Постанова

від 03.12.2020 по справі 705/3735/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1812/20Головуючий по 1 інстанції Справа № 705/3735/20 Категорія: на ухвалу Білик О.В. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Новікова О.М., Храпка В.Д., Вініченка Б.Б. за участю секретаряЛюбченко Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 вересня 2020 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Рогівської сільської ради Уманського району Черкаської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

У позовній заяві позивач просить визнати за ним право власності на земельну ділянку, площею 1,3346 гектарів, кадастровий номер: 7124386800:02:002:1017, що розташована на території Рогівської сільської ради Уманського району Черкаської області в межах згідно з планом на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 184851, виданого Уманською районною державною адміністрацією Черкаської області 27 грудня 2004 року в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Торговиця Новоархангельського району Кіровоградської області.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 вересня 2020 року у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 відмовлено.

Постановляючи ухвалу, районний суд керувався п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України та виходив з того, що рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 до Рогатинської сільської ради Уманського району Черкаської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом задоволено, рішення набрало чинності. Отже існує таке, що набрало законної сили, рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Позивач, не погоджуючись з вказаною ухвалою, оскаржив її в апеляційному порядку.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом взагалі не надано оцінку тотожності предмету позову, тобто матеріально-правовим вимогам позивача до відповідача у порівнянні з предметом позову у попередній справі.

Відмовивши у відкритті провадження у справі, суд безпідставно обмежив скаржника у доступі до правосуддя та допустив порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Іншим чином оформити земельну ділянку, окрім як у судовому порядку, позивач не має змоги, а тому просить апеляційний суд скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 вересня 2020 року як незаконну та необгрунтовану, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Згідно наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

При визначенні підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Отже, не можна вважати, що між сторонами вже був вирішений спір про той самий предмет і позови повністю збігаються за матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Такі висновки міститься у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 372/2230/17-ц.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи встановлені наступні обставини.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 квітня 2020 року визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Небелівка Новоархангельського району Кіровоградської області право власності на Ѕ частку земельної ділянки площею 2,6691 га, що розташована на території Рогівської сільської ради Уманського району Черкаської області в межах згідно з планом на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 184851, виданого Уманською районною державною адміністрацією Черкаської області 27 грудня 2004 року в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Торговиця Новоархангельського району Кіровоградської області.

З тексту судового рішення вбачається, що предметом позову ОСОБА_1 була вимога про визнання права власності на Ѕ (ідеальну) частину земельної ділянки в порядку спадкування після матері, визначеної індивідуальними ознаками, зокрема земельної ділянки площею 2,6691 га, що розташована на території Рогівської сільської ради Уманського району Черкаської області в межах згідно з планом на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 184851, виданого Уманською районною державною адміністрацією Черкаської області 27 грудня 2004 року

Як видно з позовної заяви ОСОБА_1 , поданої в вересні 2020 року, предметом позову ОСОБА_1 є визнання права власності на земельну ділянку, площею 1, 3346 га, в порядку спадкування після матері, що становить реальну частину половини тієї ж земельної ділянки, право власності на яку вже визнано за позивачем рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 квітня 2020 року, яке набрало законної сили 08 травня 2020 року.

Проаналізувавши позовні вимоги ОСОБА_1 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані позови є тотожними та обгрунтовано відмовив у відкритті провадження за позовом останнього з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

ОСОБА_1 дійсно звернувся до суду з позовом у справі про вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Щодо посилань апелянта на неможливість оформлення земельної ділянки, окрім як у судовому порядку, коллегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази того, що заявник використав усі, передбачені законом, способи виконання рішення суду від 07 квітня 2020 року.

Крім того, норми процесуального законодавства України дають право позивачеві за його заявою ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення або якщо суд, вирішивши питання про право, не зазначив майно, яке підлягає передачі, без зміни суті основного рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що районний суд правильно застосував норми процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 04 грудня 2020 року.

Судді