Рішення

від 27.11.2020 по справі 241/2671/19

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

241/2671/19

2/241/188/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

27.11.2020 року смт. Мангуш

Першотравневий районний суд Донецької області

у складі:

головуючого судді Демочко Д.О.

при секретарі Цукановій Л.П.

за участю прокурора Дороганя О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Мангуш цивільну справу за позовом заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 Меюса Василя Семеновича, який діє в інтересах держави як позивач, до Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області, ОСОБА_1 , треті особи: відділ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Мангушському районі Донецької області, національний природний парк Меотида , Державне підприємство Приазовське лісове господарство про визнання незаконним та скасування рішення Мелекінської сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернення земельної ділянки, суд -

ВСТАНОВИВ:

Маріупольська місцева прокуратура №1 (далі-Позивач) звернулася до суду, в інтересах держави до Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області, ОСОБА_1 , треті особи: відділ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Мангушському районі Донецької області, національний природний парк Меотида , Державне підприємство Приазовське лісове господарство про визнання незаконним та скасування рішення Мелекінської сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернення земельної ділянки за наступних підстав.

Так, Маріупольською місцевою прокуратурою №1 за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження № 12016050290000053 від 03.03.2016 рокувстановлено ряд порушень вимог земельного та водного законодавства під час відведення у власність земельних ділянок на території с. Білосарайська Коса Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області. Зокрема, рішенням Мелекінської сільської ради №6/13-669 від 07.12.2011 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу ділянки у власність ОСОБА_1 , останньому передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,1000 га у АДРЕСА_1 із кадастровим номером 1423984400:02:000:3374. Вказана земельна ділянка розташована в прибережній захисній смузі, водоохоронній зоні Азовського моря на землях природно-заповідного фонду, яка знаходиться у постійному користуванні ДП Приазовське лісове господарство та увійшла до складу Національного природного парку Меотида .

На підставі вищезазначеного рішення, відділом Держкомзему у Першотравневому районі 28.12.2011 ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №586478 .

В той же час, вивченням законності передачі вищевказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , встановлено, що рішення сільської ради прийнято в порушення вимог земельного та водного законодавства України з огляду на наступне.

В рамках кримінального провадження №12016050290000053 постановою слідчого від 28.08.2017 було залучено в якості фахівця геодезиста Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-експертна фірма Землі Приазов`я . Згідно листа TOB Проектно-експертна фірма Землі Приазов`я № 275 від 28.03.2018 зазначено, що вищевказана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Білосрайська Коса Мангушського району Донецької області на відстані від 10 до 250 метрів в межах двокілометрової прибережної захисної смуги Азовського моря.

Головним управлінням Держгеокадастру в Донецькій області 13.09.2017 на підставі листа Мангушського відділу Маріупольскої місцевої прокуратури № 1 проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства. Згідно акту обстеження вищевказаної земельної ділянки від 13.09.2017 та акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства №217-ДК/339/АП/09/01/-17 від 13.09.2017 ця земельна ділянка розташована за межами населеного пункту с. Білосарайська Коса на території Мелекінської сільради Мангушського району Донецької області. Дана земельна ділянка виділена із земель, які передані у постійне користування Державному підприємству Приазовський лісгосп відповідно до рішення Першотравневої районної ради № 23/11-182 від 17.05.2000, про що видано відповідний державний акт на право постійного користування землею. Відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 25.02.1980 № 132 Про доповнення переліку державних заказників Української PCP дана земельна ділянка відноситься до ландшафтного державного заказника Білосарайська коса , тобто до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Указом Президента України № 1099/2009 від 25.12.2009 дана земельна ділянка увійшла до Національного природного парку Меотида .

Також, згідно висновків судової земельно-технічної експертизи № 2777-2821 від 21.05.2018, проведеної в рамках кримінального провадження №12016050290000053 земельна ділянка 1423984400:02:000:3374 знаходиться за межами населеного пункту с. Білосарайська Коса, на території суміжного землекористувача національного природного парку Меотида .

