 0002585006 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 28838520,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7209630,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС України від 05.08.2019 № 0002575006 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 30246893,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7561723,25 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки позивача від 10.07.2019 № 53/28-10-50-06-09/31818929, яким встановленні порушення вимог статей 22, 23, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 30246894,00 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 28838520,00 грн., оскільки висновки, викладені в акті перевірки є хибними та спростовуються первинною документацією з ведення господарської діяльності.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки встановлено нереальність господарських операцій позивача з придбання сільськогосподарської продукції у підприємств ТОВ Сакура-Лот , ТОВ ЕПОН , ТОВ МРІЯ-К , ТОВ Леон-Корпорейт . Вказує, що контрагенти-постачальники є учасниками кримінальних проваджень та є підприємствами з ознаками ризиковості, а в ході виїзду за податковими адресами контрагентів-постачальників сільгосппродукції з`ясовано факт, що за вказаними адресами підприємства не знаходяться, у своїй діяльності використовували для реєстрації накладних та податкових декларацій IP-адресу, з якої крім них реєструє податкові накладні декілька підприємств з явними ознаками фіктивності, в ланках постачання відсутні виробники або імпортери сільгосппродукції, по всіх постачальниках спостерігається обрив ланки постачання сільгосппродукції. Вказує, що засновника ТОВ МРІЯ-К було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України. Крім того, зазначає, що первинні документи ТОВ Агропартнер , які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентами, які не мали можливості фактичного здійснення господарські операції, у зв`язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу сільгосппродукції (насіння соняшника, кукурудзи, пшениці, ріпаку, ячменю), не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та витрат є безпідставними.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій вказав, що господарські операції з придбання зернових та олійних культур були проведені згідно вимог чинного законодавства, а перевіряючими під час здійснення перевірки були надані усі необхідні підтверджуючі документи про придбання товару, в тому числі, й про рух та зберігання товару, що підтверджує реальність здійсненої господарської операції та дає можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту, а у товариства були всі підстави на відображення даних операцій в бухгалтерському обліку.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в яких вказав, що позивач не підкріплює документально свої пояснення про відсутність у нього встановлених порушень, а підстави нереальності господарських операцій з придбання сільгосппродукції зазначені у відзиві.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 10.12.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, було замінено відповідача Офіс великих платників податків ДФС на належного відповідача Офіс великих платників податків ДПС; ухвалою суду від 10.12.2019 було продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів.

Вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Агропартнер з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з постачальниками ТОВ Сакура-Лот код ЄДРПОУ 39928145, ТОВ ЕПОН код ЄДРПОУ 39928103, ТОВ МРІЯ-К код ЄДРПОУ 19491182, ТОВ Леон-Корпорейт код ЄДРПОУ 40819967 за період з травня 2017 року по квітень 2019 років з податку на додану вартість та з податку на прибуток за 2017-2018 роки, за результатами якої складений акт № 53/28-10-50-06-09/31818929 від 10.07.2019 (т. 1 а.с. 12-91).

Згідно висновків, викладених в акті, під час перевірки було встановлено порушення позивачем статті 22, статті 23, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, П(С)БО № 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 30246894 грн., у тому числі по періодам: за 2 квартал 2017 року на суму 1315415 грн.; за 3 квартал 2017 року на суму 7141689 грн; за 4 квартал 2017 року на суму 12343287 грн; за 1 квартал 2018 року на суму 9326067 грн; за 2 квартал 2018 року на суму 120436 грн.; пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 28838520 грн., в тому числі за серпень 2017 року у сумі 849516 грн., за листопад 2017 року у сумі 1634741 грн., за грудень 2017 року у сумі 5438636 грн., за січень 2018 року у сумі 5141083 грн., за березень 2018 року у сумі 15683819 грн.; за квітень 2019 року у сумі 90725 грн.

