Постанова

від 24.11.2020 по справі 520/5825/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 р.Справа № 520/5825/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,

за участю: секретаря судового засідання - Губарєвої В. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 року (суддя Шевченко О.В.; м. Харків; повний текст рішення складено 17.07.2020) по справі № 520/5825/2020

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (надалі також - відповідач, ГУДПС у Харківській області), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 30.06.2017 року № 17186-1309, від 27.06.2018 року № 150647-1309-2038, від 18.03.2019 року № 549854-5806-2038.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 30.06.2017 року № 17186-1309, від 27.06.2018 року №150647-1309-2038, від 18.03.2019 року №549854-5806-2038.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 3995 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 у частині задоволення позову та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач послався на п. 286.5 ст. 286 ПКУ та зазначив, що станом на 24.04.2020 за ОСОБА_1 зареєстровано договір оренди від 10.10.2005 № 69163/05 строком дії до 31.08.2029 на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:02:005:0038, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , - площею 0, 2843 гектарів. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу оренди земельної ділянки переглядається внаслідок інфляції щорічно. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Згідно наявної податкової інформації бази даних інформаційного ресурсу ДПС України ІС "Податковий блок" ОСОБА_1 нараховано орендної плати фізичних осіб: у 2017 році в розмірі 133 173,92 гривні податкове повідомлення-рішення 30.06.2017 № 17186-1309); у 2018 році в розмірі 133 173,92 гривні (податкове повідомлення-рішення 27.06.2018 року № 150647-1309-2038); у 2019 році в розмірі 133 173,92 гривні (податкове повідомлення-рішення від 18.03.2019 року № 549854-5806-2038). Станом на 31.12.2019 до Головного управління ДПС у Харківській області даних про розірвання даного договору оренди не надходило. Станом на 26.05.2020 в ІС "Податковий блок" в інтегрованій картці 18010900 (орендна з фізичних осіб) ОСОБА_1 рахується недоїмка в розмірі 399 521,76 гривень.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області у відношенні ОСОБА_1 прийнято податкові повідомлення - рішення:

- податкове повідомлення - рішення від 30.06.2017 року № 17186-1309 на суму грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік 133 173,92 грн.;

- податкове повідомлення - рішення від 27.06.2018 року №150647-1309-2038 на суму грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік 133 173,92 грн.;

- податкове повідомлення - рішення від 18.03.2019 року №549854-5806-2038 на суму грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік 133 173,92 грн. (а.с. 10 - 12).

17.04.2020 року представником позивача направлено до податкового органу адвокатський запит, в якому просив надати відомості стосовно підстав нарахування позивачу орендної плати з фізичних осіб в сумі 399 521,76 грн. станом на 31.12.2109 року (а.с. 7).

Листом ГУ ДПС в Харківській області № 7351/ФО-П/20-40-58-06-20 від 24.04.2020 року повідомлено позивача, що відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. За даними Департаменту земельних відносин ХМР станом на 24.04.2020 року за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зареєстрований договір оренди від 10.10.2005 року № 69163/05 строком дії до 31.08.2029 року за земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:02:005:0038, площею 0,2843 га., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , даних щодо розірвання такого договору до податкового органу не надходило, що слугувало підставою для нарахування ОСОБА_1 орендної плати за землю з фізичних осіб за період 2017 - 2019 роки (а.с. 8 - 9).

Позивач, не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду з цим позовом задля захисту своїх порушених прав.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право оренди земельної ділянки з грудня 2014 року перейшло до іншої особи, у зв`язку з чим дійшов висновку, що у позивача не виникло обов`язку щодо сплати орендної плати з фізичних осіб за земельну ділянку за період з 2017 по 2019 рік відповідно до п. 286.5 ст. 286 розділу XII Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з таких підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (ПК України).

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно зі статтею 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Положеннями пункт 286.5 статті 286 Податкового кодексуУкраїни встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Як свідчать матеріали справи, Харківською міською радою Харківської області (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди землі №79163/05 від 10.10.2005 року, за умовами якого Орендодавець на підставі рішення ХХV сесії Харківської міської ради ІV скликання від 06.10.2004 року № 153/04 "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам" надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно акту приймання - передачі земельної ділянки від 10.10.2005 року, управлінням земельних відносин передано гр. ОСОБА_1 земельну ділянку в оренду строком до 01.09.2029 року згідно договору оренди землі №79163/05 від 10.10.2005 року (а.с. 13 - 20).

