Рішення

від 24.11.2020 по справі 916/1042/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" листопада 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1042/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В. А.

розглянувши справу №916/1042/20

за позовом Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр-т Перемоги,14)

до відповідача Приватного підприємства Інтервід (65014, м. Одеса, вул. Юрія Олеша, 4, кв. 2 код ЄДРПОУ 38017293)

про стягнення 17090,50грн., -

Представники сторін:

від прокуратури - Лянна О.А., посвідчення № 057608, дата видачі : 22.10.20;

від позивача - Кучеренко Г.А., довіреність № б/н, дата видачі : 24.12.19;

від відповідача - Борсук Є.Г., довіреність № 31-07, дата видачі : 31.07.20;

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства Інтервід про стягнення 17090,50грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що при здійсненні управлінням Укртрансбезпеки в Харківській області габаритно-вагового контролю було встановлено факт перевищення транспортними засобами, нормативних вагових параметрів без дозволу та внесення плати, про що було складено відповідні акти та довідки про результати здійсненого контролю та на підставі яких було проведено розрахунок плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів відповідача, вагові параметри яких перевищують нормативні, на загальну суму 17 090,50 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.04.2020р. було відкрито провадження по справі №916/1042/20. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.08.2020р. судом було вирішено справу №916/1042/20 розглядати за правилами загального позовного провадження та замінено судове засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням,

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.09.2020р. строк підготовчого провадження був продовжений на тридцять днів в порядку ст. 177 ГПК України.

02.11.2020р. до суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ст. 226 ГПК України в зв`язку з неподаннями доказів, в задоволенні якого судом було відмовлено оскільки відповідний пункт ст. 226 ГПК України застосовується у разі подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду, яка прокурором на подавалась.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.10.2020р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

10.06.2020р. за вх.. 14782/20 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими безпідставними та просить суд в задоволення позову відмовити повністю.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Управлінням Укртрансбезпеки в Харківській області було видано направлення на рейдову перевірку №029462 від 03.06.2019р. щодо проведення рейдової перевірки транспортних засобів з приводу додержання вимог Закону України Про автомобільний транспорт та інших нормативно правових актів, на автомобільній ділянці, зокрем, М0-3 Київ-Харків-Дрвжанський, 471-516км.

Так, уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки у Харківській області в ході здійснення перевірки 06.06.2019 на автомобільній ділянці М0-3 Київ-Харків-Довжанський 471 км проведено габаритно- ваговий контроль транспортного засобу марки - DAF, модель - GF 85.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки - KRONE, модель - SDC.27, реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Ауріга ВД , а саме перевізником приватним підприємством Інтервід на підставі договору оренди № 8705 від 02.01.2019 року.

Прокурор вказує, що за результатами проведення габаритно-вагового контролю 06.06.2019 складено акт № 0023071 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку № 0007084 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

За результатами зважування автомобіля та габаритно-вагового контролю зафіксовано навантаження на осі: 1) 7,34 тонн; 2) 12,19 тонн -нормативне допустиме 11 тонн; 3) 6,92 тонн; 4) 6,95 тонн; 5) 6,21 тонн. Повна маса транспортного засобу склала 39,61 тонн.

Уповноваженою особою Управління складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №0023071 від 06.06.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових/габаритних параметрів, згідно якого плата за проїзд великовагового транспортного засобу склала 563,76 євро, що у відповідності до роздруківки НБУ станом на час вчинення правопорушення, а саме 06.06.2019 становить 17090 грн. 50 копійок.

На підтвердження відповідної якості та працездатності вагів, на який зважували перевіряємі ТЗ, прокурор подав до справи у копіях свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/5360 від 07.02.2020р., сертифікат відповідності від 27.11.2017р. СТ№000438.

До акту №0023071 також складено розрахунок.

За посиланнями прокуратури, відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. В свою чергу, положенням п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 тон (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т, здвоєнні осі - 18 т, строєні - 24 т), або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 тонн, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Управлінням Укртрансбезпеки у Харківській області 06.06.2019 складено акт № 139517 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, що є порушенням вимог ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт , яким установлено, що надання послуг із перевезення вантажу, в тому числі небезпечного із перевищенням осьових навантажень, вчинено саме приватним підприємством Інтервід , код ЄДРПОУ 38017293. Цього ж дня відповідачу зроблено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на загальну суму 563,76 євро. та відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 06.06.2019, курс гривні до євро складає 3031,5211 грн. Отже, нарахована плата у розмірі 563,76 євро становить 17090,50 грн.

