Рішення

від 16.10.2020 по справі 536/614/18

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/614/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2020 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

Головуючого судді - Колотієвського О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пасєчніковій В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Говтва - про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява обгрунтована тим, що їй належить на праві власності земельна ділянка площею 4,00 га, розташована на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, що підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 357076.

08 лютого 2016 року їй надали примірник договору оренди землі № 29-01 від 09 квітня 2015 року, укладений з ТОВ Агрофірма Кам`янка .

Відповідно до умов вказаного договору належна їй на праві власності земельна ділянка була передана в оренду відповідачу строком на 7 (сім) років.

Вважає, що вказаний договір має бути визнано недійсним з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06 листопада 2009 року правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Вона перебуває на обліку в Кременчуцькому обласному психоневрологічному диспансері та в Кременчуцькій ЦРЛ. В момент, коли відповідач фактично підсунув їй договір оренди земельної ділянки для підписання вона не розуміла для чого це робиться, не розуміла його змісту та наслідків підписання наданих їй документів.

Вона не усвідомлювала значення своїх дій та наслідків підписання договору оренди землі № 29-01 від 09 квітня 2015 року, що відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

На підставі вищевикладеного просила суд ухвалити рішення, яким:

- визнати недійсним договір оренди землі № 29-01 від 09 квітня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кам`янка (39763, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Кам`яні Потоки, вул. Миру, буд. 19, код ЄДРПОУ 32860479);

- судові витрати покласти на відповідача.

19.06.2018 року, ТОВ Агрофірма Кам`янка надали суду відзив на позов, який обгрунтований зокрема тим, що 09 квітня 2015 року, між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кам`янка , було укладено договір оренди землі № 29-01, який було підписано обома сторонами за вільним волевиявленням, за умовами якого Відповідач надає, а Позивач приймає у строкове платне користування земельну ділянку за кадастровим номером 5322481700:08:000:0096, площею 4 га., яка розташована на території Кам`янопотоківської сільської ради, Кременчуцького району, Полтавської області, строком на 7 років (далі за текстом - Договір оренди землі).

14 серпня 2015 року, за ТОВ Агрофірма Кам`янка було зареєстровано право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5322481700:08:000:0096, яка належить на праві приватної власності Позивачу.

У позовній заяві Позивач зазначає про те, що в момент підписання Договору оренди землі, не розуміла його змісту та наслідків підписання договору.

Вищезазначені твердження Позивача є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підтверджуються жодними доказами, а отже не заслуговують на увагу. Адже перед підписанням, спільно між Відповідачем та Позивачем, було узгоджено кожну умову Договору оренди землі, про, що, в кожному конкретному випадку, було досягнуто взаємної згоди. Зазначений Факт, підтверджується Договором оренди землі, укладеним між Позивачем та Відповідачем, який було підписано Позивачем власноручно, за її вільним волевиявленням.

Крім того, вищенаведений факт підтверджується тим, що Відповідач протягом дії оспорюваного Договору оренди землі сплачував орендну плату, а Позивач її приймала, що ще раз свідчить про згоду Позивача щодо існування орендних правовідносин із Відповідачем, чим, відповідно, Позивач ще раз підтвердила вчинений правочин - укладення Договору оренди землі з Відповідачем.

Крім цього, відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності, яка обгрунтована тим, що оспорюваний договір оренди землі № 29-01 було укладено між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кам`янка 09 квітня 2015 року.

Отже, матеріали справи містять докази, які встановлюють обізнаність Позивача щодо існування оспорюваного договору оренди землі.

З моменту підписання Позивачем оспорюваного договору оренди землі минуло 3 роки .

11.12.2018 року позивач надала суду відповідь на відзив, яку обґрунтувала тим, що позовна заява ОСОБА_1 ґрунтується саме на дефекті волевиявлення позивача, який полягав у тому, що вона не могла усвідомлювати значення своїх дій під час укладення договору та наслідків його укладення.

Сама по собі наявність підпису позивача на договорі не свідчить про відповідність договору ст. 203 ЦК України під час його укладення та про відсутність підстав для визнання його недійсним.

Щодо доводів відповідача про пропуск позовної давності, то вважаємо що позивачем такий строк не було порушено.

Так, на 5-тій сторінці спірного договору зазначено про те, що його примірник було отримано позивачем лише 08 лютого 2016 року.

До цього моменту ОСОБА_1 не могла знати про порушення свого права, оскільки навіть не мала примірнику договору та не знала чи взагалі було укладено договір.