До того ж, вищезазначена земельна ділянка розташована відносно урізу води в межах визначеної ч. 3 ст. 60 Земельного кодексу України двох кілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря.

Прибережна захисна смуга може використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності, а землі, на яких розташована прибережна смуга, не підлягають відчуженню. Якщо межі прибережної захисної смуги уздовж морів навколо морських заток і лиманів не встановлено за проектом землеустрою, то прибережна захисна смуга визначається шириною не менш двох кілометрів від урізу води. Відповідний проект землеустрою встановлення розмірів та меж прибережної захисної смуги Мелекінською сільською радою не розроблено та не затверджено. Відсутність такого проекту та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та правомірність передачі у приватну власність ділянок, розташованих у нормативно визначеній смузі від урізу води. Таким чином, рішення Мелекінської сільської ради №6/13-669 від 07.12.2011 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність гр. ОСОБА_1 прийнято всупереч ст.ст. 58, 60, 62, 84, 96,112 Земельного кодексу України, ст.ст. 88-90 Водного кодексу України та має бути визнане недійсним, оскільки вказаним рішенням виділено земельну ділянку прибережної захисної смуги та водоохоронної зони Азовського моря для житлової та громадської забудови, що заборонено законодавством. Відповідно державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №586478 від 28.12.2011 виданий на підставі вищезазначеного рішення Мелекінської сільської ради також має бути визнаний недійсним, а ОСОБА_1 зобов`язано повернути державі спірну земельну ділянку загальною площею 0,1000 га у АДРЕСА_1 , 1423984400:02:000:3374 , яку набув без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру органи прокуратури пред`являють позов в інтересах держави, оскільки Держгеокадастр та його територіальні органи не наділені повноваженнями щодо звернення до суду про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями.

Підставою для представництва інтересів держави в особі Держгеокадастру в суді є та обставина, що в результаті противоправного прийняття вищевказаного рішення та видачі на його підставі державного акту порушено право власності держави на землі державної форми власності, природно-заповідного фонду, водного фонду, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного їх використання та відтворення.

Про наявність порушення інтересів держави та підстав для здійснення представництва інтересів держави у суді позивачу стало відомо в ході здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні №12016050290000053 від 03.03.2016 року, зокрема після надходження висновків земельно-технічної експертизи № 2777-2821 від 21.05.2018 року якими зазначено, що земельна ділянка -1423984400:02:000:3374 знаходиться за межами населеного пункту. Тому установлений ст. 257 ЦК України трьохрічний строк позовної давності щодо вимог про визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку пропущено з поважних причин. Просить суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та поновити його.

Таким чином, позивач вимушений був звернутися до суду, в інтересах держави, та просить суд: визнати незаконним та скасувати рішення Мелекінської сільської ради Мангушського (Першотравневого) району Донецької області №6/13-669 від 07.12.2011 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу ділянки у власність гр. ОСОБА_2 , на підставі якого останньому передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,1000 га у АДРЕСА_1 із кадастровим номером 1423984400:02:000:3374; визнати недійсним виданий відділом Держкомзему у Першотравневому районі 28.12.2011 на ім`я ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №586478, який 28.12.2011 зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №142390001000920; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку загальною площею 0,1000 га у АДРЕСА_1 на користь позивача.

У судовому засіданні прокурор Мангушського відділу Маріупольської місцевої прокуратури №1 підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позові, додатково зазначив, що спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги та водоохоронної зони та не може бути передана у приватну власність.

Представник Мелекінської сільської ради в судове засідання не з`явився, наддавши до суду письмову заяву про розгляд справи без участі представника Мелекінської сільської ради. Позовні вимоги прокурора не визнає в повному обсязі та заперечує проти їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином - заказною кореспонденцією з повідомленням, а також на офіційному сайті суду .

Представник третьої особи: відділу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Мангушському районі Донецької області у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомленний належним чином - заказною кореспонденцією з повідомленням, а також на офіційному сайті суду.

