Ухвала

від 03.12.2020 по справі 2-н-465/11

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 6/243/345/2020

Справа № 2-н-465/11

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Сидоренко І.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Зубкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов`янського міськрайонного суду Донецької області заяву Обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго в особі Виробничої одиниці Слов`янськтепломережа , про поновлення строку пред`явлення судового наказу до виконання, -

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2020 року до Слов`янського міськрайонного суду надійшла заява Обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго в особі Виробничої одиниці Слов`янськтепломережа , про поновлення строку пред`явлення судового наказу до виконання, мотивована тим, що 02 березня 2011 року Слов`янським міськрайонним судом задоволено заяву про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиті послуги з опалення з ОСОБА_1 - 5859,32 грн., 510,01 грн. - витрати від інфляційних процесів, 154,07 грн. - 3 %, 30 грн. - витрати на ІТЗ розгляду справи.

Заявником зазначений судовий наказ направлено на виконання до відділу державної виконавчої служби Слов`янського міськрайонного управління юстиції. 03 жовтня 2016 року відділом державної виконавчої служби зазначений судовий наказ повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

У зв`язку зі скрутним фінансовим положенням, яке склалось у ОКП Донецьктеплокомуненерго в особі ВО Слов`янськтепломережа у строк наданий для повторного звернення до виконання судового наказу підприємство не мало можливості здійснити сплату авансового внеску відділу державної виконавчої служби.

Рішенням Конституційного Суду № 2-р(ІІ)/2019 положення ч. 2 ст. 26 ЗУ Про виконавче провадження 15 травня 2019 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Заявник протягом тривалого часу знаходиться у скрутному фінансовому стані в зв`язку з великою дебіторською заборгованістю споживачів за надані послуги з теплопостачання та внаслідок цього виниклою кредиторською заборгованістю підприємства перед постачальниками енергоресурсів. Постійними арештами рахунків по виконавчим документам відносно стягнення заборгованості з заявника, як боржника.

Тому, поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання судового наказу Слов`янського міськрайонного суду № 2-н-444-11 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з опалення з ОСОБА_1 .

Представник заявника у судове засідання не з`явився, проте направив на адресу суду клопотання про розгляд заяви у його відсутності, в які заявлені вимоги підтримав в повному обсязі.

Боржник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно ч. 3 ст. 433 ЦПК України неявка учасників справи не є перешкодою для вирішення питання по суті.

Суд, дослідивши подані заявником документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду заяв, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

У судовому засіданні із достовірністю встановлено, що 02 березня 2011 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області видано судовий наказ, яким з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОКП Донецьктеплокомуненерго в особі ВО Слов`янськтепломережа , заборгованість в сумі 5859,58 грн., витрати від інфляційних процесів у розмірі 510,01 грн., 3 % річних в сумі 165,07 грн., витрати по сплаті ІТЗ розгляду справи в сумі 30 грн. та судового збору в сумі 25,50 грн.

Зазначене судове рішення набуло чинності 01 квітня 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб і громадян та підлягаю виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплює, що права людини вважаються захищеними лише після повного виконання рішення суду.

Забезпечення належного виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

При цьому, виконання судового рішення це заключний етап юрисдикційної діяльності. Без належної реалізації цієї стадії юрисдикційної діяльності втрачається сенс попередньої діяльності суду та інших органів, які уповноважені на здійснення захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Виконанням судового рішення завершується процес захисту суб`єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян та юридичних осіб шляхом їх фактичної реалізації у спосіб та в порядку, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України,суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Це означає, що після набрання законної сили відповідним судовим рішенням, воно підлягає обов`язковому виконанню сторонами справи, які, виходячи із суті такого рішення, зазвичай набувають процесуального статусу стягувача та боржника, а у разі відсутності добровільного виконання судового рішення боржником вчиняються дії щодо його примусового виконання у спосіб та в порядку, що визначені, зокрема Законом України Про виконавче провадження , зокрема ініціювання відкриття виконавчого провадження, тощо.

Як вбачається з копії вищевказаного судового наказу, останній повертався стягувачу 30 травня 2013 року, 22 травня 2015 року та 03 жовтня 2016 року на підставі п. 2 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження .

Згідно з п. 2 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження № 606-XIV (втратив чинність 05 січня 2017 року на підставі ЗУ № 1404-VIII), виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною другою статті 26 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII (набув чинності з 05 січня 2017 року) встановлено, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Заявник в обґрунтування поважності пропуску строку на звернення до виконання обґрунтовує скрутним фінансовим становищем, яке склалось на підприємстві, у зв`язку з чим не мало можливості здійснити сплату авансового внеску.

Вищевказані положення ч. 2 ст. 26 ЗУ Про виконавче провадження рішенням Конституційного Суду України № 2-р(ІІ)/2019 визнані неконституційними.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частиною 1 статті 127 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За приписами ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

На підставі викладеного, суд визнає причини пропуску строку пред`явлення зазначеного виконавчого документу до виконання поважним, та вважає можливим поновити пропущений строк його пред`явлення.

На підставі наведеного,керуючись ст. 433, пп. 17.4 п. 17 ч. 1 розділуХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго в особі Виробничої одиниці Слов`янськтепломережа , про поновлення строку пред`явлення судового наказу до виконання - задовольнити.

Поновити Обласному комунальному підприємству Донецьктеплокомуненерго в особі Виробничої одиниці Слов`янськтепломережа (код ЄДРПОУ: 05540965, адреса місцезнаходження: 84122 м. Слов`янськ, вул. Шовковична, 5) строк на пред`явлення до виконання виконавчого документу - судового наказу, виданого 02 березня 2011 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області у цивільній справі № 2-н-444-11 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з опалення з ОСОБА_1 .

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи,якому повна ухвала суду не була вручена удень її складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду І.О.Сидоренко