До справи також подано лист Управління Укртрансбезпеки в Харківській області №21547/37/24-19 від 19.06.2016р., адресований ПП Інтервід , щодо сплати штрафу у розмірі 17 090,50грн., та докази його отримання останнім 24.06.2019р.

Прокурор наголошує, що незважаючи на те, що відповідно до п. 31 Порядку перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки, за даними Управління у визначений вище термін платник ПП Інтервід кошти добровільно не сплатив, що підтверджується листом Управління від 19.06.2019 №21547/37/24-19.

Зважаючи на вищенаведене Заступник керівник Одеської місцевої прокуратури №3 звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.3 ч.1 ст.131 1 Основного Закону в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014р. визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 23 ЗУ "Про прокуратуру" регламентовано особливості представництва інтересів громадянина або держави в суді, що полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч.3, 4 абз.5 ч.5 ст.53 ГПК України, в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VІІІ (набрав чинності 15.12.2017р.), у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Як зазначено у п.п.1, 2 резолютивної частини рішення КСУ №3-рп/99 від 08.04.1999р., положення абзацу четвертого частини першої статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові ВП ВС від 26.05.2020р. по справі №912/2385/18, відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Так, матеріали справи не містять доказів вжиття Державною службою України з безпеки на транспорті заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення з відповідача плати за проїзд в дохід держави. Повідомленням №16.3-52-3359ВИХ-20 від 01.04.2020р. Одеська місцева прокуратура №3 повідомила Державну службу України з безпеки на транспорті про намір здійснити представництво інтересів держави в суді у спірних правовідносинах.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014р. №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» зі змінами, внесеними Постановою КМУ №737 від 12.09.2018р., утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №103 затверджено положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення), відповідно до п.1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018р. №327 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» до підпункту 27 пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті внесено зміни, відповідно до яких органам Укртрансбезпеки надані повноваження з вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Разом з тим, Державною службою України з безпеки на транспорті заходи цивільно-правового характеру щодо стягнення з відповідача указаного боргу в дохід держави не вжито.

Так, частиною 2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.33 ЗУ «Про автомобільний транспорт» , автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Як передбачено ст.33 Закону України «Про автомобільні дороги» , рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом (окрім зазначених у ч. 2 статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р., №198 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно п.п.2, 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567 (далі - Порядок №1567) усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України підлягають державному контролю. Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека та її територіальні органи.

Відповідно до Порядку № 1567, рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

За положеннями пп.4 п.2, п.3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. №879 (далі - Порядок №879), габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної полиці.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 затверджено порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 (далі - Правила №1306). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Відповідно п/п 22.5. п.22 Правил №1306 (в редакції на час спірних правовідносин) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Згідно з п. 21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

За змістом п.п. 26, 27 Порядку №879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв -розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.

Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Судом встановлено, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

З аналізу вищевказаних норм законодавства вбачається, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник, яким у спірних правовідносинах є відповідач.

Так, за результатом проведеної позивачем перевірки та встановлення обставини перевищення відповідачем при виконанні перевезень вантажів нормативно вагових параметрів транспортними засобами, позивачем відповідно до положень Порядку № 879 та ставок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879, було здійснено розрахунки плати за проїзд, разом з цим відповідач у встановлений строк ці кошти до державного бюджету не сплатив.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Отже, із аналізу положень Постанов КМУ №442 від 10.09.2014р. «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» , №737 від 12.09.2018р., №592 від 26.06.2015р. «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби України з безпеки на транспорті» , Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затв. Постановою №103 від 11.02.2015р., Розпорядження КМУ №1378-р від 16.12.2015р. «Питання Державної служби з безпеки на транспорті» , Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою КМУ №1567 від 08.11.2006р., вбачається, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду від 06.06.2018р. у справі №820/1203/17 звернула увагу на те, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Отже, так як в матеріалах справи наявні усі передбачені Порядком №879 документи, складені працівниками Укртрансбезпеки у Харківській області, зокрема, акти №0023071 про перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів, №139517 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.06.2019р., довідка №0007084 від 06.06.2019р. про результати здійснення габаритно-вагового контролю, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, при цьому відповідачем відповдіно до вимог ст.ст.73, 74 ГПК України не надано доказів на спростування факту наявності перевищення нормативно вагових параметрів транспортними засобами, які ним використовувались, заявлена прокурором позовна вимога є обґрунтованою.

