Постанова
від 03.12.2020 по справі 521/3382/20
П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 521/3382/20 Головуючий в 1 інстанції: Бобуйок І.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача -Кравця О.О. судді - Домусчі С. Д. судді - за участю секретаряКоваля М.П. Недашковської Я.О.. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 червня 2020 року по справі №521/3382/20,прийнятого у складі судді Бобуйка І.А., за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування постанов у справах про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИВ:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ:

02 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Одеської митниці Держмитслужби та просив визнати протиправними та скасувати постанови у справах про порушення митних правил №0155/50000/20, №0156/50000/20, №0157/50000/20, №0175/50000/20, №0176/50000/20, №0185/50000/20, №0186/50000/20, №0189/50000/20 від 20.02.2020 року про визнання його винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 478 МК України та накладення штрафів на загальну суму 136000 грн., а справи про порушення митних правил закрити.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 червня 2020 року позов задоволено частково. Залишено постанови Одеської митниці Держмитслужби в справі про порушення митних правил № 0155/50000/20, №0156/50000/20, №0157/50000/20 від 22.02.2020 року, згідно з яких громадянина позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 478 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день вчинення порушення становить 17 000 гривень, - без змін, а позовну заяву в даній частині позовних вимог - без задоволення.

Скасовано постанови Одеської митниці Держмитслужби в справі про порушення митних правил № №№0175/50000/20, 0176/50000/20, 0185/50000/20, 0186/50000/20, 0189/50000/20 від 22.02.2020 року, згідно з яких позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 478 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день вчинення порушення становить 17 000 гривень, і надіслано на новий розгляд до Одеської митниці Держмитслужби.

II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ, УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Частково не погоджуючись з рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 червня 2020 року, представник ОСОБА_1 - Лупу С.С. подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, просив його скасувати у частині залишення позовних вимог - без задоволення щодо скасування постанов Одеської митниці Держмитслужби в справах про порушення митних правил №№ 0155/50000/20, 0156/50000/20, 0157/50000/20 від 20.02.2020 та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині, яким визнати протиправними та скасувати постанови у справах про порушення митних правил №№0155/50000/20, 0156/50000/20, 0157/50000/20 від 20.02.2020, якими гр. України ОСОБА_1 , про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 3 ст.478 МК України та накладення штрафів на загальну суму 51000 грн., а справи про порушення митних правил - закрити.

Вимоги скарги представник апелянтаобґрунтовує тим, що в його діях ОСОБА_1 , як керуючого митним складом (утримувачем митного складу) ТОВ ЛСЛ ОДЕСА (ТОВ БОНД), ознак правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 478 МК України, а саме видача без дозволу митного органу товарів або втрата товарів, немає, а постанови які були прийняті на підставі вищевказаних протоколів вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а справи про порушення митних правил, порушених відносно апелянта - необхідно закрити.

Акт №1, складений без підпису одного члену комісії ОСОБА_2 , який перебував у відрядженні) , та акт № 6 від 17.01.2020 року ( із підписом члену комісії ОСОБА_2 , який перебував у відрядженні) є за змістом одним й тим самим документом.

Крім того, апелянт зазначає, що у протоколах про адміністративне правопорушення митним органом зазначено неналежну адресу розгляду справи.

III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року апеляційну скаргу було залишено без руху.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2020 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду 01 вересня 2020 року розгляд справи за апеляційною скаргою призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.124 -127 КАС України.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що згідно з Наказом TOB ЛСЛ ОДЕСА від 02.09.2019 № 54-К громадянин України ОСОБА_1 прийнятий з 02.09.2019 року на ставку керуючого митним складом.

Протягом 2019 року, декларантом ТОВ БОНД (ЄДРПОУ 24769691) (згідно наказу Одеської митниці ДФС від 18.10.2019 №409, ТОВ БОНД було перейменовано в ТОВ ЛСЛ Одеса ) ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби подавались митні декларації типу ІМ74ДЕ (митний склад для іноземних товарів), зокрема:

№UA500090/2019/003357 від 14.03.2019 (протокол №0156/50000/20);

№UA500090/2019/020278 від 03.11.2019 (протокол №0157/50000/20);

№UA500090/2019/001418 від 01.02.2019 (протокол №0155/50000/20);

№ UА500090/2019/020254 від 02.11.2019 (протокол №0175/50000/20);

№ UА500090/2019/021654 від 18.11.2019 (протокол №0176/50000/20);

№ UA500090/2019/022232 від 25.11.2019 (протокол №0186/50000/20);

№ UA500080/2019/200667 від 14.12.2019 (протокол №0185/50000/20);

№ UA500090/2019/021479 від 15.11.2019 (протокол №0189/50000/20).

