Справа № 548/1435/20
Провадження №2/548/570/20
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30.11.2020 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді- Коновод О.В.
за участю секретаря судового засідання Вовк М.І.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хорол, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Хильківської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання осіб втратившими право користування житловим приміщенням будинку із зняттям з реєстрації,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Хильківської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання осіб втратившими право користування житловим приміщенням будинку із зняттям з реєстрації, мотивуючи його тим, що він ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , є власником житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що доводиться копією договору дарування житлового будинку, посвідченого 14 липня 2017 року приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу Березою Д.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1047; копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 92001227, дата формування 14.07.2017, номер запису про право власності: 21394718, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1300894753248.
Згідно з рішенням Хорольського районного суду Полтавьскої області від 06.12.2017 року по справі № 548/1357/17 шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , дата і місце реєстрації шлюбу- 28 лютого 1998 року у Хильківській сільській раді Хорольського району Полтавської області, про що в Книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за №1- розірвано.
Відповідач ОСОБА_2 у період шлюбу проживала та була зареєстрована у належному позивачу на праві приватної власності житловому будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а після розівання шлюбу та припинення шлюбних відносин переїхала до іншого помешкання.
Таким чином, відповідач ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 09 липня 2018 року і по даний час у належному позивачу, ОСОБА_1 , на праві приватної власності будинку без поважної причини не проживає, її особисті речі у ньому відсутні, що доводиться актом обстеження від 26.08.2020 року та довідкою Хильківської сільської ради Хорольського району Полтавської області, а також письмовими поясненнями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які проживають у с. Хильківка Хорольського району Полтавської області.
Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 01.09.2020 року було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 29.10.2020 року закрито підтовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.
В судове засідання позивач не з"явився, але в позовній заяві прохав провести розгляд справи у його відсутність.
Відповідач в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений відповідно до ч. 3 ст.128 ЦПК України про дату, час і місце розгляду справи, відзиву не подав, а тому на підставі ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого заперечень від позивача не надходило.
В судове засідання представник третьої особи Хильківської сільської ради Хорольського району Полтавської області не з"явився, але подали заяву про розгляд справи за відсутності представника сільської ради.
За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом проведено заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши, відповідно до ст.ст. 89, 263 ЦПК України, докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає позов таким, що підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція), гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).
Пункт 2 ст. 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п. 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
Судом встановлено, що відповідно до договору дарування житлового будинку, посвідченого 14 липня 2017 року приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу Березою Д.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1047; копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 92001227, дата формування 14.07.2017, номер запису про право власності: 21394718, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1300894753248 на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 належить будинок АДРЕСА_1 , (а.с.9-10).
З наведеного вбачається, що законним власником будинку є ОСОБА_1 .
За даною адресою зареєстровані також відповідач колишня дружина ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою виданою виконавчим комітетом Хильківської сільської ради Хорольського району Полтавської області за № 02-27/293 від 21.08.2020 року (а.с.16).
Відповідно до ст. 41, 47 Конституції України право приватної власності є непорушним, кожен має право на житло, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду, а згідно ст. 55 права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 1 статті 383 ЦК України передбачено, що власник жилого будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім`ї та інших осіб.
Аналогічне правило міститься в статті 150 ЖК Української РСР, відповідно до якої громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Тобто проживання членів сім`ї у житловому приміщенні, яке належить громадянину на праві власності, є результатом реалізації права власника й у них виникає право на користування чужим майном, тобто сервітутне право.
У разі виникнення спору між власником та особами, які проживали з ним як члени сім`ї, необхідно враховувати той факт, що право користування житлом має речово-правовий характер, у зв`язку з чим припинення цього права повинно відбуватися згідно з вимогами статей 405, 406 ЦК України.
Частиною 2 статті 405 ЦК України передбачені спеціальні підстави для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням власника. Так, згідно цієї норми закону член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідач не проживає в будинку позивача більше одного року, що підтверджено дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Отже, керуючись положеннями статей 391, 406 ЦК України, враховуючи, що будинок належить на праві приватної власності позивачу, а також те, що мають місце істотні обставини, які полягають у фактичному тривалому непроживанні відповідачів у будинку та створенні перешкод позивачу, як власнику будинку у здійсненні ним права користування своїм майно, які позивач вимагає усунути, суд вважає вимоги позивача доведеними і обгрунтованими, такими, що грунтуються на положенні чинного законодавства, а тому приходить до висновку про необхідність їх задоволення.
Оскільки відповідач не проживає по місцю реєстрації в будинку позивача більше одного року, то є законні підстави для визнання її такою, що втратила право на користування цим житлом.
В даному випадку рішення суду про визнання відповідача таким, що втратив право на користування житлом, буде підставою для зняття відповідача з реєстрації місця проживання, оскільки відповідно до положень ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, в тому числі, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Відповідно дочастини 1статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 11, 246, 263, 264, 265, 280, 282, 289 ЦПК України, ст. ст. 15, 383, 391, 405 ЦК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Хильківської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання осіб втратившими право користування житловим приміщенням будинку із зняттям з реєстрації,- задовольнити повністю.
Визнати відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , втратившою право користування житловим приміщенням вказаного будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , із зняттям її з реєстрації за вказаною адресою.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Полтавського апеляційного суду в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення складено 30.11.2020 року.
Учасники справи:
ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
ВІДПОВІДАЧ : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
ТРЕТЯ ОСОБА: Хильківська сільська рада Хорольського району Полтавської області, адреса: с. Хильківка Хорольського району Полтавської обл., поштовий індекс: 37831, код ЄДРПОУ: 22535581.
Суддя : О.В. Коновод
Суд | Хорольський районний суд Полтавської області |
Дата ухвалення рішення | 30.11.2020 |
Оприлюднено | 07.12.2020 |
Номер документу | 93308992 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Хорольський районний суд Полтавської області
Коновод О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні