Постанова

від 01.12.2020 по справі 520/10257/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 р.Справа № 520/10257/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,

Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 21.12.19 року по справі № 520/10257/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МГРУПП"

до Головного управління ДФС України у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МГРУПП", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС України у Харківській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд:

- скасувати податкове рішення-повідомлення з податку на прибуток за 2017 рік №00000180518 від 18.09.2019 в загальному розмірі 7892,50 грн;

- стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МГРУПП" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України у Харківській області сплачені грошові зобов`язання в розмірі 7892,50 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваного рішення контролюючого органу, у зв`язку з тим, що воно ґрунтується на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки №2977/20-40-14-12-09/33480420 від 28.08.2019.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області з податку на прибуток за 2017 рік № 00000180518 від 18.09.2019 в загальному розмірі 7892 (сім тисяч вісімсот дев`яносто дві) грн. 50 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МГРУПП" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення в цій частині, та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що

фахівцем контролюючого органу проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ "МГРУПП", результати якої оформлені актом № 2977/20-40-14-12-09/33480420 від 28.08.2019, у висновках якого зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: 1) п.п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов`язання на загальну суму ПДВ 5846,00 грн., в т.ч. у березні 2017 року на суму 5846,00 грн.; не нараховано податкові зобов`язання при реалізації товарів іншим особам на загальну суму ПДВ 5846.00 грн., в т.ч. у березні 2017 року на суму 5846,00 грн.; п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток всього в сумі 6314,00 грн. за 2017 рік.

На підставі вказаних вище висновків акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення з податку на прибуток за 2017 рік № 00000180518 від 18.09.2019 в загальному розмірі 7892,50 грн. (в тому числі за податковими зобов`язаннями - 6314,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1578,50 грн).

Не погодившись з прийнятим контролюючим органом рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області з податку на прибуток за 2017 рік № 00000180518 від 18.09.2019, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 17 П(С)БУ 16 Витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Згідно до п.18 П(С)БУ 16, до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв`язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов`язкові платежі (крім податків, зборів та обов`язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов`язані з купівлею-продажем валюти; інші витрати загальногосподарського призначення.

Відповідно до абз. 5 п. 19. витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), як витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Згідно з пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов`язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Судовим розглядом встановлено, що в березні 2017 року ТОВ "МГРУПП" уклало угоду з ТОВ "ПКП "Пневмоаппарат". Предметом вказаної угоди (згідно рахунку фактури № 265) є купівля-продаж кабельної продукції на загальну суму 35077,18 грн, а саме: провід ПВ-3нгд -16 у кількості 180 м; провід ПВ-3нгд - 6 у кількості 430 м; провід ПВ-3нгд-4 у кількості 1600 м; провід ПВ- 3нгд-2,5 у кількості 360 м; провід ПВ-3нгд-1,5 у кількості 870 м.; провід ПВС 3x1,5 у кількості 370 м.

Договір в письмовій формі не укладався.

ТОВ "ПКП "Пневмоапарат" на підставі рахунку № 265 від 13.07.2017 перерахувало позивачу згідно платіжних доручень №112 від 23.03.2017 суму 6426,00 грн, №113 від 23.03.2017 суму 28651,18 грн.

27.03.2017 на складське приміщення ТОВ "МГРУПП", за адресою, вул. Ак. Проскури, 1 в м. Харкові, прибув представник ТОВ "ПКП "Пневмоапарат" з власним легковим автотранспортом. Повноваження представника на отримання товару підтверджено довіреністю № 33 від 23.03.2017.

В подальшому, позивачем видано видаткову накладну № 425 від 27.03.2017, яка підтверджує факт прийому - передачі товару.

Податкову накладну за № 142 виписано підприємством 23.03.2017 та 12.04.2017 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про нереальність угоди між позивачем та ТОВ "ПКП "Пневмоаппарат", на підставі відсутності товарно-транспортних накладних.

Судовим розглядом встановлено, що покупець скористався особистим транспортом та отримав продукцію на складі позивача.

Відповідно до п.п. 11 п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Поряд з цим, згідно з п. 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 25.02.2009 для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Тобто, у вказаному переліку товарно - транспортна накладна відсутня, а тому, доводи податкового органу на відсутність товарно - транспортних накладних, як на підставу не здійснення господарської операції є необґрунтованими та безпідставними.

Також, в акті перевірки зазначено, що фахівцями оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області отримано пояснення від 06.04.2018 ОСОБА_1 , яка відповідно до баз даних ДФС України є засновником ТОВ "ПКП "Пневмоапарат". Згідно з вищезазначеним поясненням фінансово-господарську діяльність ТОВ "ПКП "Пневмоапарат" громадянка ОСОБА_1 не здійснювала, за юридичною адресою підприємства не була, жодних документів фінансово-господарської діяльності не підписувала, директора та головного бухгалтера на посади не призначала. Відповідно до інформації, розміщеної в Єдиному реєстрі судових рішень, розміщеної на офіційному сайті http://www.reyestr.court.gov.ua/, слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32018100080000031 від 03.04.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.27 ч. 1 ст.205 КК України, підприємство внесено до бази суб`єктів фіктивного підприємництва.

Стосовно вказаних доводів контролюючого органу колегія суддів зазначає наступне.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Належними та допустимими в розумінні ст. 73 КАС України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів відкриття кримінальних проваджень відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Колегія суддів зазначає, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження взаємовідносин із ТОВ "ПКП "Пневмоапарат" за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, контролюючим органом не доведено.

Відтак, надані позивачем документи мають всі обов`язкові реквізити, зокрема, дату, місце складення документу, результат проведених робіт, підписи повноважних осіб, підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "ПКП "Пневмоапарат".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтоване та правомірне формування позивачем даних податкового обліку по господарським взаємовідносинам з ТОВ "ПКП "Пневмоапарат", відтак наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення - рішення з податку на прибуток за 2017 рік № 00000180518 від 18.09.2019 в загальному розмірі 7892,50 грн.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС України в Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року по справі № 520/10257/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 04.12.2020 року