Рішення

від 04.12.2020 по справі 414/1994/20

КРЕМІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2020 року м. Кремінна

Справа № 414/1994/20

Провадження № 2/414/470/2020

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючої судді Тесленко І.О.,

за участі секретаря судового засідання Горбаньової Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кремінна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в інтересах якої діє представник адвокат Шурхно Кирило Анатолійович, до Боровеньківської сільської ради Кремінського району Луганської області (місцезнаходження: 92943, Луганська область, Кремінський район, с. Боровеньки, вул. Миру (колишня вул. Леніна), 31а, код ЄДРПОУ 04337819), про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності,

встановив:

позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Шурхно Кирило Анатолійович, звернулась до суду з цивільним позовом до Боровеньківської сільської ради Кремінського району Луганської області в якому просить визнати за нею в порядку набувальної давності право власності на 1 / 2 частки житлового будинку з надвірними побудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_2 . В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 17.12.1987 року вона разом з братом ОСОБА_2 в рівних частках успадкували майно, що належало матері позивачки - ОСОБА_3 , яке складалося з житлового будинку з надвірними будівлями побудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , їй та брату було видано відповідне свідоцтво про право власності на вказаний будинок. ІНФОРМАЦІЯ_1 брат позивачки ОСОБА_2 помер, майно, що йому належало ніким успадковано не було, таким чином спадщина, що складалась з 1 / 2 частки житлового будинку з надвірними побудовами є відумерлою та належить територіальній громаді. Представник позивачки зазначив, що єдиним законним користувачем вказаного домоволодіння є позивачка, яка мешкає у вказаному будинку з 02.01.1968 року по теперішній час, що підтверджується відповідною довідкою. Тож, посилаючись на ч. 1 ст. 344 ЦК України просив позов задовольнити.

06 жовтня 2020 року у зазначеній цивільній справі було відкрито провадження та призначено розгляд в спрощеному позовному провадженні на 03 листопада 2020 року.

Інших процесуальних дій не вчинялося.

Позивач в судові засідання, призначені на 03.11.2020 року, 18.11.2020 року, 01.12.2020 року, 04.12.2020 року, не з`явилась, про дату, час та місце судових засідань була повідомлена належним чином.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву у якій просив розгляд справи провести за його відсутності.

Відповідач в судове засідання представника не надіслав, просив розгляд справи здійснити без присутності їх представника за наявними в суді матеріалами справи.

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи, в силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, а фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини.

Як вбачається з копії паспорту НОМЕР_2 , свідоцтва про народження (повторного) серія НОМЕР_3 від 25.05.2011р та свідоцтва про одруження НОМЕР_4 від 05.11.1965р. ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Боровеньки Кремінського району Луганської області, її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.4-6, 8, 9).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України (номер витягу: 00021182450 від 11 жовтня 2020 року), ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьком є ОСОБА_5 (а.с.10).

Згідно до свідоцтво про смерть № НОМЕР_5 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

Як вбачається з свідоцтва про право власності свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.12.1987 року, зареєстроване в реєстрі за №3584, та реєстраційного напису від 15.02.1989 року, на підставі ст. 529 ЦК УРСР спадкоємцями майна ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: будинку АДРЕСА_2 , є в рівних долях дочка ОСОБА_1 та син - ОСОБА_2 (а.с.12-15).

Згідно до технічного паспорта (інвентаризаційна справа №450) станом на 04 березня 2020 року, на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа будинку становить 65,4 кв.м., житлова 36,9 кв.м., за зазначеною адресою розташований житловий будинок, сараї, літній душ, вбиральня, погріб, споруди (а.с. 16-21).

Відповідно до листа Комунального підприємства Кремінське районне бюро технічної інвентаризації (Вих. №110 від 17.03.2020 року), згідно матеріалів інвентаризаційної справи станом на 01 січня 2013 року об`єкт нерухомого майна будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами , розташований за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований 15.02.1989 року Лисичанським міжрайонним бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі 1 за номером 27 на праві власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - в рівних частках - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Кремінською державною нотаріальною конторою 17.12.1987 року, реєстровий №3584. Згідно матеріалів технічної інвентаризації, проведеної 04.03.2020 року встановлено, що будівництво прибудови до житлового будинку а , внаслідок чого збільшились загальна та житлова площі будинку, будівництво сараю - Г, сараю - Д, зведення літнього душу - Ж, вбиральні - З вчинене до 05 серпня 1992 року та згідно Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , прийняття в експлуатацію та узаконення не потребує (а.с.22).

Згідно до довідки про реєстрацію місця проживання, наданої Виконавчим комітетом Боровеньківської сільської ради (Вих. №370 від 09.09.2020 року), ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 02.01.1968 року по теперішній час (а.с.23).

Інших даних встановлено не було.

Як вбачається з наданих в обґрунтування позовних вимоги документів позивачка є родичкою померлого ОСОБА_2 , а саме - доводиться йому рідною сестрою.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, законами України від 2 вересня 1993 року N 3425-XII "Про нотаріат", від 23 червня 2005 року N 2709-IV "Про міжнародне приватне право", іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Згідно до ст.ст. 525, 526 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

З врахуванням того, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 до правовідносин, підлягає застосуванню Цивільний кодекс УРСР від 1963 року.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння

спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем

відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

З врахуванням положень ст.530 ЦК УРСР, ОСОБА_1 як рідна сестра ОСОБА_2 є спадкоємцем другої черги.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається спір у спадкових правовідносинах.

Однак, позивачем не надано суду жодних доказів звернення її до нотаріуса з приводу оформлення спадщини після смерті брата ОСОБА_2 у встановленому порядку або доказів наявності відповідної відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, як і не надано інформації щодо наявності або відсутності спадкової справи та інших спадкоємців у померлого.

Що стосується обгругнтування представника позивача, наведеного у позовній заяві, щодо визнання за позивачкою права власності на майно за набувальною давністю суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. ч.1 та 4 ст. 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років або рухомим майном - протягом 5 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо іншого не встановлено цим кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Отже, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, відкритість і безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який становить не менше ніж 10 років.

Володіння без правової підстави - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку законну підставу володіння чужим майном.

Аналізуючи поняття добросовісності володіння як ознаки набувальної давності за ст.344 ЦК, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений в тому, що на це майно не претендують інші особи й він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які зумовили його володіння, не давали й не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 ЦК, а саме: наявності суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законності об`єкта володіння; добросовісності заволодіння чужим майном; відкритості володіння; безперервності володіння; спливу встановлених строків володіння; відсутності норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вищезазначених умов у сукупності, доказів існування яких позивачем суду надано не було.

Такого правового висновку дійшла Велика палата ВС у постанові від 14.05.2019 у справі №910/17274/17 (провадження №12-291гс18).

Згідно до ст.76 ЦК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог, а тому позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, судові витрати, заявлені позивачем, стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 12 , 13 , 77-81 , 263-265 , 280 , 282 , 354 , 355 ЦПК України , суд

вирішив:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Шурхно Кирило Анатолійович, до Боровеньківської сільської ради Кремінського району Луганської області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Тесленко