Представник третьої особи Національного природного парку Меотида Векліч С.М. в судове засідання не з`явився, надавши до суду заяву про розгляд справи без його участі та письмові пояснення, в яких зазначив, що державна установа - національний природний парк Меотида був створений Указом Президента України від 25.12.2009 р. № 1099/2009 Про створення національного природного парку Меотида , на підставі розділу 7 статей 51-53 Закону України Про природно-заповідний фонд України . На підставі ст.52 ЗУ Про природно-заповідний фонд України спеціалізованою організацією ТОВ Земля Донбасу , згідно договору CSCL-60, було розроблено Проект створення національного природного парку Меотида від 03.02.2005 року. При розробці Проекту створення НПП Меотида , ТОВ Земля Донбасу угоджувало межі та площі земельних ділянок НПП Меотида на території усіх сільських рад, де є ці ділянки, а також з районними адміністраціями, районними органами Держземагенства (Володарського, Новоазовського та Першотравневого районів) при цьому їм були надані необхідні графічні матеріали. Факт узгодження Проекту створення НПП Меотида підтверджено наявністю на картографічних матеріалах особистих підписів та відповідних печаток: голови Першотравневої райдержадміністрації, голови Мелекінської сільської ради, начальника Першотравневого районного відділу земельних ресурсів, головного архітектора Першотравневої РДА, начальника Донецького обласного управління лісового господарства та директора ДП Приазовський лісгосп . Також про це свідчить рішення Мелекінської сільської ради від 17.10.2006 р. №5/5-152 Про погодження створення НПП Меотида , яке не було скасовано.

Також зазначає, що на південно-західній ділянці території НПП Меотида , межі парку співпадають з межами ландшафтного заказника загальнодержавного значення Білосарайська коса - об`єкту природно-заповідного фонду, який був створений Постановою Ради Міністрів Української PCP від 28 жовтня 1974 року № 500, який належав Державному підприємству Приазовський лісгосп та увійшов у склад НПП Меотида .

Державне підприємство Приазовський лісгосп має державний акт на право постійного користування землею ІІ-ДН № 001941 від 12.12.2001 року. Відповідно до рішення Першотравневої районної ради народних депутатів від 17.05.2000 року №23/11-182 Приазовському лісгоспу надано у постійне користування 405,1 гектарів землі у межах згідно з планом землекористування для ведення лісного господарства на території Мелекінської сільської ради. Згідно акту, у площу 405,1 га входить площа 301,2 га території заказника загальнодержавного значення Білосарайська коса . У даному акті, у масштабі 1:25000, вказані межі та розташування межових знаків території природно-заповідного фонду. На плані зовнішніх меж вищезгаданого державного акту, графічне вказане, що на ділянці від Г до Д проходить розмежування території державного заказника Білосарайська коса та села Білосарайська Коса, Тобто у 2001 році на цій ділянці село Білосарайська Коса вже межувало із жавним заказником і подальше збільшення території села у цьому місці у 2011 році могло бути тільки за рахунок території природно-заповідного фонду. На виконання Указу Президента України від 25.12.2009 року № 1099/2009 Про створення національного природного парку Меотида , на підставі наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 16 лютого 2012 року № 76 Про приймання-передачу територій під охорону національному природному парку Меотида була утворена комісія з приймання-передачі територій, за результатами роботи якої був оформлений акт приймання-передачі територій Новоазовської РДА (землі запасу), Першотравневої РДА (землі запасу), Володарської РДА (землі запасу), державного підприємства Тельманівський лісгосп , державного підприємства Приазовський лісгосп , риболовецького колективного господарства Прибой під охорону національному природному парку Меотида був підписаний 28.03.2012 року.

Крім того, представник звертає увагу на те, що розробка містобудівного обґрунтування с. Білосарайська Коса, була проведена за участі посадових осіб Мелекінської сільської ради, Першотравневої райдержадміністрації, Першотравневого районного відділу земельних ресурсів та інших у 2011 році, вже після погодження Проекту створення НПП Меотида у 2006 році та видання Указу Президента України Про створення національного природного парку Меотида у 2009 році при повному ігноруванні вказаних останніх документів.

