Рішення

від 23.11.2020 по справі 946/3051/20

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 946/3051/20

Провадження № 2/946/2197/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2020 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Пащенко Т.П.

при секретарі - Топтигіній О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ізмаїл цивільну справу в загальному позовному провадженні за позовом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_1 , третя особа - Суворівська селищна рада Ізмаїльського району Одеської області, про відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року Головне управління Держгеокадастру в Одеській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Суворівська селищна рада Ізмаїльського району Одеської області, про відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки. Свої вимоги обґрунтовує тим, що підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 28.10.2019 року №701-ДК Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності , проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, державної форми власності (земель запасу, резервного фонду), які розташовані на території Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області. Згідно даних Державного земельного кадастру та інформації, наданої Міськрайонним управлінням в Ізмаїльському районі та м.Ізмаїл Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 5122055400:01:003:1580, площею 15,202 га, яка розташована на території Суворівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області. За фактом перевірки було складено акт №701-ДК/1026/АП/09/01/-19 від 29.11.2019 року та встановлено, що земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів ОСОБА_1 . За вказаних фактом відносно відповідача державним інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення від 04.12.2019 року №701-ДК/0331П/07/01/-19 та 18.12.2019 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №701-ДК/0324По/08/01/-19 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП. Як вбачається із договору оренди земельної ділянки від 20.02.2004 року №135/А-2004, укладеного між Ізмаїльською РДА Одеської області та ОСОБА_1 , строк дії зазначеного договору сплив 21.02.2019 року. Відповідно до виявленого правопорушення державним інспектором здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної ОСОБА_1 унаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, загальною площею 15,2020 га, яка склала суму 20806,07 грн. У добровільному порядку відповідачем завдану шкоду не відшкодовано, тому позивач вимушений був звернутись до суду з дійсним позовом.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином через розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області https://iz.od.court.gov.ua/sud1510/, про причину неявки суд не повідомив, тому суд відповідно до ч.1 ст.280, ч.4 ст.223 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у зв`язку з відсутністю заперечень проти такого вирішення справи представника позивача.

Згідно ч.2 ст.281 розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 29.11.2019 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Болградському, Ізмаїльському, Кілійському, Ренійському районах та м.Ізмаїлі управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Шевченко А.М. під час проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства встановлено, що на території Суворовської селищної ради розташована земельна ділянка з кадастровим номером: 5122055400:01:003:1580, площею 15,202 га., самовільна зайнята та використовується ОСОБА_1 , що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 29.11.2019 року (а.с.20-26).

Державним інспектором за фактом перевірки було встановлено, що відповідач фактично використовує вказану земельну ділянку без правовстановлюючих документів. Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав, відомості щодо наявних прав власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 відсутні. Строк дії договору оренди земельної ділянки від 20.02.2004 року №135/А-2004, укладеного між Ізмаїльською РДА Одеської області та ОСОБА_1 , сплив 21.02.2019 року, що встановлено в постанові про накладення адміністративного стягнення (а.с.30).

За вказаним фактом відносно ОСОБА_1 державним інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення від 04.12.2019 року №701-ДК/0331П/07/01/-19 (а.с.27) та 18.12.2019 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №701-ДК/0324По/08/01/-19 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП (а.с.30).

Вказана постанова про адміністративне правопорушення є чинною, доказів її оскарження ОСОБА_1 суду не надано.

Відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963 нарахована сума шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, яка становить 20806,07 грн. (а.с.36-37).

На адресу відповідача направлялось повідомлення про сплату шкоди, але до теперішнього часу вимога ним не виконана (а.с.38).

За змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, ЗК.

Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України , передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу , чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" .

Згідно із положеннями статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочинну щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" , є самовільним заняттям земельної ділянки.

Згідно зі статтею 211 ЗК за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Відповідно до положень ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з статтями 125,126 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до ст.ст. 152, 158 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою і відшкодуванням завданих збитків. Земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, вирішуються виключно судом.

Статтею 211 Земельного кодексу України та ст. 56 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Така шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі. Шкода заподіяна самовільним зайняттям відшкодовується на підставі загальних норм ЦК України.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Відшкодування шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельних ділянок є цивільною відповідальністю ОСОБА_1 , тобто іншим видом юридичної відповідальності.

Порядок обчислення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначено Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963.

Порушені права власників земельної ділянки підлягають відновленню шляхом відшкодування заподіяних збитків . Власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок. Підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: - акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;- протокол про адміністративне правопорушення; - постанова про адміністративне правопорушення.

Підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є перелічені докази в їх сукупності, оскільки саме вони підтверджують факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки, період часу, протягом якого земельні ділянки використовуються без належних правових підстав.

При цьому, державна реєстрація права власності відповідача на спірну земельну ділянку, а також право оренди зазначеної земельної ділянки відсутні, отже, використання відповідачем земельної ділянки, площею 15,202 га, яка розташована на території Суворовської селищної ради, містить ознаки самовільного зайняття земельних ділянок.

Викладене не спростовано належними та допустимими доказами із боку відповідача.

Згідно із вимогами ч.1 ст.13 та ч.1 ст.14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Компетентним суб`єктом , який має здійснювати захист вказаних інтересів держави, є Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, яке і виступає позивачем по справі.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності ,родючості ґрунтів.

Згідно з п.п.31 п.4 вказаного Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Згідно з п.п.13 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством. Згідно з п.6 Положення, посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Одеській області, як орган державної виконавчої влади зобов`язане здійснювати захист державних майнових прав, спрямованих на стягнення шкоди, заподіяної самовільним використанням земельної ділянки. При цьому суд враховує, що земельна ділянка, яка самовільна зайнята відповідачем, відноситься до державної власності та знаходиться на території Суворівської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, а отже і задовольняє їх у повному обсязі.

За правилами ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 15-16, 1166 ЦК України, Земельним Кодексом, Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель , ст.ст. 4 , 10- 13 , 19 , 43, 49, 76-81 , 89, 95, 133, 141, 223 , 247 , 258 , 263 , 265 , 280-284 , 352 , 354 ЦПК України , суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871, місцезнаходження м. Одеса, вул. Канатна, буд.83) до ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , третя особа - Суворівська селищна рада Ізмаїльського району Одеської області, адреса місцезнаходження: 68640, Одеська область, Ізмаїльський район, смт.Суворове, вул.Пушкінська,37, про відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , суму шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, у розмірі 20806,07 грн. (двадцять тисяч вісімсот шість гривень сім копійок) на користь Суворівська селищна рада Ізмаїльського району Одеської області, код ЄДРПОУ 04379166, номер рахунку НОМЕР_2 , МФО 899998.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на користь Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, код ЄДРПОУ 39765871, номер рахунку UA898201720343100001000090355, МФО 820172, КВК 120, КЕКД 0, КПК 1202010, фонд 01-3Ф) судовий збір у розмірі 2102,00 (дві тисячі сто дві гривні) грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Т.П.Пащенко