При цьому, суд враховує, що Порядком №879 не вимагаються від Укртрансбезпеки повідомляти особливим чином порушника вагового режиму про здійсненні йому нарахування відповідної плати, навпаки, п.31-1 вказаного Порядку встановлює, що перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Враховуючи викладене, позовна вимога прокурора про стягнення з відповідача 17 090,50грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, підлягає судом задоволенню.

При цьому заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з огляду на наступне.

Так заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач вказув, що у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується. Проте, а/м НОМЕР_3 внаслідок габаритно-вагового контролю не затримувався, а після його проходження зважування подальший рух транспортного засобу не заборонявся.

В той же час суд зазначає, що відповідно до Порядку № 879 у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення повноваженнями щодо затримання транспортного засобу в порядку ст. 265 2 КУпАП наділені виключно органи Національної поліції України .

Отже, посадові особи Укртрансбезпеки не наділені повноваженнями на тимчасове затримання транспортних засобів в порядку ст. 265-2 КУпАП, а відповідно до приписів статті 19 Конституції України, діяли в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Крім того, відповідач вказує, що ні зі змісту акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, ні з довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 06.06.2019 року не вбачається, що вони містять будь-яких характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу, який відсоток похибки таких ваг і чи враховувався під час зважування стан вантажу, стан дорожнього покриття тощо.

Поряд з цим, суд відповідні посилання оцінює критично, оскільки відповідно до п.п. 12-13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Як вбачається з матеріалів справи, в пункті габаритно-вагового контролю в Харківській області на 471 км а/д М-03 Київ - Харків - Довжанський 06.06.2019 використовувались ваги - Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Е-АS2-PWIА серійний номер приладу 426, серійні номери платформ 859 та 860, введений в експлуатацію 20.12.2017. Факт використання саме цього приладу зафіксовано в п. 1 Довідки №0007084 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 06.06.2019, де зазначено тип приладу 030Е-АS2-PWIА та його серійний номер, а також в чеку про зважування транспортного засобу №665 від 06.06.2019р., де зазначено номер приладу.

Також відповідач вказував на той факт, що співробітники Укртрансбезпеки не мали права проводити габаритно-ваговий контроль у зв`язку з відсутністю методики, на підставі якої проводиться процес зважування.

В той же час, суд зауважує, що пункт 19 Порядку № 879 виключено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 671 від 30.08.2017, яка набрала чинність 08.09.2017. З огляду на зазначене станом на 06.06.2019 (дата проведення габаритно- вагового контролю транспортного засобу Відповідача) необхідність використання під час здійснення габаритно-вагового контролю методики, затвердженої Мінекономрозвитку, не передбачена.

Правову позицію щодо відсутності потреби в використанні відповідної методики виклав Верховний суд України в Постанові від 02.08.2018 по справі № 820/1420/17, де зазначено: оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України Про дорожній рух , статті 33 Закону України Про автомобільні дороги визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, Суд вважає, що відповідачем правомірно складено спірний розрахунок плати за проїзд. Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасування п.19 Порядку №879 Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.

Крім того суд зазначає, що спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України №1007/1207 від 10.12.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №215/24992 (далі - Наказ №1007/1207), зокрема підпунктом 5 пункту 4, зазначено, що посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пункту 30 Порядку № 879. Відстань покладена в розрахунок була застосована відповідно до інтернет ресурсу della.com.ua згідно даних, наведений у супровідних документах на вантаж, які були надані перевіряючим особам, та пояснень водія.

Так згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною транспортний засіб було завантажено в м. Одесі, а пунктом розвантаження встановлено м. Харків. Згідно даних інтернет ресурсу della.com.ua відстань від м. Одеси до м. Харків, з урахуванням фактичного місця перевірки, складає 696 км. При цьому водій підписав складені співробітниками Укртрансбезпеки документи без будь-яких зауважень в тому числі і щодо відстані перевезення.