Представник Державного підприємства Приазовське лісове господарство в судове засідання також не з`явився, надавши до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі .

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши докази, що є в матеріалах цивільної справи, приходить до наступного висновку.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.3, 4 ст. 12, ч.1, 2 ст.13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

07.12.2011 року, рішенням Мелекінської сільської ради №6/13-669 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу ділянки у власність гр. ОСОБА_1 було затверджено проект відведення та передачу у власність земельної ділянки площею 0,1000 га під будівництво і обслуговування житлового будинку та господарських споруд ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 28.12.2011 видано державний акт на право власності за земельну ділянку серії ЯЛ №586478, який 28.12.2011 зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 142390001000920 , розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 1423984400:02:000:3374 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд (а.с. 21).

Згідно витягу з кримінального провадження №12016050290000053 від 03.03.2016 року, вбачається, що дане кримінальне провадження було заведено за фактом службового підроблення посадовими особами Мелекінської сільської ради Першотравневого району Донецької області, які достовірно знаючи, що заяви щодо виділення земельних ділянок по АДРЕСА_2 , являються підробленими, в серпні 2008 року внесли недостовірні відомості до рішення сільської ради про надання згоди на розробку проекту відведення земельних ділянок за вказаною адресою. Також, 19.08.2017 року було виявлено факт того, що посадові особи Мелекінської сільської ради та відділу Держкомзему у Першотравневому районі, неналежним чином виконуючи свої службові обов`язки, погодили виділення земельних ділянок громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків в 2008-2010 роках загальною площею більше ніж 3,4 га із земель, які на підставі рішення Першотравневої районної ради № 23/11-182 від 17.05.2000 передані в постійне користування ДП Приазовський лісгосп (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ІІ-ДН № 001941 зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 238 від 12.12.2001), а в 2005 на підставі проекту створення Національного природного парку Меотида увійшли до складу об`єктів природно-заповідного фонду ( а.с. 22-23).

Листом управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 16.11.2017 року повідомило начальника Мангушського відділу Маріупольської місцевої прокуратури №1 про порушення земельного законодавства (а.с.26-27).

Як вбачається з акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства №217-ДК/339/АП/09/01/-17 від 13.09.2017 та акту обстеження земельної ділянки № 217-ДК/314/АО/10/01/-17 від 13.09.2017 року, проведених управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області встановлено, що: земельна ділянка з кадастровим номером 1423984400:02:000:3374 площею 0,1000 га розташована за межами населеного пункту с. Білосарайська Коса на території Мелекінської сільради Мангушського району Донецької області. Дана земельна ділянка виділена із земель, які передані у постійне користування Державному підприємству Приазовський лісгосп відповідно до рішення Першотравневої районної ради № 23/11-182 від 17.05.2000, державний акт на право постійного користування землею ІІ-ДН №001941, зареєстрований 12.12.2001 за № 238. Відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 25.02.1980 № 132 Про доповнення переліку державних заказників Української PCP дана земельна ділянка відноситься до ландшафтного державного заказника Білосарайська коса , тобто до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Указом Президента України № 1099/2009 від 25.12.2009 дана земельна ділянка увійшла до Національного природного парку Меотида (а.с.28-29).

Як вбачається із державного акту на право постійного користування землею ІІ-ДН №001941, зареєстрованого 12.12.2001 за №238 із планом зовнішніх меж на підставі рішення Першотравневої районної ради від 17.05.2000 №23/11-182 ДП Приазовський лісгосп надано у постійне користування 405,1 гектарів землі в межах згідно планом землекористування (а.с.30-31).

Рішенням Мелекінської сільської ради № 5/5-152 від 17.10.2006 року Про погодження створення НПП Меотида погоджено створення Національного природного парку Меотида на території Мелекінської сільської ради за межами населених пунктів ради, вказаних у графічних матеріалах , загальною площею земельних ділянок 1287,7397 га, в тому числі: з вилученням земельних ділянок із землекористування сільської ради - 989,4467 га (а.с.32).

