Постанова

від 03.12.2020 по справі 826/18064/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/18064/17 Суддя (судді) першої інстанції: Патратій О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Лещенко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної аудиторської служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2020 року (справу розглянуто в порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства Київський метрополітен до Державної аудиторської служби України про визнання протиправними та скасування окремих пунктів вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року позивач, Комунальне підприємство Київський метрополітен , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8 вимоги Державної аудиторської служби України про усунення порушень від 30.11.2017 № 06-14/1042.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2020 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно досліджено докази та фактичні обставини справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, зокрема, що згідно зі сталою судовою практикою Верховного Суду, оскаржувані пункти вимоги не можуть бути предметом оскарження, оскільки в цій частині вони не є обов`язковими до виконання позивачем, бо вказують лише на збитки, виявлені під час ревізії фінансово-господарської діяльності, а тому не створюють ніяких прав та обов`язків для останнього.

13 жовтня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Комунального підприємства Київський метрополітен , в якому позивач підтримує позицію суду першої інстанції.

Позивач вважає, що спірна вимога підлягає оскарженню підконтрольною установою у судовому порядку, що було вірно встановлено судом, і також наводить судову практику з відповідного питання, а також вказує на відсутність порушень, які були встановлені під час ревізії.

Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем, відповідно до п. 2.8 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби на III квартал 2017 року (т. 19 а.с. 24-38) та на підставі направлень, виданих головою Держаудитслужби, проведено ревізію фінансово-господарської діяльності КП Київський метрополітен за період з 01.04.2014 по 01.07.2017, за результатами якої 25.10.2017 складено акт ревізії № 06-21/37 (далі - Акт ревізії) (т. 1 а.с. 62-195 - т. 2 а.с. 1-110).

06.12.2017 року на адресу позивача надійшла вимога від 30.11.2017 № 06-14/1042 про усунення порушень (далі - Вимога) (т. 1 а.с. 57-61).

Пунктом 1 Вимоги встановлено, що через укладання договорів позики про надання безвідсоткової фінансової допомоги КП Київський метрополітен на порушення п. 10 ст. 78 та п. 5 ст. 75 ГК України перераховано Комунальному комерційному унітарному підприємству Фінансова компанія Житло-інвест виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 120 000 000 грн., Комунальному підприємству Київжитлоспецексплуатація - 31 000 000 грн., Комунальному підприємству Київпастранс - 5 000 000 грн., Київському комунальному виробничому підприємству Міськпаливо - 2 000 000 грн.

Пунктом 2 Вимоги зазначено про порушення п. 23.1 ч. d ст. 25 Загальні умови контракту від 22.07.2011 № KMCE/CON/001, укладеного між КП Київський метрополітен , ЗАТ Вагонимаш (Росія, м. Санкт-Петербург) та ВАТ Метровагонмаш (Росія, м. Митищі), ч. 2 ст. 193 ГК України, ст. 629 ЦК України, при проведенні остаточних розрахунків за поставлені ВАТ Метровагонмаш вагони (метропотяги) із затримкою, позивачем на користь останнього зайво перераховано 896 023,75 євро. Через це, станом на 18.10.2017, КП Київський метрополітен завдано збитків на загальну суму 28 175 995,78 грн.

Пунктом 3 Вимоги вказано, що на порушення умов довгострокового договору підряду від 28.02.2012 № 19/003/4-ДБМ/2012 (далі - Договір № 19/003/4-ДБМ/2012), укладеного між КП Київський метрополітен та ПАТ Київметробуд , про будівництво дільниці Куренівсько-Червоноармійської лінії Київського метрополітену від станції Виставковий центр до Одеської площі, до якого сторонами укладено додаткові угоди у період з 01.04.2014 по 30.06.2017, державних будівельних норм і державних стандартів з будівництва, підприємством зайво перераховано генпідрядній організації 16 645 963,31 грн. з ПДВ.

Пунктом 5 Вимоги визначено, що позивачем, на порушення п. 6.5 Положення Про оренду майна територіальної громади міста Києва , затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250 (за період з 01.04.2014 по 01.05.2015), п. 6.5 Положення Про оренду майна територіальної громади міста Києва , затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 (за період з 01.05.2015 по 01.07.2017), п. 6.28 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, п. 4.2.6 Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, затвердженої наказом Міністерства палива і енергетики України від 17.01.2002 № 19, не включено компенсації плати за перетікання реактивної електроенергії (пропорційно обсягу електроенергії) до договорів, які укладені з орендарями про відшкодування вартості спожитої електроенергії, у зв`язку з чим за період з 01.04.2014 по 30.06.2017 позивачем недоотримано 239 327,43 грн., чим завдано відповідні збитки.