Такі висновки відповідача ґрунтуються на встановленні відсутності у контрагентів позивача, ТОВ Сакура-Лот , ТОВ ЕПОН , ТОВ МРІЯ-К , ТОВ Леон-Корпорейт можливості фактичного здійснення господарських операцій, у зв`язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу сільгосппродукції. Крім того, за ланками постачання сільгосппродукції встановлено, що контрагенти не є сільгоспвиробниками та не мали поставок сільськогосподарських товарів і не співпрацювали з іншими суб`єктами господарської діяльності, по яким є земельні ділянки, придатні до вирощування культур, відсутні наймані працівники, техніка, транспортні засоби (орендовані та власні), складські приміщення, витрати на транспортні перевезення, що є необхідним для здійснення поставки ТОВ Агропартнер , що унеможливлює виконання господарських операцій контрагентами і відповідно відсутність у ТОВ Агропартнер підстав для формування податкового кредиту та витрат. Також досліджено, що первинні документи які стали підставою для формування податкового кредиту (витрат) ТОВ Агропартнер , виписані контрагентами від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності підприємств-постачальників, зокрема, і у підписанні будь-яких первинних документів, а самі контрагенти-постачальники є учасниками кримінальних проваджень та підприємствами з ознаками ризиковості, а в ході виїзду за податковими адресами контрагентів-постачальників сільгосппродукції з`ясовано факт, що за вказаними адресами підприємства не знаходяться, у своїй діяльності використовували для реєстрації накладних та податкових декларацій IP-адресу, з якої крім них реєструє податкові накладні декілька підприємств з явними ознаками фіктивності. Крім того, висновки перевірки ґрунтуються на факті того, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05.03.2018 у справі 757/5236/18-к встановлено факт, що засновник ТОВ МРІЯ-К вчинила злочин, передбачений частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

За результатами розгляду заперечень позивача вих. № 1014 від 19.07.2019, відповідачем листом № 37733/10/28-10-50-06 від 31.07.2019 вирішено доповнити висновок вищевказаного акту допущеним позивачем порушенням пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 98, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2019 року на суму 4769139 грн. (т. 1 а.с. 92-97).

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 05.08.2019 № 0002575006, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 37808616,25 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в розмірі 30246893,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 7561723,25 грн. (т.1 а.с. 98,99);

- податкове повідомлення-рішення від 05.08.2019 № 0002585006, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 36048150,0 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в розмірі 28838520,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 7209630,00 грн. (т.1 а.с. 100, 101);

- податкове повідомлення-рішення від 05.08.2019 № 0002595006 на завищення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 4769139 грн. (т. 1 а.с. 102, 103).

На вказані податкові повідомлення-рішення позивачем було подано скаргу до Державної податкової служби України, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 21.10.2019 № 6235/6/99-00-08-05-05-02, яким податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення (т. 1 а.с. 104-111).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з абзацом одинадцятим статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. (частина друга статті 9 вказаного Закону).

Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

В силу підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1. статті 44 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Наведеними нормами визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість.

Таким чином, при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції.

Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Агропартнер (покупець) та ТОВ ЕПОН (продавець) укладено договір № 339/10 від 05.10.2017, у відповідності до умов якого продавець зобов`язується поставити покупцю зернові культури у терміни, визначені цим договором, покупець зобов`язується прийняти зернові культури і сплатити їхню вартість в розмірі, порядку та термін, що визначені цим договором. Поставка товару здійснюється партіями. Асортимент, кількість, номенклатура, ціна, терміни та умови поставки кожної партії товару, який постачається згідно договору визначаються у додаткових угодах, специфікаціях та інших додатках, які є невід`ємною частиною договору (т.1 а.с. 138-168).

Аналогічні угоди також було укладено між позивачем та ТОВ МРІЯ-К за № 251/07 від 21.07.2017, ТОВ Леон-Корпорейт за № 74/02 від 22.02.2018 та ТОВ Сакура-Лот за № 253/07 від 19.07.2017 (т. 1 а.с. 121-129, 169-178, 179-204).

Позивачем на підтвердження виконання умов вказаних договорів були надані суду копії: видаткових накладних, актів перерахунку ціни по якості, актів приймання-передачі, книги руху зерна та зернопродуктів, реєстру надходження сировини, складських квитанцій на зерно, картки аналізу зерна (т. 1 а.с. 205-250, т. 2 а.с. 1-250, т. 3 а.с. 1-250, т. 4 а.с. 1-33, 148- 250, т. 5 а.с. 1-119, 125).

Також позивачем на підтвердження придбання сільськогосподарської продукції надано суду копії договорів складського зберігання № 068 від 18.07.2017, № 41 від 21.07.2017, № 49 від 26.01.2018, № 25 від 06.11.2017, № 41РДс від 12.10.2017, № 10 п СЧ від 20.09.2017, № 36 від 17.11.2017, № 39 від 28.08.2017, № 193-ЗБ/2017 від 10.11.2017. № 16 від 14.02.2018, № 14 від 13.12.2017, № 1810/2 від 18.10.2017 (т. 4 а.с. 34 -147), договору давальницької переробки № 03/2016-2017 від 07.09.2016, додаткової угоди до вказаного договору, актів здачі-приймання робіт (т. 5 а.с. 120-124, 126-135).