Згідно висновків судової земельно-технічної експертизи № 2777-2821 від 21.05.2018, проведеної в рамках кримінального провадження №12016050290000053 земельна ділянка 1423984400:02:000:3374 знаходиться за межами населеного пункту с. Білосарайська Коса, на території суміжного землекористувача національного природного парку Меотида (а.с.34-46).

Листом №Р-170 від 14.08.2017 року в.о. директор НПП Меотида повідомила начальнику Мангушського відділу Маріупольської прокуратури №1, що земельна ділянка зокрема з кадастровим номером 1423984400:02:000:3374 розташована у межах НПП Меотида , а тому не могла бути переданою у приватну власність, зауваживши що ця інформація підлягає уточненню в органах Держгеокадастру(а.с.47-48).

Повноваження прокурора у вищезазначеному кримінальному провадженні підтверджується наказом №1078-к від 16.06.2017 року (а.с.53).

Відповідно до положень статей 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтями 2, 19 Закону України Про охорону земель визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно з положеннями статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, крім інших землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті в тому числі, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Згідно вимог статті 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Згідно зі статтею 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Відповідно до статті 90 ВК України прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об`єктів, об`єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об`єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.

Згідно із статтею 59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування можуть передаватися земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови із земель водного, фонду лише на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Вищенаведені законодавчі норми встановлюють розміри прибережних захисних смуг в залежності від виду водойми та прямо забороняють надання у приватну власність земельних ділянок водного фонду, до яких відносяться прибережні захисні смуги.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах законодавчо визначеної статтею 88 ВК України двокілометрової прибережної захисної смуги Азовського моря.

Так, згідно із статтями 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду, та віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до статті 21 ЗК України, недійсним рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

За змістом частин першої, другої статті 3, статті 4 ВК України, пункту а частини першої статті 58, статей 59, 60, частини першої статті 84 ЗК України землі під водними об`єктами, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) i канали; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок, морів i навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Відповідно до положень статті 88 ВК України, Порядку визначення poзмірів i меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 , Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року, розмір та межі прибережних захисних смуг встановлювались за проектами землеустрою (термін та зміст за статтею 50-54 Закону України Про землеустрій ), а населених пунктів - відповідно до існуючих на час встановлення конкретних умов забудови. При наданні у користування земельних ділянок навколо зазначених та інших водних об`єктів, мали враховуватися ці положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, а у paзі відсутності землевпорядної документації (документації із землеустрою, проекту землеустрою) та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об`єктів, збереження водних об`єктів мало бути досягнуто шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних poзмірів i меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови КМ України № 486 з урахуванням конкретної ситуації.

Аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями, що висловлені Верховним Судом України в постанові від 21 травня 2014 року у справі № 6-16цс14 та постанові від 24 грудня 2014 року у справі № 6-206цс14.

Також судом встановлено, що проект землеустрою щодо визначення розмірів водоохоронної зони у межах с. Білосарайська Коса не розроблявся спеціально уповноваженими органами, а отже, не узгоджувався з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і не затверджувався Мелекінською сільською радою. Не розроблявся і не затверджувався також у визначеному порядку окремий проект землеустрою зі встановлення меж прибережної захисної смуги із пляжною зоною.

Разом з тим, відсутність такого проекту та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватись як відсутність самої прибережної захисної смуги та правомірність передачі у приватну власність ділянок, розташованих у нормативно визначеній смузі від урізу води.

Всупереч наведеним вимогам земельного законодавства, враховуючи, що спірна земельна ділянка розташована в межах двокілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря, Мелекінською сільською радою при прийнятті оскаржуваного рішення порушено вимоги чинного земельного законодавства, а тому зазначене рішення є незаконним.

Крім цього, спірна земельна ділянка відноситься до об`єкту природно-заповідного фонду.

У відповідності до ч. 2 ст. 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

В ч. 1 п. "є" ст. 39 цього Закону передбачено, що природні ресурси в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду відносяться до загальнодержавного значення.