У пункті 6 Вимоги зазначено, що на порушення п. 6.5 Положення № 34/6250 (за період з 01.04.2014 по 01.05.2015), та на порушення п. 6.5 Положення № 415/1280 (за період з 01.01.2014 по 01.07.2017), позивачем не забезпечено відшкодування за рахунок орендарів витрат, пов`язаних із платою за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди та, як наслідок, загальна сума недоотриманих КП Київський метрополітен доходів становить 49 563,70 грн., що призвело до збитків на зазначену суму.

Пунктом 7 Вимоги встановлено, що через заниження місячного розміру орендної плати в договорі від 30.12.2016 № 2318, укладеному КП Київський метрополітен та ФОП ОСОБА_1 , що є порушенням ч. 2 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , п. 3 Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280, позивачем недоотримано орендної плати за період з 01.01.2017 по 01.07.2017 на загальну суму 36 364,94 грн. з ПДВ, чим завдано збитків у зазначеному розмірі. Через зазначені порушення загальним фондом бюджету міста Києва недоотримано надходжень за І півріччя 2017 року на суму 15 152,06 грн. (50% від недотриманої орендної плати без ПДВ).

У пункті 8 Вимоги зазначено, що через завищення ТОВ Експотехінвест обсягу послуг з технічного обслуговування реєстраторів розрахункових операцій на порушення п. 5.2.2 договору від 13.01.2017 № 34-ІТЗ-17, ст. 629 ЦК України, КП Київський метрополітен зайво сплачено зазначеному товариству 12 328,74 грн., чим завдано збитків на зазначену суму.

Вважаючи пункти 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8 вимоги протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що вимога органу державного фінансового контролю є обов`язкова для виконання підконтрольною установою, то вона породжує у підконтрольної установи певні обов`язки, реалізація яких може вплинути на результати діяльності підконтрольної установи. Суд першої інстанції вказав, що позивач, з підстав, зазначених відповідачем, фактично буде позбавлений гарантованого Конституцією України, законами та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до правосуддя, що полягає у безперешкодному отриманні судового захисту.Зважаючи, що встановлені обставини щодо обов`язковості Вимоги, направлення зазначених листів та матеріалів породжує у позивача певні обов`язки та становлять безпосереднє втручання у його права та, відповідно, мають юридично значимі наслідки, суд вважав, що даний спір підлягає розгляду по суті заявлених позовних вимог - позивач оскаржує пункти 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8 Вимоги, а відтак саме встановлені такими пунктами порушення підлягають дослідженню судом.

Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність виявлених порушень, а також складення вимоги без дотримання відповідних рекомендацій, оскільки остання є неконкретизованою, не містить чітких рекомендацій щодо способу усунення виявлених під час ревізії порушень, а містить вказівку про усунення виявлених порушень законодавства в установленому законодавством порядку та необхідність надання вичерпної інформації про вжиті заходи з усунення порушень. Тобто, відповідач спонукає позивача визначити самостійно на підставі невизначених законодавчих актів які саме заходи вжити для усунення порушень..

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні регламентовано Законом України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні від 26 січня 1993 року № 2939-XII (далі - Закон №2939-XII).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Відповідно до статті 2 Закону № 2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, є Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) (пункт 1 Положення про Держаудитслужбу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 року № 43; далі - Положення № 43).

У частині другій статті 2 Закону № 2939-XII визначено, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Згідно зі статтею 4 Закону № 2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до пунктів 7, 13 частини першої статті 10 Закону № 2939-XII органу державного фінансового контролю надається право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з пунктом 3 Положення, основними завданнями Держаудитслужби є, зокрема, забезпечення формування і реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів.

Пунктом 4 Положення передбачено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль у міністерствах, інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах, суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи); реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, інспектування (ревізії); здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності, станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів, станом внутрішнього контролю в інших підконтрольних установах, усуненням виявлених недоліків і порушень; вживає в межах повноважень, передбачених законом, заходів до усунення виявлених недоліків та запобігання їм у подальшому, а саме: проводить аналіз стану дотримання фінансової та бюджетної дисципліни, виявляє причини та умови, що призвели до недоліків і порушень, готує рекомендації та пропозиції щодо їх усунення і запобігання їм у подальшому; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях (пункт 6 Положення).

