Рішення

від 01.12.2020 по справі 405/5193/20

КОМПАНІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 405/5193/20

Провадження № 2/391/212/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.12.2020р.селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Червонописького В.С.,

за участю секретаря судового засідання Степанової Л.Г.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в смт.Компаніївка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Компаніївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Скрипнік Оксани Вікторівни про встановлення нікчемності спадкового договору та зняття заборони на відчуження земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що є власником земельної ділянки земельна ділянка площею 11,2104 га, що розташована на території Мар`ївської сільської ради, кадастровий номер: 3522883000:02:000:0711. 02 квітня 2019 року між позивачем, як відчужувачем та ОСОБА_2 набувачем, укладено Спадковий договір (далі - Договір), посвідчений приватним нотаріусом Компанііївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Скрипнік О.В. зареєстрований в реєстрі за №64.

Цього ж дня, на підставі укладеного Договору, приватним нотаріусом Скрипнік О.В. здійснено державну реєстрацію обтяжень земельної ділянки, номер запису 30983381, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень від 02.04.2019. Відповідно до умов укладеного Договору, Набувач зобов`язується виконувати передбачені в ньому розпорядження Відчужувача і в разі її смерті набуває право власності на належне відчужувачу майно, а саме земельну ділянку (п.1.1 Договору). Згідно п.4.1 Договору право власності на земельну ділянку переходить до Набувача в разі виконання умов Договору та після смерті Відчужувача.

Позивач вважає, що даний договір є нікчемним, оскільки на момент його укладення діяла заборона на відчуження та на передачу на майбутнє прав на відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, крім передачі зазначених земельних ділянок у спадщину.

03.11.2020 до суду надійшла заява від приватного нотаріуса Компаніївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Скрипнік О.В. у якій приватний нотаріус зазначила, що з вимогами позивача не погоджується, так як поняття спадковий договір включено в книгу шосту Цивільного кодексу України Спадкове право та відповідно до ст. 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувана) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувана. Тобто право власності переходить після смерті відчужувача. Просила розгляд справи провести за її відсутності.

05.11.2020 від відповідача ОСОБА_2 , надійшов відзив в якому останній вимоги позову не визнав Зазначив, що Договір укладався сторонами нотаріально. Волевиявлення сторін договору було спрямоване на настання реальних наслідків, відповідало намірам та волі сторін. Виконання договору відбулося, оскільки відповідач виконує повно та належно обов`язки покладені на нього, як на набувача та передбачені п.2 спадкового Договору. Позивач приймає в повному обсязі виконання цих обов`язків. До укладання та посвідчення між сторонами спадкового Договору позивач уклала договір оренди власної земельної ділянки площею 11,2104 га кадастровий номер 3522883000:026000:0711 строком дії до 20.08.2033 року. Відповідач не сторона цього договору оренди землі, не чинить жодних перешкод позивачу у реалізації прав та виконання нею особисто обов`язків орендодавця за чинним договором оренди землі. Стверджує що Договір не порушує будь-чиїх права, не порушує прав позивача, не порушує публічного порядку. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою судді Ленінського районного суду від 04.09.2020 справа направлена за підсудністю до Компаніївського районного суду Кіровоградської області.

Ухвалою судді Компаніївського районного суду від 12.10.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву в якій позовні вимоги підтримав, просив задовольнити та розглянути справу за відсутності представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явися про час та місце розгляду повідомлений належним чином про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань на адресу суду не надсилав.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву в якій не погодилась з вимогами позову, просила розглянути справу за її відсутності.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши письмові докази, дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що позивачу на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ - КР №022987, виданого Мар`ївською сільською радою Компаніївського району Кіровоградської області від 24 січня 2002 року на підставі рішення сесії Мар`ївської сільської ради від 28 грудня 2001 року №109, належить земельна ділянка площею 11,2104 га, що розташована на території Мар`ївської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3522883000:02:000:0711. (а.с.8)

02.04.2019 між позивачем та відповідачем, укладено Спадковий договір посвідчений приватним нотаріусом Компанііївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Скрипнік О.В., який зареєстрований в реєстрі за №64.(а.с.6-7)