Водночас, позивач був власником нежитлової будівлі літ. 0-1 загальною площею 451,6 кв.м., а також нежитлової будівлі літ. Ф-1 загальною площею 197,0 кв.м., що знаходяться на орендованій земельній ділянці на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 12.03.2003 року, реєстр № 940.

26.12.2014 року вказане нерухоме майно було відчужене з відкритих торгів у формі аукціону товарної біржі "Ресурс - Інформ" та його власником став ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

На підставі акту про передання права власності на нерухоме майно від 26.12.2014 року і протоколу № 1 проведення відкритих торгів у формі аукціону товарної біржі "Ресурс - Інформ" від 26.12.2014 року, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області посвідчено, що ОСОБА_2 належить на праві власності майно, що складається з: нежитлової будівлі літ. 0-1 загальною площею 451,6 кв.м., а також нежитлової будівлі літ. Ф-1 загальною площею 197,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що приватним нотаріусом видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 26.12.2019 року, зареєстровано в реєстрі за № 4645 (а.с. 21).

Згідно копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 31771308 від 26.12.2014 року, державним реєстратором - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, на підставі рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 18398634 від 26.12.2014 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідний запис № 8274273 від 26.12.2014 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю літ. 0-1 загальною площею 451,6 кв.м. та літ. Ф-1 загальною площею 197,0 кв.м. ( АДРЕСА_1 ), форма власності:приватна (а.с. 22 - 23).

Отже, з 26.12.2014 року власником вказаних нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 є гр. ОСОБА_2 .

Статтею 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Згідно з частиною 1 статті 377 Цивільного Кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що із переходом до іншої особи права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, до такої особи переходить і право оренди на цю земельну ділянку не зважаючи на те, що договір оренди цієї земельної ділянки із попереднім власником не було розірвано у добровільному чи судовому порядку.

Аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 26 листопада 2019 року по справі №2а/0470/3308/12, від 06 вересня 2019 року по справі №802/4131/15-а та від 12 березня 2020 року по справі № 913/153/18, яка враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

Як встановлено судом, з 26.12.2014 року власником нежитлових будівель літ. 0-1 загальною площею 451,6 кв.м. та літ. Ф-1 загальною площею 197,0 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , став гр. ОСОБА_2 , що підтверджено копіями Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.12.2019 року № 4645 та Витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 31771308 від 26.12.2014 року (а.с. 22 - 23).

З пояснень представника позивача судом встановлено, що позивач орендував земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:02:005:0038 за адресою: АДРЕСА_1 , за укладеним із Харківською міською радою договором оренди землі №79163/05 від 10.10.2005 року, починаючи з 10.10.2005 року до 26.12.2014 року, тобто, до моменту продажу іншій особі нежитлових приміщень, розташованих на орендованій земельній ділянці.

При цьому, у відношенні позивача відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими визначено орендну плату з фізичних осіб за 2017 - 2019 роки за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , незважаючи на те, що право оренди вказаної земельної ділянки з грудня 2014 року перейшло до іншої особи - ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв`язку з переходом 26.12.2014 року права власності на вказані нежитлові будівлі, які розташовано на земельній ділянці, позивач втратив статус її орендаря та відповідно, не має обов`язку щодо справляння орендної плати за таку земельну ділянку за 2017 - 2019 роки, оскільки в цей період позивач вже не був власником нежитлових будівель та не користувався земельною ділянкою на праві оренди, на якій ці будівлі розташовані. В той час, орендарем земельної ділянки у період 2017 - 2019 роки була інша особа.

Враховуючи наведене у позивача не виникло обов`язку щодо сплати орендної плати з фізичних осіб за земельну ділянку за період з 2017 по 2019 рік відповідно до п. 286.5 ст. 286 розділу XII Податкового кодексу України, отже оскаржувані податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 30.06.2017 року № 17186-1309, від 27.06.2018 року №150647-1309-2038, від 18.03.2019 року №549854-5806-2038 є протиправним та підлягають скасуванню.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 року по справі № 520/5825/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді (підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 04.12.2020 року