Пункт 7 статті 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні закріплює право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Частиною другою статті 15 Закону № 2939-XII визначено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Процедура проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання, визначено Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (зі змінами і доповненнями; далі - Порядок № 550).

У пункті 3 Порядку № 550 містяться наступні визначення:

фінансово-господарська діяльність об`єкта контролю - сукупність рішень, дій та операцій, які об`єкт контролю приймає та здійснює в частині володіння, використання та розпорядження фінансовими ресурсами, необоротними та іншими активами;

акт ревізії - це документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати; заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта;

винні особи - це особи, які відповідно до покладених на них обов`язків та законодавства були відповідальні за фінансово-господарські операції, проведені з порушенням законодавства, та/або дії (бездіяльність) яких призвели до такого порушення.

За змістом пунктів 45, 46 Порядку № 550, у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об`єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об`єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

Відповідно до пункту 50 Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення, зокрема: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Системний аналіз наведених вище положень законодавства дає підстави вважати, що орган державного фінансового контролю уповноважений здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти підконтрольній установі обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства.

Щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не підлягають примусовому стягненню шляхом пред`явлення вимоги. Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом. При цьому наявність чи відсутність збитків, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про відшкодування збитків, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, неодноразово висловленою у постановах, зокрема, у постановах від 07 жовтня 2014 року у справі № 21-368а14, від 14 жовтня 2014 року у справі № 21-453а14, від 20 січня 2015 року у справі № 21-601а14, від 23 лютого 2016 року у справі №818/1857/14, від 29 травня 2017 року у справі № 826/6304/16 тощо.

Подібні висновки щодо застосування наведених норм права викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 820/3534/16.

Таку ж правову позицію стосовно вирішення спорів означеної категорії неодноразово висловлював Верховний Суд у постановах від 23 квітня 2019 року у справі № 820/339/17, від 28 березня 2019 року у справа №813/1745/17.

Зміст спірних правовідносин, які склались у цій справі, зводиться до оскарження Комунальним підприємством Київський метрополітен пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8 вимоги Державної аудиторської служби України про усунення порушень від 30.11.2017 № 06-14/1042.

Колегія суддів зауважує, що предметом оскарження у порядку адміністративного судочинства може бути лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача.

Натомість, у справі, що розглядається, Державна аудиторська служба України пред`явила вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії Комунального підприємства Київський метрополітен , при цьому в оскаржуваних пунктах вимога лише вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

В той же час, дії відповідача щодо включення до оскаржуваної вимоги певних відомостей самі по собі не створюють та не припиняють права чи обов`язків особи, а лише фіксують певні факти.

Наявність або відсутність складу фінансових правопорушень мають бути встановлені та оцінені під час розгляду позову про стягнення збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2019 року у справі № 820/339/17, від 11 лютого 2020 року у справі № 804/2282/16, від 30 липня 2020 року № 817/663/18, а також від 25 вересня 2020 року у справі № 520/11213/18, від 17 вересня 2020 року у справі № 420/1304/19.

Частиною першою статті 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Щодо посилань позивача на інші правові позиції Верховного Суду, то колегія суддів звертає увагу, що відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які були викладені у постанові від 30 січня 2019 року по справі № 755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію, якою, в даному випадку, є висновки у справах № 420/1304/19 від 17 вересня 2020 року, № 520/11213/18 від 25 вересня 2020 року.

Помилковими є висновки суду першої інстанції та відповідні доводи позивача про те, що передача правоохоронним органам матеріалів ревізій та порушення відповідних кримінальних проваджень свідчить про втручання у права позивача та відсутність у нього можливості доведення необґрунтованості висновків Акту ревізії та Вимоги, оскільки відповідні доводи щодо наявності/відсутності складу фінансових правопорушень будуть підлягати доказуванню у порядку кримінального процесуального законодавства.

Отже, суд першої інстанції не проаналізував належним чином обставини, що склались у спірних правовідносинах, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині скасування оскаржуваних пунктів вимоги, оскільки вони не містять імперативного характеру та не створюють правових наслідків для позивача.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Комунального підприємства Київський метрополітен до Державної аудиторської служби України про визнання протиправними та скасування окремих пунктів вимоги.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а також неповне з`ясування обставин справи.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Державної аудиторської служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2020 року - задовольнити повністю.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2020 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Київський метрополітен до Державної аудиторської служби України про визнання протиправними та скасування окремих пунктів вимоги - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 04.12.2020.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю. Кучма