Ч. ч. 1, 2 ст. 61 зазначеного Закону встановлено, що ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об`єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і економічну цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і оголошуються територією чи об`єктом природно-заповідного фонду України.

До складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.

Згідно п. в ч. 4 ст. 83 ЗК України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

За вимогами ч.4.ст. 7 Закону України Про природно-заповідний фонд , межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Постанови Ради Міністрів Української РСР від 25.02.1980 року№132 Про доповнення переліку державних заказників Української РСР дана спірна земельна ділянка відноситься до ландшафтного державного заказника Білосарайська коса , тобто відноситься до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, яка знаходиться у постійному користуванні ДП Приазовське лісове господарство та увійшла до складу Національного парку Меотида .

Національний природний парк Меотида був створений Указом Президента України від 25 грудня 2009 року № 1099/2009 і спірна земельна ділянка увійшла до його складу. Проект встановлення прибережної захисної смуги на території Мелекінської сільської ради не розроблений та не затверджений, тому земельні ділянки не могли бути надані у приватну власність. Спірна земельна ділянка розташована відносно урізу води в межах визначеної ч.3 ст.60 Земельного кодексу України двокілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря, що підтверджено актом обстеження земельної ділянки від 13.09.2017.

Отже спірна земельна ділянка не може бути передана у власність громадянам.

Крім того, зі змісту статті 125 ЗК України, частини першої статті 126 ЗК України (в редакції, чинній на час видачі державного акту на землю) право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права та посвідчується державним актом.

Із системного аналізу норм ЗК України вбачається, що державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування, а тому вирішення питання про правомірність його видачі залежить від того, чи є законним рішення, на підставі якого його видано.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі незаконного рішення Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області, тому державний акт, виданий на його ім`я на земельну ділянку 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрований в Книзі записів про державну реєстрацію 28.12.2011 за № 142390001000920, є також незаконним.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, судом вставлено, що власником спірної земельної ділянки є територіальна громада Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області, яка своїм рішенням незаконно передала у власність дану земельну ділянку відповідачу ОСОБА_1 .

Оскільки зазначене рішення підлягає скасуванню, то відповідно відсутні правові підстави збереження цього майна за відповідачем, а тому до спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між власником майна і його володільцем, суд застосовує положення статті 1212 ЦК України.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Розпорядником земель лісогосподарського призначення відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України є обласні державні адміністрації. А тому ОСОБА_1 зобов`язаний повернути спірну земельну ділянку, яку набув без достатньої правової підстави, державі в особі Донецької обласної державної адміністрації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 487/10128/14-ц від 12.06.2019.

Скасування спірного рішення ради та визнання недійсним державного aкту на право власності на земельну ділянку, який видано на підставі незаконного рішення, відповідає критерію законності.

Відповідно до ст. 13 , 14 Конституції України , земля її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, що перебувають під особливою охороною держави. Прийняття спірного рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки водного фонду, яка відповідно до закону не може перебувати у приватній власності фактично позбавляє Український народ можливості володіти, користуватися та розпоряджатися землями водного фонду об`єкту загальнодержавного значення.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям об`єкта із державної власності у приватну, становлять суспільний публічний інтерес, а незаконність рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого об`єкт вибув із державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

За таких обставин позов керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Аналогічна правова позиція висвітлена в постановах Великої плати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року № 183/1617/16, пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршені екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України , частина третя статті 1 ЗК України ). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18 , 19 , пункт а частини першої статті 91 ЗК України ), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України ).

Крім того, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і порядку, що визначені законом, покладено на органи прокуратури (ст. 131-1 Конституції України ). Статтею 23 Закону України Про прокуратуру встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Таким чином, Держгеокадастр та його територіальні органи не наділені повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про визнання незаконним та скасування рішень органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями. Тому, зважаючи на те, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з відповідним позовом, саме прокурор має пред`являти даний позов до суду в інтересах держави як позивач.