Правову позицію щодо використання Укртрансбезпекою інтернет ресурсу della.com.ua виклав Вищий адміністративний суд України в своєму рішення по справі № 813/214/16, а саме в Ухвалі від 09.03.2017 зазначено: відстань, зазначена як у актах про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, так і у розрахунках плати за проїзд……та, відповідно, яка враховувалась при обчисленні плати за проїзд, виходячи з положень Порядку, визначалась працівниками .... згідно відомостей, наданих водієм щодо маршруту по території України (кілометражу), що підтверджено його підписом, та даних інтернет ресурсу della.com.ua. .

В розрахунок плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу до акту № 0023071 від 06.06.2019 враховано відстань всього маршруту, у зв`язку з тим, що завантажуючи транспортний засіб з перевищенням вагових норм в м. Одесі перевізник мав намір проїхати до м. Харкова з відповідним порушенням.

Відповідач також у відзиві на позов вказував про наявну розбіжність у датах в Свідоцтві про перевірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № 35-02/5360 тощо.

Відповідно до листа від 10.09.2020р. за №35-12/25 ДП Всеукраїнського державного науково-виробничого центру стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів (ДП Укрметртестстандарт ) вказано, що прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі 030T-AS-PWIA (зав. № 17-426), у складі електронний пристрій PWI-A (зав. № 17-426), вантажоприймальний пристрій 1 (зав. № 17-859) та вантажоприй-мальний пристрій 2 (зав. № 17-860), проходив повірку в ДП УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ у лютому 2019 р. Експериментальні дослідження приладу, передбачені процедурою повірки, проводились у період з 6 по 7 лютого 2019 р., коли діяло свідоцтво про уповноваження № ПК 001-2014. Після оброблення результатів експериментальних досліджень та їх аналізу було видано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (далі - свідоцтво про повірку) № 35-02/5360 від 7 лютого 2019 р. На момент оформлення свідоцтва про повірку набрало чинності нове свідоцтво про уповноваження № П-9-2019. Відповідно до процедури системи якості ДП УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ у правому нижньому куті свідоцтва про повірку має бути зазначена дата проведення експериментальних досліджень або дата останнього дня проведення експериментальних досліджень, якщо термін проведення таких досліджень перевищує 1 день. Для свідоцтва про повірку № 35-02/5360 цій даті відповідало 7 лютого 2019 р. На момент оформлення свідоцтва про повірку № 35-02/5360 з обігу ДП УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ було вилучено бланки свідоцтв про повірку із посиланням на свідоцтво про уповноваження (атестацію) № ПК 001- 2014 та введено в обіг нові бланки свідоцтв про повірку із посиланням на свідоцтво про уповноваження № П-9-2019, видане 14 лютого 2019 р. Це стало причиною появи розбіжностей у датах, зазначених у свідоцтві про повірку № 35-02/5360 від 7 лютого 2019 р. Така розбіжність у датах жодним чином не впливає на чинність цього свідоцтва, а також дійсність зазначених у ньому результатів повірки.

До відповідного листа були надані копії відповідних свідоцтв.

При цьому суд зазначає, що заперечення надані відповідачем в судовому засіданні 24.11.2020р. до уваги судом не приймаються, оскільки були висловлені в судових дебатах, що позабавляє позивача права належним чином відреагувати на відповідні заперечення, а суд з урахуванням позиції позивача всебічно їх дослідити та надати їм належну правову оцінку.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Інші посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр-т Перемоги,14) до Приватного підприємства «Інтервід» (65014, м. Одеса, вул. Юрія Олеша, 4, кв. 2 код ЄДРПОУ 38017293) - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Інтервід» (65014, м. Одеса, вул. Юрія Олеша, 4, кв. 2 код ЄДРПОУ 38017293) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАНО ДРАЙВ» (65005, м. Одеса, вул. Середня, буд. 83/1, код ЄДРОПУ 43122663) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, отримувач: УК у місті Харкові//22160100, код отримувача: 37999649, банк отримувача: казначейство України, Р/р UA 478999980313101216000020002) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 17090 (сімнадцять тисяч дев`яносто)грн. 50 коп

3. Стягнути з приватного підприємства «Інтервід» (65014, м. Одеса, вул. Юрія Олеша, 4, кв. 2 код ЄДРПОУ 38017293) на користь прокуратура Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, З, ЄДРПОУ 03528552) судовий збір в сумі 2 102 (дві тисячі сто дві)грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 04 грудня 2020 р.

Суддя К.Ф. Погребна