Однак, суд дійшов висновку, що наведені первинні документи не можуть свідчити про безумовне підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами з огляду на наступне.

В матеріалах справи міститься судове рішення, а саме копія ухвали Печерського районного суду міста Києва від 05.03.2018 у справі 757/5236/18-к, якою встановлено факт, що засновник ТОВ МРІЯ-К ОСОБА_1 вчинила пособництво фіктивному підприємництву, тобто придбала суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) з метою прикриття незаконної діяльності, отже вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України. Вказаною ухвалою ОСОБА_1 була звільнена від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, кримінальне провадження закрито (т. 7 а.с. 1-5).

Також в матеріалах справи наявна копія вирку відносно засновника ТОВ Престиж Консалтинг ЛТД ОСОБА_2 , з яким мав господарські відносини контрагент позивача ТОВ Сакура-Лот . Так, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 02.06.2017 у справі № 761/15487/17 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (т. 7 а.с. 15-16).

Суд зазначає, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту сум витрачених на придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг), що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Таким чином, статус контрагента позивача ТОВ МРІЯ-К як фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, тому господарські операції цього підприємства з позивачем не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Документальне оформлення господарських операцій, які фактично не відбулись, за наслідками яких товариством і було сформовано податковий кредит, не дає позивачу права на отримання такої податкової вигоди у вигляді податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 816/2034/15.

Також, не викликають у суду сумніву при оцінці наданих позивачем первинних облікових документів, як достовірних, доводи відповідача про те, що у ланцюгу постачання відсутні товари, у зв`язку з придбанням яких позивач задекларував податковий кредит.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Сакура-Лот , ТОВ ЕПОН , ТОВ МРІЯ-К , ТОВ Леон-Корпорейт не є сільгоспвиробниками, не співпрацювали з іншими суб`єктами господарської діяльності, по яким є земельні ділянки, придатні до вирощування культур, відсутні наймані працівники, техніка, транспортні засоби (орендовані та власні), складські приміщення, витрати на транспортні перевезення, що є необхідним для здійснення поставки ТОВ Агропартнер .

Також судом встановлено, що свідоцтва платника ПДВ контрагентів позивача анульовані через відсутність поставок та ненадання декларацій, відсутні основні фонди згідно даних фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва, відсутні об`єкти оподаткування.

Суд звертає увагу про наявність в матеріалах справи протоколів допиту свідків, а саме: керівника, засновника ТОВ ЕВІАЛ ГРУП ОСОБА_3 (постачальника ТОВ Сакура-Лот ), який надав покази про непричетність до відкриття та діяльності підприємства (т. 7 а.с. 55-58); керівника, засновника ТОВ АЙПИ ПРО ОСОБА_4 (постачальника ТОВ Сакура-Лот ), яка повідомила, що фірма була відкрита за гроші, фінансово-господарську діяльність ТОВ АЙПИ ПРО не очолювала (т. 7 а.с. 61-64); керівника, засновника ТОВ САМТЕКС ГРУП ОСОБА_5 (постачальника ТОВ Сакура-Лот ), яка повідомила, що фірма була відкрита за гроші, фінансово-господарську діяльність ТОВ САМТЕКС ГРУП не очолювала (т. 7 а.с. 65-67); керівника, засновника ТОВ САНТЕН ГРУП ОСОБА_6 (постачальника ТОВ Сакура-Лот ), яка повідомила, що фірма була відкрита за гроші, фінансово-господарську діяльність ТОВ САНТЕН ГРУП не очолювала (т. 7 а.с. 68-70); керівника, засновника ТОВ ЕМПІР ПЛЮС Титаренка Ю.М. (постачальника ТОВ ЕПОН , ТОВ Сакура-Лот ), який вказав на не причетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ ЕМПІР ПЛЮС (т. 7 а.с. 71-75); керівника, засновника ТОВ ІТЕРА ПРОМ ОСОБА_7 (постачальника ТОВ Сакура-Лот ), який повідомив, що фірма була відкрита за гроші, фінансово-господарську діяльність ТОВ ІТЕРА ПРОМ не очолював (т. 7 а.с. 76-79). Крім того, ТОВ МРІЯ-К також було постачальником ТОВ Сакура-Лот .