Згідно зазначених митних декларацій, товари розміщено та поміщено у митний режим митного складу, що відповідно до ст. 121 МК України звільняє суб`єкта зовнішньоекономічної операції від оподаткування товару митними платежами та не передбачає застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а саме:

за МД №UA500090/2019/003357 від 14.03.2019 року (протокол №0156/50000/20) товар взуття на підошві із полімерних матеріалів, та з верхом з текстильних матеріалів, в асортименті , у кількості - 19 690 пар, вага брутто - 11 500 кг, вага нетто - 9 200 кг;

за МД №UА500090/2019/020278 від 03.11.2019 року (протокол №0157/50000/20) товар галантерейні вироби з лицьовою поверхнею з текстильних матеріалів , загальною вагою брутто - 371 кг та загальною вагою нетто - 350 кг;

за МД №UA500090/2019/001418 від 01.02.2019 року (протокол №0155/50000/20) товар галантерейні вироби з лицьовою поверхнею з текстильних матеріалів: рюкзаки , у кількості - 3300 шт., вага брутто - 3210 кг, вага нетто - 3068,4 кг;

за МД № UA500090/2019/020254 від 02.11.2019 року (протокол №0175/50000/20) товар Навушники, неактивні, пластмасові , загальною вагою брутто - 6 кг, та загальною вагою нетто - 5,7 кг; Іграшки - головоломки, з пластмаси , загальною вагою брутто - 453,5 кг та загальною вагою нетто - 430,8 кг;

за МД № UA500090/2019/021654 від 18.11.2019 року (протокол №0176/50000/20) товар Електроприлади для запалювання, свічки запалювання , загальною вагою брутто - 1650 кг та загальною вагою нетто - 1542,7 кг; Вироби, які, як правило, носяться у кишенях або дамських сумочках,з лицьовою поверхнею з листів пластмаси загальною вагою брутто - 395 кг та загальною вагою нетто - 369,2 кг; Сумочки для косметики , загальною вагою брутто - 758,5 кг та загальною вагою нетто - 736,5кг;

за МД № UA500090/2019/022232 від 25.11.2019 року (протокол №0186/50000/20) товар Лампи електричні розжарення для напруги 220-240 В, потужністю 60Вт в асортименті , загальною вагою брутто - 130 кг та загальною вагою нетто -126,1 кг;

за МД № UА500080/2019/200667 від 14.12.2019 року (протокол №0185/50000/20) товар Коректори осанки еластичні для повсякденного використання не медичного використання , загальною вагою брутто - 40,4 кг та загальною вагою нетто - 39,2 кг; Іграшки з пластмаси - іграшкові зуби , загальною вагою брутто - 179,04 кг та загальною вагою нетто - 173,7 кг; Готові вироби, неактивні, без обладнання радіодоступу, не відносяться до РЗ та ВП спецпризначення, для цивільного використання загальною вагою брутто - 10,44 кг та загальною вагою нетто - 10,1кг;

за МД № UA500090/2019/021479 від 15.11.2019 року (протокол №0189/50000/20) товар Спортивний інвентар , загальною вагою брутто - 123,61 кг та загальною вагою нетто - 118,7 кг.

15.01.2020 року на підставі наказу Одеської митниці Держмитслужби № 9 створено комісію з проведення інвентаризації товарів, розміщених на митному складі відкритого типу TOB ЛСЛ ОДЕСА , код ЄДРПОУ 24769691, розташованого за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Промислова, буд. 12, та дотриманням утримувачем вимог Митного кодексу України та нормативно-правових актів з питань митної політики.

За результатом проведення інвентаризації, відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 28.05.2012 № 615, членами комісії складені Акт № 1 від 17.01.2020 року Про проведення огляду територій і приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де перебувають або можуть перебувати товари й транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено законом на митні органи та Акт № 6 від 17.01.2020 Про проведення огляду територій і приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де перебувають або можуть перебувати товари й транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено законом на митні органи , в якому зафіксовано недостачу товару. В подальшому, здійснено розрахунок митних платежів, що підлягають сплаті у митному режимі імпорт , товарів, за якими виявлено недостачу станом на 17.01.2020 року.

