Постанова

від 25.11.2020 по справі 623/1129/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

25 листопада 2020 року

м. Харків

справа № 623/1129/17

провадження № 22-ц/818/5558/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Пилипчук Н.П. ,

суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю..

за участю секретаря судового засідання : Плахотнікової І.О.,

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство Золота нива 1 ,

третя особа: сектор з питань державної реєстрації Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Золота нива 1 , третя особа: сектор з питань державної реєстрації Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, про визнання не дійсним договору оренди земельної ділянки,

за апеляційною скаргою Приватного підприємства Золота Нива 1 , в особі директора Коритного В.В., на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 серпня 2020 року, ухвалене суддею Винниченко П.П., в залі суду в м. Ізюм,-

В С Т А Н О В И В :

В травні 2017 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Золота нива 1", третя особа: сектор з питань державної реєстрації Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Позов обґрунтовано тим, що він є власником земельної ділянки на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 10.12.2002 року III-ХР 015586, кадастровий номер 6322880500:02:000:0090, розміром 6,9058 га, ділянка № НОМЕР_1 із земель приватної власності, розташована на території Комарівської сільради Ізюмського району. На початку 2017 року, після отримання інформаційної довідки з ДРРП на нерухоме майно виявилося, що в наявності є договір оренди, укладений 09.11.2011 року між ним і ПП "Золота нива 1", зареєстрований 23.05.2014 року, № запису про інше речове право 5796391, на земельну ділянку, кадастровий номер 6322880500:02:000 0090. Вказує, що даний договір не підписував, але знав що за мовчазною згодою земельною ділянкою користується ПП Золота Нива-1 , та я отримував за це плату від ПП Золота Нива-1 з 2007 року. Вказує, що з ним не узгоджувалися істотні умови договору, передбачені ЗУ Про оренду землі , та не має свого екземпляра договору на належну земельну ділянку. У лютому 2017 року звернувся з листом до відповідача з вимогою надати екземпляр договору, але листом № 87 від 22.03.2017 року відповідач повідомив, що в нього відсутній його екземпляр договору, так як раніше був виданий. Будь-яких доказів передачі екземпляру договору відповідач не надав. В зв`язку з тим, що станом на початок 2017 року належна земельна ділянка не була зареєстрована у Державному земельного кадастру, то він звернувся до землевпорядної організації для виготовлення документації з землеустрою. Після реєстрації ділянки з витягу з Державного земельного кадастру він дізнався про зміну її кадастрового номеру на новий - 6322885000:02:000:0166. Відповідно до довідки з міськрайонного управління в Ізюмському районі та м. Ізюмі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 16.05.2017 року № 31-20-0 23 021-177/122-1 його було повідомлено, що зміна кадастрового номеру відбулася в зв`язку з дублюванням кадастрових номерів. 16.05.2017 року позивач зареєстрував своє право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6322885000:02:000:0166 у ДРРП на нерухоме майно. Позивач вказує, що договір оренди на зазначену земельну ділянку з відповідачем не укладав та не підписував, тобто договір укладено з іншою особою з підробкою його підпису.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6322885000:02:000:0090, розміром - 6,9058 га, ділянка № НОМЕР_1 із земель приватної власності, розташована на території Комарівської сільради Ізюмського району, укладений 09.11.2011 року між ним і ПП Золота нива 1 , зареєстрований державним реєстратором Ізюмського МУЮ Мітіною В.В., 23.05.2014 року, № запису про інше речове право 5796391.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 серпня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6322885000:02:000:0090 (новий кадастровий номер 6322885000:02:000:0166), розміром 6,9058 га, ділянка № НОМЕР_1 із земель приватної власності, розташована на території Комарівської сільської ради Ізюмського району, укладений 09.11.2011 року між ОСОБА_1 і Приватним підприємством "Золота нива 1", зареєстрований 23.05.2014 року державним реєстратором Ізюмського міськрайонного управління юстиції Мітіною Вітою Валеріївною, номер запису про інше речове право: 5796391.

Додатковим рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16 жовтня 2020 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі Приватне підприємство Золота Нива 1 , в особі директора Коритного В.В., просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норма матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було задоволено позов, в якому позивачем невірно обрано спосіб захист, оскільки згідно із правовою позицією Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц зазначено, що у разі встановлення судом тієї обставини, що договір оренди земельної ділянки не був підписаний позивачем позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі задоволенню не підлягають з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, а ефективним способом захисту права, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення земельної ділянки. Крім того, вказує, що судом першої інстанції було помилково відмовлено у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності, оскільки на момент звернення ОСОБА_1 до суду із позовної заявою сплинув строк позовної давності за позовними вимогами щодо визнання недійсними договору оренди землі. Також посилається на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що він не підписував оспорюваний договір, а висновки експертиз від 14.02.2018 року та 26.02.2020 року не можуть бути взяті до уваги, оскільки складені із порушенням порядку, визначеного законодавством.

Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази.

