Рішення

від 21.09.2020 по справі 216/962/20

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/962/20

Провадження № 2/216/2393/20

РІШЕННЯ

іменем України

21 вересня 2020 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кузнецова Р.О.

за участю секретаря судового засідання Кузь А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до казенного підприємства Південукргеологія , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна служба геології та надр України, про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за затримку виплати заробітної плати, річних відсотків, відшкодування моральної шкоди ,-

встановив:

Позивач звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з вищевказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 10.10.2012 позивач працює в КП Південукргеологія на посаді начальника комплексної геологічної експедиції Кривбасгеологія , яка є структурним підрозділом КП Південукргеологія Державної служби геології та надр України, з 16.01.2019 переведений на посаду провідного геолога, де і працює по теперішній час, однак заборгованість по заробітній платі за період з вересня 2014 року по листопад 2016 року включно в розмірі 58451,26 грн сплачена не була. Крім того, з урахуванням індексу споживчих цін і компенсації за несвоєчасну сплату заборгованості з виплати заробітної плати відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінетів Міністрів України №159 від 21.02.2001, компенсація складає 33220,99 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість з невиплати заробітної плати в розмірі 58451,26 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 33220,99 грн, всього - 91672,25 грн, та моральну шкоду в розмірі 100000 грн.

Позивач у судове засідання не з`явився, представник позивача ОСОБА_2 надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, надала суду відзив, позов визнає частково в частині стягнення заборгованості зі сплати заробітної плати та компенсації за несвоєчасно виплачену заробітку плату. Просить суд відмовити позивачу в позові в частині стягнення маральної шкоди, яку вважає недоведеною належними та достатніми доказами, та без обґрунтування визначення її розміру.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору в судове засідання не з`явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 Про судове рішення у цивільній справі рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Кодексу законів про працю, ЗУ Про оплату праці , ЗУ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати .

Судом встановлено, що позивач з 10.10.2012 позивач працює в КП Південукргеологія на посаді начальника комплексної геологічної експедиції Кривбасгеологія , яка є структурним підрозділом КП Південукргеологія Державної служби геології та надр України, з 16.01.2019 переведений на посаду провідного геолога, де і працює по теперішній час, що підтверджується трудовою книжкою (а.с.9).

Згідно з довідкою КП Південукргеологія від 15.08.2019 № 01/12-423, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 за період з 2014 року по 2016 рік становить 58451,26 грн (а.с.11).

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 1 Закону України Про оплату праці визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів (ст. 98 КЗпП України).

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За практикою Європейського суду з прав людини (справа Будченко проти України , заява №38677/06) концепція майна не обмежується існуючим майном, може охоплювати активи, включаючи вимоги, стосовно яких можна було би довести, що заявник принаймні мав законні сподівання щодо отримання можливості ефективного володіння правом на власність.

Тобто невиплачена заробітна плата є майном та однозначно підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно зі ст. 34 Закону України Про оплату праці компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач допустив затримку у виплаті заробітної плати позивачу більш ніж на один місяць, а тому у нього в силу наведених норм закону виник обов`язок виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За положеннями п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Компенсація втрати частини доходів позивача у зв`язку з порушенням термінів їх виплати складає 33220,99 грн, що підтверджується розрахунком (а.с.10), а тому підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, завданої позивачу невиплатою заробітної плати суд вважає, що невиплата заробітної плати за період з 2014 року по 2016 рік, що становить три роки призвела до значних душевних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Враховуючи наведені положення законодавства, тривалість порушення права позивача на отримання заробітної плати, розмір невиплаченої заробітної плати та необхідність позивача в судовому порядку відновлювати свої права, суд приходить до висновку про не відповідність заявленої суми моральної шкоди вимогам розумності та справедливості і вважає за можливе задовольнити дану позовну вимогу в розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, у відповідності до приписів ст. 141 ЦПК України, п. 1 ч. 1 ст. 5, ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір , суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до казенного підприємства Південукргеологія , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна служба геології та надр України, про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за затримку виплати заробітної плати, річних відсотків, відшкодування моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з казенного підприємства Південукргеологія на користь ОСОБА_1 заборгованість з невиплати заробітної плати в розмірі 58451,26 грн (п`ятдесят вісім тисяч чотириста п`ятдесят одна гривня двадцять шість копійок), компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 33220,99 грн (тридцять три тисячі двісті двадцять гривень дев`яносто дев`ять копійок).

Стягнути з казенного підприємства Південукргеологія на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень).

В іншій частині вимог - відмовити.

Стягнути з казенного підприємства Південукргеологія на користь держави судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: казенне підприємство Південукргеологія , код ЄДРПОУ: 01432150, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Чернишевського, буд. 11;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна служба геології та надр України, місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, буд. 16.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя Р.О. Кузнецов