Згідно із Актом № 6 від 17.01.2020 та матеріалами справ №№0155/50000/20, 0156/50000/20, 0157/50000/20, 0175/50000/20, 0176/50000/20, 0185/50000/20, 0186/50000/20, 0189/50000/20, в ході проведення інвентаризації виявлені наступні нестачі товарів:

за МД №UА500090/2019/003357 від 14.03.2019 року (протокол №0156/50000/20) заявлено для розміщення товар, у кількості - 19 690 пар, вага брутто - 11 500 кг, вага нетто - 9 200 кг. 15.03.2019 за МД типу ІМ40АА № UА500090/2019/003844 частина товару, вагою брутто - 8 362,83 кг, нетто - 6673,29 кг, у кількості 14682 пар, випущено у вільний обіг, сума сплачених платежів складає - 399 933,03 грн. Таким чином, на складі залишився товар, вагою брутто - 3 137,17 кг, у кількості 5008 пар. Фактично на митному складі знаходиться у кількості - 4886 пар, що менше на 122 пари та загальною вагою брутто - 3063,97 кг, що менше на 73,2 кг;

за МД №UА500090/2019/020278 від 03.11.2019 року (протокол №0157/50000/20) заявлено для розміщення товар, загальною вагою брутто - 371 кг та вагою нетто - 350 кг. Фактично на митному складі знаходиться товар, загальною вагою брутто - 19,5 кг, що менше на 351,5 кг;

за МД №UА500090/2019/001418 від 01.02.2019 року (протокол №0155/50000/20) заявлено для розміщення товар, у кількості - 3300 шт., вага брутто - 3210 кг, вага нетто - 3068,4 кг. Фактично на митному складі знаходиться товар у кількості - 1837 шт., що менше на 1463 шт. та загальною вагою брутто - 1714 кг, що менше на 1496 кг;

за МД № UА500090/2019/020254 від 02.11.2019 року (протокол №0175/50000/20) заявлено для розміщення товар Навушники, неактивні, пластмасові , загальною вагою брутто - 6 кг та загальною вагою нетто 5,7 кг; Іграшки - головоломки, з пластмаси , загальною вагою брутто - 453,5 кг та загальною вагою нетто - 430,8 кг. Фактично на митному складі знаходиться товару Навушники, неактивні, пластмасові , загальною вагою брутто -1,336 кг, що менше на 4,664 кг, та товару Іграшки - головоломки, з пластмаси , загальною вагою брутто - 438,5 кг, що менше на 15 кг;

за МД № UА500090/2019/021654 від 18.11.2019 року (протокол №0176/50000/20) фактично на митному складі знаходяться товари: Електроприлади для запалювання, свічки запалювання загальною вагою брутто - 1194,5 кг, що менше на 455,5 кг (при розміщені заявлена вага брутто - 1650 кг); Вироби, які, як правило, носяться у кишенях або дамських сумочках, з лицьовою поверхнею з листів пластмаси загальною вагою брутто - 79 кг, що менше на 316 кг (при розміщені заявлена вага брутто - 395 кг.); Сумочки для косметики загальною вагою брутто - 321,5 кг, що менше на 437 кг (при розміщені заявлена вага брутто - 758,5 кг);

за МД № UА500090/2019/022232 від 25.11.2019 року (протокол №0186/50000/20) заявлено для розміщення товар Лампи електричні розжарення для напруги 220-240 В, потужністю 10-60Вт в асортименті , загальною вагою брутто - 130 кг. та загальною вагою нетто - 126,1 кг. Фактично на митному складі відсутній зазначений товар;

за МД № UА500080/2019/200667 від 14.12.2019 року (протокол №0185/50000/20) заявлено для розміщення товар Коректори осанки еластичні для повсякденно використання не медичного використання , загальною вагою брутто - 40,4 кг та загальною вагою нетто - 39,2 кг; Іграшки з пластмаси - іграшкові зуби , загальною вагою брутто - 179,04 кг та загальною вагою нетто - 173,7 кг; Готові вироби, неактивні, без обладнання радіодоступу, не відносяться до РЗ та ВП спецпризначення, для цивільного використання загальною вагою брутто - 10,44 кг та загальною вагою нетто - 10,1 кг. Фактично на митному складі відсутній зазначений товар;

за МД № UА500090/2019/021479 від 15.11.2019 року (протокол №0189/50000/20) заявлено для розміщення товар Спортивний інвентар , загальною вагою брутто - 123,61 кг та загальною вагою нетто - 118,7 кг. Фактично на митному складі відсутній зазначений товар.