Від приватного підприємства Золота Нива 1 , в особі директора Коритного В.В., надійшла до суду заява, в якій він просить суд відкласти розгляд справи, посилаючись на зайнятість у інших справах.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні, а явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Причиною неявки до суду апеляційної інстанції представника відповідача є надання переваги участі у розгляді іншої справи.

Оскільки поважність причин неявки представника відповідача судом апеляційної інстанції не встановлена, заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України) суд визнає повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає розглядові справи.

Вказана позиція апеляційного суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки на підставі державного акту на право приватної власності на землю Серія III-XP № 015586, кадастровий номер 6322885000:02:000:0090, розміром 6,9058 га, із земель приватної власності, розташована на території Комарівської сільської ради Ізюмського району Харківської області. (а.с.6).

Належною земельною ділянкою користувалося ПП "Золота Нива 1", що не оспорюється сторонами.

Представник позивача зазначає, що 10.02.2017 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до відповідача з вимогою повернути належну йому земельну ділянку, надати йому екземпляр договору оренди, але листом № 87 від 22.03.2017 року відповідач повідомив, що в нього відсутній його екземпляр договору, оскільки раніше був виданий. Будь-яких доказів передачі екземпляру договору відповідач не надав, до того ж не вказав, коли саме він був йому переданий. Тобто позивач не мав на руках свого екземпляру договору. В зв`язку з тим, що станом на початок 2017 року належна позивачу земельна ділянка не була зареєстрована у Державному земельного кадастру (тобто в ДЗК були відсутні відомості про належну мені на підставі державного акту земельну ділянку) позивач звернувся до землевпорядної організації для виготовлення документації з землеустрою, після чого звернувся до міськрайонного управління в Ізюмському р-ні та м. Ізюмі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області для реєстрації належної земельної ділянки.

Після реєстрації належної земельної ділянки з витягу з Державного земельного кадастру про належну земельну ділянку, позивач дізнався про зміну її кадастровий номер на новий - 6322885000:02:000:0166.

Відповідно до довідки з міськрайонного управління в Ізюмському районі та м. Ізюмі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 16.05.2017 року № 31-20-0 23 021-177/122-1 позивача було повідомлено, що зміна кадастрового номеру відбулася в зв`язку з дублюванням кадастрових номерів.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.05.2017 року, згідно заяви ОСОБА_1 з реєстраційним номером 22296240 від 16.05.2017 року зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6322885000:02:000:0166, розміром - 6,9058 га за ОСОБА_1 .

З висновку судово-почеркознавчої експертизи № 19001/2260 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 14.02.2018 року убачається, що підписи від імені ОСОБА_1 в Договорі оренди землі від 09.11.2011, укладеному між ОСОБА_1 та ПП Золота Нива 1 , в особі директора Зінченко В.І., на земельну ділянку кадастровий номер 6322885000:02:000:0090, розміром - 6,9058 га (реєстраційна справа, а.7-8), розташований на зворотному боці другого аркуша документа, в графі Орендодавець ; Акті визначення меж земельної ділянки в натурі до договору оренди землі від 09.11.2011 (реєстраційна справа, а. 9), розташований в графі Орендодавець , в рядку перед рукописним записом / ОСОБА_1 / ; Акті приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди землі від 09.11.2011 (реєстраційна справа, а.10), розташований в графі Земельну ділянку передав: Орендодавець , в рядку перед рукописним записом / ОСОБА_1 / , - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1 , а іншою (іншими) особою (особами) (т.1 а.с.132-146).

У Висновку судово-почеркознавчої експертизи № 10/500СЕ-19, складеного 26.02.2020 року судовим експертом Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України зазначено, що підпис від імені ОСОБА_1 у графі Орендодавець додаткової угоди від 27.05.2014 р. до Договору оренди землі від 09.11.2011 р. (реєстраційна справа земельної ділянки з кадастровим № 6322885000:02:000:0090, а.с.30) виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 у графі Орендодавець додаткової угоди від 27.05.2014 р. до Договору оренди землі від 09.11.2011 р. (справа 623/1129/17, том 1, а.с.195), виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. (т.2 а.с.169-174).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Законом України "Про оренду землі", Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами .

Встановивши, що ОСОБА_1 договір оренди землі не підписував, відповідно, істотні умови цього договору не погоджував, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що у ОСОБА_1 було відсутнє волевиявлення на укладення спірної договору.

Разом з цим, у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення .

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Враховуючи наведене, спірний договір оренди землі є неукладеним, тому у задоволенні позову слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним.

При цьому, за наявності для того підстав позивач не позбавлений права заявити вимогу про усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки або скасування запису про державну реєстрацію речового права. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96)).

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1, ч.4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю/або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної частини.

Керуючись ст. ст.3,10,12,13,89,351,367,368,374,376,382,384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Золота Нива 1 , в особі директора Коритного В.В.,- задовольнити частково.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 серпня 2020 року - скасувати, ухвалити нове.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства Золота нива 1 , третя особа: сектор з питань державної реєстрації Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, про визнання не дійсним договору оренди земельної ділянки - відмовити в повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - Н.П. Пилипчук

Судді - О.Ю. Тичкова

О.В. Маміна