Враховуючи те, що на момент підписання спірного договору ОСОБА_1 перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій, вважаємо, що строк позовної давності не може обраховуватись з тієї дати, яка вказана моментом підписання договору, оскільки вона не могла усвідомити, що її права порушені.

В такому разі про порушення своїх прав ОСОБА_1 могла довідатись не раніше моменту отримання свого примірнику договору - 08 лютого 2016 року. Тобто строк позовної давності у такому разі закінчується 08 лютого 2019 року і такий строк позивачем не пропущено.

20 лютого 2020 року відповідач надав суду заперечення на відповідь на відзив, які обгрунтовані зокрема тим, що оспорюваний договір оренди землі № 29-01 було укладено між. ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кам`янка 09 квітня 2015 року.

Отже, матеріали справи містять докази, які встановлюють обізнаність Позивача щодо існування оспорюваного договору оренди землі 09 квітня 2015 року.

З моменту підписання Позивачем оспорюваного договору оренди землі минуло 3 роки .

Тому, безпідставним є посилання Позивача на дату отримання примірника договору, адже, відповідно до вимог ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України - сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у справі є підставою для відмови у позові.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить такого висновку.

Так, судом встановлено, що позивачу належить на праві власності земельна ділянка площею 4,00 га, розташована на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, що підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 357076.

08 лютого 2016 року позивачу надали примірник договору оренди землі № 29-01 від 09 квітня 2015 року, укладений з ТОВ Агрофірма Кам`янка .

Відповідно до умов вказаного договору належна їй на праві власності земельна ділянка була передана в оренду відповідачу строком на 7 (сім) років.

Позивач вважає, що вказаний договір має бути визнано недійсним з тих підстав, що вона перебуває на обліку в Кременчуцькому обласному психоневрологічному диспансері та в Кременчуцькій ЦРЛ. Під час підписання оспорюваного договору оренди земельної ділянки вона не розуміла для чого це робиться, не розуміла його змісту та наслідків підписання наданих їй документів. Тобто вона не усвідомлювала значення своїх дій та наслідків підписання договору оренди землі № 29-01 від 09 квітня 2015 року, що відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Суд, надаючи оцінку позиції позивача, приходить висновку, що вона не знайшла своє підтвердження у судовому засіданні з огляду на таке.

Стаття 202 ЦК України визначає правочин, як дію особи спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Дані вимоги було дотримано при укладенні Договору оренди землі.

Стаття 14 ЗУ Про оренду землі зазначає про те, що договір оренди землі укладається, у письмовій формі, тобто дана стаття встановлює письмову форму договору оренди землі.

Частина 2 ст.207 ЦК України визначає поняття письмової форми правочину (зокрема і договору оренди землі) - правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЗУ Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Варто наголосити, що згода Позивача та Відповідача на укладення Договору оренди землі підтверджується власноручним підписом останнього та власноручним підписом уповноваженого представника ТОВ Агрофірма Кам`янка , завірено печаткою останнього.

Відповідно до ст.203 ЦК України, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі; зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У позовній заяві Позивач посилається на ч.1ст. 225 ЦК України, якою визначено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06 листопада 2009 року правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

З метою підтвердження позиції позивача судом призначалася судово-психіатрична експертиза, на виконання якої поставлені зокрема такі питання:

- в якому психічному стані перебувала ОСОБА_1 станом на 09 квітня 2015 року? Чи міг такий стан ОСОБА_1 вплинути на усвідомлення наслідків укладання нею договору оренди землі № 29-01?

- чи могла ОСОБА_1 усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними 09 квітня 2015 року в момент підписання договору оренду землі № 29-01?

Згідно висновків до акту судово-психіатричного експерта № 85:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає на хронічний психічний розлад у вигляді шизофреноподібного розладу органічного походження з легко вираженим інтелектуально- мнестичним зниженням та емоційно-вольовими порушеннями.

- станом на 9 квітня 2015 року та 8 лютого 2016 року ОСОБА_1 перебувала в стані ремісії (стійкого покращення психічного стану вищевказаного психічного розладу) і могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на час підписання договору оренди землі №29-01.

Відповідно до основних положень про докази, закріплених у ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, оскільки висновком судово-психіатричної експертизи спростовані доводи позивача, що також не доведено в судовому засіданні, то підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 202, 203, 207, 225 ЦК України, ст. ст. 76, 258-259, 263-265, 273, 352 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Говтва - про визнання договору недійсним - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. О. Колотієвський