Суд не приймає до уваги надані позивачем статистичні звіти ТОВ Сакура-Лот , ТОВ ЕПОН , ТОВ МРІЯ-К , ТОВ Леон-Корпорейт , довідки Відділу Держземагенства у Волочинському районі Хмельницької області від 12.05.2017 № 28-2208-0.4-149/2-17, від 13.02.2017 № 28-2208-0.4-1159/17, від 12.02.2017 № 28-2208-0.4-105/2-17, лист ТОВ ЕПОН від 25.01.2018 № 01, довідку Токарівської сільської ради Білозерського району Херсонської області від 10.08.2017 № 316/03-35 (т. 7 а.с. 168-225) щодо наявності у товариств посівних площ, з огляду на таке.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа Відділ Держземагенства у Волочинському районі Хмельницької області припинена 02.02.2016 (т. 8 а.с. 9-12).

Згідно копії листа Відділу у Волочинському районі Головного управління Держгеокадастру Хмельницької області від 17.02.2020 № 8-22-0.21-73/105-20 ТОВ Леон-Корпорейт у 2017 році до відділу не зверталось, довідки від 12.05.2017 № 28-2208-0.4-149/2-17, від 13.02.2017 № 28-2208-0.4-1159/17, від 12.02.2017 № 28-2208-0.4-105/2-17 про використання на території Соломнянської, Полянської та Клининської сільських рад Волочинського району Хмельницької області сільськогосподарських угідь не видавались та не реєструвались (т. 8 а.с.18).

Відповідно до копії листа Токарівської сільської ради Білозерського району Херсонської області від 18.02.2020 № 02-23/159 на підпорядкованій території ТОВ ЕПОН свою підприємницьку діяльність не проводило і не проводить, обробітком земель сільськогосподарського призначення не займалось і не займається. Токарівська сільська рада до видачі довідки від 10.08.2017 № 316/03-35 ніякого відношення не має, інформація, яка міститься в ній, не відповідає дійсності, підпис сільського голови підроблений (т. 8 а.с. 16).

Згідно копії листа Головного управління статистики у Херсонській області від 10.03.2020 № 07.1-31/661-20 звіти ТОВ ЕПОН не надходили (т.8 а.с. 71).

Також відповідно до листа Головного управління статистики у Київській області від 11.03.2020 № 21-05/600-20 ТОВ Сакура-Лот , ТОВ МРІЯ-К , ТОВ Леон-Корпорейт фінансову та статистичну звітність не подавали (т.8 а.с. 73).

Вище перелічені докази з урахуванням викладеної позиції щодо фактичної неможливості проведення описаних господарських операцій, а також обставин щодо діяльності ТОВ Сакура-Лот , ТОВ ЕПОН , ТОВ МРІЯ-К , ТОВ Леон-Корпорейт , встановлених заходами податкового контролю, у своїй сукупності підтверджують позицію контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача з цими контрагентами.

Суд звертає увагу, що платнику необхідно застосовувати розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Таким чином, ТОВ Агропартнер взяло на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірних контрагентів, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема, у вигляді не підтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.05.2019 у справі № 816/2557/14.

У пункті 65 рішення Європейського суду з прав людини Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009, заява № 3991/03, зазначено, що загальні інтереси спільноти полягають у підтриманні фінансової стабільності системи оподаткування ПДВ разом із її сукупністю нормам щодо нарахування ПДВ до сплати, податкових пільг, податкового кредиту та відшкодування ПДВ. Основними елементами підтримання такої стабільності слід визнати повне і своєчасне виконання усіма платниками ПДВ своїх зобов`язань щодо декларування та сплати ПДВ та, в кінцевому результаті, запобігання будь-яких видів шахрайських зловживань у вказаній системі. Щодо цього Суд визнає, що необхідно покладати край спробам зловживання у сфері оподаткування і що з метою попередження таких зловживань може бути розумним передбачати у національному законодавстві вимоги особливої обачливості для платників ПДВ.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.05.2019 у справі № 813/451/14, постанові від 08.10.2019 у справі № 826/6836/18.

Стосовно інших посилань учасників справи, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 05.08.2019 № 0002595006, від 05.08.2019 № 0002585006, від 05.08.2019 № 0002575006 прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв`язку з чим визнанню протиправними та скасуванню не підлягають.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агропартнер необхідно відмовити повністю.

У зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову, понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агропартнер (просп. Перемоги, буд. 93, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 31818929) до Офісу великих платників податків ДПС (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 43141471) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04.12.2020.

Суддя В.О. Непочатих