Факти втрати або видачі без дозволу митного органу товарів керуючим складом ТОВ ЛСЛ Одеса підтверджуються: Актом від 17.01.2020 року № 6 Про проведення огляду територій і приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де перебувають або можуть перебувати товари й транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено законом на митні органи , в якому зафіксовано недостачу товару, а також, протоколами про порушення митних правил №№ 0155/50000/20, 0156/50000/20, 0157/50000/20 від 30.01.2020 року, протоколами про порушення митних правил за №№ 0175/50000/20, 0176/50000/20, що складенні 03.02.2020 року, протоколами №0185/50000/20, 0186/50000/20, 0189/50000/20, що складенні 04.02.2020 року та додатками до зазначених протоколів.

20.02.2020 року відбувся розгляд справ про порушення митних правил №№ 0155/50000/20, 0156/50000/20, 0157/50000/20, 0175/50000/20, 0176/50000/20, 0185/50000/20, 0186/50000/20, 0189/50000/20,на підставі Акту № 6 від 17.01.2020 року за результатами якого ухвалено постанови про визнання винним позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.478 МК України та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день вчинення порушення становить 17 000,00 грн. по кожній справі. Загальна сума накладених штрафів склала 136000 грн.

28.02.2020 року представником позивача - адвокатом Лупу С.С. було отримано вказану постанову.

V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ОЦІНКА СУДУ:

Частиною 2 ст. 6 Конституції України передбачено, що органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині другій статті 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення , а юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до частини першої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 передбачено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державного органу (абзац четвертий пункту 2 мотивувальної частини зазначеного Рішення).

Відповідно до п.22) ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 30 травня 2001 року за № 7-рп/2001 вказано ,що наголошуючи на важливості гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина, Конституція України встановила, що склад правопорушення як підстава притягнення особи до юридичної відповідальності та заходи державно-примусового впливу за його вчинення визначаються виключно законом, а не будь-яким іншим нормативно-правовим актом, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення, та бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (статті 58, 61, пункти 1, 22 частини першої статті 92 Конституції України) .

Пунктом 3 частини 1 статті 288 КУпАП встановлено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, 3 особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 529 МК України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Зазначене кореспондується з нормою частини 2 статті 286 КАС України, згідно з положенням якої, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом, зокрема огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на органи доходів і зборів.

Згідно ч. 1 ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Згідно ч. ч. 3, 4, 5, 6, 7 ст. 494 МК України, протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складенні протоколу була присутня особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками. Якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, відмовляється підписати протокол, до протоколу вноситься відповідний запис. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, має право дати пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу. Власноручно викладені цією особою пояснення додаються до протоколу, про що до протоколу вноситься відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення. У разі складення протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, роз`яснюються її права, передбачені статтею 498 цього Кодексу, та повідомляється про можливість припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу, про що до протоколу вноситься відмітка, яка підписується цією особою. У разі потреби в протоколі зазначаються також місце, дата і час розгляду справи про порушення митних правил. Протокол складається у двох примірниках, один з яких вручається під розписку особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі. По справах про порушення митних правил копія постанови вручається особам, щодо яких її винесено, в порядку, встановленому Митним кодексом України.

Згідно ч.ч. ст.526 МК України, справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил митним органом цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 428 МК України, утримувач митного складу несе передбачену цим Кодексом та іншими законами України відповідальність: 1) за недодержання порядку зберігання товарів на митному складі та здійснення з цими товарами операцій, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою статті 127 цього Кодексу; 2) за видачу товарів без дозволу органу доходів і зборів; 3) за втрату товарів, крім втрати при здійсненні з цими товарами операцій, передбачених частиною другою статті 127 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 478 МК України, видача без дозволу митного органу або втрата товарів, що зберігаються в режимі митного складу на митних складах тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 2 ст. 459 МК України суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Згідно ст. 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ст. 283 КУАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Згідно зі ст. 245 КУАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 278 КУАП ,орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ст.6 Конвенції

1. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

2.Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

3.Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя; d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення; e) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно сталої практики ЄСПЛ , контроль Суду виявиться ілюзорним, якщо не враховується також ступінь суворості покарання, яким обвинувачений ризикує піддатися. У суспільстві, де діє принцип верховенства права, покарання у вигляді позбавлення волі віднесені до кримінальної сфері , за винятком тих, які за своїм характером, тривалості або способу виконання не можуть вважатися такими, що завдають відчутної шкоди. Серйозність того, що поставлено на карту, традиції держави і значення, що надається Конвенцією повазі фізичної свободи особистості, - все це вимагає, щоб саме так воно і було (див. mutatismutandis рішення у справі Де Вільде, Оомс і Версипа від 18 червня 1971 року, серія A, т. 12, стор. 36, останній підпункт і заключна частина стор. 42 та п.82. рішення ЄСПЛ по справі Енгель та інші проти Нідерландів (EngelandOthers v. TheNetherlands).

Так, виходячи із тяжкості, Суд кваліфікував як кримінальне обвинувачення провадження, пов`язане із застосуванням адміністративної відповідальності у Швейцарії. Через двадцять років у справі „Бенам проти Сполученого Королівства" Суд дещо розширив власне тлумачення третього критерію, встановивши, що навіть за умови існування лише ризику або вірогідності застосування позбавлення волі інтереси правосуддя вимагають забезпечення справедливого судового розгляду.

Відповідно до прецедентної практики при оцінці доказів у кримінальних провадженнях ЄСПЛ керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (beyondreasonabledoubt).(див. вищенаведене рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою(див.п.43 рішення ЄСПЛ у справі "Кобець проти України" (Заява N 16437/04).

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства . Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі Колишній Король Греції та інші проти Греції (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Щокін проти України (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. вирішена справа), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ( що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності ). Принцип юридичної визначеності має різні прояви. Так, він є одним з визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до якості закону).

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, interalia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків(див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatismutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі Рисовський проти України (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).

У певних сферах може бути важко формулювати закони з високою чіткістю, а певний рівень гнучкості навіть може бути бажаним, щоб дати національним судам змогу застосовувати право у світлі своєї оцінки того, які заходи необхідні за конкретних обставин кожної справи (див. рішення від 27 травня 1996 року у справі Гудвін проти Сполученого Королівства (Goodwin v. The United Kingdom), п. 33, Reports 1996-II). Логічним наслідком принципу загального застосування законів є те, що законодавчі акти не завжди є чітко сформульованими. Необхідність уникати надмірної жорсткості у формулюваннях та відповідати обставинам, що змінюються, означає, що багато законів неминуче мають більшою або меншою мірою нечіткі формулювання. Тлумачення та застосування таких актів залежить від практики (див. рішення у справі Гожелік та інші проти Польщі (Gorzelik and Others v. Poland) [ВП], заява № 44158/98, п. 64, ECHR 2004-I).

Для того, щоб національне законодавство відповідало вимогам Конвенції , воно має гарантувати засіб правового захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно законодавство має достатньо чітко визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам влади, та порядок її реалізації (див. рішення у справі Гіллан та Квінтон проти Сполученого Королівства (GillanandQuinton v. TheUnitedKingdom), заява № 4158/05, п. 77, ECHR 2010 (витяги), з подальшими посиланнями та п.67 рішення у справі Котій проти України (Заява № 28718/09) від 5 березня 2015).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Згідно ст.14 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вчинену у частині політичних положень (преамбула, стаття 1, розділи I, II, VII) від 21 березня 2014 року в м. Брюсселі та у частині торговельно-економічних і галузевих положень (розділи III, IV, V, VI) 27 червня 2014 року в м. Брюсселі, ратифікованої Законом України, від 16.09.2014, № 1678-VII "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони", в рамках співробітництва у сфері юстиції, свободи та безпеки Сторони надають особливого значення утвердженню верховенства права та укріпленню інституцій усіх рівнів у сфері управління загалом та правоохоронних і судових органів зокрема. Співробітництво буде спрямоване, зокрема, на зміцнення судової влади, підвищення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості та боротьбу з корупцією. Співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки буде відбуватися на основі принципу поваги до прав людини та основоположних свобод.

