Рішення

від 19.10.2020 по справі 314/3387/20

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/3387/20

Провадження № 2/314/1139/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2020 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Мануйлової Н.Ю.,

секретар судового засідання Рясна A.B.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №314/3387/20 за позовом ОСОБА_1 до Новогупалівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, уточненим у процесі розгляду справи, до відповідача, в якому зазначила, що тривалий час, тривалий час, 12 років, проживає і на теперішній час мешкає на території Новогупалівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області в житловому будинку по АДРЕСА_1 та користуюся земельною ділянкою площею 0,37 га, що знаходиться за цією ж адресою і належала покійній ОСОБА_2 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 році) згідно Державного акта серії ЗП 04-5015012 від 18.08.1995 року.

З цього часу вона користуюся та розпоряджаюся вказаним майном, садить городину на земельній ділянці, збирає врожай, утримує в належному стані житловий будинок, своєчасно сплачує комунальні платежі з 2008 року, тобто з моменту вселення по теперішній час. Дані обставини підтверджується: квитанціями про сплату за послуги зв`язку ВАТ Укртелеком ; розрахунковими книжками та квитанціями по розрахунку за природний газ ПАТ Запоріжгаз згідно договору № 32292 від 28.11.2008, а також абонентською книжкою по розрахунку за спожиту електроенергію та квитанціями про сплату платежів ВАТ Запоріжжяобленерго

Крім того, вищевикладені обставини підтверджуються відповідною довідкою Новогупалівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 05.08.2020 року вих. № 434.

До теперішнього часу ніхто не оспорював користування нею домоволодінням та земельною ділянкою.

Позивач, представник позивача у судове засідання не з`явились, просили проводити розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позову наполягають.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги визнає у повному обсязі, просить суд розглянути справу без участі представника сільської ради.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку щодо обґрунтованості позову і наявності підстав для його задоволення.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки виконавчого комітету Новогупалівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 05.09.2020 за №434, ОСОБА_1 проживає з квітня 2008 року по АДРЕСА_1 без реєстрації, з 10.01.2009 по теперішній час - зерєстрована за вказаною адресою. Заборгованість по сплаті земельного податку з 2008 року відсутня.

Згідно з наданими копіями квитанції та розрахунковими книжками позивач сплачує за комунальні послуги за вказаною адресою.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.162 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За визначенням ч.1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність). Згідно ч.2 тієї ж статті, набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. На даний момент такий спеціальний закон, а так само спеціальні обмеження можливості застосування інституту набувальної давності відносно земельних ділянок, які не перебувають у державній власності, відсутні, проте це не може перешкоджати реалізації майнових прав позивача.

Відповідно до ч.4 ст.344 ЦК України, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Згідно ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Згідно ч.2 тієї ж статті, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. відповідно до частини першої статті 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цивільним законодавством.

Згідно п.11, п.13 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі, а також на безхазяйну річ; можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК а також; частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенції про захист прав і основних свобод людини Перший протокол та протоколи № 2,4,7,11 до Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, позивач не може захистити своє спадкове майнове право, тому відповідно до ст. 16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на будинок в порядку спадкування за заповітом.

Таким чином, оцінивши надані докази у сукупності, те, що позивач більше 10 років відкрито, безперервно користується вказаними об`єктами нерухомості, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку площею 0,37га за цією ж адресою в порядку набувальної давності, є обґрунтованими та законними.

Враховуючи, що позивач не наполягав на стягненні судових витрат з відповідача, суд залишає за ним сплачений при поданні позову судовий збір.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 344 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Новогупалівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (ЄДРПОУ 04353273, вул. Центральна буд.60а, с.Новогупалівка Вільнянського району Запорізької області) про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок з надвірними господарчими будівлями та спорудами який розташований за адресою: по АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,3700 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно Державного акта серія ЗП 04-5016012 від 18.08.1995.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подасться протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій стати 358 ЦПК України.

Суддя Наталія Юріївна Мануйлова

19.10.2020