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень від 02.04.2019 № 161928599 приватним нотаріусом здійснено державну реєстрацію обтяжень земельної ділянки.(а.с. 9)

Відповідно до статті 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Згідно з ЦК України сутність спадкового договору полягає в тому, що за таким договором відбувається розпорядження належним відчужувачеві майном ще за життя, але із набуттям набувачем права власності на майно після смерті відчужувача. При цьому до спадкового договору не застосовуються норми спадкового права, незалежно від того, що норми, які його регулюють включені до Книги шостої ЦК України Спадкове право , оскільки перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування, в тому числі перехід обов`язків фізичної особи яка померла до інших осіб.

Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (стаття 1304 ЦК України).

Згідно зі статтею 1305 ЦК України набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

Таким чином спадковий договір має подвійну правову природу: він одночасно є і розпорядженням на випадок смерті, і договором, змістом якого обумовлюються його істотні умови.

Спадковий договір виступає різновидом договорів про передачу майна у власність. Схожість спадкового договору із спадкуванням виявляється в спільності основної юридичної підстави виникнення права на спадкування у спадкоємців і права власності у набувача, якою є смерть фізичної особи - відчужувача.

Майно, яке є предметом спадкового договору, переходить у власність набувача лише з моменту смерті відчужувача. До настання смерті відчужувача ніяких прав на його майно у набувача немає.

На відміну від спадкоємця, який прийняв спадщину та відповідно до статті 1282 ЦК зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора, на набувача за спадковим договором такий обов`язок не покладається.

Відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок. Відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку. З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави. Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Такий висновок щодо застосування статті 228 ЦК України викладено у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-1528цс15.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до положень пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент укладення спірного договору, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2020 року, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, земель, що перейшли до комунальної власності відповідно до пункту 21 цього розділу або передані до комунальної власності відповідно до статті 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", окрім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну міни) відповідно до частини другої статті 37-1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для спільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та б цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Отже, на момент укладення Договору діяла заборона на відчуження та на передачу на майбутнє прав на відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, крім передачі зазначених земельних ділянок у спадщину.

Перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а способом відчуження, тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 22 березня 2018 року у справі № 648/3671/16-ц (провадження № 61-451св18), від 19 березня 2020 року у справі № 692/86/19 (провадження № 61-311св20).

Спадковий договір, який укладений сторонами під час дії заборони на відчуження земельних часток (паїв) щодо передачі прав на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє, порушує публічний порядок держави та є недійсним в силу закону (нікчемним).

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 171/1447/18 (провадження № 61-16213св19, ЄДРСРУ № 88062166).

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 квітня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) дійшла правового висновку, відповідно до якого визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (пункти 94, 95).

Спадковий договір, який укладений сторонами під час дії заборони на відчуження земельних часток (паїв), в частині передачі прав на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними в силу закону (нікчемними), а отже захист інтересів власника земельної ділянки шляхом визнання недійсними такого спадкового договору не є належним.

Відповідач не визнає недійсність спірного Договору, а тому, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що спірний спадковий договір є нікчемним, оскільки він порушує публічний порядок, та позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13 81, 206, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Встановити нікчемність спадкового договору від 02 квітня 2019 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Компаніївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Скрипнік Оксаною Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за №64.

Зняти заборону на відчуження земельної ділянки 11,2104 га, що розташована на території Мар`ївської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 3522883000:02:000:0711, накладену 02 квітня 2019 року приватним нотаріусом Компаніївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Скрипнік Оксаною Вікторівною, номер запису про обтяження - 30983381.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна ) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду через Компаніївський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 .

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП - НОМЕР_1 .

представник позивача: адвокат Коробейніков Антон Вікторович, адреса : вул

третя особа : Приватний нотаріус Компаніївського нотаріального округу Кіровоградської області Скрипнік Оксана Вікторівна, адреса: Кіровоградська область, смт. Компаніївка, вул. Вишнева,23.

Суддя: В.ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