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права(ч.1-2 ст.308 КАС України, в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії).

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи ,що за критеріями Енгеля, сформульованими у рішенні ЄСПЛ від 08.06.1976 року по справі Енгель та інші проти Нідерландів (Engel and Others v. The Netherlands), у зв`язку із спричиненням покаранням у загальній сумі штрафу - 136000 грн. відчутної матеріальної шкоди для позивача, апеляційний суд відносить вказане покарання до кримінальної сфері та вважає за необхідне дотримуватись стандарту доведення вини позивача у скоєнні правопорушення "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt),

Апеляційний суд відхиляє твердження апелянта, посадовими особами відповідача було складено два ідентичних актів від 17.01.2020 року про проведення огляду територій і приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де перебувають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено законом на митні органи, на підставі наказу Одеської митниці Держмитслужби № 9 від 15.01.2020 року, а саме Акт № 1 від 17.01.2020 року та Акт № 6 від 17.01.2020 року, суд зазначає, що в основу оскаржуваних постанов №№ 0155/50000/20, 0156/50000/20, 0157/50000/20, 0175/50000/20, 0176/50000/20, 0185/50000/20, 0186/50000/20, 0189/50000/20 від 20.02.2020 року покладено Акт від 17.01.2020 за № 6 Про проведення огляду територій і приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де перебувають або можуть перебувати товари й транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено законом на митні органи , в якому зафіксовано недостачу товару.

Суд звертає увагу апелянта, що акт № 1 від 17.01.2020 року Про проведення огляду територій і приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де перебувають або можуть перебувати товари й транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено законом на митні органи не має відношення до предмету позову, оскільки оскаржувані постанови №№ 0155/50000/20, 0156/50000/20, 0157/50000/20, 0175/50000/20, 0176/50000/20, 0185/50000/20, 0186/50000/20, 0189/50000/20 від 20.02.2020 року складались на підставі Акту № 6 від 17.01.2020 року.

Апеляційний суд також не приймає доводи апелянта, що протоколами про порушення митних правил, актом від 17.01.2020 № 6 Про проведення огляду територій і приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де перебувають або можуть перебувати товари й транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено законом на митні органи та іншими матеріалами, не встановлено та не підтверджено жодними документами чи іншими доказами фактів втрати або видачі позивачем без дозволу митного органу товарів.

З матеріалів справи вбачається, що факти втрати або видачі без дозволу митного органу товарів керуючим складом ТОВ ЛСЛ Одеса Конарєвим А.В. підтверджуються наступними доказами: Актом від 17.01.2020 року № 6 Про проведення огляду територій і приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де перебувають або можуть перебувати товари й транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено законом на митні органи , в якому зафіксовано недостачу товару, а також, протоколами про порушення митних правил №№ 0155/50000/20, 0156/50000/20, 0157/50000/20 від 30.01.2020 року, протоколами про порушення митних правил за №№ 0175/50000/20, 0176/50000/20, що складенні 03.02.2020 року, протоколами №0185/50000/20, 0186/50000/20, 0189/50000/20, що складенні 04.02.2020 року та додатками до зазначених протоколів, що в подальшому слугували для ухвалення постанов про порушення митних правил №№ 0155/50000/20, 0156/50000/20, 0157/50000/20, 0175/50000/20, 0176/50000/20, 0185/50000/20, 0186/50000/20, 0189/50000/20 від 20.02.2020 року.

Апелянт також вказує на те, що на підставі платіжних доручень від 10.02.2020 року №№1793-1798 TOB ЛСЛ ОДЕСА в повному обсязі сплачені виставлені грошові зобов`язання, та позивачем виконано вимоги ч. 5 ст. 428 МК України щодо обов`язку утримувачем митного складу сплатити митні платежі, установлені законом на імпорт цих товарів.

З даного питання апеляційний суд зауважує, що в оскаржуваних постановах №№ 0155/50000/20, 0156/50000/20, 0157/50000/20, 0175/50000/20, 0176/50000/20, 0185/50000/20, 0186/50000/20, 0189/50000/20 від 20.02.2020 року посадовими особами Одеської митниці Держмитслужби, керуючого митним складом (утримувач митного складу) ТОВ ЛСЛ ОДЕСА ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого саме ч. 3 ст. 478 МК України.

Відповідно до диспозиції та санкції ч. 3 ст. 478 МК України, видача без дозволу митного органу або втрата товарів, що зберігаються в режимі митного складу на митних складах, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 5 ст. 428 МК України, передбачено, що у разі втрати чи видачі без дозволу митного органу товарів, крім втрати товарів при здійсненні операцій, передбачених частиною другою статті 127 цього Кодексу, утримувач митного складу зобов`язаний сплатити митні платежі, установлені законом на імпорт цих товарів.

Таким чином, апеляційний суд зазначає, що твердження позивача щодо того, що ним виконано вимоги ч. 5 ст. 428 МК України щодо обов`язку утримувачем митного складу сплатити митні платежі, установлені законом на імпорт цих товарів, не відносяться до предмету розгляду у даній адміністративній справі.

Положення правової норми , встановленої ч. 3 ст. 478 МК Україниє чіткими та передбачуваними , та відповідають вимогам якості закону за сталою практикою ЄСПЛ.

Враховуючи презумпцію невинуватості позивача, зазначену як гарантію у ч.2 ст.6 Конвенції , апеляційний суд зазначає , що суб`єктом владних повноважень були надані достатні докази "поза розумним сумнівом" щодо наявності підстав для притягнення позивача до відповідальності.

Також апеляційний суд відхиляє доводи позивача, що в матеріалах справ про порушення митних правил №№ 0155/50000/20, 0156/50000/20, 0157/50000/20, 0175/50000/20, 0176/50000/20, 0185/50000/20, 0186/50000/20, 0189/50000/20 наявні запрошення позивачу, проте адресовані за місцем знаходження митного складу, а не за місцем проживання позивача; також, відсутні докази поштові повідомлення, щодо фактичного направлення запрошень та їх вручення від 23.01.2020 року та 27.01.2020 року про необхідність прибуття до Одеської митниці Держмитслужби 24.01.2020 року та 29.01.2020 року, суд звертає увагу позивача, що суду не було надано ніяких підтверджень того, що запрошення Одеської митниці Держмитслужби від 23.01.2020 року та від 27.01.2020 року, що були направлені позивачу щодо дачі пояснень згідно ст. 342 МК України щодо дотримання законності під час розміщення товарів на митний склад ТОВ ЛСЛ Одеса стосуються саме оскаржуваних постанов про порушення митних правил № 0155/50000/20, 0156/50000/20, 0157/50000/20, 0175/50000/20, 0176/50000/20, 0185/50000/20, 0186/50000/20, 0189/50000/20 від 20.02.2020 року.

Апеляційний суд звертає увагу позивача, що в протоколах про порушення митних правил №№ 0155/50000/20, 0156/50000/20, 0157/50000/20, 0175/50000/20, 0176/50000/20, 0185/50000/20, 0186/50000/20, 0189/50000/20 датою розгляду справ зазначено 20.02.2020 року, а протоколи про порушення митних правил за №№ 0155/50000/20, 0156/50000/20, 0157/50000/20 складені 30.01.2020 року, протоколи про порушення митних правил за №№ 0175/50000/20, 0176/50000/20 складені 03.02.2020 року, протоколи №0185/50000/20, 0186/50000/20, 0189/50000/20 складені 04.02.2020 року, а тому суд приходить до висновку, що запрошення надсилались позивачу ще до складання протоколів про порушення митних правил, які були складені 31.01.2020 року, 03.02.2020 року, 04.02.2020 року та постановлення оскаржуваних постанов про порушення митних правил від 20.02.2020 року, а тому відношення до предмету позову не мають і не можуть слугувати в якості належного та допустимого доказу.

З матеріалів справи також вбачається, що протоколи про порушення митних правил №№0155/50000/20, 0156/50000/20, 0157/50000/20, складено 30.01.2020 року у присутності позивача, проте останній від підпису відмовився, про що було зроблено відповідний запис у протоколах. Також, у протоколі посадовими особами Одеської митниці Держмитслужби було зазначено місце, дата і час розгляду справи про порушення митних правил №№0155/50000/20, 0156/50000/20, 0157/50000/20 та повідомлено про права передбачені ст. 494 та 498 МК України, а оскільки позивач у протоколах зазначив, що примірники протоколів про порушення митних правил отримав, тому суд вважає, що позивач був належним чином та своєчасно повідомлений про місце, дата і час розгляду справи про порушення митних правил №№0155/50000/20, 0156/50000/20, 0157/50000/20, які складено 30.01.2020 року та повідомлений про свої права.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо скасування постанов про порушення митних правил за №№ 0155/50000/20, №0156/50000/20, №0157/50000/20 від 20.02.2020 року. Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.