Щодо вимоги Маріупольської місцевої прокуратури № 1 про поновлення строку позовної давності, то оскільки прокурору про порушення інтересів держави стало відомо 16.11.2017 після надходження інформації з Мангушського відділу Держгеокадастру про порушення Мелекінською сільською радою Мангушського району Донецької області вимог земельного та водного законодавства за результатами акту перевірки № 217-ДК/339/АП/09/01/-17 від 13.09.2017 та висновків земельно-технічної експертизи № 277-2821 від 21.05.2018, під час якої встановлено факт виділення земельних ділянок для будівництва житлових будинків та господарських споруд за межами населеного пункту із земель природно-заповідного фонду в межах природоохоронної зони Азовського моря, яка надана в постійне користування ДП Приазовський лісгосп , а тому встановлений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності щодо вимог про визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку пропущено з поважних причин і дані обставини свідчать про наявність об`єктивних перешкод для звернення до суду в межах строку позовної давності, а тому даний строк підлягає поновленню.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з задоволенням позовної вимоги про визнання незаконною та скасування рішення суд стягує з Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області на користь позивача судовий збір у розмірі 2881 гривень, що відповідає двом вимогам немайнового характеру, а з ОСОБА_1 за позовні вимоги про визнання недійсним державного акту та зобов`язання повернення земельної ділянки суд стягує на користь позивача судовий збір у розмірі 2881 гривень, що відповідає двом вимогам немайнового характеру.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 4 , 7 , 12 , 13 , 263-265 , 268 ЦПК України , 257, 261, 1212 ЦК України , 19, 20, 83, 125 ЗК України , суд,-

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1, ОСОБА_3 , який діє в інтересах держави (місце знаходження за адресою: АДРЕСА_3 , до Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області (розташованої за адресою: с. Мелекіне Мангушського району Донецької області вул. Гагаріна буд. 22а, ЄДРПОУ 04340460), ОСОБА_1 (проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: відділ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Мангушському районі Донецької області (розташований за адресою: смт. Мангуш Мангушського району Донецької області вул.. Тітова буд.83), Національний природний парк Меотида (розташований за адресою: с. Урзуф Мангушського району Донецької області вул. Центральна буд. 53-б), Державне підприємство Приазовське лісове господарство (розташоване за адресою: м. Маріуполь Донецької області вул. Євпаторійська буд. 70) про визнання незаконним та скасування рішення Мелекінської селищної ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку - задовольнити у повному обсязі.

Визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити заступнику керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Меюсу Василю Семеновичу строк позовної давності для звернення до суду з позовом до Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області, ОСОБА_1 , треті особи - Відділ Державної служби України з питань геодезії картографії та кадастру в Мангушському районі Донецької області, Національний природний парк Меотида , Державне підприємство Приазовське лісове господарство про визнання незаконним та скасування рішення Мелекінської селищної ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку .

Визнати незаконним та скасувати рішення Мелекінської сільської ради Мангушського (Першотравневого) району Донецької області № 6/13-669 від 07.12.2011 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу ділянки у власність гр. ОСОБА_1 , на підставі якого останньому передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,1000 га у АДРЕСА_1 із кадастровим номером 1423984400:02:000:3374.

Визнати недійсним виданий відділом Держкомзему у Першотравневому районі 28.12.2011 на ім`яОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №586478, який 28.12.2011 зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №142390001000920.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку загальною площею 0,1000 га у АДРЕСА_1 , із кадастровим номером 1423984400:02:000:3374 державі в особі Донецької обласної державної адміністрації.

Стягнути з Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області на користь прокуратури Донецької області (ЄДРПОУ 25707002, р/р НОМЕР_2 , МФО 820172) судовий збір у розмірі 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) гривню 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Донецької області (ЄДРПОУ 25707002, р/р 35216066016251, МФО 820172) судовий збір у розмірі 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) гривню 50 копійок.

Повний текст складено 03.12.2020 року.

Апеляційна скарга на рішення Першотравневого районного суду Донецької області, може бути подана безпосередньо до Донецького апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.О. Демочко