Апеляційний суд також відхиляє доводи апелянта щодо розгляду за неналежною адресою.

Так, у протоколах вказано адресу розгляду справи про порушення митних правил м. Одеса, Митна площа, 1, Одеська митниця ДФС. Проте, на думку суду апелянта, відповідач мав зазначити юридичну адресу митниці - м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип (Гайдара), 21А.

Статтею 524 МК України передбачено, що справа про порушення митних правил розглядається за місцезнаходженням митного органу, посадові особи якого здійснювали провадження у цій справі.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Тобто, за місцезнаходженням юридичної особи повинне знаходитися його керівництво і в цьому місці повинен вестися облік. Однак діяльність може здійснюватися не тільки за його місцезнаходженням, але й за іншими адресами, наприклад за місцезнаходженням його відокремлених підрозділів (філій, торговельних точок і т. д.).

Місцем знаходженням керівництва Одеської митниці Держмитслужби дійсно є м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип (Гайдара), 21-А. Саме звідти проводиться керування діяльністю митниці та здійснюється управління та облік.

Особи уповноважені на розгляд справ про порушення митних правил знаходиться за адресою м. Одеса, Митна площа, 1. За даною адресою і проводиться розгляд справ про порушення митних правил. Про що було повідомлено позивача під час складання протоколів про порушення митних правил.

Таким чином зазначення у протоколах адреси м. Одеса, Митна площа, 1 не є помилкою чи процесуальним порушенням відповідача.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду щодо наявності підстав длявідмови у задоволенні позовних вимог - без задоволення щодо скасування постанов Одеської митниці Держмитслужби в справах про порушення митних правил №№ 0155/50000/20, 0156/50000/20, 0157/50000/20 від 20.02.2020 р. та вважає, що застосування штрафних санкцій контролюючим органом до позивача - було здійснено в порядку , в межах повноважень та у спосіб , встановлені Конституцією України, МК України та КУАП, втручання у право мирно володіти майном , яке підлягає захисту згідно статті 1 Першого протоколу Конвенції, було правомірним , що виключає наявність підстав для визнання неправомірними та скасування оскаржуваних постанов.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

(2) Висновки апеляційного суду:

Судом 1-ої інстанції повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми матеріального та процесуального права, справу розглянуто повноважним складом суду, суд не приймав рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, судове рішення прийнятне та підписано суддею, який зазначений у судовому рішенні.

Апеляційний суд доходить до висновку,щодо наявності підстав для задоволення позову, а у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, рішення суду 1-ої інстанції залишити без змін та також вважає, що відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст.8,19,55 Конституції України, ст. 3, 6, 7, 242,271,272,288,292,308, 310,ч.1 ст.315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 червня 2020 року по справі №521/3382/20- без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.

Повне судове рішення складене та підписане 03.12.2020 року.

Головуючий суддя Кравець О.О. Судді Коваль М.П. Домусчі С.Д.

Дата ухвалення рішення03.12.2020
Оприлюднено07.12.2020

Судовий реєстр по справі —521/3382/20

Постанова від 03.12.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Кравець О.О.

Ухвала від 01.09.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Кравець О.О.

Ухвала від 17.07.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Кравець О.О.

Ухвала від 08.07.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Кравець О.О.

Рішення від 11.06.2020

Адміністративне

Малиновський районний суд м.Одеси

Бобуйок І. А.

Ухвала від 29.04.2020

Адміністративне

Малиновський районний суд м.Одеси

Бобуйок І. А.

Ухвала від 07.04.2020

Адміністративне

Малиновський районний суд м.Одеси

Бобуйок І. А.

Ухвала від 20.03.2020

Адміністративне

Малиновський районний суд м.Одеси

Бобуйок І. А.

Ухвала від 12.03.2020

Адміністративне

Малиновський районний суд м.Одеси

Бобуйок І. А.

Ухвала від 04.03.2020

Адміністративне

Малиновський районний суд м.Одеси

Бобуйок І. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні